Аби покращити життя в місті, можна почати з простого: ремонту лавки чи заміни лампочки в під'їзді. Кожен із нас може впливати на рішення місцевої влади, користуватися формами громадської участі та залучати інвестиції міжнародних організацій. У цьому тексті Цукр розповідає історії сумчан, які проявили ініціативу й спробували змінити місто на краще.
Максим Корнієнко
Активіст ГО «Сумська платформа реформ»
«Ніхто не заважає оновити подерту лавку»
Людина не може відразу написати грант і отримати підтримку міжнародної організації. Аби дійти до цього, треба навчитися використовувати простіші інструменти впливу. Для результату потрібен комплексний підхід, адже жодна петиція сама собою не принесе рішення. Це інструмент для визначення суспільного запиту, її цільова аудиторія - не міська рада, а суспільство. Якщо люди почнуть говорити про проблему, а журналісти напишуть про неї, то це більше впливатиме на владу.
Моя місія - показувати інструменти, а не робити за когось. Ми з колегами розробили спеціальний розділ «ДІЙ», де розповіли про можливості впливати на життя в громаді: як правильно писати звернення, подавати інформаційні запити чи дізнатися, хто твій місцевий депутат
Найпростіша зміна - самостійно вкрутити лампочку в під'їзді. Якщо побачив у дворі подерту лавку, то ніхто не заважає разом із сусідами зібрати кошти на банку фарби й оновити її. Ти проявляєш ініціативу, не чекаючи, що це зробить якийсь депутат. Починати треба з маленького, навіть не замахуючись на щось надзвичайне.
Не можеш розв'язати проблему самостійно в дворі - звертайся до управителя будинку (ОСББ чи ЖКГ) із пропозицією щось зробити. Мешканці сплачують комірне й можуть контролювати використання сплачених внесків. Якщо на прибудинковій території не світить вуличний ліхтар - повідом управителя, якщо за межами будинку - звернися до Департаменту інфраструктури міської ради або іншого відповідального підрозділу.
Те ж із тролейбусами - якщо вони не дотримуються графіків руху, можеш зателефонувати в депо. Для таких скарг ми розробили спеціальний сайт. Пасажири, як споживачі послуг, мають звертатися зі скаргами, зверненням чи пропозиціями. Якщо споживача всі послуги влаштовують, то він мовчить, якщо ні - діє.
Перший досвід позитивних змін
Перший мій досвід суттєвих позитивних змін - це встановлення світлофора на перехресті вулиць Івана Сірка та Збройних Сил України. Тоді моя дитина ходила в перший клас цією ділянкою зі жвавим рухом. Зрозумів, що для неї це небезпечно, тому поставив за ціль встановити світлофор.
Спочатку звертався до директорів шкіл і гуртків, розташованих поруч з цим перехрестям. Вони розповідали: «Ми вже зверталися, нам сказали, що неможливо». Після цього написав місцевому депутату, створив петицію, подав пропозиції до міського бюджету щодо встановлення світлофора.
У першій відповіді отримав відмову від управління капітального будівництва. Вони написали, що це не передбачено законодавством, послалися на якісь заборони. Вирішив це перевірити - пункт закону передбачає встановлення світлофорів за певних умов, але це ж не означає, що його заборонено облаштовувати за інших. Завжди простіше знайти відмазку, аніж шлях розв'язання.
Чиновники часто відповідають у стилі «мене нічого не зобов'язує це робити». Але ж усе, що не заборонено - дозволено. Тому, якщо наполягатимеш - отримаєш результат
Врешті петиція зібрала необхідну кількість голосів, міська рада підтримала пропозицію в бюджет. А ми з дитиною отримали результат - світлофор встановили протягом року. Якщо людина хоче розв'язати проблему подібним шляхом, то це не відбудеться за тиждень чи місяць. Бюджет планується на рік, і це нормально, бо держава так працює.
Перейменувати вулиці в Сумах
У квітні 2022 на сайті Сумської міської ради з'явилися кількадесят петицій щодо перейменування вулиць, але в кожній була пропозиція лише для однієї, до того ж вони повторювалися. Ми побачили, що ніхто не збирається це систематизувати, тому вирішили брати ініціативу у свої руки.
Почав збирати десяток експертів для ініціативної групи: істориків, краєзнавців, літераторів, художників
Ми систематизували напрацювання й написали лист від громадської організації в міську раду, аби вони допомогли з перейменуванням топонімів у громаді. Цього було недостатньо, тому зробили друге звернення й поговорили особисто. Урешті отримали розпорядження міського голови на базі ініціативної групи сформувати робочу, до якої додали ще кількох людей, пропонованих міськрадою. Потім два місяці збирали пропозиції: опрацьовували петиції, звернення в міську раду, проводили онлайн збір через гугл-форму.
Врешті передали систематизовану таблицю з 200 пропозиціями до міської ради в кінці липня 2022 року. До листопада депутати не голосували, тому ми почали нагадувати їм про дерусифікацію в інфопросторі. Після цього вони все ж таки проголосували й прийняли 90% пропозицій.
