Якщо ви ходили на ковзанку або ролердром, то могли неодноразово помічати дітлахів, які роблять подвійні стрибки чи перевороти, від яких затамовує подих. Цукр поспілкувався зі Світланою Каравай — тренеркою із фігурного катання в спортивній школі «Чемпіон», а також дитячої ліги фігурного катання на роликових ковзанах у Сумській області, де вихованців навчають робити подібні трюки. Про те, чому дітям важливо програвати на змаганнях та як тренуються без льоду — читайте в нашому тексті.
Тренувати, а не завідувати
Усе почалось у 2012 році, коли в Сумах відкрили спортивну школу льодових видів спорту і планували побудувати зимовий палац зі штучним покриттям. За освітою я тренерка, але довгий час працювала не за спеціальністю. Чоловік професійний хокеїст, тож я їздила із ним на тренування і змагання, вчилася кататися на ковзанах, але так захопилася фігурним катанням, що навіть поїхала на навчання у Харків, аби професійніше маневрувати.
Коли відкрилася спортивна школа зимових видів спорту, чоловік пішов туди працювати тренером, а мене запросили бути завідувачкою. Також у цій школі відкрили відділ фігурного катання. Ніхто не знав, як він працюватиме, тож я поїхала в школу олімпійського резерву, аби взяти їхні журнали, літературу та всю можливу інформацію. Попросила усі наявні на той час освітні програми, набрала одну групу дітей та почала з ним працювати як тренерка з фігурного катання.
У мене просто було бажання навчати дітей кататися на ковзанах
З часом я зрозуміла, що моя любов саме до дітей, а не до документів, тож із завідувачки перейшла повністю у тренерську роботу. Вихованців потроху ставало більше, і я почала набирати малюків: спочатку брала восьмирічних, а зараз вже набираю дітей від трьох років.
Ролердром замість льоду
Коли у 2012 році закінчилася зима, то гостро постало питання, де займатися далі, адже, як і зараз, ніде не було льодового штучного покриття. Одного разу, навесні, я вивела дітей на майданчик, аби покататися на роликах. Вийшло досить непогано, тож ми почали тренуватися на роликових ковзанах, аби не втрачати форму.
Коли готувалися до змагань, то пішли прокатати програму на ролердромі. Прийшли як звичайні відвідувачі, і в цей день там був директор розважального центру, який також катався на роликах. Коли він нас побачив, почав розпитувати, звідки ми та чим займаємось, а після запросив залишитися на ролердромі на постійній основі. Я зрозуміла, що це щось таке, що може перевернути фігурне катання. Ми почали ходити до «Лавини» й тренуватися на роликах у закритому приміщенні. Катаючись на роликах влітку, діти мали змогу їздити восени на змагання та показувати хороші результати.
Згодом я дізналася, що в Європі є фігурне катання на роликових ковзанах, а також те, що в Україні є федерація роликового спорту. Пізніше почала з ними співпрацювати, і нам прийшло запрошення на змагання в Чемпіонаті світу. Це було в Парижі, батьки дитини були дуже зацікавлені в тому, аби поїхати, тож ми класно підготувалися та вибороли там третє місце. Тоді я зрозуміла, що фігурне катання на роликах — це також спорт, який ми маємо розвивати в нашому місті.
На роликах важче кататися, ніж на ковзанах, бо більше фізичного навантаження, але елементи виконуються одні й ті самі. Усе, що діти роблять на роликах, вони вміють робити й на ковзанах. Як вид спорту, фігурне катання складне за координацією, а також травмонебезпечне. Але той, хто технічно навчений і може правильно падати, той ці травми мінімізує. Хоча я часто прошу батьків застрахувати дітей, задля їхньої безпеки.
Сили — це постійні навантаження
Є батьки, які приходять до мене та говорять: «Ми не для спорту, а просто навчитися кататись», але дитина сама обере з часом, чого їй хочеться. Перший рік, поки діти займаються, вони суміщують та поєднують різні заняття. Вони можуть ходити на співи, малювання, танці, але в них є рік-півтора, аби визначитись. У нас є любительський клас дітей, а є спортивний.
У школу мають потрапити ті, які оберуть фігурне катання на постійній основі
Для спортсменів у нас багато занять, адже вони мають бути сильними, а сили — це навантаження. Вони тренуються практично весь тиждень, і в них є лише один вихідний. Деякі вихованці приходять і говорять: «У мене болить рука», «Мені важко», але я розповідаю, що для того, аби зробити складний стрибок, потрібно мати сили та гарну фізичну підготовку. Хто ходить на заняття перший рік, той спортивний зал не відвідує.
