«Сьогодні від кожного з вас потрібен спокій, за можливості залишайтеся, будь ласка, вдома. Ми працюємо, армія працює. Без паніки. Ми сильні, ми готові до всього. Ми всіх переможемо, бо ми — це Україна». Так 24 лютого, на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Президент Володимир Зеленський звернувся до громадян нашої держави.
Після цього звернення станеться окупація Тростянця. Обстріл дитячого садочка в Охтирці. Бій біля артилерійського училища в Сумах. Авіабомба впаде на будинок на Роменській і вб’є 22 людини. Після 24 лютого змінюватимуться події та емоції, але дещо залишиться незмінним — наша стійкість. У цьому тексті Цукр зібрав історію незламності сумчан, які завадили росіянам захопити місто та країну. Тут вміщені події з 24 по 28 лютого, фото та відео яких надсилали Цукру читачі, публікували жителі області, журналісти, посадовці та військові. Завдяки цим матеріалам ми хочемо зберегти пам’ять про стійкість мешканців Сумщини та показати, яким був цей нескінченний лютий 2022.
24 лютого. Перші бої та перші наслідки
Четверта ранку. Володимир Путін, президент Російської Федерації, оголошує Україні війну, кличучи її «специальной военной операцией». Її метою очільник країни-терориста називає денацифікацію та демілітаризацію нашої держави.
Менш ніж за годину в Україні лунають вибухи. Про них повідомляють жителі Києва, Харкова, Краматорська, Маріуполя, Одеси та інших міст нашої держави. Росіяни б’ють ракетами по військових частинах, аеродромах і складах. Артилерія обстрілює кордон. Близько 05:00 «Гради» вдаряють по Сумській області. «Увесь горизонт був червоний», — скаже Суспільному ексголова ОВА Дмитро Живицький про ранок 24-го лютого.
В Україні впроваджують воєнний стан, тим часом техніка окупантів заїжджає на кордон у Чернігівській, Луганській, Харківській і Сумській областях. Про вибухи повідомляють із Білопілля, Краснопілля, Глухова, Великої Писарівки та Сум. В обласному центрі лунає сирена.
Прокинувшись від сирен і повідомлень про війну, сумчани утворюють черги до заправних станцій, магазинів та банкоматів. Уранці дорогами тягнуться довгі вервечки автомобілів.
Перше відео: читачка Цукру
Доки цивільні рятуються від війни, лікарі в Глухові допомагають першим пораненим військовослужбовцям ЗСУ. На фейсбук-сторінці міська рада робить оголошення, що потрібна кров. За 10 хвилин після звернення сотні глухівчан здаватимуть кров. Подібну чергу до донорського центру жителі Сум створять наступного дня.
Російські війська тим часом усе ближче підбираються до обласного центру. О 13:38 Суспільне повідомляє про бій на вулиці Білопільський шлях, у західній частині Сум. За годину прикордонники, ЗСУ та Нацгвардія вступають у ще одне зіткнення з росіянами на околиці міста. Окупанти наступають з боку Конотопа.
Близько 14:00 ворожа військова техніка займає позиції поблизу «Сумихімпрому» в східній частині міста. На відео з місця видно БТР, САУ, вантажні автомобілі та військових поруч. За кілька годин колони окупантів заходять до міста через цей новоутворений блокпост і рухаються вулицею Харківською аж до центра — їх фіксують камери спостереження біля фонтана Садко та бачать місцеві жителі.
Відео: телеграм-канал «СУМЫ|СУМИ»
Відео: Андрій Чешенко
Доки російські танки їдуть вулицею Героїв Сумщини, в приміщенні обласної адміністрації спалюють документи, збирають особові справи, печатки та жорсткі диски. Особовий склад Національної гвардії та поліції евакуюють, а керівництво області переїжджає до запасного пункту управління. У Сумах залишається кілька заступників голови ОВА та начальник управління з оборонної роботи. Міський голова Сум Олександр Лисенко знаходиться тут до 12:00. Приміщення обласної адміністрації він залишить із різницею в пів години із Дмитром Живицьким, тодішнім головою ОВА.
