У нашому новому відео «Хто ми після» на YouTube гостею стала сумська громадська активістка й колишня студентська лідерка СумДУ Дарина Кічко. Вона продовжує організовувати, будувати й планувати в прифронтових Сумах. У випуску розповіла, звідки береться ця сила і чого вона коштує. Повне відео можна подивитися нижче або за цим посиланням.
Проєкт Цукру «Хто ми після» — це серія відеорозмов про те, що лунає в діалогах з рідними на дивані чи кухні, друзями в кафе та незнайомцями в купе потяга. Про те, як нас усіх змінило 24 лютого 2022 року. Для цього ми підготували п’ять категорій карток, щоб питання були випадковими й не перетиналися. Це шлях до розуміння, ким ми були, хто ми зараз і яким бачимо майбутнє.
Початок вторгнення: «стан овочу» й рішення залишитися
Повномасштабне вторгнення для Дарини почалося вдома. З 24 лютого 2022 року вона не виходила на вулицю приблизно місяць. За продуктами в основному їздила родина.
— Я сиділа вдома, стресувала, не розуміла, що робити. Треба було складати екзамени, готуватися до вступу в університет, а ти не розумієш, що буде далі. У мене був депресняк. Коли в нас у школі відновився навчальний процес онлайн, я ще не заходила декілька тижнів на уроки, тому що фізично не могла. Мені було складно. Такий був стан овочу, — пригадує Дарина.
Говорить, що ні вона, ні родина не хотіли виїжджати із Сум. А варіант їхати за кордон навіть не розглядала, бо ніколи не хотіла жити в іншій країні.
— Мене ніколи не тягнуло за кордон, щоб там жити. Подорожувати — так, але жити — точно ні. Тому що я знаю, що тут потрібна. Я хочу тут робити круті речі, буду тут самореалізовуватися. І мені дуже тяжко буває, коли треба далеко їхати. Іноді, коли це навіть довгі поїздки по Україні. Я думаю, що треба в Суми, — каже дівчина.
13 квітня: «У мене всі чати розривалися»
Дарина ділиться, що 2025 рік водночас і похитнув, і зміцнив її стресостійкість. Згадує, що у квітні в СумДУ планували провести школу органів студентського самоврядування на 100 учасників, а також конференцію для студентів.
— В Україні студентське самоврядування одне з найкращих, напевно, у світі. Мені здається, це через наш історичний контекст — студенти завжди виборювали свободу й незалежність у країні. Це має рости й далі, — вважає дівчина.
13 квітня в її команди мали бути кілька планірок, вони хотіли закупити останні речі для школи й конференції. Дарина планувала приїхати в корпус №2 СумДУ після 10:00, а об 11:30 вже мали їхати на закупи.
— Напевно, що мене врятувало, — це те, що я до 5:00 ранку робила інфопак нашим гостям, де вони будуть жити, де в нас будуть локації, що в програмі. Я ще пам’ятаю, як вставляю якусь фотографію корпусів №2 і №3 й думаю: «Боже, які красиві корпуси, не дай Бог по них прилетить». Я прокинулася о 10:40, дивлюся — у мене просто всі чати розриваються, — пригадує дівчина.
Тоді написали, що влучання було в Конгрес-Центр і корпус №2 СумДУ. Говорить, що перші думки були про те, куди переносити заплановані івенти. На той момент вона ще не усвідомлювала масштаби цієї трагедії. Внаслідок атаки загинуло 35 людей, ще 127 — отримали поранення. Серед постраждалих були діти.
— Найпереломнішим моментом було дізнатися про смерть студенток. А потім ще дізнатися, що ти їх мав побачити наступного дня та познайомитися з ними. Коли я побачила Свєту й Дашу у списку учасників, у мене була просто чорна завіса, — каже Дарина.
Говорить, що кожне влучання по СумДУ було, наче ніж у спину, тому що з університетом пов’язано багато спогадів.
У випуску Дарина також розказала про страх організовувати події після атак, фонову тривогу і режим сну, а ще як криза може стати тімбілдінгом і що буде після перемоги. Повне відео дивіться нижче.
