Субота. Центр Сум наповнює вайбова музика — звуки долинають із Кузнечної вулиці. Вона йде з «Дворика на Кузнечній», де сьогодні проходить Barbara Holka. Цього року її проводять уже вдруге, і вдруге збирають гроші на допомогу військовим. Тут продають одяг, прикраси, іграшки, книжки, декор для дому, навіть живі квіти. А ще — листівки із зображеннями Сум і каміння з Криму. Кожен продавець намагається по-своєму привернути увагу покупців і проводить різні інтерактиви. У репортажі розказую, що ще цікавого можна було купити на барахолці 26 липня, з якою зіркою тут пропонували фотографуватися, а також за що учасники люблять «Дворик» (він же DNK).
Музика, квіткові запахи й мильні бульбашки
Щойно я заходжу у «Дворик» — мене зустрічає аромат квітів. Сьогодні однією з продавчинь є власниця квіткової майстерні Bloom flowers Юлія. Вона прийшла на барахолку з маленьким сином Мішою. Підходжу ближче, щоб роздивитися екзотичні квіти й зануритися в мікс ароматів. У цей час хлопчик допомагає мамі обрізати їх ножицями. Бачу — поранився. Але знаку не подає, ховає руку. Уже за хвилину йому надають допомогу. За пів години я повернуся сюди, і Міша вже буде продавати свої книжки англійською та українською мовами, а також іграшкові машинки.
Юлія бере участь у барахолці вперше, хоча хотіла спробувати ще минулого року. Розказує, що продає гвоздики, гіперікуми, пухироплідники, панікуми, засушені гілочки манго, антірінуми, скабіозу. Деякі слова й складно вимовити, згодні? Частину екзотичних квітів вирощують у Сумах, каже Юлія. Цим займається сум’янка Аліна Квітальня.
Іду далі, сонце сліпить очі, відбивається від блискіток на обличчях людей і прикрасах на столах. Поруч грає діджей — сьогодні він задає темп.
«Дворик» — це місце, де може відпочити не лише молодь, але й батьки з дітьми. Малят тут сьогодні чимало. У повітрі виблискують мильні бульбашки — це одна з учасниць барахолки створює для дітей справжню магію. Вони сміються, танцюють і намагаються їх впіймати. А навколо яскраві образи: сукні, кольорові окуляри, багато прикрас, аксесуари із символікою Сум, капелюхи, блискітки на обличчі.
Час від часу відвідувачі перевіряють моніторингові канали, щоб упевнитися у відсутності загроз із неба, адже буквально кілька годин тому росіяни вдарили по будівлі обласної адміністрації.
«Дуже дешево, барахолка ж»
Поблизу сцени трохи пахне фарбою. Збоку на сходах сидять відвідувачі й розмальовують глиняні тарілочки. Сьогодні на барахолці також працює засновниця студії кераміки «Осоння» Катерина, яка проводить майстерклас із ліплення. Вона теж уся в блискітках і нашій футболці «Суми — моя фортеця».
— Тарілочку можна тут розмалювати, залишити в нас, ми її випалимо, покриємо глазур’ю і віддамо. Потім можна з неї їсти, вона стає абсолютно універсальною, — так Катерина закликає учасників барахолки приєднатися до майстеркласу.
За її столом можна й купити глиняні вироби. «Навіть є дуже промовиста прикраса з написом “пох*й”», каже дівчина й показує цю підвіску. У студії, розповідає, за останній час назбиралося чимало речей, тож вона з майстринею Томою прийшла на барахолку їх продавати. Частину прибутку з продажів посуду й декору для дому передадуть на ЗСУ, а з прикрас — 100%. Тут навіть є підсвічники з яєчної шкаралупи. «Максимально екопродукт», говорить Катерина.
Рухаємося далі. Бачу напис «релікти спроб бути кондитером». Тут продають інвентар для кухні й настільні ігри. З першого погляду не дуже зрозуміло, для чого всі ці речі, тож вирішую розпитати. Продавчиня й учасниця Клубу Цукру Дар'я розповідає:
— Я, коли ще вчилася в старшому класі школи, трохи захоплювалася кулінарією. Робила друзям на дні народження, наприклад, торти. Оце — штуки, щоб з мастики ліпити прикраси. Це — скалка, щоб розкачувати мастику. Це — формочка для яєчні, а це — для тістечок.
На Barbara Holka вона сьогодні прийшла з двох причин. По-перше, щоб позбутися деяких речей. А по-друге, щоб заробити грошей і частину передати на ЗСУ та «Дворик». Для неї це місце — де можна приємно провести час ввечері після роботи або зранку, смакуючи сніданком.
Трошки далі бачу високого чоловіка, який голосно розказує щось покупцям. Підходжу і я послухати. Це військовий Андрій Максимчук відомий як Maks van Fourside, він прийшов продавати свої книги. Сьогодні тут можна купити його нову збірку поезій «33 вірші родом з війни», яку чоловік створив на основі особистого бойового досвіду. 100% прибутку від продажу підуть на безпілотники «Дартс», якими військові вражають важливі цілі ворога на Сумському напрямку. Цим займається 132 окремий розвідувальний батальйон ДШВ, де автор служить. Частина людей уже ходить «Двориком», читаючи книжку «33 вірші родом з війни». Так-так, вам не почулося — деякі відвідувачі пересувалися територією, не відриваючи очей від збірки.
