Усі фото в тексті — ілюстративні, зроблені в Україні у реальних умовах, надані для використання сайтом covid19.gov.ua
128 жителів Сумщини померли за тиждень від ускладнень COVID-19, всі вони були невакциновані — про це 25 жовтня на нараді Сумської обласної державної адміністрації доповів начальник управління охорони здоров’я Сергій Бутенко. Напередодні ми вирішили дізнатися, як на черговому піку захворюваності в Україні почуваються лікарі та що вони бачать щодня у лікарнях. Про своє перше знайомство з COVID-19, чому нас постійно штурмують інфекції та чому штам «Дельта» є заразнішим за своїх попередників — Цукру розповіла лікарка-інфекціоністка клініки «Мед-Союз» Наталія Боярчук.
Наталія Боярчук
Лікарка-інфекціоністка
Знайти, ізолювати, визначити оточення
— Добре, що ми з вами говоримо дистанційно. Було дуже багато хворих. Сьогодні ми по закладу виявили 13 випадків ковіду (ред. — інтерв’ю записане 20 жовтня), і це лише ті, які діагностували безпосередньо лікарі на прийомі та я. Сюди ще можна додати данні лабораторного центру. З восьми направлених нами заборів — чотири позитивних. Такої кількості хворих по нашому медичному закладу не було навіть навесні під час загальнонаціонального карантину. Тоді ми виявляли по 8-10 випадків ковіду за день й вважалося, що це багато. Зараз цифри коливаються від 10 до 18 осіб.
Я працюю інфекціоністкою З 1994-го року після закінчення Харківського медичного інституту. Моє перше робоче місце — кабінет інфекційних захворювань в поліклініці Сумської клінічної лікарні №5. Зараз лікую пацієнтів приватного медичного центру. Вибір професії стояв між вчителюванням, оскільки в родині були педагоги, і медициною. Остання чомусь привабила мене більше. Пам’ятаю, на останніх курсах навчання студентів долучали до наукової роботи, тож на кафедрі інфекційних захворювань ми тісно співпрацювали з лікарями й бачили як вони працюють. Мабуть, цей період навчання був для мене найцікавішим, тоді й зрозуміла, що обрала правильний шлях.
Загалом, спеціалізація інфекціоніста — це вірусні, бактеріальні та крапельні інфекції, такі як кір, краснуха, вітряна віспа, паротит, дифтерія. Ми також лікуємо паразитарні захворювання, ВІЛ-інфекцію, тобто все, що є заразним. Насправді з вірусами й бактеріями майже кожен лікар має справу. Наприклад, офтальмологи лікують кон'юнктивіти, а лори працюють з ангінами. У роботі ж інфекціоністів є ще й епідеміологічна складова: ми знаходимо хворих, ізолюємо їх, проводимо роботу з контактними особами
Ковід — це не останній виклик
Мабуть, говорити про те, що люди схильні до інфекцій, неправильно. Людина є частиною екосистеми й усі зміни, які відбуваються в ній, відбиваються й на нас. Нові віруси й бактерії з’являються кожного року. А далі починається своєрідна гра: людство до них пристосовується, а вони видозмінюються, щоб обійти наш імунітет й вижити. Звичайно, поява нового мікроорганізму може спровокувати локальні спалахи захворювань, епідемії різного масштабу, або навіть пандемії, що захоплюють світ, таких як зараз.
Тож очевидно, що справа не в нас, а в тих змінах, які відбуваються в екосистемі
Треба пам’ятати, що для інфекційних захворювань характерна циклічність. Скажімо, хвороба Боткіна з’являється кожні 5-7 років. Ефективних методів протистояння їй немає, тож у людей, які перехворіли, на якийсь час сформувався природний імунітет і захворюваність згасла. Згодом знову накопичується кількість людей, сприйнятливих до цієї інфекції й відбувається підйом захворювання.
Хай там як, але частину вірусних та бактеріальних інфекцій ми гарно навчилися контролювати. Для цього винайшли антибіотики й вакцини. Та за останню чверть віку в природі з’явилося близько 25 нових видів вірусів. Як вони співіснуватимуть з нами — час покаже, думаю, що ковід — це не останній виклик, який на нас чекає.
Перша зустріч і перший переляк
Епідемії, які виникають в країнах Східної Азії, в тому числі викликані коронавірусом, з’являються не вперше. Це були епідемії SARS, а також Близькосхідний респіраторний синдром. Коли з’явилися перші повідомлення про поширення COVID-19, все це сприймалося як локальне захворювання, що «десь» відбувається.
На той час, як вірус дістався Італії, в Україні на папері вже існували ковідні шпиталі й був алгоритм дій у разі виявлення цієї хвороби. Та все одно не вірилося, що епідемія торкнеться й нас. Перша зустріч і перший переляк відбулися тоді, коли до нас звернулася дівчина, яка приїхала з Італії. Вона прийшла з температурою 37.2 та скаржилася на незначний нежить.
Дівчину найбільше турбувало, чи це, часом, не ковід, бо ж приїхала з самісінького осередку
Швидко діагностувати хворобу тоді не було можливості, послідовність дій також ще чітко не відпрацювали. Ми почали зв’язуватися з іншими шпиталями й, зрештою, за півтори години дівчина їхала до стаціонару в супроводі медсестри в захисному костюмі. Пізніше ми дізналися, що ковід у пацієнтки не підтвердився. Це було перше важливе для нас тренування, бо одна справа, коли все записано на папері, а інша — як воно працює в реальності.
Справжні хворі у нас з’явилися приблизно через пів року. Це була жінка, задекларована в нашому закладі. Її ушпиталили з пневмонією до інфекційного відділення й звідти нам передали, що у хворої діагностували коронавірус. Тоді ми почали спостерігати за оточенням пацієнтки, виявилося, що в сім’ї є ще хворі. Упродовж двох тижнів захворіли чоловік, дочка із зятем та онук.
Пам’ятаю, звернула увагу на те, що у всіх були дуже різноманітні симптоми. До слова, цей факт на початку епідемії нас дуже збивав з пантелику
Зазвичай кожна хвороба має специфічні симптоми, якісь діагностичні критерії. А тут все було різне: у жінки — пневмонія середньої важкості, в онука — нежить. Чоловік температурив й мав незначну діарею. Зять теж температурив кілька днів, але ускладнень не було. Звичайно, всі вони перебували на ізоляції й ми відстежували контактних осіб, які могли від них заразитися. Проте інших випадків захворювання не виявили. Ось ця перша зустріч з вірусом дала нам зрозуміти, що він незвичний і підступний.
Постійно присутній страх за важких пацієнтів
Нині ми стараємося розмежувати пацієнтів і так побудувати свою роботу, щоб хворі з хронічними захворюваннями чи відвідувачі, які приходять до медичного закладу, не перетиналися з пацієнтами, у яких є підозра на ковід. Взагалі, навантаження на лікарів виросло, особливо зараз.
Буквально за останній тиждень тривалість прийомів сімейних лікарів та інфекціоністів збільшилися на 200-300%
Ми стараємось оглянути якомога більше пацієнтів. Якщо раніше у нас був план 15-20 хворих на день, то зараз — понад 30 осіб. Виросло фізичне навантаження й додався стрес, адже постійно присутній страх за важких пацієнтів, тебе турбують думки, що хворий може померти.
Зараз і справді важкі часи, але водночас дещо змінилося ставлення до медиків. Держава стала до нас трохи уважнішою: покращилося забезпечення медикаментами й технічним обладнанням, охайнішими стали лікарні. Від пацієнтів частіше чуємо слова подяки. Думаю, цим змінам сприяла пандемія.
«Дельта» заразніший у тисячу разів
Ще влітку в ЗМІ були повідомлення, що Україною шириться штам «Дельта». У більшості країн цей штам є панівним, і ми, зважаючи на його заразність, підозрюємо, що українці інфікуються саме ним. Специфічних можливостей обстежити пацієнтів на «Дельту» у Сумах немає. Нині з метою контролю розповсюдження вірусу це роблять великі лабораторні центри. У середині серпня вони проводили вибіркове тестування на штам «Дельта». У десятьох хворих на COVID-19 відібрали біоматеріал.
У результаті досліджень, вірус виявили абсолютно в усіх пацієнтів. Двоє з них мали легкий перебіг захворювання, шестеро хворих ушпиталили через ускладнення, троє з них померли. Це дослідження гарно ілюструє, як поводитися «Дельта».
У штамі відбулися зміни, які дозволили йому з легкістю проникати в клітини й швидше розмножуватися
Під час першої стадії хвороби вірус накопичується, так от «Дельти» у цей період в людському організмі в тисячу разів більше, ніж того вірусу, з яким ми стикалися на початку пандемії. Лікарі це називають «вірусним навантаженням». Чим воно важче, тим заразніший вірус й тим гостріший перебіг хвороби. Тому людям набагато важче переносити усі ці симптоми у перші дні захворювання.
Якщо на початку пандемії у родинах з одним інфікованим хворіли не всі, то зараз навпаки — «Дельта» вражає майже кожного. Ще помітили, що хвороба стала більш тривалою. Є багато пацієнтів, що «зависли», як кажуть медики, тобто ті, хто ніяк не може позбутися ряду симптомів.
