«Sumy Art Souvenir»: історія в деталях

Ольга Ковалевська про сувенірний бізнес, історію та важливе послання сумчанам.

IMG_20190218_125744 - копия-min

Магніти, футболки та чашки, — такі сувеніри з подорожей частіше за все привозять собі чи дарують близьким. А як щодо упаковки цукру у стилі стімпанк чи футо-чаю з батьківщини Давида Бурлюка?

Це інтерв’ю з Ольгою Ковалевською, засновницею «Sumy Art Souvenir» мало стати продовженням серії матеріалів про локальне підприємництво, та як це часто буває, усе пішло дещо не за планом.

Як робота над програмою «Сумщина Incognita» стала початком створення «Sumy Art Souvenir» та що Ольга хотіла б сказати мешканцям міста Суми? Відверто та без прикрас — читайте далі.

IMG_20190218_125846-min

З чого усе починалося…

Ольго, багато хто й не здогадується, що ви не сумчанка, і в той час, коли багато жителів нашого міста намагаються з нього поїхати, у Вас усе відбулося навпаки. Чому так?

Я народилася у Хмельницькому. Це місто – мій рідний дім. Там моя сім’я, прописка та навіть там зареєстрований ФОП 🙂 Жила там до 16 років. Потім – 10 років у Києві, де спершу навчалася, а потім і працювала журналістом. Тоді до Сум не збиралася взагалі, хоча тут були уже друзі, та й загалом місто мені подобалося. Коли почалися «сімейні обставини», довелося змінити місце проживання. І я тяжіла перебратися у Суми, бо дуже хотілося чогось нового — переключитися зі знайомого оточення.

За деякий час після переїзду пішла працювати на UA:СУМИ (тоді ще СОДТРК), де мене поставили на проект «Сумщина Incognita». Якщо чесно, я цьому спершу опиралася, бо не розуміла, як зможу робити краєзнавчу програму про регіон, про який майже нічого не знаю.

Але мені навпаки сказали, що це класно, і я маю нагоду подивитися на історико-культурну складову області та міста під зовсім іншим кутом, показуючи в програмі свіжий погляд на «буденні» для місцевих мешканців речі.

Багато людей Вас знають як журналістку, поетесу, організаторку різних заходів, зокрема, фестивалю «Jazz Bez» у Сумах. Як так сталося, що у Ваше й так насичене життя увійшов і бізнес?

Як це часто буває, одне діло надихає до іншого. Так сталося й зі мною. Тоді я працювала над черговим випуском «Сумщина Incognita» про сім’ю Лещинських, які були родичами цукрозаводчика Івана Харитоненка й успадкували частину його родинної справи. Настільки цим захопилася, що виникло бажання якось підкреслити основну візитівку Сумського регіону і один із символів міста – цукор.

Так і з’явилася ідея «Sumy Art Souvenir»: не китайського і шаблонного, а оригінального і незвичайного сувеніру місцевого виробництва. Тому не стільки бізнес, скільки, перш за все, тут була і залишається важливою культурно-історична складова.

За 5 років, що я живу в Сумах, мені здалося несправедливим, що більшість людей або забули, або навмисно «стерли» цю тему зі свого та із суспільного життя, як «психологічну травму». Так, на жаль, вже немає великих виробництв, як було до розпаду СРСР. Останній діючий цукрокомбінат в області – Жовтневий цукровий завод, – з цього року вже не працює після мільйонних збитків.

Але я вважаю, що цукрову тему Сумщини не можна залишати напризволяще. Її треба зберегти як історичну пам’ять. Це і є мета нашого проекту.

З чого починався проект «Sumy Art Souvenir» та яка його особливість?

