Осінні Суми зустрічають перехожих світло-сірими фасадами, яскравими вивісками кав'ярень і книгарень. Та для мене найцікавіше ховається за афішами музеїв і галерей. Здається, вони запрошують завітати до них і дізнатися, що всередині. Тож вирушаємо у дводенну прогулянку сумськими артпросторами. Чому дводенну? Бо зважаємо на повітряні тривоги, під час яких частина закладів не працює.
Пройдемося від Свято-Воскресенського собору до «Артдвору на Воскресенській», а згодом — вирушимо до Обласного краєзнавчого музею й Виставкового центру. Щоб атмосфера локацій запам'яталася, я підготувала кілька треків зі свого плейліста, які ніби оживляють експонати в уяві. А наприкінці на вас чекатиме невеликий квіз, аби всі цікавинки закарбувалися в пам'яті.
Від собору до стрит-арту на Воскресенській
Починаємо нашу мандрівку біля Свято-Воскресенського собору. Від нього легко дістатися до всіх галерей у центрі.
Це перший кам'яний храм Сум, що заклали за життя засновника міста Герасима Кондратьєва. Барокова ліпнина, ікони й еклектичні верхівки розповідають, що він бачив усе: від татарських облог і стихійних лих до російсько-української війни.


11 вересня 2025 року російський дрон поцілив у споруду, пошкодивши фасад культурної пам'ятки національного значення. Собор маркований емблемою «Блакитний щит», яка позначає захист об'єктів культурної спадщини. Та для нас це не лише пам'ятка, а й символ стійкості міста.
Розглядаємо блакитні відтінки фасаду й вмикаємо першу пісню: «Небо» гурту «Один в Каное». Гадаю, композиція підкреслює красу собору й створює вайб перших хвилин прогулянки.
Від собору прямуємо вздовж Воскресенської. Кладемо свою монетку в скульптуру колодязя, перестрибуємо від міста до міста вздовж плиткової мапи Сумщини, кілька кроків уперед — ось і яскраві мурали. Хочеться зупинитися й ретельно роздивитися кожен, адже усі різні й цікаві, створені, щоб додати кольорів у сіру рутину.


Особливо приваблює «Сучасна сум'янка», яку створили художники Єгор Авдєєнко й Дмитро Чугай. А трохи вище Єгор разом із майстром кераміки Романом Линником зобразив «листівку» Воскресенської. Затримуємо погляд — і немов переносимося в Суми минулих століть.


Зі стін сусідньої будівлі за нами спостерігають тендітні дівчата, що вигинаються, мов листочки від вітру. Це мурали «Пори року» за роботою чеського художника Альфонса Мухи в стилі модерн. Їх створили сумські майстрині Тетяна Луцьковська, Олена Довгополова, Ольга Грабовська й Оксана Хоруженко.

Потрапити у 20 століття в середмісті
Прямуємо далі до «Артдвору» на Воскресенській, 6. Тут працюють одразу кілька просторів, зокрема музей «Причал Одіссея» та галерея Bureau Art. Ми прийшли в неділю, коли вони зачинені, тож пройдемося двориком.
Робимо крок усередину — здається, потрапляємо в Дивокрай. Поблизу входу у двір прикріпили вцілілих ляльок, на стінах зобразили карикатурні портрети диктаторів. У всіх куточках почепили картини, а на дверях у галерею намалювали портрет митця Енді Воргола. Оглянути локацію можна в будь-який час.


Саме час вмикати наступну пісню, щоб оглянути всі експонати «Артвору». Композиція Take Me With U виконавця Prince, де він поєднує поп, кантрі й диско, доповнить прогулянку.
На одній зі стін дворика почепили роботу «Код нації», яку невідомий автор створив у 2014 році. Це колаж із дерев'яних дощечок, на яких виклали десятки набоїв у формі українського орнаменту.

Навпроти височіє «Бурлюміда» — червоногаряча металева піраміда на честь художника Давида Бурлюка. Її встановив власник «Причалу» Сергій Гуцан у 2023 році до щорічної мистецької події «Ніч музеїв». Охочі вішають на мотузки між ребер піраміди різнокольорові стрічки й загадують бажання. Зав'яжемо й ми свою.