За часів сумського козацького полку місто ділилося на три градські сотні: Полкову, Новомістенську і Перекопську. Ми радили додати в міську топоніміку ці козацькі маячки. Депутати прийняли дві пропозиції, а третю виключили з перейменування. Це сталося, бо представників робочої групи не запрошували ні на збори депутатських фракцій, ні на погоджувальну раду, ні на комісії. Якби покликали, то їм би відразу пояснили, чому обрані саме такі назви.
Дмитро Тіщенко
Співзасновник Цукру
У 2019 році ми відкрили Патреон для фінансування редакції Цукру. Це був наш перший досвід електронного залучення коштів від читачів, після якого почали думати про створення локалізованої краудфандингової платформи. Обрали власну, бо маємо впізнаваний місцевий бренд, а люди з часів пандемії та війни почали більше зосереджуватися на місці проживання: знаходити локальні медіа, бренди та виробництва.
Ми в хорошому сенсі скористалися цим, адже люди довіряли Цукру і знали, що ми підтримуємо різні соціальні проєкти. Організація European Endowment for Democracy виділила кошти й ми замовили краудфандингову платформу. Вона проста, але дозволяє в два кліки зробити внесок в ініціативу.
Аби отримувати благодійні внески, ви маєте юридично бути громадською організацією, благодійною організацією чи фондом. У нас ГО й ми збираємо кошти на її рахунок. Усі гроші, які надходять на таку організацію, потребують прискіпливого звітування.
Написати цифри й зібрати документи для податкової - не так вже й складно. А от донести людям, що їхні пожертви були витрачені доцільно - це важливіша частина звіту для мене
Люди відчувають більшу причетність
Бюджет участі й краудфандингові платформи мають ключову різницю. У краудфандингу ти «голосуєш» своїми грошима напряму, тоді як у бюджеті участі - податками, але українці звикли не помічати ці гроші. У краудфандингу люди відчувають більшу причетність до участі, тому що напряму витрачають власні кошти.
Недолік такого фінансування - треба дійсно віддавати гроші. Недолік бюджету участі - це сама робота з ним. До цього потрібно бути готовим і на це частіше погоджуються люди, наближені до політиків, депутатів, партійних організацій. Або божевільні, якими ми були свого часу, коли зверталися до місцевих управлінь і департаментів. Отримували 10-30 тисяч гривень на заходи, але це було пекло, яке потребувало окремої людини, яка розбирається в роботі з казначейством.
З іншого боку такі можливості, як конкурси проєктів від органів місцевої влади, простіші для тих, хто чітко розуміє цілі й переконає навіть чиновника. Зібрати 100 тисяч з людей - це складна робота. Переконати комісію з управління молоді й спорту можливо простіше, але це залежить від ідеї. Ти не випросиш кошти в держави на купівлю котячого корму. Але якщо мова йде про соціальну зміну, то варто спробувати і так, і так.
Потихеньку робимо Європу
Встановленням зарядної станції для електротранспорту ми не лише розв'язуємо проблему зарядки в центрі міста, а й привертаємо увагу суспільства та органів місцевого самоврядування до потреби розвитку інфраструктури персонального транспорту. Зарядні стовпчики також можуть надати можливість доїхати додому людині на візку з акумулятором. Якби вони були по всьому місту, це б вирішило ще таку проблему, як інклюзивність.
Ми допомагали Юлії Гончаровій, ініціаторці проєкту, знайти виробника, бо всі готові рішення коштували близько 100 000 гривень. Зустрілися з місцевим хлопцем, який розбирається у виробництві подібних речей - дуже універсальний майстер. Він порахував, що виготовлення, встановлення та підключення до мережі конструкції коштуватиме до 20 000 гривень - у п'ять разів менше.
Написали про збір на сайті, потім почали спілкуватися з міською радою, аби отримати дозвіл на встановлення в «Сквері Щастя». Одразу не контактували з владою, бо знали, що можемо піти до приватного бізнесу й поставити на їхній території, або в нашому дворику на Кузнечній. У «Міськсвітлі» сказали: «Якщо виконаєте вимоги: ізоляція, підкоп, - то ми приїдемо кинемо кабель».
Коли зібрали 12 000 з 18 000 необхідних, стався «затуп». Але ми продовжували випускати інформаційні матеріали, знімати відео, як Юля цим захоплюється, що робить для цього і зрештою дозбирали кошти. Після цього поставили стовпчик і під'єднали до мережі. Подавали заявку, щоб його взяли на баланс міста, але влада відмовилася, хоча пішла на зустріч зі встановленням.
Неподалік приїжджають маршрутки з Польщі. Люди виходять і бачать у сквері безоплатне вело-СТО, безкоштовні зарядки. І в них трохи змінюється ментальність. Коли побачать у Польщі подібну ініціативу, бо ми її звідти запозичили насправді, скажуть: «О, у нас таке вже є».
