fbpx

🥄 Мисливець на вінтаж: що можна знайти на барахолці в Сумах

Ніколи не знаєш, що тобі попадеться

У кожному місті існують місця, де продають старі речі, які просто не потрібні або людям необхідні бодай якісь гроші на існування. Такі місця називаються барахолками або блошиними ринками. Цукр поспілкувався з Давидом Катушкіним, збирачем зістарених речей, про предмети, які можна знайти на блошиному ринку, барахолки в Сумах та інших містах і що колекціонує особисто він.

Де знайти барахолку в Сумах

Основна частина сумської барахолки розгортається тільки в понеділок, оскільки у цей день на ринку вихідний. Тому щопонеділка люди виносять сюди речі, які їм не потрібні. Приїжджають всі містяни, але щоб хтось їхав не з Сум, то це рідкість. Інших барахолок у Сумах немає.

У радянський час було дуже важко мати якісні закордонні речі, тому що доставка товарів була розподілена на певні зони. Імпорт, який виробляли в ультрамодній Німецькій Демократичній Республіці (НДР), в Сумах не дістати. Раніше було три сорти, куди розподіляли товари: перший — Москва, другий — великі міста як Харків, Київ, Одеса, Санкт-Петербург, третій — такі міста як Суми. Тобто до третього сорту майже нічого не доїжджало. Тому на сумській барахолці, в принципі, не дуже багато речей можна знайти.

Знахідки трапляються випадково. Наприклад, я бачив кольоровий кришталь, який везли з НДР. У його власників був батько, який мав посаду директора ТЕЦ. Через це його родина везла з собою додому цілий вагон речей: кришталь, меблі тощо. Потім я викупив деякі їхні предмети у свою колекцію.

Минулого тижня на барахолці в Сумах мені попалися шість рожевих фужерів з Чехії. В принципі, щось можна знайти, якщо шукати. Є брошки, мельхіорові виделки та ножі, портсигари, різний посуд. Деколи я беру щось на подарунки для дівчат, наприклад брошки, кліпси. Мені подобається посуд, хоч я купую його, а він потім просто лежить.

Найчастіше я звертаю увагу на посуд, тому можна сказати, що у мене легкий фетиш на нього

Щотижня витрачаю 1500 гривень на барахолках

Я прихожу на сумську барахолку щопонеділка о 08:30 ранку. Не поспішаючи проходжу перше коло, а потім обходжу його ще кілька разів. За цей час люди встигають розкластися, а я уважніше все передивитися. Постійно щось та й знайдеться: щось на роботу в барбершоп, щось додому — усе, що має яку-небудь вінтажну цінність: вітрини, стільці, вази, перечниці. Збирати речі почав не так давно — лише 5 років тому, але вже зараз є чимала колекція кришталю. Займаюся цим лише для себе, не продаю.

Мої витрати на покупки речей з барахолок складають до 1500 гривень на тиждень. Ринкова ціна речей з барахолки на цю суму, якщо продав би їх, складатиме близько шести тисячі гривень.

У мене немає бажання продавати, бо зникне інтерес до пошуку та споглядання колекції вдома

Барахолки в Сумах не несуть якоїсь вінтажної або антикварної цінності. Зовсім інші справа з барахолками в інших містах, наприклад як от у Харкові або в Києві на Петрівці. Я бачив, як на барахолці придбали залізну радянську модель «камаз» за 300 гривень, а продали за 17 тисяч. Тут знаходять себе колекціонери, які збирають певні предмети, та люди, яким просто потрібні гроші, тому вони виносять непотріб та продають його. Часто більшість попадає в ситуації, коли бабусі та дідусі помирають, молодь заїжджає до квартири та просто дозволяє викидати всі речі на смітник, які б вони не були. Потім ці речі осідають у когось іншого і так далі. Часто молоді люди не дуже вбачають у цьому естетичну цінність.

Крихкий кришталь

Мої улюблені предмети — це німецький кришталь 50-тих або 60-тих років. Я його ніколи не використовував як посуд, адже він дуже дорогий. З келихів, яким 70 років, не має сенсу пити. Вони дуже крихкі, і в разі пошкодження одного з шести бокалів, тобто набору, то комплект не матиме антикварної цінності. Те саме і з іншими предметами: п’ять з шести ложок, замість шести чашок лише п’ять.

Все ситуативно, ти не знаєш за чим проходиш сюди — це не магазин та не каталог, береш те, що попадається

Книги завжди виглядають антуражно. Особисто в мене період останнього напливу, мовляв: «Барахолки, барахолки, треба щось придбати, бо просадиш гроші на щось пусте», стався в студентські роки, коли відвідував заклад «Чехов», і через історичну освіту, яке зіграло свою роль. Навчався у педагогічному в Сумах на культуролога.

