Охтирка — невелике місто на Сумщині, яке вистояло під час російського повномасштабного вторгнення. Воно єдине в області отримало почесну відзнаку «Місто-герой». Через ворожі обстріли й бомбардування в Охтирці пошкоджено або зруйновано близько 659 будівель. Щоб зрозуміти, як може розвиватися місто в довгостроковій перспективі, його жителі заручилися підтримкою містопланувальників ГО Urban Reform. Вони допомогли сформувати бачення майбутнього розвитку Охтирки — урбан-візію. Розповідаємо, чим вона корисна та до чого призводить діалог між владою і громадою.
«Зробімо щось у нас, в Охтирці»
Спочатку була ініціатива. Першим запит про відбудову міста команді Urban Reform озвучив охтирець, учасник громадської організації «Центр розвитку вуличних культур» Павло Ігнатченко. До повномасштабного вторгнення він разом з іншими активними містянами створив студію звукозапису на базі заводу «Сільгоспмаш». Пізніше в іншій будівлі заводу зусиллями тієї ж команди почали зводити урбан-парк, однак будівництво зупинила війна. Проте вона не зупинила ініціативність Павла. Коли ворог намагався прорвати оборону Охтирки, він у своїй студії звукозапису облаштував цех із пошиття сумок для аптечок. Їх доставляли українським захисникам по всіх лінії фронту — від Білопілля до Херсону.
— Для мене Охтирка — важливе місце. Де б я не жив, мені хотілося сюди повертатися. Війна загострила відчуття дому, Батьківщини. Мабуть, переломним став момент, коли моїй дружині з дітьми в березні 2022-го вдалося виїхати з міста.
Пам’ятаю, як після того сидів у сховищі, де ми разом ночували. Навколо були розкидані дитячі іграшки. Я дивився на них і водночас думав про те, що ніхто не має права забирати дім у моїх дітей, і що Охтирка попри все має стати містом, у якому хочеться жити. У той момент звідкись з’явилася впевненість, що ми піднімемося й підемо далі.
Коли область звільнили, я звернувся до харківських урбаністів з громадської організації Urban Reform зі словами: «Зробімо щось у нас, в Охтирці», — згадує Павло.
Urban Reform — це команда архітекторів, містопланувальників і ландшафтних архітекторів, які адвокатують ідеї про сталий розвиток міста і його комфорт для всіх мешканців. В основі діяльності ГО Urban Reform лежить партисипація, тобто культура участі, коли будь-яку проблему вирішують, залучаючи до обговорення всіх учасників процесу.
Серед проєктів, які реалізувала команда спільно з партнерами, — це урбан-парк на ВДНГ в Києві, кілька урбан-парків у Харкові, втілені проєкти з тактичного урбанізму в Одесі, Києві й Харкові. Під час війни Urban Reform спільно з партнерами почали досліджувати практики відновлення міст після знищення, працювати над тимчасовими рішеннями, щоб забезпечити житлом ВПО.
З проєктами Urban Reform Павло Ігнатченко познайомився ще до великої війни. Каже: вже тоді розумів, що партисипація — це одна з найсильніших сторін команди. До того ж керівниця проєктів Анастасія Палій колись була менторкою охтирців-учасників громадської організації «Центр розвитку вуличних культур» під час грантової програми від Українського культурного фонду. Тому, коли Охтирці знадобилася відбудова, Павло й згадав про Urban Reform.
— Запити Павла були амбітними і абстрактними водночас, — каже Анастасія Палій, — він розумів, що місто зазнало чималих руйнувань, частина людей виїхала, тому потрібен поштовх, щоб рухатися далі. Ще один запит полягав у тому, що громадськість хотіла б долучитися до планування заходів з відбудови міста, які збиралася ініціювати міська рада, але не знала, як це зробити — пригадує вона.
Невдовзі Павло Ігнатченко познайомив команду Urban Reform з представниками місцевої влади. Заступниця міського голови Охтирки Надія Питюкова згадує:
— Коли ми зустрілися з представницями ГО Urban Reform, Охтирка саме брала участь в одному з проєктів USAID, в межах якого ми з мешканцями говорили про те, якою вони бачать Охтирку після відновлення. Урбаністки приєдналися до нас й брали участь в обговореннях. Так і почалася наша співпраця, — розповідає Надія Питюкова.
Фото: з фейсбук-сторінки Urban Reform
— Нашим завданням було об’єднати людей навколо спільної візії, щоб документ ґрунтовно розповідав, куди рухатися місту і в просторовому розвитку, і в економічному, і в культурному. Він мав відповідати запитам і баченням громадськості, бізнесу, міської влади. Тобто бути спільним напрацюванням, — пояснює Анастасія Палій.