«Sumy Art Souvenir» існує вже рік. Як і завжди буває, до ідеї на різних етапах долучалися різні люди. Вони відходили від проекту з різних причин. Можливо, комусь не підійшло, що це в першу чергу соціальна справа, а не комерційна. Зрозуміло, що не всі готові працювати без великих доходів, а більше за саму ідею…Хоча я всі роботи за проектом оплачую, але все ж, це не ті кошти, які можна заробити у комерційному секторі, і не ті об’єми замовлень.

Але з самого початку я вболівала за якісну упаковку, друк та цікавий дизайн. На початку проекту мені дуже допомагала дизайнерка та художниця Марина Шевцова, яка розробила цю стімпанківську графіку для наших етикеток та загалом фірмовий стиль проекту. Також Марина створила деякі листівки та оформлення упаковки для футо-чаю, ідею якого вигадав Костя Аленінський. Потім Марина поїхала у Швецію, тож зараз не має змоги приділяти багато часу цьому проекту, але все одно постійно нас підтримує та допомагає.

Художниця Марина Фенота розробила нашу першу листівку «Я тебе Бурлю!», тому, напевно, вона для мене така особлива і неповторна. А за кілька місяців до проекту долучилася дизайнерка та художниця Поліна Кубракова. Вона дуже швидко вловила та приборкала стиль, у якому я хотіла працювати: сучасний колаж на ретро-теми сумських особистостей, краєвидів, пам’яток архітектури… Зараз Поліна – основний дизайнер у роботі над продукцією «Sumy Art Souvenir».

Наші сувеніри розраховані на культурно зацікавлених, освічених людей, які здатні оцінити основну ідею продукту та якість її реалізації. Але при цьому ми хуліганимо і очікуємо від людей мінімального почуття гумору.

IMG_20190218_125951-min

Та, на жаль, є такі, які не розуміють, чому, наприклад, на макеті з відомим композитором Петром Чайковським зображена балерина на цукровому кубику, а Давид Бурлюк (український художник-футурист – ред.), який родом із Лебединщини, катається верхи на лебеді. Або чому письменнику Антону Чехову наливають чай янголи… Для багатьох наші ідеї – просто «розрив шаблону».

Зараз основні персонажі «Sumy Art Souvenir» – Бурлюк, Чехов та Чайковський, тому популяризуємо саме їх. Але ще у нас є продукція з Леопольдом Кенігом (цукрозаводчик та магнат – ред.), яку зробили на замовлення Тростянецького краєзнавчого музею, і з Павлом Харитоненком. А от Івана ще не зробили, як і Бориса Гмирю, Олександра Олеся, Дмитра Бортнянського та інших відомих постатей Сумського регіону.

На жаль, продажі показують, що сувенірна продукція навіть із найвідомішими історичними особами не має такого значного успіху, на який очікували, тому нові «герої» на наших сувенірах – поки лише можливі плани на майбутнє.

Протягом року я презентувала проект із цукром на багатьох майданчиках в Україні, зокрема, й у Львові, дарувала під час знайомства досить знаковим культурним діячам. І щоразу презент приємно вражав і був достойно оцінений, не треба було пояснювати, хто це і чому усе зроблено та оформлено саме так...

Для мене важливо, коли розуміють, що це не просто картинка з незнайомим персонажем на упаковці з цукру, а Бурлюк, який сидить у Могриці – цукровій країні чудес, наче той Капелюшник… В інших містах це «читають». Мрію, щоб і Суми були максимально обізнані про видатних діячів свого регіону.

Сувенірний бізнес: реальність

Фото: Сергій Чепульський
Фото: Сергій Чепульський

Для містян у розширеному лайв-форматі ви представляли вашу продукцію, зокрема, і на гастро-фестивалі «Слобожанські смаки». Як люди сприйняли такі сувеніри та встановлену цінову політику?

З очікуваною цікавістю – підходили, запитували і купували. Дехто брав лише чай або листівку, а інші закуповувалися і цукром, і чаєм, і листівками. Люди таке перший раз бачили і їх просто «перло» від подібного варіанту подарунку чи сувеніру. Цінова політика, як була, так і є доступною. Це не якісь «страшні гроші», та й націнка мінімальна, враховуючи те, наскільки об’ємний і часозатратний увесь процес створення продукції.