Нині часто зустрічаються ускладнення вже на 3-4 день хвороби. Раніше вони виникали на 6-8 день. Підходи в лікуванні різні, бо COVID-19 має кілька стадій перебігу. Перша, як я вже казала, — це вірусна, коли він накопичується, розмножується й викликає інтоксикаційний синдром, що супроводжується підвищенням температури й так далі.
На другому тижні хвороби починається імунологічна стадія, виникає цитокіновий шторм. Через нього пацієнти можуть відчувати різке погіршення стану.
Це відбувається через те, що своя імунна система занадто сильно реагує на інфекцію й починає працювати на знищення самої себе. Тож і підходи в лікуванні, звичайно, будуть різні. На початку пацієнтам призначають противірусні препарати, застосовують симптоматичне лікування. З другого тижня, якщо є покази, хворим можуть призначати гормональні препарати, протизапальні й так далі. Дуже грізним запаленням, яке викликає ковід, є тромбоз. Третина летальних випадків викликана саме тромбозом легеневої артерії й інших тромботичних ускладнень.
Реакція на щеплення — це нормально
Про успішність імунізації від коронавірусу українцям говорити ще зарано. Натомість її ефективність підтверджують медики країн, де повний курс щеплень пройшла більшість громадян — Ізраїль та Великобританія.
Звичайно, вакцинація не дає стовідсоткового захисту від хвороби, але вона здатна вберегти людину від важкого перебігу й від ускладнень
Реальні приклади, що імунізація працює — це керовані інфекції. У довакцинальний період така хвороба, як дифтерія, призводила до загибелі кожної другої дитини. З появою вакцини хворобу вдалося подолати. Однак у 90-х роках в Україні виникли проблеми з постачанням вакцини, через те збився календар щеплень і в нас виникла епідемія дифтерії. Здається, тоді захворіло близько двадцяти тисяч людей. Припинити розповсюдження хвороби вдалося відновленням постачання вакцини.
Поліомієліт — це захворювання, що викликає дитячий параліч. Значна частина залишалася з інвалідністю. Після застосування вакцин з 2002 року європейський регіон отримав статус території вільної від поліомієліту. Попри це, жодна країна світу не відмовилася від імунопрофілактики, страхуючи себе від епідемії.
Далі — правець. Пацієнтів з таким діагнозом ми практично не зустрічаємо. Єдиний випадок на мої пам’яті стався в Сумському районі кілька років тому. Від цієї хвороби померла дівчинка, що поранила ногу. Вона жила в сім’ї, в якій зовсім не робили щеплень дітям. На те в них були якісь релігійні переконання.
Про вакцину від коронавірусу теж ходять міфи. Найбільш розповсюджений — щеплення впливає на репродуктивну функцію
Зазвичай люди кажуть: «Мені ще треба народжувати, а коли вводиш вакцину, то там щось таке незрозуміле відбувається». Розумієте, технічно живого вірусу у вакцині немає, він ніяк не може потрапити в репродуктивні органи. Плюс, ні виробники вакцин, ні світові науковці у своїх дослідженнях такого ефекту не зустрічають. Проте, переконувати антивакцинаторів — марна справа. Інформаційні кампанії обов’язково слід проводити, для тих, хто сумнівається.
Якщо людина не має супутніх захворювань й не скаржиться на самопочуття, то жодних обстежень перед щепленням робити не треба
У разі наявності хронічних захворювань в стадії загострення або важкого перебігу, особливо це стосується судинних та ендокринних патологій, варто порадитися з лікарем й пройти обстеження. Зазвичай призначають клінічний аналіз крові та коагулограму — тест на згортання крові. Після цього можна вакцинуватися. Насправді протипоказань до введення вакцини дуже мало. Серед них попередні алергічні реакції й температура вище 38.5 градусів.
Реакція на щеплення — це нормальний стан. Уявіть, що ми малесеньку частинку вірусу локально ввели в організм. Для того, щоб сформувався імунітет, він має якось зреагувати на вакцину, має кинути туди всі свої механізми захисту й розпізнати «ворожого агента». Тому після щеплення може спостерігатися невисока й нетривала температура, слабкість та невеликий набряк у місці введення. Є вірогідність, що цей стан навіть вкладе людну в ліжко, проте ненадовго.
Люди й досі не навчилися вдягати маски
Ми начебто вже зрозуміли й прояви вірусу, й механізм його виникнення, але ефективних ліків, які б могли впливати на нього, ще не маємо. Карантин наразі вводиться тільки тоді, коли система охорони здоров’я не витримує. Дійсно, обмеження дають змогу зменшити кількість хворих й захворюваність вдається контролювати. Але, щоб побороти вірус, головне — мати ліки, а якщо їх немає, треба вакцинуватися. Імунізуємо ми мало.