— Я намагаюся передати відчуття братерства, гідності, кохання, болю та смутку, які огортають нашу з вами країну та кожного бійця окремо. Багато могутніх воїнів, з якими я переживав усе те, що виклав на папір, склали голови за честь і волю України. Книжка — мій спосіб об’єднати культуру, економіку й оборону в єдину систему, що справді працює, — говорить Андрій.
Проходжу до наступних столів. Поки розглядаю книжки, збоку продавці розказують покупцям історію однієї прикраси. Дівчина показує на хендмейд-підвіску з каменем — його вона привезла з Криму у 2013 році, коли той ще не був окупований. Від цієї історії аж сироти виступили. Це продавчиня Таня і вона разом із хлопцем Ванею продає різну всячину: від свічок до календарів. Перші заливала сама зі старого воску — такий собі ресайкл, говорить дівчина. Тобто дає старим речам нове життя. Але найбільше тут прикрас, які Таня сама зробила з бісеру й каміння.
— Є чимало речей, які колись купувала для себе, а тепер просто не хочеться носити. Викидати теж не хочу, бо прикраси гарні. Ціни демократичні — буквально по 20-50 гривень. Дуже дешево, барахолка ж, — каже посміхаючись дівчина.
Ще на барахолці можна побачити в’язані підвіски у формі вареників, листівки із зображенням Сум, картини, старі диски з грою Sims і таємні книжки. Останні загортають у папір, а на ньому пишуть невеликий опис твору. Переді мною розкладають карти таро, справа — пригощають цукерками й жувальними гумками «для настрою», зліва — влаштовують фотосесію із зіркою. Це коргі Бруно. А його власниця Аня, яка називає себе його мамою, робить фото з ним на полароїд для учасників барахолки. Ну точно зірка.
«Для мене “Дворик” — осередок усього сумського»
Недалеко від входу бачу дівчину. Мабуть, щойно прийшла. Підходжу до неї поспілкуватися. Це Настя і поки вона зробила тимчасове татуювання, а зараз придивляється, що можна купити.
— На барахолці я вперше. Взагалі мені дуже подобається сам «Дворик», тому що люблю такі вайбові місця, лампові тусовочки, — каже дівчина. І далі розпитує в мене про Соборні вечори, сніданки та інші івенти в «DNK».
Далі знайомлюся ще з однією Настею. Вона знає про «Дворик» приблизно два роки. Каже, що подобається барахолка, бо тут люди збираються задля благодійної мети, а також, щоб у такий складний час знайти моменти радості, обіймів та енергії.
— Емейзінг, бьютіфул, дуже класно. Для мене це місце тепла та зустрічей. Прийдеш у «Дворик» — і завжди побачиш своїх людей, когось зі знайомих, з ким можна обійнятися, випити сидру. Таке тепле місце: що на сніданок прийдеш із собачкою — тебе зустрінуть просто балдьожненько, що ввечері подають смачні коктейлі, — каже Настя.
Зустрічаю одну з учасниць Клубу Цукру Олю. Вона приєдналася до спільноти ще у 2022 році. Намагається ходити на всі офлайн-івенти у «Дворику», ця барахолка теж уже не перша для неї.
— Барахолка для мене — це насамперед простір. Придбати щось — приємний бонус. Було кілька разів, коли приходила і нічого не купувала. Я просто спілкувалася з людьми, слухала музику, пила коктейлі. Проте наступного разу вже йшла додому з покупками. Це залежить від того, чи є зайві кошти, які ти можеш витратити на щось. Дуже важливо, щоб спільнота могла збиратися. Це те, що дає нам змогу згуртуватися і робити щось корисне й приємне, — вважає Оля.
Роблячи вже друге коло біля столів, знову підходжу до Катерини з глиняними виробами. Розказує, що особисто познайомилася з «Двориком», коли в нього було друге дихання. Каже, що перше, мабуть, було під час нетворкінгів ще до повномасштабного вторгнення.
— Тоді я соромилася сюди ходити. А потім тут почали проводити заходи: барахолки, концерти. То ми вже почали тут бувати з моїм нареченим, потім — з подружками й друзями. Для мене це місце — осередок усього сумського. По-перше, тут через одного можна зустріти знайомих або знайомих знайомих, постійно якийсь двіж. Ти сюди приходиш і ніби потрапляєш у комфортну бульбашку. Усе, що тут відбувається, — завжди в саме сердечко, — ділиться Катерина.
Тим часом відвідувачі, які вже скупилися, беруть коктейлі на барі й ховаються від сонця. Хтось сидить на пуфах на сцені, інші — під грушею за столиками. Спілкуючись з учасниками розумію, що сюди не завжди приходять заради «улову». У «Дворик на Кузнечній» ідуть за атмосферою. Це місце — про можливість на кілька годин опинитися в тій самій «комфортній бульбашці».
А сьогодні є ще й благодійна мета. За кілька годин на Barbara Holka зібрали 20 тисяч гривень для військових. Тож кожна гривня, залишена за хендмейд-прикрасу, стару книжку чи фото з коргі, перетворюється на щось значно більше.
Подія організована за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Зміст заходу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