Кожна коробочка цукру збирається вручну. Коли формую упаковку, завжди контролюю, щоб кубики рафінаду були ідеальні. Фасую тільки в рукавичках та масці, за всіма санітарними нормами. Коробочки виготовлені за розміром і формою спеціально під цей цукор, бо ті, які я знаходила від виробників, були меншими або більшими… Скласти саму упаковку, відрізати пергамент та вкласти його в коробку, нафасувати рівно цукор…

Додатково зараз ми додаємо подвійну листівку українською та англійською мовами з описом пам’ятки архітектури чи постаті, яка зображена на самій коробці. Далі це все діло закривається і заклеюється фірмовими наліпками і вкладається додатково в прозору упаковку. На один такий сувенір треба десь година роботи. І це лише якщо говорити про цукор. Але це важливо, бо я маю особисто відповідати за якість «Sumy Art Souvenir» – це моя репутація.

Зараз вашу продукцію можна зустріти на поличках багатьох сумських магазинів та кав’ярень. Ви самі запропонували власникам розмістити «Sumy Art Souvenir» в їх закладах, чи вони вас запросили?

З деякими домовлялася, а дехто звернувся до мене сам. На самому початку створення і розвитку цього проекту я багато куди ходила, пояснювала ідею та пропонувала розмістити нашу продукцію. Часом не розуміють, для чого це все потрібно, а часом просто не вміють або не хочуть це продавати. Але є й багато таких кафе та магазинчиків, які справді цікавляться, підтримують та розуміють, чому «Sumy Art Souvenir» важливий для міста. І вони якраз не скаржаться, що ця продукція «дорога» чи її «не купують». До того ж, у нас є всі відповідні ліцензії на наш цукор.

Як правило, кожна точка розміщення бере під реалізацію, і має свою частину грошей зі встановленої ціни для продажу, при цьому націнку магазини та кав’ярні роблять самі. Також продукцію можна напряму замовити на сторінках «Sumy Art Souvenir» в соц.мережах за нашою ціною, яка переважно нижча, ніж у точках розміщення.

Мені хотілося б мати своє окреме місце реалізації, бо я на практиці відчула велику різницю між тим, як ці сувеніри продає хтось байдужий або абсолютно не обізнаний в історії та культурі, і як це роблю безпосередньо я сама. Наскільки все ж важливим є брати продукцію з рук творця, бо тільки він може пояснити, що, наприклад, цей футо-чай справді вручну зібраний на батьківщині Бурлюка, а коробочки спеціально зроблені під цукор… Тоді покупці реально бачать, як ми заморочилися, і для них це відкриває зовсім іншу цінність сувеніру.

Підсумки за рік існування

За цей рік, що Ви працюєте над «Sumy Art Souvenir», які висновки зробили про сувенірний бізнес Сумщини – який він?

Такий же, як туристичний, тобто – не дуже розвинутий та прибутковий. За цей рік я на ньому майже не заробила. Серед багатьох проблем, які є в цього бізнесу у загальному, – це те, що регіон не дуже туристично популярний, а ринок сувенірів перенасичений шаблонним китайським ширпотребом. Та й левова частка населення просто не знає або байдужа до «Sumy Art Souvenir» та інших подібних ініціатив. Переважно воліють «не заморочуватися».

Хоча про наш проект із сувенірами про Сумщину уже багато хто знає, від губернатора і мера до регіональних керівників по всій області, але ми поки не відчули розуміння. Наприклад, Терещенку відправляла різні макети про його пращура цукрозаводчика та Глухів, і в той же Лебедин і Кролевець… Але не те, що підтримки, а й реакції, якої ми очікували, немає. Якщо на макеті не фото альтанки, калина-малина або соняхи, це випадає з їхньої картини уявлень про сувенір.