Серед пацієнтів, які сьогодні потрапляють до стаціонарів — 94% невакцинованих
Першочергово треба було щеплювати групи ризику, бо нині в лікарнях лежать люди віком 65+. Вони мають серцево-судинні захворювання, ендокринні патології, імунні проблеми тощо. Уся ця цільова група, яка мала щепитись у першу чергу, зараз заповнює ліжка у стаціонарах. А ви ж знаєте, що перевищення цього показника є одним з тих, що впливає на посиленнях карантинних обмежень.
Однак, коли справа доходить до вакцинації, то саме люди цієї вікової категорії починають казати, що мають протипокази до імунізації. Хоча насправді усі перелічені мною патології, і є показами до щеплення. Власне, як і астма, і перенесені інфаркти, інсульти та онкозахворювання. До речі, молодь робить щеплення більш активно.
Епідемії вже майже два роки, але я щодня стикаюся з тим, що пацієнти і досі не навчилися одягати маски
Начебто вже усі розуміють, що коронавірус передається повітряно-крапельним шляхом, але хворий заходить до кабінету, з самісінького порога знімає маску й кричить мені: «Я захворів! Я турбуюся, що в мене ковід!». Тобто людина не розуміє, що медик теж може заразитися, і що за кілька хвилин до кабінету зайдуть нові пацієнти. Допоки ти не зробиш зауваження, хворий навіть не замислюється, що може нести небезпеку. Гігієна теж кульгає: пацієнт знімає її й одразу ж кидає на стілець чи стіл. І так робить більшість громадян. Зрозумійте, епідемію подолати можна тільки разом, коли ми разом підемо й вакцинуємося, коли разом одягнемо маски, коли будемо турбуватися один про одного.
Вакциновані люди можуть хворіти легко і безсимптомно, тому я раджу обов’язково носити маску, навіть якщо пройшли повний курс щеплень
Також треба зважати на те, де ви знаходитеся. Якщо це кінотеатр і навкруги всі мають зелені COVID-сертифікати, її можна зняти, а якщо ви перебуваєте в лікарні — її варто одягти.
Що стосується третьої дози вакцини, то її вже вводять своїм громадянам країни, які повністю імунізували населення. Це Ізраїль, США і Великобританія. Є наукові підтвердження, що імунітет до коронавірусу в такому разі підвищується. Проте нам ще зарано про це говорити, бо безліч людей і досі не мають ні першої, ні другої дози вакцини.
Не піддавайтеся паніці
Нині важко й лікарям, і пацієнтам, які, через велику навантаженість медиків, не можуть записатися на прийом. У таких умовах все більше хворих вдаються до самолікування, самі призначають собі зайві обстеження та ліки. Якщо лікар недоступний, а ви маєте симптоми, схожі на COVID-19, то:
- Перш за все — ізолюйтесь, особливо від літніх людей і тих, хто має проблеми зі здоров'ям. За можливості пройдіть тест на антиген. Результат буде відомий через 15 хвилин.
- Якщо тест позитивний, пам'ятайте: початковий період ковіду — 4-5 днів. У цей період показаний прийом противірусних препаратів, великої кількості рідини, а саме від 2.0 до 2.5 літрів.
- Знижуйте температуру, навіть невисоку.
- Не будуть зайвими вітаміни С, D, препарати, що містять цинк. Важливо спостерігати за станом здоров'я, фіксувати температуру тіла, вимірювати сатурацію пульсоксиметром.
- Якщо у вас наявні хронічні хвороби — не припиняйте прийом ліків.
- На 6—7 день від початку хвороби обов'язково відвідайте лікаря. З собою бажано мати результати досліджень: клінічний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, С-реактивного протеїну і коагулограму з визначенням Д-димеру. За цими показниками буде можливо оцінити активність запального процесу, необхідність призначення антибіотиків, згортальну функцію крові, ризик тромбоутворення.
- Лабораторні аналізи є важливішими за КТ легень. Необхідність призначення стероїдних гормональних препаратів, антикоагулянтів ґрунтується на результатах лабораторних аналізів та значень сатурації.
- Прийом стероїдних гормонів категорично протипоказаний в перші дні хвороби й може зашкодити. Призначення їх проводить лише лікар за чіткими показаннями.
- Не поспішайте робити КТ легень раніше, ніж через 7 днів від початку захворювання. Показом для КТ є зниження сатурації, біль в грудній клітці, задишка, нестача повітря, важкість у грудях, повторний підйом температури після перерви у декілька днів.
- Не піддавайтеся паніці, стрес різко знижує імунітет. Намагайтеся гарно харчуватися. Відмова від їжі призводить до швидкого виснаження та ускладнень.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
