Сьогодні на Нижньовоскресенській вулиці ми звикли бачити скляну будівлю універмагу «Київ» з купою вивісок. Проте кілька століть тому тут вирувало зовсім інше життя. Височіла козацька фортеця, місцеві купці проводили ярмарки, а на вулицях з'являлися європейські криті пасажі — пішохідні переходи між будівлями, де облаштовували готелі й крамниці. Як змінювалося місце, де зараз стоїть торгово-розважальний центр, та чи вплинуло це на місто — пояснюємо в тексті.
Оновлено 26 вересня. Редакція Цукру доповнить текст коментарями представників ТРЦ «Київ», тільки-но їх отримає
Для цього тексту ми поговорили з:
- Олегом Корнієнком — краєзнавцем, головою Сумської обласної організації Національної спілки краєзнавців України
- Олегом Кривцовим — викладачем Сумського фахового коледжу будівництва та архітектури
- Юрієм Леонцем — архітектором і учасником спільноти «Суми Майбутнього Архітектори»
- Ігорем Титаренком — архітектором і засновником спільноти «Суми Майбутнього Архітектори»
Козацька фортеця, Базарна площа та європейські пасажі
Історію місцевості, де виріс торгово-розважальний центр «Київ», слід вести з другої половини 1650-х років, розповідає краєзнавець Олег Корнієнко. У центрі міста полковник Герасим Кондратьєв збудував фортецю з земляними валами й житловою частиною для козаків. Довкола була еспланада — відкритий простір, де війська могли маневрувати й оборонятися від нападників. Покровська площа розділяла її на дві частини. Сьогодні на цьому місці розкинулися Покровський сквер і сквер Щастя.
Пізніше, у 18 столітті, довкола фортеці з’явилися перші торговельні споруди. Мешканці, що оселилися на західній частині еспланади за річкою Сумкою (нині — Стрілка), влаштовували ринкові дні та ярмарки, ставили дерев’яні ятки, а згодом — криті цегляні пасажі. Так поступово сформувалася Базарна площа, яка простягалася від сучасного Центрального ринку до МакДональдзу.


На Базарній площі в Сумах проводили ярмарки, куди з'їжджалися купці з усієї Слобожанщини. Фото: «Щотижневий ілюстрований журнал № 36» – Харків, 1927
На периферії майдану розташовувалася Покровська церква, зруйнована у 1932 році.

Вид на Базарну площу з Покровської церкви. Фото: група у Facebook «Мої Суми»
— Наша площа вирізнялася серед інших поєднанням архітектури, ландшафту й річкової набережної, яку «закопали» за радянських часів. До того ж вона стояла на розкатаному валу фортеці, чого не було в інших містах, тому могла б стати історичною пам’яткою Сум, — каже Юрій.
Площа залишалася просто неба аж до 20 століття. Тоді довкола неї почали зводити криті ряди, а згодом — великі універмаги. Першим став багатоповерховий пасаж на місці сучасного Центрального універмагу. Його збудував купець Іван Кулешов, узявши за приклад харківський пасаж Пащенка-Тряпкіна. Згодом відкрили «Старий універмаг» на Кооперативній, 3. Зараз універмаг називають так само, а в його приміщенні досі працюють крамниці одягу. Точна дата будівництва споруд невідома.


«Старий універмаг» поряд з ТРЦ «Київ» і торговельний пасаж досі працюють у Сумах. Фото 1: Facebook Олега Кривцова. Фото 2: Геннадій Миропільський
«Намагалися побудувати світ, у якому немає спільного з минулим»
Великі торговельні центри в Сумах зберігали свій первісний вигляд до початку 1960-х років, коли площу почали заповнювати будівлями комерційних підприємств. Олег Кривцов розповідає, що торгові точки зібрали в одній локації, а згодом — встановили дитячі атракціони.


Фонтан і дитячий атракціон «Змій Горинич», що розташовувалися поблизу сучасного МакДональдзу. Фото: Facebook Олега Кривцова
У 1986 році замість яток для торгівлі облаштували критий ринок. Довкола нього з’явилися додаткові будівлі з майстернями для ремонту одягу, взуття й металевих виробів.
Базарну площу розбудовували все більше, та ділянка сучасного універмагу залишалася порожньою. Тут планували створити зелену зону для відпочинку й прогулянок, а сам універмаг хотіли звести в іншому місці, розповідає архітектор Олег Кривцов. Замість нього довкола ділянки розташували ряди колгоспного ринку.

Будівництво «Києва» розпочали наприкінці 1980-х. Тоді універмаг планували зробити домінантою площі, прибрати всі довколишні крамниці. Будівлю хотіли зробити схожою на сучасні торговельні центри на кшталт «Мануфактури» чи «Лавини». Про архітекторів, що працювали над проєктом, нічого не відомо, каже Олег Кривцов.