Як речі опиняються на барахолках

Коли захоплюєшся барахолками та пошуком речей, то вивчаєш нову термінологію, наприклад, клуазони. Це не предмет, а стиль декорування. Я ніколи не думав, що є вазони, цінність яких може бути 200-300 доларів. Такі привозили з Китаю приблизно в 50-тих роках, які робили на експорт. Особливість полягає в пошаровому нанесенню емалі. Наприклад, якщо є багато різних кольорів, то щоразу ставлять предмет з новим шаром у піч. Це дуже важка техніка. Основою для таких предметів є мідний посуд, на якому нанесені мідні дротики — вони розділяють візерунки. Це дуже цікаві речі.

Щоб знаходити цікавинки, необхідно читати що це таке, якщо вперше бачиш предмет. Є такі речі, які візуально та естетично не несуть ніякої цінності, однак як предмет вони несуть за собою історію. Мені завжди цікаво послухати, як передавалися та де бували ті або інші предмети.

Речі з’являються на барахолках, тому що так складаються життєві обставини або їх просто продають, бо немає грошей. Звичайно, з одного боку дуже шкода, але з іншого боку, хтось рано чи пізно придбає предмет.

Коли знаходжу щось та розумію, що річ коштує дорожче, наприклад, вартує 20 гривень, то я даю 40-50 гривень — розумію, що її віддають за безцінь

Покупки роблю щосуботи та щопонеділка, буває й у неділі, якщо щось приїжджає.

Буває таке, що в Сумах купують старі квартири, дзвонять мені та говорять: «Приїжджай та забирай усе, що тобі треба». Три-чотири таких дзвінків вже було

Стільці, буфети, крісла, вітрини, столи — це те, що сприймають як дрова. Мені це подобається — люди викинуть все, а я заберу. У себе вдома я зберігаю предмети у вітринах, які сам же і реставрую.

Що треба знати, щоб відрізнити річ та виробника

Візьмемо кришталь. Якщо порівняти імпортний з Чехії та Німеччини з радянським, то європейські будуть білішими та чистішими. Це тому, що чехи та німці додавали в скло 24% відсотки срібла та свинцю, а в Радянському Союзі лише 14%. Радянський кришталь темніший, жовтіший та мутний. Скло складніше відрізнити: чеське та радянське відрізняється виліпкою.

Деякі продавці знаються на речах та деколи перебільшують їхню ціну

На барахолці можна знайти книжки чи альбоми з марками. У радянські часи що можна було робити? Збирати марки, монети, упаковки від сірників, адже більше нічим було займатися. Діти, які ростуть зараз та наші майбутні, скажуть: «Ну, типу, у вас там не всі в дома були?». Різноманіття дозвілля тоді не було, тому люди у той час займалися колекціонуванням. Сьогоднішні діти ніколи не зрозуміють цього.

Блошині ринки не в Сумах

Хочу потрапити на блошиний ринок до Одеси. Петрівка у Києві — щоразу для мене відкриття. Вона здоровенна: можна пів дня ходити й це буде лише одне коло. Дуже хороші барахолки в Європі. Бував у одній такій в Чехії. Там продають з п’ятої ранку і я повертався додому з Чехії з сумками: келихи, підстаканники, ретро-стакани Coca-Cola. Мені було байдуже, що везу через тисячу кілометрів якісь келихи. До речі, вони були упаковані набагато краще, ніж мої особисті речі.

Наша сумська барахолка розташовується на рядах, де закриті ринкові точки, тому тут дещо обмежена територія та прохід між продавцями. На інших локаціях барахолки розгортаються на відкритих територіях, а продавці самі облаштовують ряди. Наприклад:

  • Центральний ринок у Харкові;
  • Петрівка в Києві;
  • Одеська Староконка;
  • У Львові — міні барахолка біля залізничного вокзалу на Двірцевій площі. Скільки я не був на ній, то щоразу щось привозив.

З інших міст, взагалі, завжди щось привожу. Мінус є такий: наприклад, в Одесі я розумію, що є багато антикварних лавок. У них дуже багато цікавих речей. Але там настільки висока ціна, що мені, як збирачу зістарених речей, а не колекціонеру — це не цікаво. Інтерес у тому, щоб за невелику суму грошей придбати щось для себе та не вдарити по особистому бюджету. Тому я ходжу по барахолках, а не по лавках та не пишу оголошення «Куплю...». Одного разу мені запропонували придбати предмет за 200 гривень, я погодився, думаю приїду та заберу. Поки я їхав до продавця, він погуглив, що то за річ та підняв ціну до 600 гривень.

Було, що лягав спати та не міг заснути з думкою: «Коли вони вже приїдуть, коли?». А коли на телефон приходить повідомлення про доставку, то біжу на пошту та дуже радію новим предметам

Друзям та загалом усім подобається моє хобі. Їм до вподоби це, бо коли приходять до мене додому, то з цікавістю дивляться та розглядають предмети. До того ж, кожен з предметів має невелику історію, яку люди люблять послухати.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

X

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: