Вперше про існування електросамокатів Юля дізналася на початку 2019-го, коли з’їздила до подруги в Італію. «Я тоді вперше в житті побачила таку штуку і дуже здивувалася, що більшість людей їздять на цьому на роботу». За кілька днів у неї під ялинкою опинився новий двоколісний транспорт — подарунок тата на Новий рік, що кілька місяців був змушений чекати на сходження снігу. «Та коли потепліло — вже тоді дали собі волю! Зрештою, у родині тепер аж три самокати». Цукр поговорив з Юлею та дізнався про головні переваги й недоліки двоколісного електротранспорту, а також її ініціативу зі встановлення зарядного стовпчику в центрі Сум.
Швидкість та потужність
Щойно самокат з'явився у моєму житті, він миттєво став його невіддільною частиною. Коли живеш у Сумах, мати самокат — максимально зручно. Місто компактне, і від роботи до дому можна дістатися за 10-15 хвилин. Я, наприклад, живу на Іллінській, а працюю в центрі — на самокаті доїжджаю десь за 5 хвилин з огляду на те, що знаю дороги без ям. А якщо потрібно протягом робочого дня з'їздити на пошту, в магазин або ще кудись — витрачаю на це значно менше часу у порівнянні з громадським транспортом.
- Швидкість електросамокатів середнього цінового діапазону сягає 20-25 км/год. Деякі моделі здатні розвивати швидкість аж до 60 км/год, проте вони не такі компактні та вимагають кращої підготовки у керуванні
- Заряду середньостатистичного самоката вистачає на 20-30 кілометрів, дорожчі та потужніші моделі можуть проїхати 45 і більше кілометрів
- Вартість самокату зі стандартними характеристиками варіюється від 10 до 15 тисяч гривень, існують також дешевші та дорожчі моделі, залежно від очікуваних показників пробігу та швидкості. Наприклад, вартість самокату, що здатен розвивати швидкість до 60 км/год може сягати понад 50 000 гривень
- Аби зарядити самокат на сто відсотків, зазвичай необхідно витратити 3-4 години. Для підзарядки в екстрених випадках вистачає 20-30 хвилин
- Деякі електросамокати здатні витримувати навантаження понад 100 кілограмів, проте вони не передбачають пересування двох людей, а деякі країни Європи вже офіційно заборонили удвох пересуватися на такому транспорті
У чому ще перевага самокату — ти можеш їздити на ньому в будь-якому одязі, будь це діловий костюм чи спортивні штани з футболкою. І це непогано рятує влітку, коли потрібно швидко дістатися на роботу або якусь зустріч. Проїдься на велосипеді або пройдися пішки — змушений будеш переодягатися, бо, як-не-як, кардіонавантаження. Та й до того ж ти навряд чи одягнеш сукню, коли їхатимеш на велосипеді. А так — доїхав швидко, залишився чистим та акуратним.
Складнощі ремонту
Самокатів у нашій сім'ї зараз три, та жодний з них не працює, всі потребують ремонту. Головна проблема в тому, що у Сумах немає місця для ремонту самокатів. Ти не можеш поїхати в СТО, звернутися в прокат чи полагодити щось самостійно.
Самокати — це також і електроніка, а не лише механіка, їм потрібен специфічний ремонт та унікальні запчастини
А таким у Сумах, на жаль, ніхто не займається. Принаймні мені досі не вдалося знайти спеціалістів у цій сфері. По суті, якщо ти купуєш самокат у фірмовому магазині, то за гарантією, напевно, можеш віднести туди зламаний: вони його відправлять на ремонт чи обміняють на новий. Але що робити, якщо самокат купив з рук? Адже я, у 2019-му, купувала його саме через інтернет — у сумських магазинах такий товар важко було знайти.
Можливість зайти до закладу
Ще одна неприємна особливість для тих, хто їздить самокатом у Сумах, це відсутність стоянок. Ти не можеш піти у справах, повісивши на самокат замок, як це роблять з велосипедами. Просто технічно немає можливості його за щось закріпити. Мені, наприклад, доводиться всюди тягати самокат із собою: я ходжу з ним у магазини, заходжу в аптеки, навіть у кіно беру з собою — прошу залишити у гардеробі та спокійно йду на сеанс.
