У селі Грунь на Охтирщині п’ятеро підлітків пів року навчають однолітків і молодших учнів дбати про себе. Разом вони говорять про апатію, стрес і вчаться підтримувати себе. Підлітки стали амбасадорами ментального здоров’я у своєму ліцеї завдяки програмі «Імпульс», яку реалізує громадська організація «Навчай для України» в межах програми MYRP. Серед 126 заявок з усієї країни організатори обрали 10, серед них — команда із села Грунь, що на Сумщині. Які ідеї ці діти втілюють у своєму ліцеї, як змінилися на програмі «Імпульс» й що тепер думають про ментальне здоров’я — розповідаємо в тексті.
Програма «Імпульс» реалізується у межах багаторічної програми стійкості 2024-2026 (MYRP) та фінансується Education Cannot Wait (ECW), глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах. MYRP в Україні впроваджується за підтримки Міністерства освіти і науки України.
Партнерський матеріал
Підлітки села Грунь — єдині із Сумщини пройшли відбір
У невеликому селі Грунь, що на Охтирщині, працює Грунський ліцей імені Андрія Діхтяренка. Там навчаються близько 215 дітей, п’ятеро з них стали амбасадорами ментального здоров’я. Якось Світлана Явтушенко, вчителька англійської та класна керівниця сьомого класу грунського ліцею, натрапила на оголошення від ГО «Навчай для України». Організація запрошувала шкільні команди з прифронтових областей приєднатися до проєкту «Імпульс» — програми молодіжних амбасадорів ментального здоровʼя серед підлітків.
— Спершу я розповіла про цю подію керівництву школи, а потім почала збирати команду підлітків. Пропонувала усім дітям, яких добре знаю із занять, і які були активними, відкритими до нового, — розповідає Світлана.
Стати амбасадорами ментального здоров’я зголосилася команда з п’ятьох. Серед них — учениці 9-10 класів Поліна, Ольга, й Софія. Дівчата говорять, що зацікавилися проєктом, бо хотіли дізнатися більше про амбасадорство, навчитися нового й глибше дослідити себе. До того ж тема ментального здоров’я цікавила їх раніше.
Коли почалася повномасштабна війна, Оля часто обговорювала з однолітками, як долати стрес, а Поліна вивчала заспокійливі техніки. Схожий досвід переживають тисячі українських підлітків, особливо з прифронтових областей, як-от Сумщина. Більшість таких дітей живуть у стані хронічного стресу, який формується від постійних тригерів — повітряних тривог, вибухів, інформаційного шуму.
Це також підтверджують результати дослідження про самопочуття і навчання підлітків в умовах війни, яке провела агенція Fama на замовлення для «Навчай для України». У ньому йдеться: «Емоційний стан підлітків у воєнних умовах постійно напружений. Поширеними реакціями є апатія, тривожність, втома та роздратування, а кожен третій підліток стикається з проявами тривожності різного рівня».
Щоб навчити себе та однолітків справлятися із такими переживаннями, учениці й учні грунського ліцею погодилися спробувати себе у програмі «Імпульс». Разом зі Світланою вони заповнили конкурсну заявку, а ще зняли мотиваційне відео.
— У ролику знялися всі п’ятеро учасників команди. У ньому розповіли, що таке ментальне здоров’я, пояснили, чому треба дбати про нього, поділилися ідеями активностей для ліцею: арттерапія, кінозал, неформальні зустрічі й ігри чи круглі столи. Наостанок ми додали вирізки зі смішними моментами зі знімання, де хтось помиляється чи починає ні з того ні з сього сміятися. Думаю, ця частинка відео стала нашою фішкою, — розповідає Світлана.
Пізніше підліткам грунського ліцею повідомили, що вони потрапили на програму. Їхня група стала єдиною, хто пройшов відбір із Сумщини. Всього на програму «Імпульс» подали заявки 126 команд, кажуть організатори.
Амбасадори ментального здоров’я
Торік у вересні ліцеїсти поїхали до табору програми «Імпульс», що проходила в передмісті Львова. Разом з іншими учасниками вони навчалися й обговорювали, які події проводитимуть у своїх закладах.
Коли підлітки повернулися із табору додому, в село Грунь, їхнім головним завдання стало розповідати іншим ліцеїстам про те, що таке ментальне здоров’я і як дбати про нього. Вже пів року команда із п’ятьох дітей періодично збирається, щоб підготуватися до активностей: обирають тему, збирають інформацію й розподіляють між собою, хто що говоритиме, каже підлітка Ольга.
Коли сільський ліцей працював у офлайн-форматі, то амбасадори організовували зустрічі в закладі. Вони також робили інтерактивні опитування: ставили дітям закладу запитання, і з відповідей робили короткі відео, — каже вчителька Світлана. До прикладу, в старших запитували: «Норм чи стрьом обговорювати подружку поза її спиною?», а в наймолодших — «Норм чи стрьом не зробити домашнє завдання, якщо почуваєшся погано?».
