Центральному кладовищу в Сумах близько двох століть — старішого в місті немає. Його ще називають Петропавлівським. Тут ховали міських голів, архітекторів, промисловців і меценатів — відомих людей Сум. Частина надгробків має статус пам’яток місцевого й національного значення. Але дійти до багатьох із них складно. Пам’ятники похилилися, втратили окремі частини, вкрилися тріщинами, а навколо — суцільні зарості. У «Голгофи» апостол Іоан без мармурової руки, у скульптури Зінаїди Харитоненко немає ніжки. Це пам’ятки національного значення — але видатків на збереження культурної спадщини в бюджеті громади на цей рік не передбачено взагалі.
Цукр пройшовся кладовищем з історичним мотиватором Євгеном Мурзою, а також розібрався, хто за законом має доглядати старі поховання, що робити, якщо пам’ятку пошкодив обстріл, і куди звертатися, якщо ви побачили занедбаний пам’ятник.
Тут ховали сумську еліту 19-20 століття
Стоїмо на вході в Центральне кладовище на вулиці Сумської артбригади, трохи далі видніється Петропавлівська церква. До неї веде головна стежка з плитки. По обидва боки стоять старі пам’ятники. Поміж ними ростуть зелені дерева й кущі. Де-не-де між плитками пробивається бур’ян.
Історичний мотиватор Євген Мурза під час екскурсії розказує, що за старовинними могилами можна припустити, що тут ховали переважно заможних жителів Сум. На його думку, Центральне кладовище було елітним на початку 20 століття. Тут ховали міських голів, архітекторів, промисловців, бізнесменів, іноземні спільноти. Зокрема, є німецька частина, а також юдейська й караїмська секції.
Ідемо направо від Петропавлівської церкви й бачимо кілька старих хрестів початку 20 століття. Навколо росте бур’ян, висота якого доходить до середини деяких пам’ятників. Один із них — відомому купцю Леоніду Скрипниченку, який помер у 1905 році — стоїть на великому камені. Сам кам’яний постамент зберігся добре.
Трохи проходимо вглиб кладовища й бачимо пам’ятник із зішкрябаним іменем. Поруч лежать частини інших надгробків, старі вінки й росте бур’ян. Іноді, каже Євген Мурза, старі пам’ятники використовували повторно — поверх чіпляли нові таблички з іменами. Також існує практика перепоховання.
Недалеко розташовані могили Йосифа Ліщинського і його дружини Стефаніди. Це відома сумська родина, яка мала свій цукровий завод у Кияниці. Вони проживали на вулиці Псільській у Сумах. Стиль пам’ятників — імовірна імітація храму або дзвіниці в неоготичному стилі. Зверху є металева частинка — вочевидь, тут був хрест, каже Мурза. Але зараз ми можемо лише припускати, оскільки надгробки не вціліли повністю.
Від стежки прокладена доріжка з плитки до могил. Вона заросла, тому дійти до пам’ятників складно. Колись це поховання було загороджено, говорить історичний мотиватор, але зараз огорожі вже немає. Поруч почали з’являтися інші могили.
Серед пам’ятників також була могила Катерини Поршнякової. Вона померла у 1904-му у 20 років. Після поховання її рідні вклали додаткові гроші, щоб майстер вибив на пам’ятнику вірші дівчини чи складені для неї. У підписах були підказки про те, ким вона була — народною вчителькою і донькою «статского советника» (державного радника). Роздивитися всі вірші складно, оскільки пам’ятник стоїть за огорожею, а навколо все заросло бур’янами.
Повертаємося до Петропавлівської церкви. Позаду неї бачимо пам’ятник купцю Дмитру Суханову. У 33 роки його обрали міським головою. Після смерті став першим почесним громадянином Сум. Недалеко стоять кілька пам’ятників його сім’ї. Тут могила дружини Марії та усиновлених дітей Парасковії та Миколая. Саме надмогильна споруда Миколая унікальна тим, що імітує домовину, каже Євген Мурза.
— Цей пам’ятник а-ля середньовічний, використовує романський стиль і флористику. Хрест не православний, більше схожий на кельтський, латинський. Також тут є хрест Мальтійського ордена. Можливо, пан Суханов надихався мальтійцями, тому використали такі знаки. Зверху є фраза церковнослов’янською із Біблії. Також є хризма — ініціали Христа грецькою мовою. Це один із давніх християнських символів, який використовували в Римській імперії. Уся композиція виготовлена із бронзи, — розказує історичний мотиватор.
За його словами, усі ці моменти свідчать про те, що, імовірно, сумська еліта багато подорожувала й була відкритою до європейської моди.
Пам’ятник Миколая й Дмитра збереглися доволі добре. Поруч немає бур’янів, а самі надгробки не мають видимих пошкоджень. Однак пам’ятники Парасковії й Марії обросли травою та кущами.
Пошкоджені скульптури Круазі й піраміда. В якому стані пам’ятки архітектури й історії
Прогулюючись кладовищем, ми неодноразово бачили старі могили в занедбаному стані. Самі пам’ятники похилені, не мають деяких частин, а навколо — кущі й бур’ян. До деяких через це складно дійти. Частина з них — пам’ятки архітектури місцевого або національного значення.
Останніх на Центральному кладовищі є три: Петропавлівська церква і скульптури на родинному похованні Харитоненків. Місцевого значення — понад 40 об’єктів. Переважно це пам’ятки історії, але також є й монументального мистецтва. До останніх належать могили Миколая та Дмитра Суханових.
Пам’яткою архітектури місцевого значення є й загадкова піраміда-склеп. Зараз навколо цегляної споруди — густі зарості: знизу підіймаються високі стебла з жовтими квітками, трохи вище — розлогий кущ, який обплітає саму кладку. З обох боків піраміду затіняють дерева з густою кроною.
Поруч лежить цегла, яка відпала, а на самій споруді багато тріщин. Вхід до неї закритий металевими дверима, які вже вигнулися від часу. Крізь щілини між стіною і дверима бачимо, що в середині лежить сміття: цегла, гілки, мотузки. На стінах, каже Євген Мурза, є ніші для домовин.
Навколо піраміди ходить багато легенд. Історичний мотиватор говорить, що за дослідженнями сумського краєзнавця Олександра Кисельова, її побудували наприкінці 18 століття. Також існує зображення, гравюра чи літографія, приблизно 1800 року місцевого дворянина Миколи Алфьорова. Він її подарував своєму наставнику, вчителю Олександру Поліцину. Кисельов припускає, що це малюнок-проєкт.
— Якщо це піраміда десь 1800 року, тоді ще кладовища не було. Тобто її звели на чиїйсь ділянці. Кисельов каже, що тут похована донька Михайла Донця-Захаржевського, полковника Сумського слобідського козацького полку. Потім тут були поховані всі по жіночій лінії, з іншими, уже чоловічими прізвищами, — розказує Мурза.
Уже ідучи в бік виходу, знову проходимо повз Петропавлівську церкву. Поруч бачимо скульптури французького скульптора Аристида Круазі — «Янгол з дитиною» та «Голгофа». Підписи митця є на кожному витворі. Пам’ятники стоять на родовому похованні сім’ї Харитоненків. Ці скульптури є пам’ятками культурної спадщини національного значення.
Пам’ятники Круазі зробив на замовлення мецената й цукрозаводчика Павла Харитоненка. Від сонця й опадів пам’ятники пошкодилися: де-не-де є тріщини, на «Голгофі» апостол Іоан втратив мармурову руку, у «Янгола з дитиною», де зображена Зінаїда Харитоненко, немає ніжки, а в когось відпали частини пальців.
Коли з’явилися ці пошкодження, невідомо. Так, наприклад, є фотографія приблизно 1960-х років, на якій видно, що в Іоана Богослова вже не було руки. Також є фото 1990-х, де в Зінаїди вже немає ніжки й вивалюється бочок, розказує історичний мотиватор.
Він пригадує, що у 2021 році планували велику реставрацію цих скульптур. Пояснює, що цей мармур з Італії, і з ним можуть працювати далеко не всі. Тож про реставрацію домовилися з італійськими майстрами. Але почалося повномасштабне вторгнення, і програму закрили.
Хто має відповідати за догляд за пам’ятниками на кладовищі
Центральне кладовище в Сумах перебуває на балансі КП «Спецкомбінат». У відповіді на запит Цукру в підприємстві повідомили, що місцева влада відповідає за утримання військових ділянок, братських і одиночних поховань, могил самотніх людей, людей без постійного місця проживання, а також тих, від кого відмовилися рідні, чи невпізнаних загиблих. Роблять це за кошти місцевого бюджету.
Окремо утриманням місць поховань, які є об’єктами культурної спадщини, займається міськрада разом з органами охорони культурної спадщини. «Спецкомбінат» відповідає за загальне прибирання: підмітає території, косить траву, вивозить сміття, прибирає доріжки, майданчики й алеї, видаляє аварійні дерева, утримує мережі водопостачання й громадський туалет. А от косіння трави між самими могилами й родинними огорожами до цього переліку не входить.
Надмогильні споруди належать тим, хто їх встановив за власні кошти. Саме власники мають доглядати звичайні могили, місця родинних поховань з огорожею й території навколо них, колумбарні ніші, намогильні споруди та склепи.
