У галереї Library Gallery в СНАУ відкрили нову виставку картин сумського митця Ярослава Медведєва під назвою «Серпи часу». У ній зібрали сім робіт концептуального живопису про природу, бджіл і людські чесноти. У своїх картинах автор використовує археологічні знахідки, серед яких — скіфські серпи, яким більше дві тисячі років, а також елементи українських рушників 18-19 століття. Цукр побував на відкритті виставки й поспілкувався з митцем про його творчість, тематику картин й чому використовує у своїх роботах старовинні серпи.
«Усе наше життя пов’язано з рослинністю»
24 березня в бібліотеці СНАУ на вулиці Герасима Кондратьєва, 160 відкрили виставку місцевого художника Ярослава Медведєва. В експозиції представили сім робіт автора. Найближчим часом мають привезти ще одну картину. Ярослав пояснює, що після початку повномасштабного вторгнення вивіз частину своїх малюнків до Подільського району Одеської області. Зараз він живе й творить у Сумах й на Закарпатті. Автор виконує роботи на старих конопляних полотнах або дерев’яних дошках у стилі концептуалізму.
— Майже у всіх роботах я намагаюсь використовувати максимум натуральних матеріалів. Я купував їх з різних куточків України — від Закарпаття і до Криму з Донеччиною. Основний лейтмотив моїх картин — наше життя пов’язане з рослинністю й ми маємо шанобливо ставитися до землі, — говорить Ярослав.
Саме тому в роботах митця можна часто побачити елементи живих рослин: колоски, конопляні листки, квіти. На виставці в Сумах представили картини з циклу «Серпи часу» — у ньому автор використав залізні серпи часів Київської Русі й скіфів. Деяким виробам вже більше дві тисячі років.
— Ці серпи — це є інструмент, який людство використовувало для того, щоб фактично позбавляти рослин життя, але й також для того, щоб потім ці рослини давали життя іншим тваринам і людині. Тобто за смертю, яку приносить серп, народжується щось нове. Завдяки йому втілюється коловрот енергії й матерії, — пояснює Цукру Ярослав.
Окрім живопису митець захоплюється нумізматикою й археологією. Говорить, що таким чином, з археологічних розкопок або випадкових знахідок старовинні серпи потрапляли йому до рук. Також на деяких картинах можна помітити елементи вишивки. Ярослав каже, що вирізав їх з дуже пошкодженого рушника, який придбав на барахолці в Тернополі.
— На жаль, велика кількість таких виробів губляться в часі. Вони забруднюються, рвуться, струхають. А це ж людська праця, і я б не хотів, щоб це вмирало. Ми маємо й надалі знаходити цьому якесь застосування в житті й творчості, навіть якщо рушник вже в поганому стані, — каже Ярослав.
Бджоли, чесноти Платона й плани на майбутнє
Окрім картин з серпами на виставці представили робити з циклу «Бджоли» або «Соти». У них автор намагався нагадати про шкоду природі, яку людина може заподіяти своєю діяльністю. Наприклад, каже Ярослав, на малюнку з бджолою поруч можна побачити різні написи з хімічними формулами гербіцидів, які людство використовує неконтрольовано.
— Бджоли трудяться усе своє життя, але вони не знають навіть, що вони носять, коли збирають цей нектар з рослин і полів, які обробляються великою кількістю хімікатів і гербіцидів, — говорить Ярослав.
Ще чотири картини з серпами об’єднані у іншу мінітему. На ній автор хотів зобразити чотири людські чесноти, які сформулював давньогрецький філософ Платон. Серед них — мудрість, мужність, поміркованість і справедливість. Автор олійними фарбами зобразив на дубових дощечках «океан мрій» по якому «човники» у вигляді скіфських серпів з людьми прагнуть досягти цих чеснот, переносячи зерна ячменю, як символ екстракції життя.
Переглянути виставку можна протягом двох-трьох тижнів у галереї Library Gallery на вулиці Герасима Кондратьєва, 160. Вхід вільний.
Чому Цукр про це пише
Ярослав Медвєдєв — сумський художник, який народився в словацькому місті Рожнява. Своє дитинство він провів у Вірменії, де в 12 років закінчив місцеву художню школу. Однак потім повернувся в Суми, де закінчив СНАУ зі спеціалізацією ветеринара. Зараз Ярослав керує компанією, яка займається екологічним будівництвом. Творчість для нього — спосіб відволіктися й відпочити. На створення однієї карти у нього може піти від одного до двох-трьох років. Попри війну митець залишається жити й творити в місті, використовуючи у своїх роботах матеріали з сумських рослин.
