Зранку 11 вересня росіяни поцілили безпілотником в одну з найстаріших споруд Сум — Свято-Воскресенський кафедральний собор. Під час атаки у церкві тривала літургія, але люди не постраждали. Дрон пошкодив фасад культурної пам'ятки національного значення.
Це не перша атака на храм, який понад три століття стоїть на варті міста. За свою історію він пережив облоги татар, пожежі, блискавки та радянські спроби знесення. Воскресенський собор — не просто релігійна споруда, а символ українських Сум, свідок усіх епох від самого заснування міста. Розповідаємо, як будували церкву, хто її нищив, і які легенди про неї існують.
Для цього тексту ми опрацювали такі джерела:
- роботу священника Іакова Левитського «Історичне минуле м. Суми, Харківської губернії» 1905 року;
- матеріал сумського протоієрея Олександра Двінятіна про історію Воскресенської церкви від її заснування до середини XVIII століття;
- лекцію сумського краєзнавця Євгена Мурзи «Гарасим Кондратьєв: український діяч чи царський слуга?», яку можуть ексклюзивно переглянути в бібліотеці контенту учасники Клубу Цукру
Фортеця, яку бачив Гарасим Кондратьєв
Наприкінці 1690-х років на краю валу, біля спуску до річки Стрілки, почали будувати перший кам'яний храм в історії Сум. Його заклали ще за життя засновника міста, полковника Гарасима Кондратьєва, а завершив роботи в 1702-му — його син і новий сумський полковник Андрій.
23 жовтня того року сотні вірян зібралися, щоби почути перші служіння під склепіннями новозбудованої церкви, писав Іаков Левитський. Верхній, холодний храм освятили на честь Воскресіння Христового — свята перемоги життя над смертю. Нижній, теплий храм присвятили апостолу Андрію Первозваному, ангелу-охоронцю Андрія Кондратьєва.
Сумський екскурсовод і засновник проєкту «Сумиґард» Євген Мурза у своїй лекції звертає увагу на значення споруди.
— Засновник міста Гарасим Кондратьєв власними очима бачив Воскресенський храм. Так само як ви зараз бачите цю споруду, її бачили перші сум'яни, які організовували громаду тут, — говорить Євген Мурза.
Храм будували не лише як місце для молитви. У середині XVII століття Слобожанщина залишалася прикордонною територією, якій загрожували татарські набіги та внутрішні козацькі конфлікти доби Руїни. Тому Воскресенську церкву будували міцною як фортецю.
Стіни храму мали товщину понад метр, вікна були вузенькими, з залізними віконницями, які замикалися зсередини. Під підлогою був просторий підвал, де зберігали їжу та майно. За непідтвердженими переказами, з підвалу йшов таємний підземний хід до річки.
— Хід до верхнього храму ховався в середині стін. Дістатись до високих вікон-бійниць можна було, лише використовуючи довгі драбини, що давало додаткові зручності при необхідній обороні. Це робило Воскресенську церкву маленькою, але неприступною фортецею, — писав сумський протоієрей Олександр Двінятін.
До церкви приєднувалися дерев'яні бойові балкони, які сполучали її з дзвіницею. Зовнішні двері храму, у які влучив російський дрон, досі викликають подив — вони виходять нібито в нікуди, не мають поруч балконів чи інших майданчиків. Це залишки тих самих бойових конструкцій, які не збереглися до наших днів.
Архітектурно храм поєднав українські та російські традиції. Як українські дерев'яні церкви, він трикамерний і трибанний. Але двоповерховість і постановка на цокольний поверх — спосіб, запозичений від російської архітектури того часу, пояснював Олександр Двінятін.
Свідок трьох століть
Уже через кілька років після освячення Воскресенський храм став свідком події, яку в 1905 році описував Іаков Левитський як одну з найпам'ятніших. У грудні 1708 року до Сум прибув цар Петро I з військами після знищення Батурина. Винуватець вбивств українців молився і «сам читав за літургією Апостол» у Воскресенській церкві, як писав Левитський. У праці 1905 року вказували, що ця книга на той час досі зберігалася в храмі.
Протягом наступних століть церква кілька разів страждала від стихійних лих. 12 вересня 1732 року під час грози блискавка пошкодила іконостас і дерев'яний дах. У 1791 році пожежа знищила ґонтовий дах, знову постраждав іконостас всередині. Особливо зазнав лиха верхній храм, що пізніше відновили коштом благодійників.
У 1839 році сильна пожежа вкотре завдала шкоди храму, а наступного року нова пожежа знищила церковний будинок і церковні лавки. Але щоразу споруду відновлювали, додаючи нові елементи та зберігаючи первісну архітектуру.
У радянські часи храм тричі планували знести, розповідав Євген Мурза. Найбільша загроза виникла в 1982 році, коли з адміністрації виходили партійці й дивилися на величну споруду, яка «заважала» новому житловому масиву. На щастя, Воскресенський собор вистояв і цю епоху. У 1978 році церкву реставрували, а 1996-го будівлю передали Українській православній церкві.
В архівному випуску програми Суспільного «Із тліну забуття» можна побачити Свято-Воскресенський собор у 2002 році. Автори зафіксували підземелля храму, церковний передзвін і святкову ходу. Також розповідали про його будівництво і вклад Гарасима Кондратьєва.