Проте, перш ніж створювати візію, виникла необхідність врахувати важливий аспект, каже вона. В Україні, як молодої країни, немає ґрунтовної бази про кожне місто, на яку можуть спиратися урбаністи. За словами Анастасії, в Нідерландах чи в Німеччині по кожному місту, громаді й кварталу всі дані зібрані буквально до міліметра. За ними можна зрозуміти, де і скільки людей живе, коли саме були реконструкції, що відбувається з транспортом, природою й людським капіталом.
Тому, команді Urban Reform передусім треба було зібрати базову інформацію про Охтирку. Невдовзі вони почали вивчати особливості міста. Роботу розділили на два масштабні блоки — дослідження й розробка урбан-візії.
Не райони, а козацькі сотні
Аналізуючи простір Охтирки, урбаністи хотіли зрозуміти особливості міського середовища та його можливості, а також потреби містян, їхні очікування й бажання. Для цього сформували три фокус-групи з представниками міської ради, бізнесу та громадських організацій. Провели 28 глибинних інтерв’ю з батьками, підлітками, молоддю й містянами старше 40 років. Також організували два воркшопи, які відвідало 60 охтирців.
— Ми запитували місцевих жителів про природу, місця й культуру. Збирали експертну оцінку транспорту, архітектури, економіки, тобто всіх можливих шарів міста, — каже керівниця проєкту.
Урбаністи побачили Охтирку невеликим комфортним містом із сильним молодіжним рухом, де відчувається цінність архітектурної й культурної спадщини. Мовою цифр — тут у всім разів більше історичних об’єктів, ніж в інших містах Сумщини. А ще охтирці знають практично все про природу свого міста й прилеглих територій.
Урбаністи також помітили, що Охтирка — це велосипедне місто. Але попри це в ньому відсутня необхідна інфраструктура. Велосипедисти рухаються автошляхами, поміж машин або тротуарами, що не подобається пішоходам. Плюс у тому, говорять дослідники, що облаштування якісної інфраструктури для цього руху не потребує фундаментальних змін. Достатньо буде тактичних дій.
Команда Urban Reform дослідила й безпекову складову. Оскільки Охтирка розташована за 50 кілометрів від кордону з Російською Федерацією, це питання є одним із найважливіших. Урбаністи кажуть, що укриття в місті доступні не для всіх жителів. Наприклад, в приватному секторі до найближчих сховищ необхідно діставатися 15 хвилин. А якщо говорити про школи, то деякі з них взагалі укриттів не мають
Серед факторів, що здивували дослідників — в Охтирці зберігся унікальний адміністративний поділ козацьких часів — поділ на сотні. Кожна сотня, зазначено в дослідженні, мала центр міського життя — церкву чи площу. Сучасна Охтирка має десять таких сотень.
Містяни й досі використовують цей поділ в побуті, він служить міським орієнтиром, тому від охтирців часто можна почути: «Я живу на восьмій сотні», «Мій друг живе на 9 сотні». Учасник ГО «Центр розвитку вуличних культур» Павло Ігнатченко жартує, що поділ на сотні — це дефолтні налаштування містян. Щоб зрозуміти, де саме в Охтирці розташована певна вулиця, він і сам зазвичай мислить сотнями.
Тому під час розробки просторового розвитку Охтирки урбаністи запропонували зберегти сотенний устрій, але трохи адаптувати його до сьогодення. Вони рекомендують створити нові міські субцентри, тобто місця, що знаходяться за межами центральної частини міста, де зосереджені адміністративні й культурні об’єкти.
— Цікаво, що в жителів Охтирки є запит на стиль життя великого міста. Їм хочеться більше культурних центрів, маленьких магазинів і кав’ярень. Оцього формату, коли ти виходиш на міську ратушу, а в тебе поряд є ринок і безліч закладів різного формату, — ділиться Анастасія Палій.
Команда Urban Reform також побачила Охтирку містом маленького бізнесу, адже тут немає одного містотворчого підприємства, навколо якого колись все будувалося. Тому, щоб простір економічно розвивався, дослідники пропонують використати колаборацію малих бізнесів.
— У нас з громадою виникла ідея створити бізнес-кластер, де було б комфортно розвивати мале підприємництво. Для цього проєкту Охтирка має потенціал — порожні промислові території. Деякі з них знаходяться в центрі міста. Ось там можна було б орендувати приміщення для реалізації власної справи, організовувати інформаційну підтримку підприємців, — ділиться урбаністка.
