Сумські архітектори методом фотограмметрії оцифрували садибу Кондратьєвих у Старому селі неподалік Сум. Це унікальна пам'ятка архітектури 18 століття, де мешкали нащадки засновника Сум. Будівля має особливу цінність для локальної козацької ідентичності. Так вважає архітектор Ігор Титаренко, один з авторів дослідження.
Що відомо про садибу
Старе село, де розташована кам'яниця, вперше згадується у 1732 році. За історичними даними, поселення заснували ще у 1642 році. Тут мешкав Герасим Кондратьєв, який згодом став Сумським полковником, передає Ігор Титаренко дані з дослідження Георгія Лукомського від 1917 року.
— Будинок цей, безперечно, найцінніша реліквія садибного будівництва Харківської губернії, — писав Лукомський.
Науковці припускають, що це може бути найстаріша кам'яна будівля Слобідської України та Сумського полку. За свою історію садиба встигла побути й зерносховищем, і будинком піонерів за радянських часів, і гуртожитком наприкінці 20 століття.
Що виявили під час дослідження
Під час сканування архітектори з'ясували, що садибу будували в три етапи. Спершу дослідники вважали, що всю будівлю збудували в один час, але дослідження привело до іншого висновку.
— Спочатку зводили підвал та перший поверх як частину оборонних споруд аванпосту Старого села. На це вказують менші віконні прорізи першого поверху, схожі на бійниці, як у Воскресенській церкві. Згодом добудували другий поверх з великими житловими вікнами, і будівля стала садибою. Ще пізніше з'явилися стайні, які можна впізнати за яскраво-червоною цеглою на першому поверсі, — розповідає Юрій Леонець, один з архітекторів, які досліджували садибу Кондратьєвих.
Дослідники також виявили сліди втраченої частини будівлі. З боку, що виходить на Псел, зберігся великий пагорб із цеглинами — рештками входу до підвалу та другого поверху, який можна побачити на фотографіях початку XX століття. Точний час руйнування цієї частини будівлі поки не встановили.
На сьогодні від будівлі лишилися самі стіни. Під час останньої пожежі згоріла дерев'яна веранда на другому поверсі, зруйнувався історичний рундук, який був єдиним входом до підвального приміщення, пише Ігор Титаренко. Відсутні дерев'яні перекриття та дах, а від фасадних елементів майже нічого не залишилося через погодні умови й пожежу.
— За словами місцевих жителів, пожежа сталася не так давно — в останні 20 років. Досі в будівлі можна побачити отвори від дерев'яних елементів та згорілі балки. Ще в 1990-х роках споруду можна було використовувати, але після пожежі вона потребує капітальної реставрації, — говорить Юрій Леонець.
У коментарі Цукру Ігор Титаренко сказав, що садиба могла бути частиною захисного комплексу і виконувала адміністративну або житлову функцію.
— Під час обстеження я помітив, що в інтер'єрах присутні зовнішні елементи фасаду. По характеру кладки, фасадним елементам та характеру забудови видно, що із самого початку садиба мала лише один поверх та одне приміщення. Це приміщення збереглося, воно має кам'яну аркову структуру. Будинок може бути старішим, ніж здається, але довести це можна лише архівними даними, яких недостатньо, або зробивши аналіз цегли на вік, — пояснює Ігор.
Як створювали 3D-модель
Архітектори працювали над проєктом приблизно два місяці. Раніше ми розповідали про попередні результати дослідження. Робота затягнулася, бо перед скануванням команді довелося протягом п'яти експедицій прибирати територію.
— Уся територія садиби заросла американським кленом. Ми працювали з бензопилами та секаторами. Довелося також вичистити підвал від сміття — винесли приблизно 12 столітрових пакетів. На жаль, між експедиціями місцеві знову почали скидати туди відходи, й ми зібрали ще два пакети, — говорить Юрій Леонець.
Саме сканування команда провела за один виїзд, а 3D-моделі створювали протягом тижня.
Кому належить садиба
Суспільне у березні 2024 року писало, що невідомо, хто є власником чи балансоутримувачем пам'ятки.
— До 2006 року садиба була на балансі агрофірми «Червоносільська». Після банкрутства агрофірми, її передали до Державного комунального майна. Нам її не передавали на баланс, — пояснювала спеціалістка Нижньосироватської сільради Оксана Бульченко. Саме в цій громаді знаходиться будівля.
Суспільному в Управлінні містобудування та архітектури Сумської ОВА повідомляли, що не можуть реставрувати садибу без звернення власника чи балансоутримувача. При цьому охоронний договір на пам'ятку архітектури місцевого значення «Садиба Кондратьєвих» досі не укладений, а звернень щодо реставрації чи ремонту до Управління не надходило.
Яке майбутнє чекає на садибу
За словами дослідників, результати проєкту можуть використати як для реставраційних робіт, так і для того, щоб привернути увагу до проблеми збереження пам'ятки та залучення грантових коштів на її відновлення.
На думку Ігоря Титаренка, садибу потрібно якнайшвидше законсервувати.
— Це не просто садиба, цей комплекс — неймовірний скарб, прихований від людей. Дві садиби, залишки валів козацької доби, дзвіниця, залишки церкви та підземні простори комплексу, які ще не досліджені. Місце має великий туристичний потенціал, враховуючи, що знаходиться неподалік Сум. До Старого села ведуть піші маршрути, веломаршрути та маршрути сплавів на байдарках. Це дуже недооцінений культурно-історичний магніт, — переконаний Ігор.
За його словами, законсервувати проєкт простіше, ніж повністю реставрувати. Для прикладу він наводить садибу Линтварьових на Луці, консервація якої у 2014 році коштувала близько 100 тисяч гривень. При цьому важливо зробити естетичне рішення: вікна та двері можна виконати як муляж, за яким буде цегла або газобетон для підтримки конструкції. Не менш важливою є підсвітка, якою можна підкреслити структуру давнього фасаду.
Що таке фотограмметрія
Фотограмметрія — метод сканування об'єктів за допомогою фотографій, який дозволяє створювати точні 3D-моделі будівель та пам'яток архітектури. Для цього роблять серію знімків з різних ракурсів, а спеціальна програма знаходить однакові точки на різних фото та визначає їхнє розташування у просторі.
— Більшість великих архітектурних об'єктів досить важко відсканувати, коли вони заросли чагарниками. Особливо влітку, коли є листя на деревах. Час для ідеального сканування — це осінь та весна, коли немає листя. Якщо є можливість підняти в повітря коптер, це ще більш поліпшує можливості, — пояснює архітектор Ігор Титаренко.
Наразі архітектор співпрацює із СумДУ як молодший науковий співробітник. Університет отримав грант для науково-дослідної роботи «Наукові основи віртуальної реконструкції знищених об'єктів культурної спадщини для стратегії відновлення України». Це дає більше можливостей для доступу до архівних джерел, технологій, спеціалістів та дозволів.
— Ця садиба не остання, — стверджує Титаренко.
