🛴 «Автомобілі не головні»: чому пішохідний рух розвиває місто

Комфорт починається з лавки у дворі

Подобається читати Цукр? Ми збираємо кошти, щоб писати більше цікавих текстів про Суми та людей, які живуть поруч. Твій фінансовий внесок від 50 гривень допоможе розвитку локального видання та рідного міста.

Подобається читати Цукр? Ми збираємо кошти, щоб писати більше цікавих текстів про Суми та людей, які живуть поруч. Твій фінансовий внесок від 50 гривень допоможе розвитку локального видання та рідного міста.

URBAN_MATTERS_by_MINI__CreatAR_Images

Сумська архітекторка Олена Довгополова написала для Цукру блог, у якому пояснює загальні поняття в урбаністиці та чому пішохідний рух розвиває міський простір. Наступна серія статей буде присвячена «анатомії» великих міст: подивимося на успішні приклади міст в Україні та Європі, які орієнтовані на людей.

«Анатомія» великих міст

Урбанізм – напрямок у містобудуванні, але у широкому значенні – це діяльність, яка спрямована на оптимізацію міського простору, яка веде до комфортного та гармонійного життя в громаді. Тобто кожен з нас впливає на цей процес.

Облаштування лавки біля під’їзду – це також вагомий вклад в урбаністичний комфорт району

Кожне покоління має свої вимоги з облаштування міського середовища. Визначення «комфортне місто» з кожним десятиліттям розширюється: вже не достатньо мати тільки розвинену транспортну систему та повноцінну інфраструктуру. Якісне життя у місті – це перш за все доступні та безпечні громадські простори, комунікація у соціумі, взаємодія поміж людиною і навколишнім середовищем. Та головне – можливість людей самостійно впливати на розвиток свого міста.

Усі великі міста об’єднують загальні проблеми. Це не залежить від економічного стану, географічного положення та стадії розвитку: обмежений простір, перешкоди, бар’єри, шум, забруднення, ризики нещасних випадків і взагалі непридатні умови. Така ситуація призвела до того, що пішохідного руху стало менше, адже він загрожує культурній та суспільній функціям міста.

У своїй книжці «Життя і загибель великих американських міст» Джейн Джейкобс доводила, що різкий розвиток автомобільного руху і модерністська ідеологія планування міст – суть якої полягає у зведені окремих споруд і поділу міста на окремі функціональні зони – ведуть до загибелі міського простору, як цілісного явища. «Батьком» цього напрямку став французький архітектор та теоретик архітектури Ле Корбюзьє. У противагу вона описала переваги життя у містах, які орієнтовані на людей.

Нова транспортна реальність

Більше автошляхів – більше авторуху, менше автошляхів – менше авторуху. Здається логічним, чи не так? Якщо велика кількість доріг призводить до збільшення кількості машин, то що, коли зробити міста негостинними для автомобілів? Землетрус у Сан-Франциско сильно пошкодив одну з головних транспортних розв'язок до центру міста – шосе Ембаркадеро. Його довелося вивести з експлуатації.

Виявилося, що місту величезне шосе взагалі не потрібне – люди швидко адаптувалися до нової транспортної реальності. Зараз, замість двоярусного шосе місто має широкий бульвар із тролейбусною смугою, деревами та широкими тротуарами.

Відтоді влада міста перетворює шосе й магістралі на тихі та комфортні міські вулиці, де головними героями є люди

Шосе Ембаркадеро
Шосе Ембаркадеро

На користь пішоходам в Україні

В Україні також є приклади успішного переформатування міського простору на користь пішоходам. Наприклад, у Дніпрі нещодавно презентували оновлену центральну вулицю Короленка, як перший крок у створені пішохідного каркаса міста.

Дмитро Волик, головний архітектор Дніпра, говорить: «Ми віддавали пріоритет автомобілям, і всі тенденції розвитку транспортної системи міста передбачали забезпечення комфорту саме для них. На жаль, навіть у цьому процесі ми не досягли тих результатів, що й цивілізовані міста у 1970-1980-х роках. Тобто повноцінний транспортний каркас у Дніпрі так і не був сформований.

Оновлена вулиця Короленка стала першим подібним простором. Перед нами стояло кілька завдань: в першу чергу знайти архітектурні та дизайнерські рішення, які б показали містянам, що колишня проїжджа частина передається їм для соціальної активності та творчих проявів». Повну статтю можна прочитати за цим посиланням.

Фото: Хмарочос
Фото: Хмарочос

Альтернатива автомобілям

Лондонська влада у 2002 році запровадила платню за користування автошляхами. Водіїв моторизованого транспорту змусили платити за в’їзд до певної частини міста. Це швидко призвело до зменшення автомобільного потоку на 18%. Загалом рух став менш щільним, а отримані кошти йдуть на вдосконалення транспортної системи, яка нині збільшує пасажиропотоки. Також змінилася модель користування транспортом.

rect4454 (1)

Копенгаген кілька десятиліть змінював планування вулиць: автомобільні дороги та стоянки систематично змінювали елементами безпечної та зручної велосипедної інфраструктури. Щороку все більше містян обирають пересування на велосипеді.

Нині все місто охоплює велика й зручна мережа велодоріжок, відділених бордюром від тротуарів і проїжджої частини

Міські перехрестя обладнані велосипедними переїздами, які виділені синім кольором. Разом з окремою системою світлофорів вони роблять пересування містом на велосипеді безпечнішим. За період з 1995-2002 років кількість велосипедів у місті подвоїлась, а з 2008 року статистика показала, що 37% копенгагенців їздять на роботу та навчання на велосипедах.

Багато великих та розвинутих міст в Європі пройшли подібний шлях: Амстердам, Базель, Мельбурн тощо. Очевидно, що існує пряма залежність між заохоченням та зміною моделі користування. Так само працює з пішохідним рухом і вуличним життям.

До чого тут Суми?

Яким чином це стосується Сум чи будь-якого міста в Україні? Практично ніяк: повертаючись із закордонної поїздки, відчуваєш між Європою та Україною сильний контраст рівнів комфорту, безпеки, турботи адміністрації про місто та людей у ньому. Аналізуючи, чому у них вийшло, а в нас ні, розуміємо, що за кожною великою справою стоять звичайні небайдужі люди та роки постійної роботи.

Європейці вивчають та знають свої права, тим самим не дають себе обманювати

Зараз у нас є можливість впливати на долю наших міст, брати участь у його розвитку «політика + бізнес» для будівництва сучасної інфраструктури та архітектури. Необхідно об’єднувати наші зусилля, вимагати владу виконувати свої прямі обов’язки, протестувати проти неправомірних дій з боку очільників, цікавитись можливостями, які ми маємо та завантажити собі Pinterest для натхнення.

Прикладами такої боротьби за збереження і повернення публічного простору в містах є виступи проти перетворення Гостинного двору в Києві на торгово-офісний центр або серія протестів Occupy, які почалися з акцій у Нью-Йорку. Детальніше можна прочитати на MistoSite.

Що я раджу почитати, щоб краще знати про урбанізм: «Життя і загибель великих американських міст» Джейн Джейкобс, «Урбанізм» Ле Корбюзьє, «Міста для людей» Йен Ґeл, «Нью-Йорк у нестямі» Рем Колхас. Також професійні українські ресурси про урбанізм: CANactions або A:1

Текст підготовлено в рамках реалізації проєкту «Гарна спроба, але ніт!», який здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.