Батьки завжди знаходяться поряд
Готовність професійно займатися фігурним катанням – це коли батьки приходять і говорять: «А чому ми катаємося в цих роликах, а інші діти в таких роликах? Ми теж хочемо професійніше екіпірування». Коли розуміють, що звичайне катання має перейти в щось більше, але при умові, що є відповідна форма одягу та взуття. Перший рік дітки перевзуваються в ковзани з лезами й купують окремо раму.
Батьки на заняттях завжди знаходяться разом із дітьми. Спочатку вони допомагають: подають воду, комусь змінюють рукавички чи поправляють шапку. Хтось із батьків все одно має бути присутнім, бо це вулиця. Є батьки, які катаються поруч на ковзанах, коли ми займаємося, бо також хочуть приймати в цьому участь.
Зараз ми катаємося в парку Кожедуба. Діти виходять на лід не дивлячись на погодні умови, навіть коли на вулиці по коліна снігу. Вони стрибають, крутяться, єдине, що я можу промокнути за цей час, тоді переходимо до спортивної зали. Коли ми тренуємося взимку, то все одно виділяємо день, щоб піти на ролердром. З настанням теплої пори повністю переходимо на ролики, адже штучного льодового покриття в місті немає, але ми не опускаємо рук.
У школі в нас до 25 вихованців, а ще є діти «під лінією». Діти в школі – це спортсмени, які мають їздити на змагання. У нас є група дітей, яка узгоджена з нашим управлінням та фінансує їх. Інша частина, яка «під лінією» – малюки, які ще визначаються, і ми їх готуємо, щоб дати можливість колись поїхати на змагання.
У фігурному катанні відіграє роль не один тренер: важлива і акробатика, і гімнастика, і фізична підготовка – це в комплексі працює, тоді дитина бачить результат
Ми запрошуємо окремо хореографа, який працює з розтяжкою, ставить постановки, слідкує за пластикою тіла. У вихованців більше тренерів, більше навантаження, але з цього і більше цікавості. Також у дітей існують домашні завдання, які вони мають виконати: є спеціальні тренажерчики для занять вдома. На них вихованці відпрацьовують рухи чи стрибки.
Займаються у нас не лише дівчата, але й хлопчики. У дорослій команді є один хлопець, який їздить з нами, і в молодшій групі, якому 3.5 роки. Часом батьки приводять хлопця на заняття, бачать кількість дівчат, і швидко віддають його на футбол чи бокс.
Переживають, плачуть, а потім повертаються
Інколи я вожу дітей на змагання не для перемоги, а для загального розвитку, аби вони бачили, куди їм треба рости. Ті номери, які ми бачимо по телевізору або в телефоні, відрізняються від живих виступів. Усі, хто повертається зі спортивних змагань, поводять себе по іншому. У них росте азарт, змінюється мотивація, вони починають виконувати складніші елементи та навіть катаються інакше. Деякі діти думають, що вони найкращі серед інших, але мені треба дати їм більше.
Звісно, якщо вони програють, то засмучуються. Деякі плачуть, можуть не приходити тиждень на тренування, переживають, але потім повертаються, бо спорт уже в них всередині. Вони не можуть без цього. Діти отримують гарний життєвий урок, і стають сильнішими не лише фізично, але й морально. Приходять і починають готуватися до наступних змагань. Інколи, під час виступу, хтось може забути програму, буває, що можу за це посварити. Але завжди всім повторюю: «Здобули призове місце, спустилися, і йдіть працювати далі».
Я прекрасно розумію, що лише частина дітей нашої школи будуть спортсменами, а частина просто дізнається, що таке фігурне катання
Знаю, що в нинішніх умовах не виховаю олімпійських чемпіонів, але якщо заохочу вихованців полюбити цей вид спорту, і він буде розвиватися в місті, то це те, чим зможу пишатись. У мене є вихованка — професійна спортсменка по фігурному катанню на роликових ковзанах, і зараз вона допомагає мені на заняттях, а в майбутньому планує бути тренеркою. Тобто вона обрала мою професію, і це по суті та мрія, до якої я прагнула — прищепити дітям любов до фігурного катання.