Проминувши «Бурлюміду», трон Соломона (сподіваюся, справжній) і вінтажні світлини сум'янок на стінах, опиняємося перед галереєю Bureau Art. Вхід безплатний, а виставковий зал працює з вівторка по суботу з 12:00 до 21:00.
Нам вдається зайти в коридор, який лишили відчиненим. На його стіни почепили нариси на аркушах — їх відвідувачам пропонують створити власноруч. Для цього на поличках є блокнот і підставки з приладдям для малювання. Робимо й свої ексізи, щоб відчути себе художниками.
Повертаємося у дворик — і бачимо дівчину в довгій сукні з корсетом. Здається, вона щойно зійшла зі світлин сумських модниць 20 століття, що прикрашають ширму позаду. Це Ірина — помічниця керівниці STEAM-студії «Ладунок» Анни Коршунової. Вона всміхається й пояснює: сьогодні тут не «капсула часу», а відкрита майстерка з козацького скоропису. Це шрифт, який можна побачити в козацьких документах кінця 16-го й початку 17-го століть.

Зазвичай такі воркшопи, екскурсії та інші події в студії проводять за реєстрацією, та нам щастить потрапити на день відкритих дверей. Ірина розкладає для нас папір і запрошує писати пером чи малювати чорнилами.
Відточивши майстерність козацького письма, підіймаємося в студію «Ладунок». Вона прикрашена манекенами й ляльками в етнічному вбранні. Посеред кімнати стоїть стіл із розкладеними аркушами паперу, світлинами й каліграфічним приладдям. Тут відвідувачі пробують писати дубовими, бузиновими й грибними чорнилами, створеними за старовинними рецептами.

Аби показати, який вигляд мали давні рукописи, власниця Анна дістає для нас копію мапи Сум приблизно 1762 року. Керівниця зберігає її в студії разом із ретро світлинами міста дорадянських часів. У центрі карти — невідомий підпис козацьким скорописом.

Щоб роздивитися всі деталі фото якомога уважніше, раджу добірку джазових пісень американської співачки Елли Фіцджеральд. Джаз створює особливу атмосферу, коли лунає у стінах дворика вживу чи на вінілових платівках.
Каріатиди, кістки тварин і скіфська баба в центрі Сум
Вирушаємо до Сумського обласного краєзнавчого музею на вулиці Герасима Кондратьєва, 2. Його можна відвідати з понеділка по п'ятницю з 9:00 до 17:00.
Зупиняємося біля входу й уважно оглядаємо фасад, адже, як каже краєзнавиця Лада Сапухіна, це теж артефакт. Музей звели у другій половині 19 століття для Сумської повітової земської управи, що утримувала школи та лікарні й опікувалася міською інфраструктурою.


Будівлю пофарбували в білий і світло-бірюзовий кольори, що пасують до палітри міста. Фасад прикрасили барельєфами Зевса, Гермеса й скульптурою Деметри. Трохи вище встановили каріатиди — статуї жінок, які підтримують балкон другого поверху. Через це музей ще називають «будинком із каріатидами».
Заходимо всередину, купуємо квиток і рушаємо оглянути виставки. А щоб «оживити» прогулянку музеєм, вмикаємо наступний трек. Композиція гурту Dakha Brakha «Монах» має українські мотиви, рухається й змінює темп разом із нами.
Працівниці музею одразу проводять до першої зали ліворуч від вхідних дверей. Тут зібрали великі макети, що показують геологічну будову Сумщини. Праворуч є інша зала, де встановили величезні опудала тварин і птахів, а на стіни почепили діаграми сумських ґрунтів.

У залі навпроти облаштували відділ історії краю, створили затишний куточок-світлицю сумської хати. Наукова співробітниця розповідає, що будинки на Сумщині були схожими на полтавські й чернігівські. Усередині розташували піч, а поруч із нею, на покуті, — стіл, над яким прикріпляли ікони й рушники-обереги.
У куточку зібрали практично все, чим тоді користувалися сум'яни та сум'янки в побуті — від підвішеної колиски для немовлят до рубеля (дерев'яної дошки для прасування з ручкою й поперечними зарубками). А ще додали примірники святкового одягу, який носили сумські дівчата, вишитих рушників і ряднин із вибійкою. Оглядаємо їх зблизька, але не торкаємося, щоб не пошкодити.