Як повідомили в комунальному підприємстві, на території кладовища є лише два меморіальні об’єкти, які КП утримує: пам’ятник Воїнам Війська польського та пам’ятник на братській могилі радянських воїнів, загиблих під час Другої світової війни. Усього іншого на балансі підприємства немає.
А в Департаменті інфраструктури міста Цукру пояснили, що пам’ятники, меморіали й пам’ятні знаки, які не стоять на балансі комунальних підприємств і не утримуються за кошти бюджету громади, за конкретною юридичною чи фізичною особою не закріплені.
Хто ж тоді має доглядати стару могилу людини, яка померла 100 років тому? Відповідь коротка: її родичі. За законом пам’ятники, склепи й огорожі належать людині, яка оформила поховання, або спадкоємцям померлого. Вони ж мають за ними доглядати. Якщо родичі виїхали, померли чи просто перестали приходити, право власності не зникає. Комунальне підприємство може прибирати територію навколо, але самовільно робити щось зі спорудою не має права. Це пояснила Цукру адвокатка, керівниця юридичної компанії Prima Leader Group Діна Дрижакова.
За її словами, відповідальність залежить від статусу місця поховання — для звичайних і тих, що мають статус об’єктів культурної спадщини, діють різні правила. Якщо надгробок внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток, це не змінює форму власності. Тобто якщо він належав родині, то залишається приватним. Але статус пам’ятки додає обмеження — власник підписує охоронний договір і без дозволу органу охорони культурної спадщини не може перебудовувати чи змінювати об’єкт.
Навіть коли власника встановили, комунальне підприємство не може відреставрувати надгробок власним коштом. Спершу його мають взяти на баланс КП або передати у комунальну власність громади. Після цього виконком чи міськрада можуть виділити гроші на ремонт або реставрацію. Якщо власник невідомий або не дбає про пам’ятку, то орган охорони культурної спадщини також може ініціювати заходи для її збереження.
Якщо невідомо, кому належать споруди на похованні, їх можуть взяти на облік як безхазяйне майно. Інформацію про це публікують на офіційному вебсайті та в друкованих медіа. Якщо протягом року після взяття на облік власник не з’явиться, орган місцевого самоврядування може звернутися до суду із заявою про передачу майна в комунальну власність.
Є ще одна річ. Кожне поховання реєструють у спеціальній Книзі реєстрації поховань, яка постійно зберігається на кладовищі, пояснили в «Спецкомбінаті». Але прізвище, ім’я та по батькові користувача законодавство фіксувати не вимагає. Тому, як повідомили в КП, інформації про це в підприємства немає.
У відповіді на запит Цукру Департамент інфраструктури міста написав, що в межах бюджетних призначень на 2026 рік «Спецкомбінат» упорядковує й ремонтує пам’ятники, меморіали та пам’ятні знаки на честь захисників України, братські могили й інші місця поховань загиблих. Ідеться про ті, що перебувають на балансі підприємства. А от на утримання історичних поховань і роботи зі збереження об’єктів культурної спадщини видатки в бюджеті на цей рік не передбачені взагалі. У Департаменті пояснюють це воєнним станом, скороченням доходів бюджету громади й необхідністю спрямовувати гроші передусім на життєзабезпечення й обороноздатність.
За словами Діни Дрижакової, якщо об’єкт є в реєстрі пам’яток, а власник не дбає про нього або його взагалі неможливо встановити, орган охорони культурної спадщини має право надіслати припис. Якщо відповіді немає, він може самостійно організувати й профінансувати роботи зі збереження — коштом спеціальних бюджетних програм або меценатських грошей, без згоди відсутнього власника. Закон вважає захист культурної спадщини публічним інтересом.
Обстріл пошкодив пам’ятку на кладовищі. Що далі?
На Петропавлівському кладовищі є багато поховань зі статусом пам’яток культурної спадщини. І виникає питання — що робити, якщо їм загрожують бойові дії? Юристка Діна Дрижакова говорить, що закон зобов’язує власника підтримувати об’єкт у належному стані та вживати заходів, якщо є ризик пошкодження чи знищення. Формулювання закону узагальнене та стосується будь-яких загроз, зокрема воєнних. Але оскільки бойові дії — це форс-мажор, власника не можуть автоматично притягнути до відповідальності лише через те, що він не зміг захистити пам’ятку під час війни розповіла Діна Дрижакова. Водночас органи охорони культурної спадщини та місцева влада можуть вживати превентивних заходів — наприклад, закривати об’єкти щитами чи мішками з піском.
Така ситуація була з пам’ятниками Круазі на Центральному кладовищі в Сумах. У березні 2022 року волонтери й комунальники обклали скульптури мішками з піском. Пізніше, навесні 2024-го, пісочні бар’єри довелося прибрати, оскільки в них утворилася волога, яка шкодила пам’ятникам.
У березні 2025 року керівник Департаменту культури, туризму та релігій Сумської ОВА Юрій Гладенко надіслав листа до Департаменту інфраструктури СМР. У ньому він закликав встановити на скульптурах дерев’яні чи металеві каркаси. Однак на серпень цього року такі конструкції все ще не з’явилися. Щоб дізнатися, коли скульптури захистять і чи захистять узагалі, ми надіслали 25 серпня запит до СМР. Щойно отримаємо відповідь — доповнимо текст.
За даними Мінкульту, скульптури Круазі в Сумах є пам’ятками культурної спадщини національного значення та занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Це вищий охоронний статус в країні — рішення про нього ухвалює Кабмін, тоді як пам’ятки місцевого значення затверджує Мінкульт.
Якщо пам’ятник не внесений до реєстру, захисну конструкцію достатньо погодити з адміністрацією кладовища. Якщо ж це пам’ятка, навіть тимчасовий захист потрібно додатково погоджувати з органом охорони культурної спадщини.
Якщо пам’ятник або надгробок пошкодило внаслідок обстрілу, це потрібно офіційно зафіксувати. Про руйнування можуть повідомити адміністрація кладовища, орган охорони культурної спадщини або свідки. Поліція оглядає місце, фіксує пошкодження та складає протокол, а представники місцевої влади й профільного органу оформлюють акт обстеження стану об’єкта й характеру руйнувань.
Якщо пошкоджена споруда має статус пам’ятки культурної спадщини, до оцінки залучають фахівців і реставраторів. Вони визначають вартість відновлення та історико-культурну шкоду. Такий акт може стати підставою для внесення об’єкта до міжнародних реєстрів збитків, зокрема реєстру для України в Гаазі та процедур ЮНЕСКО.
Для звичайних або безхазяйних надгробків усе простіше — фіксують сам факт пошкодження й орієнтовну вартість відновлення: матеріалів, монтажу й інших робіт. Якщо є ознаки кримінального правопорушення, відомості про подію вносять до ЄРДР і розпочинають досудове розслідування.
Як пам’ятники захищають в інших містах
За пам’ятниками на кладовищах по-різному доглядають в українських містах. Під час екскурсії сумським Євген Мурза згадував й інші локації в Україні, зокрема Байкове в Києві, де похований Михайло Грушевський. Якщо порівнювати з ним Петропавлівське, то наше в кращому стані, каже історичний мотиватор. Зараз на частині території Байкового кладовища — сміття, зруйновані огорожі, немає регулярного прибирання.
А у Львові, наприклад, міські пам’ятники почали захищати ще на початку повномасштабної війни — обмотували тканиною, обкладали поролоном, а найбільші монументи ховали в короби з риштувань.
У місті підхід до збереження цвинтарів системний: звичайні міські кладовища утримує комунальне підприємство за кошти міського бюджету — у 2023 році на це виділили понад 14 мільйонів гривень. А Личаківський цвинтар як пам’ятка з особливим статусом у 1990 році отримав ще один рівень захисту — його вивели з-під загального комунального управління та перетворили на державний історико-культурний музей-заповідник. Це відкрило доступ до окремого фінансування реставрації: лише за 2008–2023 роки в рамках українсько-польської співпраці там відреставрували 153 пам’ятники та каплиці.
У Києві також навесні 2022 року скульптури обкладали мішками з піском, обшивали фанерою чи поролоном, щоб вберегти від можливих обстрілів чи уламків. Цього літа захисні конструкції почали знімати з пам’ятників. У Департаменті культури КМДА пояснили: усередині накопичується волога, з’являється грибок. Тобто те саме, чому свого часу довелося прибрати мішки з піском зі скульптур Круазі в Сумах.
Ці приклади різняться між собою, але зрештою впираються в практичне питання: куди звертатися, якщо пам’ятник, зокрема на кладовищі, потребує уваги — пошкоджений, занедбаний чи просто забутий.
Що робити, якщо побачили пошкоджену пам’ятку в Сумах
Адвокатка Діна Дрижакова пояснила: якщо ви помітили занедбаний, пошкоджений або, на вашу думку, історично цінний пам’ятник, почати варто з адміністрації кладовища чи комунального підприємства. У них можна уточнити, кому належить об’єкт чи має він охоронний статус. Це також можна перевірити на сайті Мінкульту.
Якщо пошкоджений пам’ятник може мати культурну чи історичну цінність, про нього варто повідомити в орган охорони культурної спадщини. За офіційною процедурою вони мають виїхати на місце разом з поліцією.
Самостійно ремонтувати чи демонтувати надгробок не варто, а фінансувати реставрацію може громада. Для цього меценати чи громадські організації оформлюють кошти цільово, а самі роботи погоджують з органом охорони культурної спадщини.
