Волонтери — одна із рушійних сил цієї війни, яка допомагає військовим і цивільним закривати свої потреби. Аби робити це вчасно та ефективно, добровольцям варто і самим лишатися продуктивними: будувати комунікацію, організовувати збори та стежити за власним здоров’ям. Як це зробити — Цукр дізнався у Віктора Артеменка, який консультує урядові та неурядові організації та допомагає їм налаштувати роботу.
Розраховувати на рік
Одне із проблемних місць волонтерських організацій — невизначеність, як довго триватиме війна. На початку діяльності волонтери не можуть розрахувати терміни роботи, хоча від цього залежить побудова процесів.
На початку березня ми з колегами думали на дві доби вперед, за які треба закрити запит. Ближче до квітня горизонт планування розширився до одного-двох тижнів, коли зрозуміли потреби цивільних і військових, а влітку він збільшився до місяця.
Зараз раджу розраховувати щонайменше на рік
Якщо організація готова працювати стільки, то зможе завчасно знайти ресурси наперед та уникнути ризиків. Ті, хто влітку закупив акумулятори, обігрівачі та зимову форму, зараз виглядають більш підготовленими до холодної пори, ніж волонтери, які про це не думали.
До того ж горизонт планування впливає на організацію спільноти. Плануючи наперед, можна визначити майбутнє юридичне оформлення, знайти ресурси та людей. Благодійним фондам і громадським організаціям точно знадобиться бухгалтер, який розбирається в неприбуткових організаціях. Також потрібен юрист, адже передані речі мають обліковуватись у підрозділі чи військовій частині, щоб Міністерство оборони планувало свої витрати.
Якщо вирішуєте індивідуально збирати гроші на картку, то будьте готові або заплатити податок на дохід, або довести, що ви волонтер і ці кошти не треба оподатковувати. Для цього існує Реєстр волонтерів, куди можна потрапити після звернення до податкової служби.
Поділити роботу на частинки
Деякі волонтерські організації вважають, що люди мають ставати у чергу, щоб робити «благородну справу». Але насправді не кожен може працювати цілодобово, до того ж безоплатно: хтось годує сім’ю, комусь треба платити оренду. Це має розуміти лідер ініціативи й обрати, що йому потрібно:
- три людини, які згорять за тиждень цілодобової роботи;
- двадцять людей, які працюватимуть 2-3 години на день;
- або 40 людей, які приділятимуть волонтерству 2-3 години на тиждень.
Іноді не варто звалювати всю роботу на тих же людей, а поділити її на менші частинки і створити дошку оголошень із завданнями
Зазвичай людей знаходять через соцмережі. Перші два місяці повномасштабної війни фейсбук був дошкою оголошень із потреб і ресурсів. Люди відгукувались, і ми навіть не цікавились адекватністю людини — просто доручали роботу.
Поява нових волонтерів залежить від атмосфери в самій організації. Люди не рекомендуватимуть ініціативу лідера, який витискає останні соки, не говорить і не пояснює. Тому організована робота всередині команди та комунікація — найкраща реклама для залучення нових людей.
Перевинаходити спосіб комунікації
Щоб постійно збирати великі кошти, треба розуміти фінальну суму та їхнє призначення. А вже потім залучати їх різними способами: проводити аукціони за донати, створювати збори у соцмережах або домовлятися про внесок із підприємцями.
Залежно від аудиторії, обираємо комунікацію. Наприклад, бізнесу варто не писати у фейсбуці, а створити презентацію та прийти особисто, розповісти про ідею, призначення коштів і можливо запропонувати «грамоту за внесок». Тому треба розумітися на поведінковій економіці та знати, що змушує людей задонатити. Відчуття обов’язку — супер, бажання слави — теж окей.
Якщо збір не вдається закрити, можливо варто змінити тип комунікації. Для цього потрібні люди, які підберуть правильні слова та змусять людей відгукнутися. Але також треба розуміти, що гроші в людей закінчуються — хтось втратив роботу, комусь зменшили зарплатню. Якщо на початку вторгнення людина донатила по тисячі гривень, зараз виклик — 200 гривень. Раніше збирати гроші допомагало гасло «немає маленьких донатів», але й воно приїлося.
Треба постійно перевинаходити спосіб комунікації
Зараз, наприклад, великі фонди домовляються з підприємцями про внесок одного відсотка з продажу. Це небагато для людини, яка донатить. Але якщо домовитись із кількома крамницями, волонтери матимуть постійний потік грошей на потреби не лише військових, а й самої організації.
Шукати кошти з інших джерел
На безоплатній основі ініціатива довго не протягне. Якщо ви вже вкладаєте свій ресурс і час, хіба маєте платити за бензин для автівки фонду? Це героїчно, але загрожує фінансовим і психологічним вигоранням. Щонайменше рік нам треба берегти своє фізичне і ментальне здоров’я, тому раджу шукати кошти з інших джерел. Знайдіть спонсора, домовтеся з «АТБ» про пальне для автівок — що завгодно, аби це збільшило у часі ваші можливості.
Є також інші варіанти: допомога міжнародних організацій та фондів, які підтримують волонтерів, або відсоток із донатів, який ітиме на покриття власних витрат.
Окрім потреб самої організації, має оплачуватись і робота волонтерів. Людина не повинна рік працювати безоплатно і понаднормово, не годувати сім’ю та ставити себе під ризик. Натомість волонтери, які отримують зарплату, не шукають ввечері додатковий заробіток, а відпочивають та можуть бути ефективнішими.
Наразі у Верховній Раді також розглядається Законопроєкт про відсоткову філантропію. Згідно з ним, ми зможемо скерувати частину податків на неурядову організацію, якій довіряємо. Через те, що ми забезпечуємо зарплатою вчителів і лікарів, зможемо винагороджувати волонтерів.
Варто готуватися морально
Якщо волонтерити стає важко, це перший сигнал замислитися про базові речі. У військових підрозділах, наприклад, із новими бійцями спершу обговорюють побутову рутину: сон, гігієна та їжа. На це легко «забити», але ці речі не дадуть раніше зійти з дистанції. Далі варто зважати на психологічний фактор. Коли волонтери із тижня в тиждень закривають потреби, а цих потреб більшає — це здається марною працею, від якої рятує подяка.
Навіть грамота від військової частини та слова подяки допомагають зрозуміти, що все не дарма
Важливо чути такі підбадьорливі слова не лише від тих, кому допомагаєш, а й від тих, із ким працюєш. Це відповідальність лідера — дякувати колегам і пояснювати, скільки встигли зробити за місяць. Так вони відчувають свою важливість.
Ще одна психологічна порада — морально готуватися, що війна триватиме щонайменше рік і ситуація ставатиме гіршою. Люди, які в березні говорили про «2-3 тижні», давали хибну надію. А от Віктор Франкл у книзі «Людина в пошуках справжнього сенсу» писав, що в нацистських концтаборах першими ламалися ті, хто щодня чекав звільнення. Натомість психологічно виживали ув’язнені, які не мали надії та налаштовувалися на довгий термін.
І врешті треба відсторонятися від роботи, обираючи різні форми відпочинку. Існує підхід із трьома видами навантажень: фізичним, емоційним та інтелектуальним. Якщо під час волонтерства переважає емоційне навантаження, то відпочинок треба підбирати з двома іншими. Це не підвищить ефективність, але триматиме у тонусі.
