День закоханих — черговий привід згадати про те, як починались ваші стосунки, сотий раз послухати історію, як він у тебе закохався і як у нього закохалася ти. Цукр поговорив із сум’янами, і зібрав мапу місць у Сумах, де стаються перші поцілунки, народжуються важливі слова та рішення.
Лавка на Соборній: перший поцілунок під зливою
Менеджерка Клубу Цукру Юлія Козлова познайомилася зі своїм хлопцем випадково — перетнулися компаніями 1 січня 2020 року на площі біля головної ялинки Сум. Той Новий рік святкували разом, потім стався карантин. Почали спілкуватися знову у вересні, а зустрічатися — у червні.
Місцем, де почалися стосунки Юлії та її коханого і був перший поцілунок, стала випадкова лавка на Соборній.
— Був початок літа, тепло, хоча після 22:00 уже трішки прохолодно стало. Потім почалась сильна злива, але ми не вставали, бо нас закривала крона дерев. Отак просто сиділи, обіймались і говорили, поки вже точно не пора було їхати додому.
Після того вечора, вона поверталася додому в таксі й посміхалася, бо нарешті сталося те класне й романтичне, що назрівало давно. Каже, приємно було остаточно дати волю цим почуттям.
Головний корпус СумДУ: шість років від першої зустрічі
Директорка з комунікацій Цукру Анна Ольшанська познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком у головному корпусі СумДУ, але тоді ще був не час для їхнього кохання.
— Через шість–сім років після знайомства ми зустрілись знову у головному корпусі СумДУ на «Золотому інтегралі», коли обоє вже були випускниками. Усе складалося так просто, але водночас зрозуміло і комфортно. Тому, коли всі очікують цього ефекту «вау» від почуттів, то для мене «вау» — це той комфорт і простота, яку відчувала.
Стосунки Анни і її чоловіка розпочалися у грудні. Був пізній вечір, дуже сніжно, слизько, холодно, та після вечері разом поїхали до майже безлюдної у ту пору Чешки.
— Це було так цікаво, ми просто обійшли озеро без якихось приводів. Я не думала, що можна отак йти з доволі малознайомою, на той час, людиною і говорити про все на світі. Дуже добре пам’ятаю, що він тоді подарував букет тюльпанів, хоч зовсім не сезон для цих квітів. Мене настільки це вразило, що з тим букетом ще потім бігала щаслива по квартирі.
Наразі головний корпус СумДУ, місце, де пройшов великий шмат життя Анни та всіх студентів, пошкоджений обстрілами. Проте пам’ять про народження прекрасного почуття там житиме вічно.
У парку Кожедуба і біля «Здибанки»: перші закоханості
Про підліткове кохання журналістці Цукру Інні Чорнойван нагадує одразу два місця.
— Поцілунок з моїм першим хлопцем був на набережній у парку Кожедуба: там, де стоять лавки. Це сталося влітку 2019 року, тоді й трава зеленіша була і життя безтурботним. А ще пам’ятаю шалену спеку на вулиці й можливість гуляти тільки від магазину до магазину або ж у тіньочку.
Її останні стосунки пов’язані з прогулянками біля «Здибанки». Каже, там дуже гарне місце, де можна спостерігати за заходом сонця у теплу пору року і ніяково обговорювати все, що відбувається навколо: «О, дивись, каченята пливуть».
Ковзанка «Авангард»: мрії про майбутнє
Учасниця Клубу Цукру Поліна Луговик має місце, що нагадує про початок спільного життя з коханим.
— 2022 рік, січень, за місяць до повномасштабного вторгнення. Був дуже атмосферний вечір, ліхтарі, галас людей навколо і двоє закоханих нас. Тоді це відчувалось, як початок чогось грандіозного, адже Новий рік наступив, ми з’їхались і почали будувати плани на майбутнє. Зараз, коли проходжу повз ковзанку «Авангард», завжди стоїть перед очима цей момент.
Тоді вона натерла ноги, бо зовсім не вміла кататися, але щастя від отриманих емоцій било через край. Повний живіт після кафе і щоки, які боліли від сміху — це гріло серце обом.
Бігова доріжка на Чешці й парк «Казка»: «О, а давай жити разом!»
Учасниця Клубу Цукру Валерія Вороненко з чоловіком мають безліч романтичних місць у Сумах, але найбільше любить згадувати ті, де вони вперше почали спілкуватись, а згодом вирішили жити разом.
— Ми познайомилися у гуртожитку СумДУ на вулиці Замостянській. А спілкуватись почали, коли вирішили бігати разом на біговій доріжці навколо озера Чеха. Я запропонувала це робити разом і так почалася наша історія.
Каже, це було кохання з першого погляду, той самий випадок, коли ваші очі зустрічаються і слова стають другорядними. Почуття дуже швидко розвивалися, розповідає далі Валерія:
— Пізній вечір вересня. Ми сиділи там і розмовляли на різні теми, будували плани на майбутнє. У нас дійсно було дуже багато спільного і тоді я вперше відчула, що хотіла б із ним жити разом. От так і прийняли важливе рішення для нас обох на лавці у парку «Казка».