Усе почуте і побачене під час спілкування з охтирцями дало змогу дослідникам визназначити основний потенціал міста. Ним стали люди, адже саме вони постійно рухають своє місто вперед.
Чотири капітали Охтирки
Інформацію про Охтирку урбаністи збирали спільно з представниками «Центру розвитку вуличних культур» і Охтирської міської ради. Завдання перших полягало в тому, щоб координувати процеси на локальному рівні: організовувати зустрічі, залучати активну молодь, вести промоцію проєкту.
— Я був готовий на все, що може бути корисним моєму місту, — каже Павло Ігнатченко. — Спершу думав, що просто приїдуть люди, які скажуть: «Вам треба сміття викинути, бордюри пофарбувати й побудувати нову адміністрацію». Натомість нам запропонували менторську підтримку, супровід, створили відео для популяризації Охтирки.
— Справжній масштаб я відчув, коли мене включили до складу робочої групи. Ми комунікували з партнерами, з іншими організаціями, відомими виконавцями. Словом, треба було залучити якомога більше людей, щоб майбутній документ не був однобоким, — розповідає Павло Ігнатченко.
Своєю чергою міська рада Охтирки відвідувала всі заходи й презентації, надавала необхідні документи.
— Разом з урбаністами обговорювали, які обмеження має та чи інша територія, чи є можливість втілити їхні рекомендації. Важливо, що певні простори команда Urban Reform розглядала під новим для нас кутом, переконувала в тому, що мають перспективу. Ми погоджувалися з ними. Також органи місцевого самоврядування отримали змогу почути думки людей, які раніше були політично нейтральними, а це цінно. Таку можливість нам відкрили соціологічні опитування Urban Reform, — говорить заступниця міського голови Охтирки Надія Питюкова.
Робота над проєктом тривала упродовж року. Взаємодію між владою і містянами урбаністи називають приємною. На кожному заході був відкритий діалог.
— Вважаю нашою перемогою, що на всіх презентаціях ми мали активні обговорення. Радує, що з’явилося розуміння: в міській раді працюють реальні люди, з якими можна реалізовувати локальні проєкти. Так само і влада зрозуміла, що разом з жителями громади можна спільно обговорювати будь-які питання, — пригадує керівниця проєктів Urban Reform Анастасія Палій.
За основу дослідження урбаністи взяли концепцію чотирьох «капіталів». Це один із підходів у містоплануванні, що допомагає структурувати дослідження. До того ж він відображає ключові аспекти, які необхідно врахувати під час планування й втілення стратегії міста. Отож, в Охтирці аналізували фізичний, природний, культурний і людський капітали, а саме:
- Як функціонально влаштоване місто, що формує його структуру: дороги, масиви забудови, природні фактори
- Що зруйновано та відновлено під час повномасштабного вторгнення
- Як та чим люди пересуваються містом, які проблеми виникають?
- Які є головні рушії економіки в місті?
- Які природні ресурси є в Охтирці?
- Що містяни сприймають як «природу»
- Які є забрудники та проблеми
- Якими є дозвілля і зайнятість для різних груп населення
- Як Охтирка закриває потребу в культурі, які має проблеми в цій сфері
- Які пам’ятки та історичну цінність має місто
- Чим люди посилюють місто
- Де жителі можуть закрити потребу в роботі
Коли дослідження було готове, його результати презентували жителям Охтирки. У такий спосіб, каже керівниця проєктів Urban Reform, вони змогли побачити потенційний результат, осягнути всю історію міста, багатства природи, зрозуміти, як влаштована економіка. Зараз дослідження про Охтирку є у вільному доступі.
Місто щастя для різних поколінь
На основі побаченого й почутого від місцевих жителів команда Urban Reform створила урбан-візію. Це документ на 72 сторінки, який дає бачення просторового розвитку міста, пояснює концепцію його майбутнього зростання. Він охоплює позиціювання міста, визначення його перспективних напрямків, а також має просторовий план розвитку Охтирки. Останній торкається екології, природи, публічних просторів, має пропозиції для покращення мобільності, концепцію розбудови та перших пілотних проєктів.
Урбаністи кажуть, що основна сила урбан-візії полягає в тому, що вона враховує реальні потреби жителів міста, навіть ті, що не стосуються воєнної відбудови. В майбутньому це допоможе стати Охтирці сучасною, привабливою й мати якісні умови для життя.
У документі є конкретні рекомендації, зокрема як покращити стан природних об’єктів, як має розвиватися центр міста, кроки, які допоможуть розвантажити його від транзитного транспорту, підвищити якість послуг громадського транспорту. Також в урбан-візії є оцінка мобільності в місті, пояснення, для чого Охтирці потрібні субцентри.
