Селянський базар знає чи не кожен сум'янин. Упродовж року сюди навідується чимало охочих зібрати повну торбу смаколиків. Особливо атмосферно тут восени, коли на прилавках з'являються сезонні продукти, яких не побачиш у звичайних магазинах. Це ягоди й трави для чаю, різні види гарбузів і консервовані каші. Та крім них цієї пори торгові ряди прикрашають домашні квіти та навіть пахощі для медитацій. Цукр прогулявся базаром і розповідає, які осінні цікавинки тут знайшов.
Цей матеріал створено насамперед щоб передати атмосферу базару. Висловлювання продавців і продавчинь варто сприймати як особистий досвід, а не рекомендації.
«Зловити» останню кукурудзу сезону
Осінній ринок у Сумах пахне медом і яблуками, а торгові ряди приваблюють відтінками жовтого, помаранчевого й червоного. Здається, звичні овочі й фрукти перетворюються на прикраси, що наповнюють простір теплотою й затишком. Звісно, спершу ми очікували побачити гарбузи, та одразу на вході кинулася в очі кукурудза. У жовтні в магазинах її вже не знайти, а от на базарі, як бачите, натрапити можна.
Жовтуваті качани примостилися між домашньою птицею, овочами й тютюном. Кукурудзу продає Світлана з Есмані. Вона переїхала до Сум, коли безпекова ситуація в Есманській громаді погіршилася.
— Це вже всьо — остання кукурудза сезону. Вона довго не простоїть, сьогодні-завтра — і розберуть. Більше просто немає, бо не зав'язалася. Похолодало дуже рано. Минулого року було зовсім по-іншому, — зітхає продавчиня, пакуючи для нас кілька качанів кукурудзи. Платимо за них і рушаємо далі.
Літні фрукти й сироп з айви замість лимону
Поблизу стоять кілька прилавків з фруктами та ягодами, що стигнуть улітку. Та найбільше нас цікавить малина, адже знайти її зараз у магазинах — рідкість. Ягоду продає Ольга Олександрівна. На її прилавку також є стигла сезонна айва, яку жінка вирощує вдома. Говорить, хоч кисла, та добре смакує до чаю.
Ольга Олександрівна пропонує покупцям відварювати фрукт, щоб видобути з нього сироп. Радить додати в нього цукру, розлити окремими пляшечками й використовувати замість лимону до гарячих напоїв. Каже, в айві багато вітамінів, які покращують імунітет восени.
Джем з перцю чилі, салат з рисом і варення з шишок
Оглянувши соковиті фрукти та ягоди, підходимо до прилавку навпроти. На ньому стоять усілякі види варення, заготовки з тертих ягід і домашні салати. Їх продає Анна з Сум. Дівчина займається закрутками третій рік; здебільшого робить це сама, та іноді допомагає чоловік. У продавчині можна знайти все: від джему з чилі й салату з рисом до варення з шишок і кизилу.
— Спочатку закривала небагато — лише кілька баночок на рік. Та поступово почала робити все більше й більше закруток, адже справа мене захопила. За весь час перебрала купу рецептів і знайшла найкращі, якими постійно поповнюю асортимент. Наприклад, зовсім скоро з'явиться перетерта з цукром полуниця й чорниця, — усміхається продавчиня, охайно розставляючи товар. Роздивившись усі смаколики, продовжуємо шопінг.
Морква по-корейськи за рецептом кримських татар
Навпроти ятки з джемами й салатом бачимо яйця, овочі з городу, спеції й трави, зібрані власноруч. Та око вабить куточок з кислотно рожевими пелюстками капусти й помаранчевою морквою в контейнерах. Їх продає Світлана Володимирівна з Сум, що займається квасінням понад 20 років. Раніше вона працювала кухаркою, проте зарплатню затримували. Тож, аби забезпечити сім'ю, почала торгувати на ринку.
Зараз жінка продає на базарі овочі за рецептами, яких не зустрінеш у ресторанах і магазинах. Вона часто експериментує зі способами приготування квашенини з різних країн.
— У всіх свої методи квасити овочі, тому я вивчила одразу декілька. Мої діти у Литві розповідають, що там люблять, коли багато оцту, а в нас частіше навпаки — підсолоджують. Тому залежно від уподобань пропоную городину за різними рецептами. Деякі з них підказали знайомі кримські татари, у яких я навчилася готувати моркву по-корейськи. Кількома поділилися також жителі Далекого Сходу, де в мене живуть знайомі, — ділиться жінка.
Прикраси з гарбузів
На прилавку неподалік помічаємо гарбузи. Погодьтеся, без них важко уявити осінь. На сумському базарі продають кілька видів цих плодів, зокрема, арабатські, які використовують для каші, твердошкірі й мускатні.
