📸 Фото, які «взяті з інтернету» — це крадіжка. Блог Олексія Бойка

Не всі фото у гуглі — безкоштовні

Yawning dog in a tie in front of a computer. Business or office concept of being sleepy at work, lack of energy or taking pets to work in the office

Часом ми беремо фото з інтернету, публікуємо у соціальних мережах та не вказуємо автора світлини. По факту — це крадіжка. Олексій Бойко, сумський фотограф, продає свої роботи на фотостоках. Нещодавно він знайшов у місцевому пабліку світлину власного авторства. Як пояснив адміністратор групи, фото було у «вільному доступі» і його знайшли в інтернеті. Цукр попросив Олексія написати блог та пояснити, чому це крадіжка, як вирішувати подібні ситуації та де знайти фотографії, не порушуючи закону.

«Навіщо платити, якщо у гуглі все безкоштовно»

Ми кожного дня бачимо навколо себе купу звукової, текстової та графічної інформації: рекламні постери, журнали, пабліки, сторінки у соціальних мережах, фільми й музику. Цього настільки багато, що цілком нормально не замислюватися над тим, звідки цей контент береться і хто його створює.

Я про ці речі також рідко думав, до тих пір, поки не опинився серед тих, хто такий контент створює. Кілька років тому я перетворив своє хобі — фотографію — на основний заробіток. Знімаю для фотостоків — це великі сайти з мільйонами графічних зображень, які можна придбати для подальшого персонального або комерційного використання.

Ідея працювати з фотостоками сподобалася і виявилася для мене робочою, бо я люблю працювати у своєму ритмі, не залежати від начальників або замовників, а також це фактично робота на закордон. Майже весь ринок стокової фотографії — це розвинені західні країни. Уся справа тут в «особливому» відношенні до інтелектуальної власності.

При цьому багато місцевих знайомих, яким я розказував про свою нову роботу, казали щось типу: «Тю, а що, хтось купляє фотки? У гуглі ж все безкоштовно!». Потім дивувалися, що все-таки купують, але в інших країнах

Скріншот з фотостоку Олексія Бойка
Скріншот з фотостоку Олексія Бойка

У розвинених країнах інтелектуальна власність сприймається таким же чином, як майнова власність

На нашому просторі досі вважається, що весь медійний матеріал — це халява, яку потрібно рішати й знаходити як завгодно, тільки не платити. Саме тому приємно бачити статистику продажів своїх фото по всьому світу. Я не дуже переживаю, що на такій мапі майже весь постсовок залишається пустою плямою без продажів, на інше навіть не розраховував.

Моє фото вкрали

Нещодавно знайомий скинув скріншот із сумського пабліка, в якому впізнав мою фотографію. Під фотографією не було вказано авторства, і заради цікавості я вирішив запитати у них про походження фото. Відповідь була епічна і дуже очікувана — «з вільного доступу». Епічність в тому, що ця фотографія у вільному доступі не може бути. Вона висить у продажу на платних сайтах, правовласником завжди залишається той, хто натиснув на кнопку зйомки на фотокамері. При купівлі фотографії людина придбає лише право на її використання, прописане в умовах фотостока, агенції.

Якщо ви побачили світлину десь в інтернеті, то це означає, що цю фотографію хтось і колись вже купив

Виходить так, що редактори пабліка, не маючи бюджету або бажання використовувати ліцензійні світлини, беруть все, що їм захочеться, не перевіряючи походження. Фактично і юридично — це крадіжка, еквівалентна тому, щоб зайти в магазин одягу, взяти куртку з вітрини та піти. Вона ж там просто так висить — можна одягнути та вийти в ній.

Скріншот з фотостоку Олексія Бойка
Скріншот з фотостоку Олексія Бойка

Можна дійти до суду

З такими представниками високої журналістики можна і необхідно судитися, розраховуючи на грошову компенсацію. Існує багато випадків, коли це спрацьовує. Достатньо мати докази авторства фотографії: початковий файл, в якому записана інформація про дату зйомки, авторство і тому подібне. Необхідно мінімально орієнтуватися у своїх правах і звернутися до юриста, який допоможе з оформленням документів. Також знадобляться час та нерви на судові справи.

Про це я дізнався вже після бесіди з так званим виданням, яке дуже швиденько фото видалили. На той момент у мене не було войовничого характеру на фоні відсутності часу і невеликої обізнаності в реальних юридичних кроках. Але чи захочу я подавати до суду наступного разу, коли побачу подібне? Цілком можливо. Спеціально моніторити всі продажі на фотостоках і подальшу історію фотографій — просто неможливо. У портфоліо велика кількість робіт і майже кожна з них продається десятки та сотні разів  щороку.

Питання не стільки в матеріальному відшкодуванні, скільки в тому, що є сенс висвітлити проблему, і показати, що за крадіжку є покарання, і це злочин

Скріншот з фотостоку Олексія Бойка
Скріншот з фотостоку Олексія Бойка

Легальні та безкоштовні фотостоки

Для вільного персонального, некомерційного, а іноді навіть комерційного використання матеріалу, існують легальні та безкоштовні фотостоки, де є базовий вибір досить хороших робіт. Буває і безкоштовна комерційна музика, і фото з ілюстраціями, і відео.

Наприклад, якщо ви починаєте вести інформаційний паблік і у вас нульовий бюджет, то у більшості випадків матеріали з таких сайтів використовувати можна абсолютно легально, лише за умови посилання на автора матеріалу. Докладніше про типи таких вільних ліцензій можна почитати, якщо погуглити «creative commons».

Після таких історій постійно замислююся, що нам потрібно навчитися розуміти, що таке насправді інтелектуальна власність і право її використання

Ми купуємо у магазині кілограм яких-небудь апельсинів і знаємо, що їх вирощували фермери, потім доставляли водії на великих авто з витратами палива, а продаж організовували підприємці, які платять оренду та зарплату продавцям. Ми не замислюємося над тим, що, кожна серія улюбленого серіалу — це мільйони доларів бюджету: зарплати, освітлення, камери, постпродакшен, саундтрек і так далі. Завантажити його нахаляву — це підписатися під тим, що ти плюєш на креативний продукт великої команди людей, які створили те, що ти будеш із задоволенням споживати після роботи з пивом та чіпсами.

Головне фото: Олексій Бойко

Подобається читати Цукр? Ми збираємо кошти, щоб робити місто Суми кращим, створюючи тексти про події, що змінюють, та людей, які живуть поруч. Твій фінансовий внесок від 50 гривень допоможе розвитку локального видання та рідного міста.

Подобається читати Цукр? Ми збираємо кошти, щоб робити місто Суми кращим, створюючи тексти про події, що змінюють, та людей, які живуть поруч. Твій фінансовий внесок від 50 гривень допоможе розвитку локального видання та рідного міста.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.