Сьогодні, під час російсько-української війни, у Воскресенській церкві прощаються із полеглими захисниками й захисницями. Процесії з трунами виходять зі старовинного храму під звуки барабанів і духових, а іноді й під сирену повітряної тривоги. У 2023 році Цукр говорив із військовим капеланом, який відспівував бійців у соборі.
У день атаки на церкву до Сум приїхав міський голова Львова Андрій Садовий. У своїх соцмережах він написав, що Воскресенську церкву відвідував і письменник Тарас Шевченко. Про це Садовому розповів владика Мефодій.
Таємниці під землею
Воскресенський храм будували не лише як фортецю, а також як родинну усипальницю Кондратьєвих. У підвальному приміщенні в 1701 році поховали засновника міста Гарасима Кондратьєва. Тут була кам'яна плита, і родинний склеп, який був символом могутності полковницької династії, пояснював Євген Мурза.
Приблизно через 50 років склеп зруйнували через політичні інтриги. Сумським полковником став Роман Романов, який ворогував з родом Кондратьєвих, і наказав священнику сплюндрувати поховання. Кістки засновника міста просто викинули, а на їхньому місці поховали когось із купців. За це священник отримав 150 ударів батогом і був переведений до іншої церкви, розповідав Євген Мурза.
Про храм існують й інші перекази та легенди. З ним пов'язана й одна з найвідоміших у Сумах — історія про замуровану сестру Гарасима, Марію Кондратку. Вона нібито очолювала розбійницьку банду, а через прізвище її вважали родичкою засновника міста. За легендою, згодом їх спіймали, а Марію живцем замурували в одному з підземних ходів під церквою.
— На початку 20 століття під час реставрації церкви виявили, що сам підземний хід дійсно був замурований. Про це свідчила цегла, яка відрізнялася від основної. Коли стіну розбили, то знайшли людський скелет. Дослідники дійшли висновку, що це — рештки тіла жінки. Найімовірніше, вона померла від голоду чи від спраги. Проте певних доказів про те, чий це скелет і як саме померла ця людина, немає, — пояснював екскурсовод Олександр Коваленко.
Але не всі знахідки біля храму пов'язані з давніми легендами. У 2021 році працівники «Сумитеплоенерго» під час ремонту тепломережі виявили людські рештки та цегляну кладку біля собору, писало «Суспільне Суми». Знахідки викликали дискусію серед науковців щодо походження.
Лариса Біленська з Сумського краєзнавчого музею вважала, що це залишки зруйнованого давнього поховання XVII-XVIII століть. Але краєзнавець Олег Корнієнко припускав, що біля церкви могло бути місце страт часів Другої світової.
— Тут у 1941 році масово стратили людей органи НКВС, і тут існувало масове поховання, — стверджував Корнієнко. За його словами, ще у 1990 році студенти під час археологічної практики знайшли 15 мішків кісток, але їх забрали представники КДБ.
Жива історія міста
Воскресенська церква внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятка архітектури національного значення. Такий статус вона отримала лише у 2023 році — постановою Кабінету Міністрів від 13 жовтня.
Атака на собор може вважатися воєнним злочином проти культурних цінностей згідно з міжнародним правом. Гаазька конвенція 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту забороняє напади на об'єкти, які мають велике значення для культурної спадщини народів. Додатковий протокол до Женевських конвенцій 1977 року також забороняє здійснювати ворожі акти проти історичних пам'яток і творів мистецтва.
Організація Truth Hounds, яка документує воєнні злочини, пояснювала, як визначають, чи можна називати атаку на культурну пам’ятку саме воєнним злочином. Ключове — довести умисність — чи мав нападник змогу розрізнити культурний об'єкт серед інших цілей.
— Наприклад, в який час доби та за якої погоди здійснювали обстріл? Наскільки пошкоджені навколишні об’єкти? Чи були поруч об’єкти, які могли становити легальну військову ціль? — пояснювали в Truth Hounds, які деталі важливі під час документування злочину.
Україна зараз фіксує подібні атаки для судових процесів. На Сумщині реалізують пілотний проєкт із маркування культурних об'єктів «Блакитним щитом» — міжнародним символом захисту культурної спадщини. Це формує правові підстави для звернень до міжнародних судів і стягнення коштів за знищення українських пам'яток.
Сьогодні Свято-Воскресенський собор залишається чи не єдиною спорудою в Сумах, яку на власні очі бачив засновник міста. Це унікальний зв'язок між сучасністю та XVII століттям, коли перші поселенці будували своє життя на новій землі.
Євген Мурза на лекції цитував історика Дмитра Багалія, який сто років тому писав: «Кожне слобідське місто повинно поважати своїх засновників». Воскресенський собор — символ козаків-осадчих, тому росіяни намагалися зашкодити не просто релігійній споруді. Це спроба знищити символ української історії, пам'ять про тих, хто заснував Суми.
Але ця фортеця за понад 300 років вистояла після татарських набігів і радянських часів. Тож і зараз стоїть після удару російського дрона. Воскресенський собор був і залишається свідком українського характеру Сум, символом того, що місто завжди вміло захищати своє.
