У 2012 році Валерій Масік хотів собі чорну вишиванку зі старовинним орнаментом. Не знайшов такої ні в магазинах у Сумах, ні в інтернеті, тож напередодні Дня Незалежності вирішив пошити її сам. Так з однієї сорочки виріс бренд Vyshyvanka by Masik Valeriy, вишиванки якого сьогодні замовляють і в США, і в Японію.
За кілька років схожим чином з’явилася і кав’ярня: Валерій не знайшов у Сумах місця, де міг би провести перемовини за чашкою якісної кави, — і згодом відкрив власний заклад CoffeeMan. Сьогодні в Сумах працює вже три кав’ярні під цим брендом. Як Валерій поєднує дві різні справи й розвиває їх у місті за 20 кілометрів від фронту?
Партнерський матеріал
Якщо ви теж хочете почати шлях у підприємництві, зараз триває набір на проєкт «Це моя справа». Долучитися можуть молоді люди до 35 років з усіх областей, особливо з прифронтових регіонів. Подати заявку можна за цим посиланням. Реєстрація триває до 18 жовтня.
Батьки-підприємці й економічна освіта
Підприємницький хист Валерій мав вже у студентські роки. Пригадує, що тоді він різними способами почав заробляти гроші. Між екзаменами в університеті підпрацьовував водієм: возив молодят на весіллях у Сумах, відвозив людей у Бориспіль або зустрічав із літака.
Прикладом для нього були батьки. У 1990-ті роки вони змінили свою професію з інженерів на підприємців — продавали одяг у Сумах, а також мали кілька торгових точок з продуктами. Згодом, коли син почав розвивати свій бізнес, взялися допомагати і йому.
За першою освітою Валерій фінансист-економіст. Свою кар’єру починав у ПриватБанку. Влаштувався на роботу на День банківського працівника і за три роки такого ж дня звільнився.
Потім було знайомство з сумським модельєром Петром Сорокою. Він мав велике виробництво жіночого одягу. Для Валерія було відкриттям, що в місті його виготовляють у такій кількості. Згодом він приєднався до команди і почав працювати на виробництві регіональним директором.
— Тут я побачив увесь процес виробництва в легкій промисловості — як з рулону тканини виходять готові вироби. І дечому навчився. Так воно й далі пішло. Накладалися економічна освіта, стаж роботи у банку. Потім досвід на виробництві легкої промисловості. З цих пазлів і склався мій бізнес, — розказує Валерій.
Створити «ту саму» вишиванку з символами зоряної енергії
Історія бренду вишиванок почалася у 2012 році, коли Валерію було 28 років, — з бажання створити для себе «ту саму вишиту сорочку, без шароварщини». Вона мала бути чорною зі старовинним орнаментом. На той момент Валерій не міг такої знайти ні в магазинах, ні в інтернеті. Тож напередодні Дня Незалежності вирішив створити її сам. Перша сорочка була із символами зоряної енергії.
— Мені майстри зробили те, що я хотів — у такому кольорі, з тими сенсами, як я хотів. У результаті вийшла класна штука. Вишиванка сподобалася мені, друзям, знайомим. І всі почали казати: «А можна і нам щось таке?», — пригадує підприємець.
У той період, на думку Валерія, в Україні ще не було культури буденного носіння вишиванки, як зараз. Тоді вишита сорочка мала більш церемоніальний характер, каже він. Тобто її одягали лише на свята, в основному на державні.
— Вишиванку здебільшого вбирали, щоб показати: ти в темі, ти патріот. Але, здається, вона не мала тієї енергетики, аби носити щодня, а не діставати лише з нагоди свят, — каже підприємець.
Усе починалося з одиничних продажів і було радше хобі. Стартового капіталу як такого для бізнесу не було.
— Приймаєш замовлення, відшиваєш вишиванку, продаєш. З тобою розраховуються — і за ці гроші ти купуєш тканину вже на два вироба. Продаєш їх — отримуєш гроші на чотири-п’ять, і в результаті виходиш на 10, — пояснює підприємець.
З часом замовлень стало більше, тому Валерій задумався про власний бізнес. У цей момент важливою підтримкою стали батьки й дружина Олена. Саме вона надихнула його на створення бренду.
— Кажу: «Ну добре, давай робити бренд. А як ми назвемо його?» Вона відповіла: «Називай “Вишиванка від Валерія Масіка”. Ти ж за кожну річ відповідаєш своїм ім’ям, знаєш кожного клієнта». Також дружина допомагала з розробкою жіночих, дитячих, парних і сімейних колекцій, — пригадує Валерій.