Підходимо до двох продавчинь. Вони привітно посміхаються й запрошують: «Підходьте, вибирайте». Їхній прилавок привертає увагу кольоровими плодами незвичних форм і розмірів. Це декоративні гарбузики, вирощені власноруч на Сумщині. Жінки розповідають, що такі овочі найчастіше беруть як прикрасу на Геловін, але з них також виходять смачні запечені страви й супи.
Бджолиний підмор і домашній оцет
Обійшовши кілька прилавків з цукерками, квітами й посудом, натрапляємо на ятку з медом і товарами з воску. Вона розташована поблизу виходу з базару. Тут працює бджоляр Василь Дудка, про якого писали раніше. Він тримає свою пасіку понад 20 років у селі Солідарне. Чоловік на пенсії вже п'ять років, тож для нього бджільництво — це хобі. До того ж він має свій город, з якого збирає картоплю та інші овочі, а ще власноруч виготовляє кілька видів оцту.
На прилавку знаходимо кілька видів рідкого меду, віск, саморобні свічки та навіть бджолиний підмор. Це тіла мертвих бджіл, які використовують у медицині й кулінарії. Продавець стверджує, що в них містяться корисні мікроелементи, які чистять судини, омолоджують і лікують запалення сечового міхура.
— Я роблю підмор на спирту й на меді. Різниця в тому, що спиртовий підійде не всім. Та сам споживаю саме його, — каже чоловік.
Чай з липи й трави, зібрані власноруч
Відійшовши трохи вправо від «медової лавки» пана Василя, одразу відчули приємний аромат лаванди, звіробою та інших трав. Їх продає Володимир з села Рясне Краснопільської громади.
— Це одне з моїх захоплень. Раніше збирав трави для себе й використовував як лікарські засоби. Невдовзі почав сушити на замовлення, а тепер це, виходить, перетворилося на повноцінний бізнес. Деякі рослини вирощую сам удома, наприклад, лаванду й шипшину, — ділиться чоловік.
Володимир розповідає, що трави можна використовувати у будь-який спосіб, зокрема заварювати чаї. Вдома він готує напій зі зборів, які заготовив власноруч. Найбільше любить липу та іван-чай, адже, каже, вони мають протизапальні властивості.
Рожевий кварц, що закохує, та палички для медитацій
Окрім продуктів, на сумському ринку ми натрапили на вінтажний посуд, прикраси для дому й книжки. Пройшовши повз них, помічаємо куточок з яскравими каблучками, підвісками й браслетами. Тут продавчиня Олена з Сум облаштувала власну крамницю прикрас для одягу й дому. Деякі з аксесуарів Олена виготовляє власноруч з натурального каменю. Спочатку це було її хобі, проте згодом захоплення перетворилося на бізнес.
— Звісно, тут є й біжутерія, проте саморобні прикраси роблю переважно з каменю. Найбільше мені подобається сердолік, яшма, аметист. А ще рожевий кварц. От скажіть, у вас є друга половинка? Якщо ні, раджу носити саме його, щоб знайти кохання, — розповідає жінка.
Поруч зі стендами для біжутерії стоїть невелика кольорова коробочка. У ній Олена зберігає миро й пахощі для медитацій. Можна придбати всю упаковку одразу, та ми попросили продавчиню зібрати для нас набір із аромапаличок різних запахів.
Квіткова галявина серед ринку
Виходимо з Селянського базару на вулицю Засумську — і натрапляємо на справжнє квіткове поле. Тут продавчиня Тетяна виставила у два ряди осінні хризантеми, жоржини, ромашки й мультифлори. Жінка родом з Лебедина. Вона займається квітникарством понад 20 років, а рослини продає з ранньої весни й до пізньої осені.
— Я взагалі люблю всі квіти й вирощую їх сама. Великі, як-от жоржини й хризантеми, ростуть у мене в теплиці в Лебедині, а інші — на власному подвір'ї. Ті, які виросли на городі, стоять найдовше — аж до морозів. А деякі, наприклад, кущі ромашок, взагалі не вимерзають, — захоплено розповідає квітникарка.
Зазвичай квітів на цій локації значно більше, та цьогоріч їх було важко зібрати через стан здоров'я, пригадує Тетяна. Зараз вона почувається краще, тож планує доповнювати асортимент новими рослинами.
Обходячи торгові ряди на ринку, поринаю в теплі спогади з дитинства. Восени приходили сюди з бабусею по квіти, а коли шукали з нею «ті самі» огірки для салату, розмовляли про майбутнє. Минуло кілька років, базар змінився, однак я тут майже нічого не купую. Поблизу дому відкрили кілька супермаркетів, тож тепер немає потреби часто сюди їздити. Проте тут збереглося те, чого не знайдеш у будь-якій крамниці — затишок, розмови й атмосфера біганини в пошуках ідеального гарбуза. Часом це найцінніше.