Поза робочими кабінетами в місті формуються загони територіальної оборони, яка спільно з військовими 81-ої окремої аеромобільної бригади сьогодні втримає Суми. Добровольці діляться на групи та координуються за допомогою месенджерів і дзвінків. Жодних вказівок із Києва не надходить, розповість пізніше Ігор Ганненко, учасник тих подій. У місті відкривають пункти приймання склотари, підприємці діляться відпрацьованим маслом і бензином для коктейлів Молотова. До вечора містяни приготують щонайменше 3 тисячі пляшок із готовою сумішшю. Але цього сумчанам не вистачить, тому виробництво продовжать і в наступні дні. Так, скажімо, виглядатиме процес 27 лютого:
Близько 16:30 в Сумах починається бій біля «артучилища» — кадетського корпусу імені Івана Харитоненка. Поруч із навчальним закладом також знаходиться військова частина, де розташовувалася 27-ма реактивна артилерійська бригада імені Кошового отамана Петра Калнишевського. З 2014 року її військові беруть участь у російсько-українській війні на Донбасі. Цей бій стає першим із двох біля цього закладу, в результаті якого гине троє людей. Ще шестеро — поранені.
Відео: телеграм-канал Андрія Цаплієнка
Вдруге на цьому місці українці зіткнуться в бою з росіянами ввечері, після 22:00. Цього разу все починається із запитання: «А ви, хлопці, звідки?», яке боєць ТрО ставить водієві колони, що проїжджає повз. Ним виявляється російський солдат.
50 українських десантників із 81 ОАеМБр та добровольці знищують російську колону з бензовозами, які рухалися в бік аеропорту. У машинах військові також знаходять парадну форму і медалі за взяття Сум, Харкова, Києва. Обласна військова адміністрація згодом опублікує фото згорілих і покинутих машин, а також загиблих у цій сутичці росіян.
Фото: Сумська ОВА
Врешті, після перших зіткнень і перших втрат, російські військові ввечері розгортають табори в лісах області, щоб завтра «отримати на горіхи» в Конотопі. Але ще 24 лютого, доки сумчани бачать колони техніки, бої з росіянами розгортаються і в Охтирці. Пізніше в мережі з'явиться відео, де їх або їхніх однослуживців вивантажують в Курську — російському місті, що межує з Сумською областю.
Так жителі країни-окупанта помітять перші наслідки цього вторгнення. Деяким армійцям на цій війні пощастить більше — їх візьмуть у полон. Це стається з Павлом Кравченком. 19-річного росіянина затримують в Охтирці. Згодом він розповість, що не знав про вторгнення в Україну, а їхав на навчання. Після нього цю історію повторить не один російський військовослужбовець.
У перші дні вторгнення Охтирку вдається захистити — росіянам не дозволяють окупувати місто. Першими дають бій військові 91-го окремого полку оперативного забезпечення. Також одними із захисників міста стають бійці 93-ї бригади «Холодний Яр». Пізніше, у січні 23-го року, пресофіцерка формування Ірина Рибакова поділиться фотографіями перших днів вторгнення. На них можна буде побачити трофейну зброю, тимчасові кладовища та українських військових, що, на жаль, потім загинуть чи зникнуть безвісти.
Фото: Ірина Рибакова
Охтирка не знатиме окупації, але легше від цього не стане — російські військові битимуть по ній із далекобійної зброї, завдаючи руйнувань та вбиваючи мирних мешканців.
Складна ситуація виникне в Тростянці. Засноване 1660 року, місто раніше мало цукробуряковий, горілчаний, винокурний, цегельний та селітряний заводи, проводило щорічні ярмарки, а його «Круглий двір» став місцем для різноманітних культурних подій. З 2013 року в цій споруді проходив музичний фестиваль «Схід-Рок», який збирав учасників зі всієї України.