Старий план забудови центру, що передбачав зелену зону на місці ТРЦ, та новий, де розташування всіх об'єктів кардинально змінилося. Фото: Ігор Титаренко
— Споруда мала чотири поверхи, щоб не закривати Свято-Воскресенський собор. Поруч не було дрібних магазинів — натомість хотіли облаштувати великі паркувальні зони, широкі тротуари й парк для відпочинку, — пояснює Олег Кривцов.


У 1990-х роках універмаг «Київ» був значно меншим за масштабом і не «перекривав» будівлі довкола. Фото: Facebook Олега Кривцова
Однак проєкт не завершили. У 1998 році на аукціоні об’єкт викупила компанія «Укрросметал», розповідає Олег Корнієнко. Нові власники стали будувати споруду на власний розсуд — додали кілька поверхів та облаштували паркувальну зону, що перекрила пішохідну частину. Олег Кривцов додає, що тодішній начальник Управління містобудування та архітектури Сумської області Володимир Биков не перешкоджав будівництву.
— Від початкового плану не залишилося нічого. «Київ» перетворився на справжнього «монстра», що поглинав навколишній простір. Масштаб будівлі збільшився в кілька разів. Через те, що з'явилися додаткові поверхи, виник дисбаланс із будівлями поруч. Щоб вирівняти пропорції, хотіли знести цегляні будинки на вулиці Засумській, де тепер аптека й кілька крамниць, — розповідає Олег Кривцов.
Раніше «Суспільне» повідомляло, що Концерн Nicmas, який став продовженням компанії «Укрросметал», досі володіє ТРЦ. Його власники пов'язані з родиною проросійського бізнесмена Григорія Дашутіна. Оновлено 26 вересня: Його власники, ймовірно, пов'язані з родиною бізнесмена Григорія Дашутіна.
Початок нового тисячоліття приніс ще більше змін. З початку 2000-х «Київ» кілька разів реконструювали, а пішохідну зону забудовували все інтенсивніше. Протягом наступних двох десятиліть поступово формувався сучасний вигляд об’єкта. У 2023 році поруч відкрили ще один торговельний центр — «Термінал». Земельна ділянка, на якій він розташовується, належить ТОВ «Нерухомість-Д». Його директорка Тетяна Дашутіна — матір власника концерну Григорія. Оновлено 26 вересня: За даними розслідування Bihus.Info, його директорка Тетяна Дашутіна, ймовірно, пов'язана з родиною власника концерну Григорія.

Зруйновані будівлі та втрата ідентичності
Неконтрольована розбудова ТРЦ, за словами архітектора Ігоря Титаренка, має суперечливий вплив на інфраструктуру. З одного боку, він створює робочі місця та приваблює покупців з різних районів міста й області. Водночас його масштаб і розташування загрожують сусіднім будівлям.
— Споруда «врізається» фундаментом у русло річки Стрілки. Через це вона нестабільна й нестійка, ґрунт рухається, а природний водний режим — порушений, — пояснює Ігор Титаренко.
До того ж уся територія довкола «Києва» стала урбаністично непридатною. Тут важко пересуватися пішки, немає зелених зон і простору для відпочинку. Натомість ділянка перевантажена стихійною торгівлею, рекламними вивісками й надбудовами. Універмаг «перекриває» не лише Свято-Воскресенський собор, а й інші об’єкти навколо, зокрема залишки оборонного валу.
— Історичні будівлі на цій ділянці чутливі до навантажень. Тому потенційне будівництво може призвести до руйнування їхніх конструкцій. Таке теж трапилося з дзвіницею Спасо-Преображенського собору через неправильне розташування недобудови навпроти, — пояснює Ігор.
Хоч офіційних повідомлень про пошкодження немає, архітектори критикують забудову. Ігор Титаренко додає, що наслідки будівництва ще залишаються під питанням, однак тепер увесь історичний центр міста вразливий до будь-яких змін.
Крім впливу на містобудування, ТРЦ ніби «стирає пам'ять про минуле», каже Олег Кривцов. Вважаючи історичний центр пережитком минулого, тут і досі намагаються створити нову реальність — світ, який не має нічого спільного з культурною спадщиною.
— Це нагадує радянську практику «закриття» пам'яток «сталінками», коли знищували локальну ідентичність. Один з таких прикладів — Троїцький собор, який спеціально перекрили будівлями, щоб його не було видно. Так само проходячи повз універмаг, люди бачать не історичний ареал, а лише комерційний простір, — додає Олег.