Чесно кажучи, дуже наївно було б намагатися на цьому багато заробити і очікувати від сувенірного бізнесу в місті та й взагалі на Сумщині великі доходи. Скоріше, більше проблем виникає. Або – питання цінностей.

Один раз наші цукрові сувеніри замовила через підрядника міська рада, але так сталося, що посередники нас фактично обманули. Вони хитрощами змусили нас стерти наші контакти з етикеток, ніби цей сувенір зроблений ними, а не «Sumy Art Souvenir». Нібито нічого страшного, у нас потім і напряму замовляли, але неприємний осад залишився.

А бувають і дуже класні моменти. Нещодавно до нас звернувся етнобутік «Мрії Марії» з Києва, яким сподобався стиль наших колажів. Вони запропонували зробити такі сувеніри й для столиці.

Ми розробили для них серію образів і зараз у процесі створення та друку продукції – чашки, блокноти, магніти, листівки та багато іншого. Дещо вже було презентоване. Також вони зацікавилися й цукровою темою. Можливо, створимо цілу серію «Цукрове королівство», але з різними містами.

IMG_20190218_130101 - копия-min (1)

І все ж, що можете порадити тим, хто планує починати власну справу та будувати якісь бізнес-стосунки?

Чесність. Найголовніше – казати, що думаєш, і все обговорювати, бо в подальшому недосказанність між бізнес-партнерами або покупцем та виробником може перетворитися на конфлікт, який буде важко «розрулити». Звичайно, я не такий супер-підприємець, у якого зараз «усе схвачено» і який у погоні за кожною копійкою може горло перегризти. Все ж я швидше помилюся на 20 гривень собі на шкоду, ніж когось ображу або це якось вплине на якість продукції «Sumy Art Souvenir».

Важлива наполегливість, та впевненість у своїй справі, а також у всьому має бути лік і планування, чому я також вчуся. Я впевнена, що діло, яке б воно не було незрозуміле обивателю, має право бути, розвиватися та стати хай не надприбутковим, але успішним бізнесом.

Ліричний відступ про Суми

За 5 років, що тут живу, я віддала місту Суми багато сил, емоцій, ідей та велику кількість волонтерського часу. Отримала деяке визнання, багато важливих відзнак і вдячна всім, хто помітив та оцінив результати моєї праці та вболівань. Знайшла багато людей, яких люблю та поважаю, і яких мені точно шкода було б залишати. Втім, зараз такий період у моєму житті, що невідомо, чи довго я ще залишатимусь у Сумах. Деякі мої проекти не вижили, а стабільного та й достатнього доходу від «Sumy Art Souvenir» чи будь-чого іншого тут у мене немає. Можна, звісно, продовжувати жертвувати своїм життям заради цього міста, але всьому є розумна межа. Якщо вирішальної підтримки та розуміння немає.

У мене є мрія, щоб люди звідси не їхали, а розвивали цей регіон та саме місто Суми культурно та економічно, і в них була можливість тут реалізуватися в різних сферах. Але між мною та іншими жителями міста є велика та суттєва різниця – я тут не народилася, хоч і прожила деякий час.

Сумчани, ви тут виросли і це ваш дім. Тут ваші батьки, друзі, тут зростатимуть ваші діти. Важливо, щоб саме ви – місцеві, вмотивовані та народжені цієї землею, – займалися розвитком цього регіону та цього міста і «лупали сю скалу». Суми – це ваше місто, і мабуть, ви його відчуваєте набагато краще, ніж я, тож точно знаєте, яким воно має бути зараз і в майбутньому. Не чекайте, що хтось приїде і зробить вам економіку, культуру та туризм. Вмикайте креатив, шукайте рішення, об’єднуйтеся, будуйте і впливайте на зміни, будуйте східний форпост сильної держави.

IMG_434411-min

Дякую проекту ЦУКР за можливість висловитися.

Фото: Зоя Попова