На виході з музею нас проводжає кам’яна баба. І це не жінка, як хтось міг би подумати, а ідол-воїн: груди перемотані ременями, на голові напівкруглий шолом. На сайті музею пояснюють, що такі фігури символізували батька-покровителя, який оберігав поселення. Цього воїна привезли з села Василівка Лебединського району: раніше він «охороняв» сад місцевого поміщика, а зараз сидить у коридорі, тримаючи в складених руках ритуальну чашу.

Оглядаючи бабу, перемикаю пісню на «Лупайте сю скалу» гурту Dakh Daughters. Слухаю її й уявляю тих самих скіфських амазонок, що ходили в походи й воювали разом із чоловіками.
Музей зачинено — що далі?
Через дорогу, на Покровській, 1, працює Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького. Раніше в музеї зберігалися роботи Марії Примаченко, Олександра Ройтбурда й інших українських митців. Рушаємо туди, щоб дізнатися, чи вони досі тут.
Однак усередині нам вдається роздивитися лише сходи й червоно-білу мозаїку на вікнах. У місті почалась повітряна тривога, тож у виставкові зали не пускають. Пропонують прийти у спокійніший день з понеділка по пʼятницю з 10:00 до 17:00.
Коли ми вже тут, оглянемо принаймні фасад. Він кілька разів зазнавав пошкоджень через влучання російських ракет. Після атаки 13 квітня 2025 року в музеї вибило шибки, та невдовзі встановили нові вікна. А раніше, у 2023 році, від вибухової хвилі постраждав дах, який також згодом відновили.
Шлях до наступної локації доповнимо піснею Ophelia американського гурту The Lumineers. Виконавці ніби «малюють нотами» історію про звичайну жінку, яка приваблює митця. Те саме іноді зображали й українські художники в роботах.
До акварельних квітів у Виставковому залі
Мені спадає на думку відвідати наступним «Виставковий зал» на Покровській площі, 2. Дорогою до нього купуємо каву й натрапляємо на маленьку пам'ятку про Покровську церкву, що ще століття тому височіла тут. Зовсім поруч — Свято-Покровська каплиця, прикрашена білими колонами й барельєфами з обличчями янголів.


Пам'ятки про собор досі є на Покровській площі в центрі міста
Минаємо кілька приміщень і врешті потрапляємо до зали. Нам щастить оглянути виставку «Кольорова мить» сумського художника Анатолія Савченка. Зазвичай художник використовує техніку олійного живопису, та цього разу він представив 30 акварельних робіт.
Розглядаючи картини, ніби опиняємося у квіткарні, де замість поличок із гортензіями — акварельні малюнки різних відтінків.


Якби картини Савченка були піснею, гадаю, це була би «Квітка» гурту «Океан Ельзи».
І ось мистецька мандрівка добігає кінця. Дякую, що пройшлися зі мною. Лише за два дні ми розглянули чимало скульптур, картин і навіть деталей вуличок, які роблять життя в Сумах яскравим. Щоб перевірити, чи запам’ятали ви всі цікавинки, які разом дослідили, пропоную квіз.

«Сучасна сум'янка» — це не лише про дівчат у Сумах, а й про мурал на Воскресенській. Хто його автор?
Правильно!
Неправильно!

У Сумах є кілька старих соборів, що поєднують українські та російські традиції. Пам'ятаєте, який з них бачив Герасим Кондратьєв?
Правильно!
Неправильно!

У деяких артпросторах є дууууже дивні інсталяції. У якому з них на стіну почепили деталі ляльок?
Правильно!
Неправильно!

Скіфська баба — це точно жінка?
Правильно!
Неправильно!

Колись у Сумах створять курси письма невидимими чорнилами з «Гаррі Поттера», та поки є бузинові. Де їх знайти?
Правильно!
Неправильно!
Натисніть «Поділитися», щоб показати свої результати!
Залиште пошту для розіграшу
Мій результат: %%score%% із %%total%% правильно!
Loading...