Ми потихеньку робимо тут Європу подібними ініціативами. Ціною в 10, 20, 30 тисяч гривень можна робити зміну, яка потім притягне інвестиції в мільйонах
Люди говоритимуть не про гречку
Ми не розраховували на підтримку влади. Віримо, що спочатку треба показати зміну людям, вони сформують суспільний запит, а потім депутати та міський голова самі захочуть повторити або й масштабувати це. Колись політик запитає: «Що вам треба?», і люди вже не скажуть «гречка», а говоритимуть про велоінфраструктуру, інклюзивність, красиві сквери, відновлені парки, очищені річки та інше.
Поки всі збори ми закривали самостійно. Якби колись не зібрали, то це б свідчило або про відсутність запиту, або відсутність досвіду чи інтересу в ініціатора. У нас було мало проєктів, але ми за них дуже вболіваємо і впевнені, що дотиснемо за будь-яку ціну. У крайньому разі скинемося самі, якщо нам дійсно захочеться щось зробити. На останній збір на книжку Іллі Отрошенка хтось задонатив 17 000 гривень - анонімно, без імені й фотки. А потім 10-річний Михайло з Києва 100 гривень закинув, коли вже бачив, що сума зібрана.
Владислав Діброва
Діяч ГО «Сумська молодіжна організація «Ліцей»
Зібрали колекцію з 68 настільних ігор
Я прихильник того, що треба працювати з молоддю і власне сам вийшов з молодіжного середовища. Колись мені дали поштовх, тепер я даю його іншим. Старшокласники в Палаці дітей та юнацтва свого часу запропонували створити клуб настільних ігор. Спершу ми взяли участь у конкурсі проєктів від Управління молоді та спорту ОДА в 2015 році. Допомагав школярам написати заявку, але більшу частину вони робили самі.
Нам дали кошти на кілька маленьких настільних ігор, і ми провели фестиваль. Згодом почали думати як збільшити кількість ігор та масштабність ініціативи. Збиралися лише на канікулах, але зрозуміли, що цього мало й клуб має працювати на постійній основі. Тоді знову у форматі фестивалю Міжнародна організація з міграції надала нам 10-12 настільних ігор. Це стало гарним поштовхом.
Хоч 2022 рік - воєнний і трагічний, але нам протягом нього вдалося розширити матеріальну базу клубу настільних ігор. Британська рада в рамках конкурсу «Активні громадяни» надала близько 80 000 гривень на настільні ігри й наша колекція виросла десь до 50 одиниць. Потім Управління молоді ще профінансувало придбання десяти ігор. І зараз маємо колекцію з 68 настільних ігор. Також довелося змінити колишню кімнату, бо вона не мала укриття. Тепер ми знаходимося в підвальному приміщенні Конгрес-центру СумДУ.
Настільні ігри в умовах війни дають можливість відчувати стабільність та допомагають переключитись. У нашому приміщенні постійно є світло та тепло. Завдяки цьому люди відчувають флешбеки спокійного часу: вони приходять, відпочивають, жартують
Ми інвестуємо в людей
Зараз до нас поступово заходить багато міжнародних організацій. В область інвестують сотні мільйонів гривень. Єдине - ми вже не потребуємо величезної кількості гуманітарних наборів. Їх купують за кордоном, тому наші підприємці недоотримують фінансів. Краще давати фінансову підтримку, яку люди використовували б на придбання чогось у ФОПів. Але надходження іншого характеру необхідні: будівельні, матеріально-технічні, підтримка бізнесу, установ. Важливо, що це не лише товари. Наприклад, громадяни Чехії не приїдуть відбудовувати все, а працюють наші люди. Шифер також із Чехії не приїде - його купують в Україні.
Це все - податки в держбюджет. Кожен українець тепер трохи інвестор: хтось затягне 100 гривень, хтось - 200, а хтось - 200 тисяч
Утім, якщо співпрацювати з донорами, є ризик, що тебе назвуть «грантожером». Хтось невідповідально до цього поставився, зробив помилку, а клеймо ставлять на всіх громадських діячах, які працюють з міжнародними організаціями. Також самі сум'яни не розуміють процесу, бо думають «якщо дали 280 тисяч, то Діброва забере їх собі». Це так не працює. Міжнародна організація з міграції дала усе матеріалами: колонки, речі для облаштування приміщення.
Ми інвестуємо в людей, які будуть надалі розвиватися і розбудовувати середовище. Це важливо, бо ми кожного дня втрачаємо земляків: хтось поїхав, хтось пішов воювати й не повернувся. Через це нам потрібно зрощувати, виховувати нових. Багато заходів через повномасштабну війну довелося скасувати. Наприклад, наметовий табір учнівського самоврядування «Туса» в 2022 довелося перепрофілювати. Він перетворився на денний та проводився в Конгрес-центрі. Його теж фінансував міжнародний донор, а ми залучали цікавих людей, які ділилися досвідом.
Яких змін очікують українці в майбутньому
Дослідження Київського міжнародного інституту соціології показує, що 88% опитаних українців очікують на покращення ситуації в державі протягом 12 місяців, а у своїй громаді - 78.5%. На інфографіці ми зобразили можливі причини цих змін, на думку громадян.
Цей матеріал створено за підтримки проєкту «Накипіло.Освіта» та DW Akademie в Україні