Доки Тростянець не окуповують російські війська. «24 лютого в нас не було жодного військового та жодного автомата в тих, хто хотів долучитися до тероборони. Не було чим захищатися», — розповідатиме пізніше міський голова Юрій Бова.
У місто заходять перші колони російської техніки. Вони окопуються тут, розміщуючи свою техніку між будівлями мирних мешканців, і займатимуть місто аж до 26 березня. Коли ті ж «холодноярівці», що боронили Охтирку, виб’ють звідси ворога.
25 лютого. Садочок і касети
Ніч на 25 лютого в Конотопі стає яскравішою — в місті палає техніка росіян. У Тростянці й Охтирці тривають вранішні бої, в останній обстрілюють військову частину і житловий масив «Дачний». Снаряди «Ураганів» падають на будинки, бомбосховища та дитячий садок «Сонечко», який місцеві мешканці використовують як укриття.
Не дійшовши до «Сонечка» вчасно, поблизу нього через обстріл гине семеро людей. Двоє з них — діти, серед яких 7-річна Аліса. Її встигають довезти до лікарні, але врятувати дівчинку не вдається. Це — перший воєнний злочин, офіційно зафіксований прокуратурою в Сумській області. Загалом до лікарні доставляють 50 людей.
Організація Amnesty International верифікувала, що 220-міліметрова ракета «Ураган» скинула на садочок касетні боєприпаси. Такі снаряди заборонені для використання відповідною конвенцією 2010 року, проте ані Україна, ані Росія цей документ не підписали. Втім, невибіркові напади, в результаті яких страждають цивільні особи, вважаються військовим злочином.
Відео: twitter.com/ChairOlek
Інший злочин росіяни вчиняють на в’їзді до села В’язове Конотопського району. Там на блокпості вони викрадають чоловіка та перевозять до будівлі місцевого підприємства. Чоловіка змушують роздягнутись і протягом 4-5 годин тримають у кайданках на температурі близько +4 градусів. Окрім цього, російський підполковник награно наказує підлеглим розстріляти чоловіка, аби залякати його. Врешті полоненого відпускають.
Підполковник, який віддав фейковий наказ про розстріл полоненого — це Георгій Петрунін, військовий комендант із Самари. Влітку прокуратура заочно повідомить йому про підозру в злочині. Проте, за інформацією російських ЗМІ, він загине на війні в Україні ще 29 березня. За їхніми даними, раніше Петрунін брав участь у війнах у Чечні та Сирії.
Тим часом за 180 кілометрів від В’язового падає міст у селі Климентове, що сполучає Охтирку з Тростянцем. Два роки тому будівельники завершили його реконструкцію, зробили ширшим, обладнали тротуарами. Його гарантійний термін складав 50 років, але сьогодні українські військові підривають його, щоб завадити просуванню окупантів.
Сумами продовжує рухатися російська військова техніка. Окупанти блокують проїзд у бік Ромнів і зі сторони «Сумихімпрому». Блокпости облаштовують у Штепівці, Краснопіллі та селі Липняк. У Ворожбі між Сумами та Лебедином росіяни розміщують танки, «Гради» і БТР.
В оточеному обласному центрі волонтери готують допомогу для тероборони. Цукр формує першу таку партію, а Артур, учасник ТрО, везе пляшки дизпалива для українських БМП, воду та їжу для побратимів. Ці рейси займуть увесь його день. Поблизу донорського центру вишиковується черга з охочих здати кров. Пізніше тодішній голова Сумської ОВА Дмитро Живицький розповість, що в області було мало зброї, й в основному — стрілецька. Тому доки волонтери займаються своєю роботою, обласна влада шукає засоби спротиву в різних областях України: Хмельницькій, Миколаївській, Донецькій. З цим допомагають особисті та родинні зв’язки.