Але з початком нового року в Охтирському районі, де і розташоване село Грунь, частіше лунає повітряна тривога. Дітям довелося б увесь день вчитися у підвалі. На додачу — часто вимикають світло.Тому підлітки знайшли тимчасове рішення — організовують зустрічі онлайн.
— Ці заняття ми проводимо для різних класів: від наймолодших до найстарших. Наприклад, дев’ятий клас знайомили із тим, що таке апатія і вигорання, для третіх-четвертих — розповідали про харчові звички й здорову поведінку з їжею. На таких зустрічах ми багато говоримо, граємо в ігри й навіть дивимося мультики, — розповідає Ольга.
Підлітки мають проблеми із концентрацією, але хочуть вчитися
До подій амбасадорів зазвичай долучаються усі діти з класу — близько 20 людей. Раніше підлітки б і не могли уявити, що зможуть виступати перед такою чималою аудиторією, говорить Ольга. Спершу вони переживали, чи зможуть втримати увагу ровесників, бо через постійний стрес і втому від війни чимало школярів мають проблеми із базовими когнітивними функціями.
Цю тенденцію ГО «Навчай для України» також помітили завдяки дослідженню. Результати показали: сучасні школярі, які живуть у прифронтових областях, мають проблеми з концентрацією уваги (41%) та запам’ятовуванням (40%). Попри це 46% підлітків мають високу мотивацію вчитися, адже сприймають навчання, як важливий шлях до свого майбутнього.
На зустрічах учнів не змушують бути активними, пояснює вчителька Світлана. Їм не обов’язково ділитися своїм досвідом і відповідати на запитання, якщо не хочеться цього. Водночас Поліна, амбасадорка ментального здоров’я, помітила, що діти відкриті до спілкування на їхніх зустрічах, часто тепло відгукуються про них і просять проводити подібні активності ще на інші теми.
— Зараз зустрічі даються нам легко, зокрема тому, що заздалегідь ретельно готуємо матеріал. Увагу однолітків чи молодших дітей нам не важко втримувати. У цьому допомагає стратегія: ми не перетворюємо зустрічі на монолог, а весь час спілкуємося з аудиторією. Вони розмірковують, висловлюють свої думки, тому й не встигають «заснути», — розповідає Поліна.
Амбасадори не лише навчають інших, а й не забувають дбати про власне ментальне здоров’я. Наприклад, Ольга щоранку медитує і в такий спосіб налаштовується на день, а коли стикається зі стресовими емоціями, то користується технікою повільного й вдумливого дихання. Поліна практикує час на одинці, щоб відпочити від людей. І тепер ретельніше ставиться до свого оточення: якщо спілкування не подобається чи навіть шкодить дівчині, то припиняє його.
«Стають підтримкою одне одному, коли дорослі далеко»
Програму «Імпульс» координує Леся Кравчук. Проєкт, який команда спочатку запускала як пілотний, відгукнувся школам і підліткам, тож уже незабаром стартує друга хвиля набору команд до програми. Леся переконана: причина — у тому, що теми, які підіймає проєкт, збігаються з тим, що насправді хвилює самих дітей.
— Головне, що ми побачили у вже згаданому дослідженні й використали в програмі, – це те, що підлітки довіряють підліткам. Вони готові звертатися до однолітків за підтримкою, коли дорослі здаються далекими або недоступними. Це надихнуло нас взяти за основу проєкту підхід «рівний — рівному». Амбасадори повинні були стати у шкільних середовищах тими людьми, до яких інші діти могли у будь-який момент звернутися, щоб поговорити про ментальне здоров’я чи проблеми, з якими вони зіштовхуються. А амбасадори завдяки нашому навчанню розуміли б, як їх підтримати й що підказати. Здається, у нас вийшло, — говорить Леся.
Під час роботи із командами на таборі Леся познайомилася з усіма учасниками ближче. Вони підтвердили Лесину думку: насправді підлітки не є безпорадними.
— Більшість із них розуміє, що відбувається, куди треба «рухатися» і має чимало ідей, як змінювати устрій у своїх школах. А дорослі часто замість того, щоб запитати їхню думку, припускають замість підлітків, про що вони розмірковують і чого хочуть. Ми намагаємося це змінити, — розповідає Леся.
Амбасадорка із грунського ліцею Поліна говорить, що раніше у соцмережах чи від знайомих іноді чула: частий поганий настрій, апатія і стрес — це, мовляв, дрібниці, які люди собі придумали й так ускладнюють цим собі життя. Насправді ж підлітки часто стикаються з цим, але тепер вміють підтримати одне одного на заняттях в ліцеї, каже дівчина.