Усі етапи, означені в урбан-візії, мають допомогти втілити амбіцію міста: «Стати центром зростання, містом можливостей для активних людей, комфортним та щасливим місцем для життя різних поколінь». Нині Охтирка готується втілювати в життя перші пілотні проєкти.
Під час розробки урбан-візії ГО Urban Reform та Охтирська міська рада підписали меморандум про співпрацю. Також, за словами керівниці проєкту Анастасії Палій, існує домовленість, що влада врахує просторові рішення з урбан-візії під час ухвалення коригувань до генерального плану міста.
Заступниця міського голови Охтирки Надія Питюкова запевняє, що певні ідеї з документа міська рада вже врахувала.
— Наприклад, ми не бачили такої проблеми як децентралізація місць відпочинку. Нам здавалося, що їх достатньо, але не звертали уваги, що вони сконцентровані в центрі міста. Дослідження нам підказало, що в кожному районі має бути хаб для проведення дозвілля. Ця рекомендація стане нам у пригоді, коли будемо розробляти більш детальні плани територій.
Також під час аналізу міста команда Urban Reform звернула увагу на промислові зони, і де вони пролягають. У дослідженні зазначено, що зона заводу «Сільгоспмаш» не має перспективи бути промисловою, адже розташована в центрі міста. Тому необхідно зробити її культурною й доступною для містян, — говорить Надія Питюкова.
Представниця міської ради розповідає, що влада вже спілкувалася з підприємцем, який володіє приміщеннями колишнього заводу. Спершу він хотів налагоджувати виробництво, але зрозумів, що в центрі міста на нього чекатимуть планувальні обмеження. Тому погодився перевести їх у комерційне використання.
— Для міста це вигідно, адже оренда землі комерційного використання коштує дорожче. Плюс відкриється можливість додати на територію культурні простори й залучити малий бізнес, — каже заступниця міського голови Охтирки.
Хто ж може проконтролювати, чи виконують органи місцевого самоврядування рекомендації стратегічних документів? Керівниця проєктів Urban Reform Анастасія Палій говорить, що за цим мають стежити жителі міста.
— Найкращий вплив на те, щоб рекомендації виконувалися, може здійснити громадськість. Якщо містяни бачать рішення, які їм не подобаються, вони завжди можуть скористатися інструментом, щоб сказати про це владі. Цей інструмент — діалог. Так, урбаністи можуть комунікувати й консультувати, але основні стейкхолдери — це містяни, — каже вона.
Учасник ГО «Центр розвитку вуличних культур» Павло Ігнатченко зізнається: в місті є безліч речей, які працюють не так, як треба, але це не заважає йому любити свою Охтирочку й робити її комфортнішою.
— Мені завжди хочеться розповідати про своє місто, щоб про Охтирочку всюди знали й відчували її вайб. Тому радий бачити людей, які повертаються в місто й бажають змінювати його на краще. Для цього в нас є всі необхідні інструменти.
Навіщо місту урбаністи
Зараз міста все частіше звертаються до урбаністів, говорить керівниця проєктів Urban Reform Анастасія Палій. Насамперед це пов’язано з руйнуваннями, що принесла війна. Проте є проблеми, які необхідно було розв’язати ще до повномасштабного вторгнення.
— Навіть якщо місто не зазнало руйнувань, воно вже має ряд проблем з громадським транспортом, пішохідними зонами, веломережами. Також існують питання, пов’язані з екологією й сталістю міста, тобто як воно адаптується до кліматичних змін. Усі ці проблеми зараз перемістилися в процес відновлення.
Нині нам також потрібно врахувати безпекову складову, зрозуміти, для кого необхідно розвивати міста, адже одні втратили свій людський капітал, а інші його набули. Треба вирішити, де селити ВПО, чи матимуть вони роботу, в який спосіб будуть інтегруватися в місто, — пояснює Анастасія.
Вона каже, що в питанні відбудови є речі, незмінні для урбаністів, бо вони чітко розуміють, чому людям хочеться відновлювати міста. Позаяк це пам’ять про важливі події, збереження архітектурної й культурної спадщини.
— Ми матимемо довгий діалог про те, як переосмислювати травматичний досвід. Якщо місто зазнало руйнувань, то що це має бути: спогади, меморіали чи інші об’єкти. Цей процес інколи триває роками. Як показує закордонний досвід, на переосмислення певних подій і повного відновлення міста може знадобитися ціле століття. Сьогодні ж ми розглядаємо відбудову, як можливість збагатити міста чимось сучасним і більш сміливим.
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