Проте в росіян зброї вистачає не лише на сутички з військовими ЗСУ. У складі колони БТР бійці РФ розстрілюють цивільне авто дорогою до Кролевця, його водій гине. Це одне з перших офіційних повідомлень про вогонь окупантів по мирній техніці в області, але далеко не останнє. Пізніше Україна ще почує про розстріляний цивільний автобус в Охтирському районі та легкову машину в Сумах.
Врешті, наприкінці дня, окупантів зупиняють під Конотопом. Їхні танкісти намагаються купити пальне в місцевих, солдати вимагають їжі та мародерять. На околицях стоїть близько 40 одиниць спаленої російської техніки. Ввечері на Сумщині вводять комендантську годину. Пізніше вона неодноразово зміниться і за рік триватиме 5 годин. Але сьогодні комендантська починається о 22:00 і закінчиться о 7:00.
26 лютого. Полонені контрактники
Відео: камера спостереження
Доки для українців триває комендантська, після 00:00 на вулиці Сум виїжджає військова техніка — колону помічає камера РАЦСу на вулиці Герасима Кондратьєва. Вранці подібний ряд російських бензовозів потрапляє до міста з боку проспекту Перемоги, де їх затримують українські бійці.
Одного з окупантів беруть в полон — це Роман Буганцов, зв’язківець. Він потрапив до колони паливозаправників через брак людей, адже на війну, за його словами, відправляють лише контрактників. Свою угоду із ЗС РФ Буганцов підписав у 2015 році.
Відео: Сумська ОВА, ютуб-канал Anton Gerashchenko
«Охтирка! Обстріли. В укриття!» — після цього повідомлення о 12:58 росіяни б’ють по військовій частині в місті. Вони наносять три точкових ракетних удари, попередньо обстрілявши житлові квартали та пошкодивши систему теплопостачання. Внаслідок сьогоднішніх обстрілів в Охтирці загине 6 людей, 55 будуть поранені.
У Сумах російська артилерія б’є з Косівщини по вулицях Білопільське шосе та Чернігівській. На Веретинівці гине цивільний, згорають два будинки. Ще у 4-5 домівок посічений дах, вибиті вікна, гуртожиток коледжу СНАУ та геріатричний пансіонат теж залишаються без вікон.
«Мы держим позицию. Нас всего четыре роты. Еще позиции там, там и там», — говорить росіянин у камуфляжі, розмовляючи з сумчанином. Той попереджає, що готовий з рушницею в руках захищати власну домівку. Готовність захищати свою землю сумчани підтверджують справами — на вулиці Лебединській вони палять російський бронетранспортер. Окрім Сум, бої тривають у Рябушках і Кам’яному на Лебединщині. Деякі бійці ціною свого життя тримають окупантів на околицях колишнього райцентру.
Відео надіслали анонімно читачі Цукру
До Сум тим часом потрапляють авто з необхідною зброєю: тисячі автоматів, кулемети, мільйон набоїв, гранати, РПГ та заряди для них. Спершу її везуть на склад у Полтавській області, а звідти — в багажниках легковиків між російськими колонами до Сумщини. Від 26 лютого до 7 березня із трьох областей до Сум привезуть близько 8 фур із 5 мільйонами набоїв, 5 тисячами автоматів, кількома сотнями кулеметів, гранатами, трубами для РПГ та зарядами.
Про це теж пізніше розповість Суспільному голова ОВА Дмитро Живицький. А сьогодні ввечері його відомство тішить новиною про українських полонених — 52 українців повертаються додому. Але затриманими росіянами досі залишаються 26 прикордонників. Їх захопили ще на початку вторгнення на КПП «Бачівськ».
