У сумського письменника Владислава Івченка вийшла нова книга — «Після 24-го» від видавництва «Віхола». Це збірка оповідань, присвячена подіям повномасштабної російсько-української війни на фронті та поза ним. Автор книги розповів Цукру, наскільки важко було передати трагедії конфлікту в тексті й чому звичайна проза іноді не підходить для цього.
Передова, тил та окупація
Письменник каже, що 24-го лютого почався стан шоку, який відпустив лише тоді, коли дружина з дитиною перетнули польський кордон. Тоді, в березні, емоції та спостереження Владислав почав переносити на папір. Це переросло у збірку, в якій зображена не лише війна, а всі зміни, що відбувалися з країною та суспільством після повномасштабного вторгнення.
— Війна не складається лише із фронту. У ній також є буття таких міст, як Суми, які бачать розбомблені будівлі та цвинтарі, де закінчується місце для нових могил. Це розповіді про передову і тил, історії людей, що виїхали за кордон та оповідання про окуповані території, — говорить Владислав.
Збірка містить 15 оповідань, пов’язаних із різними подіями цієї війни. Серед них — «Жалко деда», у якому дідусь їде до окупованої Бучі, щоби дізнатися долю онуки. Письменник створив історію під несподіваним кутом, що дозволило розповісти все задумане і зробити це без зайвого «сльозовитискання».
Про це не можна не писати, але називати книгу «Трагедія в Бучі» або «Бучанська симфонія» — це спроба зіграти на значимому символі
Жахливість, що перевищує людський досвід
У кожному оповіданні є деталі, які письменник помічав у новинах або соціальних мережах. Це реальні тригери, довкола яких будувався вигаданий сюжет. Усі такі історії були психологічно важкими, каже письменник. Разом із цим, у книзі є смішні елементи, адже навіть у найстрашніших умовах людина продовжує жартувати.
Ці тексти не назвеш «приємним читанням». Але коли це виписуєш і вичитуєш, то приборкуєш біль від цих трагедій
Під час повномасштабного вторгнення були настільки кричущі ситуації, які не можна описати звичайними методами. Тому оповідання «Кожна птаха співає — убий» написане у ритмізованій прозі. Так автор намагався показати, що ця жахливість перевищує людський досвід і її не можна описувати, як щось звичайне. Так само написані «Уламки» — зібрання коротких цікавих історій, які Владислав вирішив не розписувати в окремі оповідання.
Серед покупців книги — люди з різних міст. Письменник каже, що книга підійде всім, хто вміє читати українською, зокрема і людям за кордоном, які хочуть зрозуміти війну краще. Для іноземців «Віхола» вже випустила англійською мовою одне з оповідань і зараз пропонує книгу закордонним видавцям.