Та з можливістю зайти до приміщення із самокатом теж іноді виникають проблеми. Колись, пам'ятаю, кілька разів заходила до продуктового, залишаючи самокат біля охоронця. Він нічого мені не говорив, і раз на десятий вирішив не пустити, заявивши: «У нас із самокатами не можна». Довго довелося сперечатися: пояснювати, що законодавчо цієї заборони не існує, що самокат у вимкненому стані мало чим відрізняється від дитячого візка, я щиро намагалася з'ясувати, чому чотирма брудними колесами можна заїжджати в магазин, а двома такими ж — ні. Мені рідко забороняють кудись заходити із самокатом, але випадки бувають.
Відсутність доріжок
У нас немає тротуарів та нормальних велодоріжок. Тротуари, точніше, подекуди є, але як ними їздити з ямами, нерівностями та бордюрами різної висоти — незрозуміло. Думаю, це відчувають і велосипедисти, але не так гостро, як самокатники та мами з візками
Самокатам, так само як і візкам, потрібні рівні поверхні
Саме тому більшість із тих, хто катається на двох колесах, часом виїжджає на проїзну частину. Так, це небезпечно та некомфортно для водіїв, але і самокат не проїде по піску, сльоті чи щебеню.
Немає місць для зарядки
Заряд у самокатів буває різним — все залежить від потужності батареї. Мій самокат, наприклад, тримає заряд упродовж 20 кілометрів. І якщо я їду тільки на роботу і додому — його може вистачити на кілька днів, та якщо вирішила з'їздити в гості до подруги через усе місто, то дорогою самокат, швидше за все, розрядиться. У мене цього літа кілька разів таке було: їздиш-їздиш, і в якийсь момент бачиш, що в тебе залишається одна смужка заряду, й до дому ти вже не доїдеш.
Зарядку я із собою завжди ношу — вона невелика за розміром — тільки зарядитись у Сумах, на жаль, практично ніде неможливо
Шляхом проб і зухвалого випрошування у працівників кав'ярень «Можна у вас підзарядитись?», я знайшла лише одне місце, де мені не відмовили у допомозі — магазин техніки біля Соборної. Але це, звичайно, проблема: з самокатом ти не можеш просто зайти у якийсь заклад підзарядитися, не можеш взяти з собою павербенк. Якщо сіла батарея, ти опиняєшся «паралізованим» і тягнеш свій транспорт у руках.
Зарядний стовпчик як у Європі
У мене виникла ідея зробити зарядний стовпчик для смартфонів та самокатів, де люди зможуть безплатно підзарядити електричний транспорт чи мобільні пристрої. Для цього ми запустили краудфандингову кампанію на Цукрі, де збираємо необхідні 18 000 гривень.
Біля стовпчику буде спеціальний столик, 8 розеток 220V для елекстротранспорту та 4 USB-порти для заряджання маленьких гаджетів
Хочу, щоб людина, у якої, як і в мене колись, залишилася одна смужка заряду, не панікувала і не просила у всіх кафе про допомогу, а могла спокійно підзарядитись та дістатися, куди їй треба.
Аби втілити ідею в життя, кошти необхідні на:
- виготовлення стовпчика з розетками та USB-портами;
- його брендування;
- встановлення захисного пристрою;
- монтаж та прокладання кабелю.
Ідеєю цього стовпчика, як, власне, й ідеєю купівлі самокату свого часу, я надихнулася в Європі. У них там багато безплатних зарядок і всіляких пунктів допомоги людям з різними потребами на кшталт розрядженого телефону чи самокату.
Дехто каже мені: «Та що ви там поставите, його розіб'ють-розберуть через два дні!». Може й розберуть, ми відновимо. Але якщо не намагатися щось робити — як можна домогтися хоч якихось змін у місті та в головах людей?!
Цей матеріал створено за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у тексті, є виключною відповідальністю авторів.