27 лютого. «Вітаємо в пеклі»
Після нічних боїв на Лебединщині п’ятеро українських бійців опиняються в лікарні. Серед них Олександр Мельниченко — житель Миколаївської області, якому на сьогодні виповнилося лише 19 років. Найстаршому серед поранених, Станіславу Масюку, 52 роки. Пізніше його, старшого солдата, Президент України нагородить орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Вони та їхні побратими вночі змогли спалити ворожу техніку росіян.
«Вітаємо в пеклі», — пише міський голова Тростянця Юрій Бова та публікує фото згорілих машин окупантів. Українці сьогодні дійсно «запалюють» — у телеграм-каналі голови ОВА раз у раз з’являються повідомлення: «Палає ворожий блокпост біля Хімпрому», «Момент підриву техніки. Суми», «Верхня Сироватка. Наші палять ворога».
Фото та відео: Сумська ОВА
А російські військові продовжують воювати з цивільними. Саме сьогодні їхні танкісти розстрілюють цивільний автобус в Охтирському районі й не пускають до нього машину швидкої допомоги. Сімейні лікарі пішки йдуть на місце розстрілу.
Однослужбовці цих танкістів вбивають людей на виїзді із Сум, біля аеропорту. Вони обстрілюють легковик із двома дорослими та трьома дітьми, серед яких є немовля. Один із набоїв влучає в голову жінці, вона помирає. Ще одна людина гине на цьому ж місці.
Протягом наступних місяців ми зрозуміємо, що це були не випадкові обстріли та вбивства, а тривала стратегія з геноциду. Масові поховання, що знайдуть в Бучі, Ізюмі, Маріуполі, Лимані та інших українських містах, лише підтвердять цю думку. Так само як примусові депортації та зґвалтування жінок. Почувши новини про ці злочини, 89% громадян України врешті погодяться визнати дії російських військ в Україні геноцидом. Окрім нього, росіяни не вередують мародерством і пограбуваннями. Камери магазину «Хатка» у Тростянці фіксують окупантів із пакетами та пакунками в руках.
Відео: Юрій Бова
Доки росіяни у Тростянці влаштовують «шопінг», у Сумах, Низах, Верхній Сироватці, Бездрику та біля Краснопілля їхні співслужбовці ведуть бої із ЗСУ. В одному з міст області прикордонників та нацгвардійців обстрілює російська диверсійно-розвідувальна група — гине двоє українських бійців, один поранений.
По всій області росіянам відповідають наші військові, й не лише вони. Сергій Лещенко, член наглядової ради «Української залізниці», розповідає історію сумських залізничників: начальника станції «Баси» Руслана Аристархова та начальника станції «Суми-Товарна» Артема Кисельова. Обходячи колію, чоловіки помічають російський бронетранспортер на станції «Суми-Товарна». Один з окупантів запитує в чоловіків напрямок руху, а ті вказують йому шлях у глухий кут. Коли росіяни усвідомлюють ситуацію і вилізають із БТР, залізничники валять двох загарбників на землю та кличуть тероборону.
Ці двоє — не єдині, хто сьогодні потрапить в український полон. У Верхній Сироватці місцеві затримують російського танкіста, який не зміг втекти через поламання: «Танчик стріляє-стріляє, а не їде», — описує ситуацію сумчанин. Паралельно поблизу Токарів українці помічають у лісосмузі трьох росіян. Раніше вони кинули танк і рухалися посадкою пішки, доки сумчани їх не затримують.
Один із сьогоднішніх полонених, Юрій, приїхав до України з Омська. Це майже три тисячі кілометрів від Сум. «Нам поставили задачу стоять на дороге и останавливать гражданских во время движения техники», — так він описує свою функцію в російській армії. Ще один його співслужбовець не знає, як опинився в Україні: «По колонне ехали, оказался здесь», і точну назву міста:
— Где ты находишься?
— Город Сумы. Суми, Сумы.
28 лютого. Нові злочини росіян
Росіяни продовжують рухатися Сумською областю і, схоже, друга армія світу все менше виправдовує свій статус. Про це свідчить аудіозапис із голосом, імовірно, місцевого жителя.
У Чупахівці кончилась солярка. Хлопці повитягували акумулятори, шо можна стягнули з тих танків. Потом за Чупахівкою тоже перевернувся танк, росіяни самі його підпалили. Опять за Чупахівкою їхній танк застряг у грязюці, вони його бросили. Місцеві пішли, спалили той танк. За Лебедином поїхали вони через мостки, мостки слабі. Попадали їхні танки з екіпажами у воду, потонули.
Росіянам, що не потонули на Лебединщині, щастить не більше. Біля села Куличка ЗСУ знищують 96 танків, 20 РСЗВ «Град» і 8 заправників. Окупанти розбігаються навсібіч.
Відео: Сумська ОВА
Тим часом в Охтирці розбирають завали військової частини, яку росіяни обстріляли 26 лютого. Довкола рятувальників — зруйновані стіни, розбиті будівлі та спалені авто. Під завалами досі знаходяться загиблі українські військові.
Фото: Сумська ОВА
Але росіяни не дають охтирчанам перепочити. На склад нафтового наливу вони скидають вакуумну бомбу, як каже Павло Кузьменко, охтирський міський голова. Справжня назва такого снаряда — боєприпас об’ємного вибуху. Такі боєприпаси відносять до запалювальної зброї й відповідний Протокол забороняє застосовувати їх проти цивільних об’єктів.
Відео: Максим Едель
Сьогодні росіяни обстрілюють не лише об’єкти, а й цивільних людей. Біля села Погожа Криниця на Роменщині вони переїжджають танком автівку 47-річного місцевого, який перекрив дорогу колоні окупантів. Він гине на місці. Перед Чупахівкою розстрілюють пасажирів авто, саму машину росіяни викрадають.
Війська РФ займають Тростянецький залізничний вокзал. Там вони розміщують свою техніку. Через це влада не зможе доставити до міста гуманітарку, вивезти людей чи привезти рефрижератори для зберігання трупів росіян. Згодом звідти вони відкриватимуть вогонь по українцях.
Відео: Сумська ОВА
Повернімося до обласного центру. Вулицями Сум досі переміщується російська техніка, і місцеві знаходять нові способи «достукатися» до окупантів і змусити їх скласти зброю. У хід йдуть білборди зі зверненнями, як-от: «Вань, а твоя мама уже знает, что ты убиваешь украинцев?».
Схоже, деякі загарбники таки прислухалися до порад сумчан. На околицях міста тероборонівці знаходять залишки від «другої армії світу»: чоботи, сухі пайки та спалену техніку.
Фото: представник ТрО
Останній день лютого закінчується. Росіяни залишаються на території області, контролюючи її прикордонну та центральну частину. Пізніше вони скоять ще не один злочин. Жителів Тростянця триматимуть в полоні, Охтирку залишать без тепла, Лебедин — без світла. Біля Сум вони розстріляють ще більше цивільних авто, а з літаків скинуть нові бомби на українські міста.
Врешті Сумську область деокупують 8 квітня. Далі регіон чекатимуть обстріли прикордоння, повітряні тривоги, спроби проникнення ворожих ДРГ, вибухи ракет ППО та відключення світла через ракетні атаки. Але попри це слово «незламність» звучатиме частіше, а стійкість сумчан стане прикладом, про який говоритиме Президент та писатимуть українські й іноземні ЗМІ.
У цьому тексті ми використали офіційну інформацію від Сумської обласної військової адміністрації та Суспільного. Більше спогадів очевидців та військових ви можете послухати у репортажах «Як сумські добровольці російську елітну армію проганяли», «91: Доброго ранку, ми з Охтирки!» та «Суми. Ми дали їм під дих».
Текст: Олексій Туча
Ілюстрація: Дар’я Приходченко
Редактура: Таміла Кошман