Спершу 20 замовлень на місяць, а в кращі часи — до 1 700
У грудні 2012-го подружжя запустило сайт бренду — цей момент і вважають офіційним стартом бізнесу. У перший рік Валерій виконував роботу і закупника, і менеджерів з логістики, продажу, сервісу й гарантійного обслуговування, і навіть кур’єра по Сумах. Переконує, що з перших днів взяв собі за правило одразу розраховуватися зі співробітниками й постачальниками. Тиждень відпрацювали — заплатив.
— Бувало таке, що в п’ятницю розрахувався й на вихідні залишився з 50 гривнями в кишені. Підбадьорював себе, що в понеділок мають бути гроші з продажів. Потім приходила п’ятниця і знову розраховувався з усіма під нуль. Та я розумів, що треба дотримуватися свого слова, адже тільки в такому разі мені будуть довіряти постачальники, партнери й співробітники, — розказує Валерій.
Потроху бізнес розвивався. Перше оптове замовлення було від клієнтки з Ромнів. Тоді Валерій продавав вишиванки в невеликому магазині тканин на Козацькому Валу. Ця жінка приїхала туди й одразу купила 30 вишиванок. Згодом географія бренду розширилася: клієнтка зі США Олена Джейкобс почала купувати вишиванки для свого магазину в Далласі (Техас), і співпраця триває досі. Одяг від сумського бренду приміряли й українські зірки — Руслана Лижичко, Святослав Вакарчук та учасники гурту «Антитіла».
У 2013 році на вулиці Олександра Аніщенка відкрився перший бутік-шоурум бренду. Усе робили своїми руками, тому відкриття обійшлося десь у 1 000 доларів. Того ж року бренд вийшов на міжнародний ринок, здійснивши перші закордонні відправлення.
У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, попит на вишиванки підвищився, каже Валерій. До магазину почали приходити не лише дорослі, але й діти, які теж хотіли собі вишиванку.
— Вони вже самі тягнули маму за руку зі словами: «Мама, я хочу оцю вишиванку». Для мене це було, наче мед. Зараз цим дітям уже по 20 і більше років — те покоління, яке вже тоді усвідомлювало важливість такого вбрання, — каже Валерій.
Приблизно у 2016 році підприємець вирішив масштабувати бізнес. Команда переїхала в ТРЦ «Атріум» і відкрила тут шоурум. Це коштувало 7-7,5 тисяч доларів.
Пізніше, у 2019 році, вирішили переїхати на Проспект Свободи, де і досі стоїть шоурум. Там за стіною одразу і виробництво, і вишивальний цех, і склад готової продукції.
На початках бренд отримував до 20 замовлень на місяць. Валерій тримав базу клієнтів і партнерів у блокноті та знав кожного в обличчя. У кращі часи, у 2018-2020 роках, продажі сягали 1 500-1 700 одиниць на місяць.
Чому після тканини — кава?
Паралельно з вишиванками Валерій Масік почав захоплюватися кавою. Приблизно через чотири роки після запуску бізнесу з вишиванками задумався про відкриття кав’ярні. Йому хотілося не просто реалізувати черговий комерційний проєкт, а розвивати в Сумах кавову культуру, працюючи тільки з якісними продуктами й професіоналами.
— Можливо, тоді спрацювало підприємницьке чуття. Хоча є різні стилі роботи підприємців. Я спілкуюся з друзями-підприємцями, багато хто з них веде одну справу й вкладається тільки в неї, масштабує її, розвивається в цьому. Але я по натурі й по знаку зодіаку я риба, тому люблю пливти сюди, потім — туди. І якось плисти постійно в одному напрямку не виходить, — сміється Валерій.
За його словами, усе має бути на відчуттях. Так сталося і з кавою. Це був 2016 рік, бренд вишиванок якраз переїхав в ТРЦ «Атріум». Валерій побачив, що тут ніде випити якісної кави.
— Я такий: «Стоп, а у вас кави тут можна випити, провести перемовини, з друзями посидіти, яких давно не бачив?». Ні, треба було йти в інший заклад через дорогу, — пригадує Валерій з обуренням.
У цей момент на першому поверсі ТРЦ звільнилося приміщення на 17 квадратних метрів. Поряд із ним мали відкривати відділення Нової пошти. Тож у Валерія з’явилася ідея створити тут невеличку кав’ярню CoffeeMan. По-перше, щоб закрити свої потреби в каві. А по-друге, це торгівельний центр, в якому не було подібних закладів, і ще й Нова пошта мала б генерувати додатковий потік клієнтів, ділиться думками Валерій.
— На відкриття закладу витратили приблизно 12 000 доларів. Звичайно, у темі кави, як і раніше в пошитті вишиванок, я нічого не розумів. Тому ми поїхали до друзів з Кременчука. Саме вони нам допомогли розібратися і зробити непростий вибір, щоб у Сумах з’явилася правильна спешелті кава як продукт. Вони провели навчання для нашого персоналу, допомогли з відкриттям, кілька днів працювали на нашій локації, підбирали обладнання, — пригадує підприємець.
Спершу в кав’ярні працювало два баристи, а згодом запросили ще одну. Пізніше, у 2017 році, вирішили масштабуватися і знайшли нове приміщення на понад 100 квадратних метрів на вулиці Герасима Кондратьєва. Тут довелося пробити повноцінний ремонт й облаштовувати кухню для власної кондитерської. Завдяки хорошим стосункам з постачальниками отримали обладнання під виплату. Для відкриття другої локації вклали приблизно 35 000 доларів.
Лютий 2022-го — бізнес на паузі
Третю кав’ярню відкрити восени 2019 року на вулиці Кооперативній, але через пандемію коронавірусу й початок війни цю локацію довелося закрити. Паралельно домовлялися про ще одне приміщення — на вулиці Петропавлівській, але не встигли. 24 лютого довелося тимчасово закрити всі локації.
— Радилися з командою, що робити далі. Тоді ми намагалися максимально комунікувати з Громадським фондом «Суми», з хлопцями з тероборони. Допомагали закривати якісь запити: робили каву, готували їжу, і навіть те, чого раніше не робили — піцу, картоплю. І все це доставляли, куди треба, — розказує Валерій.
Бізнес із вишиванками теж моментально став, тому що зупинилася логістика і відпав запит на сорочки. У той момент перш за все Валерій намагався виплатити всі зарплати й підтримати співробітників.
— Але потім на нас почали сипатися замовлення вишиванок на платформі Shopify. Багато людей з-за кордону хотіли підтримати Україну, тому робили замовлення, бо не знали, як сюди переказати гроші. Ми їм говорили, що не зможемо зараз відправити замовлення, бо не знаємо, коли зможемо відправити товари. Майже всі нам на те відповідали: «Якщо не відправите, то й не треба, ми просто хочемо підтримати вас». Це, звичайно, дуже надихало, — каже Валерій. Щойно логістика налагодилася, вишиванки поїхали до своїх власників.
Приблизно на початку травня 2022-го відновили й роботу кав’ярень. Уже влітку зателефонували власники приміщення на вулиці Петропавлівській, яке вони хотіли орендувати для третьої локації, — запитали, чи планують відкриватися. Валерій погодився: там зробили ремонт і до 1 вересня запустили заклад.
«Суми в ДНК» і кав’ярні в рідному місті
Валерій говорить, що в Україні зараз знижується попит на вишиванки. Водночас ростуть міжнародні продажі. Тому з минулого року бренд кардинально змінив акценти, зараз вони активно просувають себе на платформах Etsy, Shopify й Amazon.
— За кордон вишиванки замовляють як іноземці, так і українці, які виїхали. Іноземці, зокрема, купують їх, щоб показати підтримку Україні. Ще можуть замовляти для українців як подарунки, або ж своїм друзям. Наприклад, колись клієнт з Америки замовив жіночу й чоловічу вишиванки для своїх друзів в Японію, в Осаку, — розказує Валерій.
Закордонних замовлень зараз 20-30% від усіх продажів, але динаміка росту за рік — плюс 50%. Зараз бренд у середньому на місяць продає 600-800 одиниць.
— Через спад попиту в Україні, я вважаю, час думати, куди рухатися далі, пропрацьовувати нові історії. Наприклад, як ми зараз працюємо з темою персоналізованих вишиванок, як от «Суми в ДНК». Ми намагаємося зараз реалізовувати те, що може бути максимально про ідентичність твою, твоєї компанії чи родини, — вважає Валерій.
Як поєднувати два настільки різних справи? По-перше, каже Валерій, один напрямок знає, що існує інший — бізнеси між собою дружать. По-друге, важливо мати команду відповідальних людей, яким можна довіряти.
Зараз команда бренду вишиванок складається з восьми людей. Часто долучають до виробництва студентів, які профільно навчаються швейної справи. Вони проходять практику й додатково отримують підробіток. У кав’ярнях працюють понад 20 людей.
Ще до повномасштабної війни Валерій думав про розширення кав’ярень в інших містах. Зараз він знову повертається до цієї думки, але поки деталей не озвучує. Найближчим часом не збирається релокувати ні Vyshyvanka by Masik Valeriy, ні CoffeeMan. Для Валерія важливо, щоб бізнес працював у рідному місті, допоки це буде можливо.
— Бути підприємцем — це перш за все бути відповідальним. І дарувати емоцію своїм клієнтам, своїм гостям від продукту, який ти створюєш. Я всіх цьому вчу і намагаюся сам за таким принципом жити: давати на 1% більше, ніж від тебе очікують, — каже Валерій.
