Реєстрація кандидатів у депутати та на посаду міського голови досі триває, але сум'яни давно можуть спостерігати бум політичної реклами по всьому місту. Чому формально це не агітація, як ставитися до кандидатів «з Києва» і що нам очікувати далі – аналізуємо в цьому тексті.
З одного боку ми можемо говорити про передчасний старт політичної агітації – інакше сприймати таку кількість «нових облич» просто неможливо, проте де-юре у розміщеній рекламі ми довго не бачили закликів голосувати – формально майбутні кандидати вирішили нас «знайомити» із собою, аби вже після реєстрації боротися за голоси.
І якщо навіть прямого порушення закону така політична реклама не несе, то як мінімум про дотримання такого собі кодексу честі чи політики прозорості, мову ми також не ведемо. Тим більше, що фінансування цієї політичної реклами, на відміну від офіційного періоду агітації, здійснюється в обхід виборчих фондів, за які треба звітувати. Тож дізнатися хто та за які кошти розмістив таку рекламу буде непросто.
Анонімні піарники
Так, для прикладу, чинний міський голова Сум Олександр Лисенко заявив, що не знає хто ж розмістив по місту вдячні сюжети з оцінкою роботи «команди Лисенка», про це він повідомив Суспільному.
Спочатку ця кампанія проводилася від імені знеособленої «команди» із зазначенням символу Альтанки, яку використовують як неофіційний логотип Сумської міської ради. А вже згодом «команда Лисенка» конкретизувала свою партійну приналежність і постери були адаптовані під дизайн партії «Батьківщина».
Ні обіцянок, ні пробачень
Згодом місто заповнили борди з меседжами, з яких важко зрозуміти що саме нам намагаються донести – чи познайомити з обличчями, чи з назвами партій. Конкретика, план дій, програма партії – все це неможливо вмістити в кілька слів для білборду, але мало хто й намагається. Скористалися цим прийомом майже всі майбутні кандидати, деякі з них і досі не заявили про своє офіційне висування, хоч вибори відбудуться вже за місяць.
Від конкретики до абстракцій
В обіцянках перед виборами немає нічого поганого – кандидати мусять декларувати свої наміри та пояснювати, які рішення вони будуть приймати, якщо отримають мандат. 25 жовтня ми будемо обирати місцевих депутатів та міського голову. Тож якщо бажання «Європейської солідарності» вдосконалити громадський транспорт напряму стосується повноважень місцевих органів самоврядування, то до «порятунку економіки» від «ОПЗЖ» є питання. Чим загальніші обіцянки, тим менш зрозуміло, чого нам вимагати від майбутніх депутатів. На що вони можуть впливати ми писали раніше: Навіщо нам депутати і як вони мають працювати.
Істину мовлять
Гірше за обіцянки поза повноваженнями, може бути тільки ствердження очевидних фактів. Що ми маємо очікувати від кандидатів, які знають назву міста, де балотуються, або ж переконані, що професійність краща за некомпетентність?!
Креатив на межі авторських прав
Дивувати та зацікавлювати виборців – важливо. Деякі сюжети майбутніх кандидатів були буквально списані – «Європейська солідарність» використала перекладене гасло британського Brexit («Take back control»), а Дмитро Живицький, який нещодавно заявив, що припиняє участь у цих виборах, взагалі скористався кадрами з відомого серіалу «Гра престолів».
Можливо, у схожих рекламних прийомах і немає прямого порушення авторських прав, але сьогодні навіть у школах дітей навчають дотримуватися правил доброчесності, створювати щось своє та посилатися на першоджерела.
Гості столиці
Ігор Смешко, Андрій Пальчевський та Ігор Палиця – найбільш незрозумілі (а з маркетингової точки зору дуже зрозумілі) агітатори на цих виборах. Від розміщення облич національних партійних лідерів цього року поки що утрималися навіть команди, виборці яких, мабуть, були б раді їх побачити.
Чому з маркетингової точки зору це зрозумілий хід? Кожен із вищеперехованих політиків отримає з цього свої «дивіденди». На виборців може вплинути «близькість» кандидата, який щовечора з'являється на телебаченні, а тут просто біля будинку закликає голосувати за якусь із партій. Також кандидатам важливо скористатися цим шансом для майбутніх виборів – хтось із них поведе команди до українського парламенту.
Менш за все можна зрозуміти тільки агітацію кандидата в мери Києва Андрія Пальчевського – в Сумах у нього немає ні команди, ні кандидатів до місцевих органів самоврядування. Але тут можемо спробувати побудувати зворотній зв'язок із телебаченням – погодьтеся, ви ж, мабуть, одразу задумалися, а хто такий Пальчевський? Ось і результат. А розібратися в тому, з якою метою він заявляє в телеефірах російських каналів про «возз'єднання» – задача із зірочкою.
Білборди – відправна точка
До зовнішньої реклами треба ставитися скептично, але з розумінням – навряд люди будуть зупинятися та читати зміст програми партії, якщо надрукувати його на полотні розміром три на шість метри. Водночас, зважаючи на те, що вартість оренди/друку/розміщення білборду починається від 5 000 гривень у Сумах, можна було би більш корисно використати бюджети, походження яких досі рідко цікавлять виборців.
Можливо, знайомство з білбордів саме так і має відбуватися, але задача виборців – більш предметно познайомитися з кожним із цих кандидатів, дізнатися їх програми, досвід роботи, попередні публічні заяви та досягнення.
Авжеж, це складніше, ніж обрати «щасливе та безтурботне життя», яке нам обіцяють з бордів, але тільки так ми зможемо вимагати щось конкретне від майбутніх депутатів та міського голови.
Читайте також: Навіщо нам депутати і як вони мають працювати
Текст підготовлено в рамках реалізації проєкту «Гарна спроба, але ніт!», який здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
