Сьогодні — День міста Суми. Щороку місто і ми в ньому змінюємося: відкриваємо нові бізнеси, відновлюємо архітекту, створюємо майданчики для відпочинку й перейменовуємо вулиці. Ми уявили, що б про це все сказали відомі діячі, які родом із Сумщини. Дивіться комікси про те, які крафтові товари купив би Іван Харитоненко та як змінив би вивіски на вулицях Георгій Нарбут.
Никанор Онацький, живописець і графік
Живописець, графік та мистецтвознавець Никанор Онацький народився на хуторі Хоменкове — нині село Конотопського району. З 1913 по 1927 роки митець викладав у Лебединській гімназії предмет креслення, а в Сумському реальному училищі — живопис, малюнок, історію мистецтв. Никанор Онацький брав участь в українському русі — був членом нелегального гуртка. Його учасники проводили культурну роботу і підтримували постійний зв’язок з Україною, коли навчалися у Санкт-Петербурзі.
У 1914 році Никанор Онацький організував першу художню виставку в історії Сум, де експонували близько двохсот творів живопису й графіки. У 1920 році він заснував і став першим директором Сумського художнього музею, який сьогодні названий на честь митця.
Олександр Олесь, письменник
Письменник, поет, драматург Олександр Олесь, а за справжнім прізвищем — Кандиба, народився у Білопіллі на Сумщині. У будинку на вулиці Петропавлівській, 83 мешкала Олександра Василівна — мати поета, він теж тут періодично жив. Після закінчення Харківського землеробного училища, Олександр Олесь став вільним слухачем Київського політехнічного інституту. Проте через матеріальну скруту він не міг заплатити за право слухати лекції, тому покинув навчання.
Поет працював у маєтку промисловця Харитоненка практикантом. Водночас був одним із організаторів театру на сусідньому Миколаївському цукровому заводі, виступав у різних п’єсах у складі аматорської трупи. У 1917 році після більшовицького наступу на територію УНР, письменник відправився воювати під Конотоп у ветеринарних військах, а після поразки української армії емігрував у Будапешт, де працював культурним аташе.
Іван Харитоненко, підприємець і меценат
Підприємець та меценат Іван Харитоненко родом із села Нижня Сироватка. Він певний час жив у Курську, а потім переїхав до Сум, де почав займатися цукроварінням. Харитоненко збудував Павлівський рафінадний завод, один із найбільших у Європі. Ставши заможним, підприємець вирішив залишитися в Сумах й інвестувати власні кошти на розвиток міста. А у заповіті своїм дітям Харитоненко написав: «Любіть одне одного. І любіть Суми так, як любив я».
Іван Багряний, публіцист та письменник
Поет, прозаїк, публіцист та політичний діяч Іван Багряний народився в Охтирці. Спочатку писав вірші, а пізніше, захопившись творчістю Винниченка, — прозу, драматургію. У 1925 році в охтирській друкарні під псевдонімом видав збірник новел «Чорні силуети». У них йшлося про тодішні розруху, сирітство й злидні. Разом з Антоненком-Давидовичем, Підмогильним та Тенетою письменник мандрував Україною на велосипеді, щоб глибше пізнати, що ж діється з народом.
Георгій Нарбут, графік і викладач
Графік і педагог Георгій Нарбут народився на хуторі Нарбутівка на Сумщині. Навчався в Глухівській гімназії, потім у Санкт-Петербурзі на філологічному факультеті, також відвідував художні школи в Німеччині. Малюнки Георгія Нарбута експонували на виставці у Глухові. Графік створював ілюстрації до казок, силуетів до книг, монументальний декор.
У 1917 – 1919 роках проілюстрував українську абетку, до якої намалював зображення та шрифти, підготував два варіанти герба Києва, удосконалив Малий герб України, розробив десятки варіантів купюр українських грошей, поштових марок УНР. Деякі його роботи зберігаються в музеях Сум.
Давид Бурлюк, художник-футурист
Український футурист, живописець, графік народився на хуторі Семиротівщина Сумської області. Бурлюк втратив ліве око, тому носив скляний протез. Згодом це стало частиною його екстравагантного образу, пише «Інститут просвіти». У 1913 – 1914 роках Давид Бурлюк організував турне футуристів, під час якого, зокрема, сам читав лекції та вірші. Після цього був редактором «Першого футуристичного журналу». Митець любив носити грим. Зокрема, він малював на щоці коника і пташок. Цей образ доповнював циліндр. Також Бурлюк носив різноколірні, інколи порвані штани.
Микола Василенко, історик і громадський діяч
Громадський і політичний діяч, історик, правознавець Микола Василенко народився у селищі міського типу Червоне на Сумщині. Після навчання він займався переважно науковою працею: готувався до магістерських іспитів, збирав матеріали для дисертації «Землеволодіння на Лівобережній Україні в XVII – XVIII ст.». Згодом викладав у жіночій Фундуклеївській гімназії, кадетському корпусі, писав статті з історії України та Росії для Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона.
На початку 1918 року його обрали суддею Генерального суду УНР. Після призначення у травні 1918 року міністром народної освіти та мистецтва в уряді Гетьмана Павла Скоропадського, Василенко подав програму діяльності. Серед її завдань було українізувати школи, заснувати українські університети та УАН. Про
