Війна змінила Україну та, зокрема, Суми. Певні речі, які раніше були символічними для нашого міста, тепер сприймаються з іншого ракурсу. Антон Чехов бував у Сумах, тому донедавна місцеві бренди використовували його прізвище та постать. Але зараз це ім’я зникає з вивісок. Історії деяких сум’ян свого часу переплелися з іменем письменника, якого називають одним зі стовпів російської літератури. Цукр поговорив з ними про те, як вони зараз бачать себе, що думають про Чехова. Після цих розмов здалося, що це окремий епізод більшого шляху — на якому місто шукає і переосмислює себе.
Чехова було видно з кожного куточку ресторану
«Коли я став частиною кафе, все, що мене оточувало, було повʼязане з цим ім’ям», — розповідає про свої стосунки з Чеховим Євгеній Чернов, працівник кафе Che’s. До 24 лютого 2022 ви могли замовити тут такі страви як «Чеховські карасики» або «Зустріч із Суворіним» (видавцем, який зробив Антона Чехова відомим). Колишня назва закладу була довшою — Chekhoff’s.
«Раніше ми мали книжки Чехова, його портрет, який було видно майже з кожного куточку ресторану, — продовжує Євгеній. — Вистачало інших елементів побуту, повʼязаних з постаттю чи епохою Чехова. Все що знаю про нього, дослідив протягом роботи тут. Гості нашого кафе розповідали історії про життя письменника в Сумах, його сім’ю та друзів. Цими знаннями я користувався, щоб взаємодіяти з клієнтами».
Євгеній зізнається, що після повномасштабного вторгнення питання концепції закладу стало чи не найголовнішим: «Розуміли, що потрібно відмовлятися від російської мови, Чехова, його книжок. Раніше я думав, що концепція "домашнего уюта по-Чеховски" робить наш заклад особливим. Але після 24 лютого усвідомив, що самі люди, які до нас приходять, вдихають в кафе життя. З часом ім’я Чехова залишилося лише в пам’яті давніх гостей».
Постать Чехова займає вагоме місце в історії закладу, але не основне. Головні зірки кафе — це гості, які до нас приходять, та команда, яка підтримує світло цих зірок
24 серпня 2023 року кафе Che's святкувало дев’яту річницю відкриття. Весь дохід, отриманий того дня, його команда передала на потреби військових Сумської області.
Історія Чехова та Сум
Антон Чехов провів на Луці (тоді це було село під Сумами) два літніх сезони 1888 та 1889 років, а потім ще раз був тут у 1894 році. Місцеві поміщики Линтварьови виділяли йому під дачу окремий флігель свого «дворянського гнізда». Після першого знайомства з Лукою літератор напише своєму братові: «Иван! Мы приехали! Дача великолепна. Местность поэтична, флигель просторный и чистенький, мебель удобная и в изобилии. Пруд громадный, с версту длиной. Пахнет чудно, сад старый-престарый».
Чехов не лише відпочивав над Пслом, а й встиг попрацювати тут над деякими творами. А ще практикував як лікар, приймачи у себе хворих. Під час другого приїзду письменник прибув до Сум зі смертельно хворим на тиф та сухоти братом — художником Миколою Чеховим. Його могила збереглася на Лучанському кладовищі. Того ж літа в родині Чехова сталася і радісна подія — тут, у церкві на Луці, одружився інший його брат. Перебуваючи в Італії, у листі до Линтварьових Чехов напише: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Лука и Псел лучше».
У 1960 році, на 100 річницю з дня народження Антона Чехова, у будівлі колишнього флігеля Линтварьових відкрили будинок-музей, який працює і тепер. Керівництво музею відмовилося дати Цукру свій коментар щодо того, яким бачить майбутнє закладу.
Як «Чехов-фест» перетворився на «Арт-Хвилю»
З 2013 року у Сумах проводили театральний фестиваль, в назві якого теж було прізвище письменника — «Чехов-фест». У 2021 році театр «Нянькіни» в рамках фестивалю презентував виставу-привид «Брати Чехови», або ж, наприклад, театр з Івано-Франківська привозив до Сум чеховську драму «Три сестри». «Я був впевнений (до війни – ред.), що у 2023 році ми вийдемо на сцену і скажемо: "Дорогі друзі, ми раді вас вітати на ювілейному "Чехов-фесті"», — розповідав його артдиректор Володимир Нянькін в інтерв'ю «Суспільному».
Але, як і в ситуації з кафе, організатори фестивалю теж відмовилися від прив’язки до письменника та змінили назву. «Розуміємо, що війна має не так багато кольорів. Зараз є біле і чорне, ми й вони. І все, що пов’язано з ними, не може існувати у нашому просторі, — говорив Володимир «Суспільному». — Антон Чехов — світова фігура, яка не належить лише нашому ворогу. Але ми не можемо об’єктивно користуватися цим прізвищем. Тому ми вирішили змінити назву на «Арт-Хвилю».
Під час театрального фестивалю відвідувачі спостерігали за виступами колективів із різних міст: Сум, Івано-Франківська, Львова, Києва. Сум’яни могли побачити на сцені Аду Роговцеву, Остапа Ступку, Олексія Вертинського, Тамару Яценко та інших.
«Історія про любов до України»
Пам’ятник Чехову з’явився в парку імені Кожедуба у 2013 році. Його творцями стали архітектор Володимир Биков і скульптор Олексій Шевченко. У композиції письменник сидить на лавці, а поруч стоїть кварцитовий камінь з табличкою та вже згаданою цитатою.
Київський митець Олексій Шевченко говорить, що не хотів би, аби його коментар став приводом із недобрими намірами згадати про Чехова і вирішити, що пам’ятник заважає Україні. «Ми повинні розуміти, що ця людина вважала себе українцем і любила наш народ, а особливою була його любов до сумського краю», — говорить Шевченко.
«Пам’ятник Чехову — мій подарунок місту. Якщо його мешканці раптом вирішать, що це їм вже не потрібно — нехай так і буде. Я не здивуюся, тому що в Сумах взагалі не дуже цінують справжні витвори мистецтва, які розташовані буквально поряд. Наприклад, дерев’яні скульптури біля мосту в парку Кожедуба. Їх зробили автори зі світовим ім’ям — і в якому стані вони зараз?», — каже Олексій.
«Підтримую все, що стосується декомунізації — скульптури тиранів не мають лишатися в наших містах. Але Чехов — зовсім інша історія, історія про любов до України», — переконує майстер. — «Можливо, більше сенсу було б, аби мешканці Сум активно відкривали пам’ятники видатним українцям, корінним сум’янам? Де, наприклад, скульптура полковника Кондратьєва? Буде більше гарних пам’ятників — і серед них Чехов буде просто одним із багатьох, до нього не буде зайвої уваги».
«Зараз є кого вшановувати»
Голова Сумської обласної організації Національної спілки письменників України, філолог та краєзнавець Сергій П’ятаченко говорить, що ситуація із Чеховим у Сумах нагадує київські дебати навколо Булгакова. Чехов теж був частиною культурного обличчя міста, «але чи українського — от у чому питання».
У цій ситуації не йдеться про художню творчість Чехова, яку ніхто не збирається забороняти. Мова йде про ідеологічно-світоглядні аспекти — наскільки цей діяч суголосний нашому сьогоденню. Наскільки він актуальний, що його іменем назвали вулиці, а на його честь встановили пам’ятники
«Наші міста все ще залишаються маркованими російською ідеологією, політикою, культурою як складниками "русского міра". Частини цих маркерів уже вдалося позбутися, навколо інших точаться дискусії. Це зрозумілий та історично вмотивований процес — раніше нас влаштовували Пушкін, Булгаков, Чехов, Жуков та Кожедуб. Ми не помічали, що на пам’ятниках у середмісті досі є імена Сталіна та Калініна. Нас влаштовували новостворені культи російських гусарів та кадетів. Аж раптом ситуація в країні почала стрімко змінюватися, змінилася і сама країна, і ми потроху змінюємося. Тож стали уважніше роззиратися навколо, читати вуличні таблички та підписи під пам’ятниками», — говорить краєзнавець.
Також додає, що пам’ятники Чехову в Сумах — не радянський спадок, скульптуру в парку встановили у 2013 році, а у 2014 — бюст на Луці. «Не менш цікаво, що ми маємо в місті два пам’ятники російському письменнику, й усього один українському — Тарасу Шевченку. А де пам’ятник Олександру Олесю — у парку чи біля його будинку на Петропавлівській? Чому немає на території міста скульптури Лесі Українці, яка в тому ж 1889 році, що й Чехов, мешкала в передмісті Сум, тільки з західного боку?».
П’ятаченко каже, що за світоглядом, мовою спілкування та творів, сюжетами й характерами Чехов — письменник однозначно російський, «навіть великоросійський».
«Від українського він відмежовується, зокрема, у листах, які писав із Сум. Там не згадує ні Україну, ні українців, а лише: "хохлы", "Хохландия", "хохлацкий водевиль", "молодая хохлушка", "вокруг в белых хатах живут хохлы" тощо. Про доньку Линтварьова, яка навчала місцевих дітей українською мовою, скептично писав, що вона "страстная хохломанка", яка "учіт хохлят басням Крилова в малороссійском пєрєводє". Та ще і "єздіт на могілу Шевченко, как турок в Мєкку". Також називав "глубокомислєннимі ідіотамі" тих, хто висловлювався за те, щоб Гоголь краще б писав "по-хохлацки"».
Сергій П’ятаченко говорить, що Чехов — талановитий письменник з українським корінням, але це представник іншої культури. І він, як і інші російські класики, — це російська зброя.
Тому читати та досліджувати — так. А вшановувати пам’ятниками, вулицями, музеями, ресторанами, фестивалями — ні, принаймні до кінця війни. Зараз є кого вшановувати
«Чи Чехову більше уваги, ніж Хвильовому?»
Приділяти більше уваги митцям, які народились на Сумщині, також радить нашому місту лауреатка Шевченківської премії, літературознавиця Віра Агеєва:
«Чехов не був українофобом, і меморіальна дошка там, де він бував, може бути. Сумщина — батьківщина Хвильового. Чи його пам'ять, одного з геніїв двадцятих, увічнена належно? Чи Чехову більше уваги, ніж Хвильовому? Чи є меморіалізація Антоненка-Давидовича?».
