Сум’янку Анну додали в невідому групу одного з месенджерів, за мить хтось надіслав кілька відфотошоплених фотознімків оголеної дівчини. Вона була схожою на Анну. З фейкових акаунтів одразу посипалися коментарі: «Яке гарне тіло, покажи ще». Пізніше невідомі реєстрували Анну на сайтах знайомств, оформлювали покупки в секс-шопах на її номер телефону. Такі дії називають сталкінгом — формою психологічного насильства, коли людину нав’язливо переслідують наживо чи онлайн, використовуючи її дані. Тиск на Анну триває майже чотири роки. У червні 2026 вона написала заяву в поліцію.
Українське законодавство, на відміну від європейського, не має кримінального покарання за сталкінг. Нещодавно група з понад 50 жінок, які постраждали від київського сталкера Віктора, зареєстрували петицію, аби визнати сталкінг кримінальним злочином. Ми ж зібрали історії трьох дівчат, які постраждали й продовжують потерпати від такого типу переслідувань у Сумах. А також розібралися, як розслідують ці справи й що варто змінити в законодавстві.
На прохання героїнь редакція змінила їхні імена
Реєстрували на сайті знайомств і поширювали фейкові фото
Якось Анну додали до однієї групи в Telegram. Учасниками групи були іноземці з профілями, підписаними різними мовами. Невідомий акаунт почав надсилати в групу фейкові фото. На світлинах дівчина, схожа на Анну, була оголеною. Побачивши фото, учасники писали коментарі із сексуальним підтекстом: «Яке гарне тіло, покажи ще». З цього почалося системне переслідування, яке триває майже чотири роки.
— Я одразу видалилася із групи й заблокувала її. Але ті іноземці продовжували писати вже в особисті. Пізніше зрозуміла, що, ймовірно, акаунти купили спеціально, щоб тероризувати мене, — говорить 24-річна дівчина.
Згодом хтось створив фейкові анкети Анни на сайтах знайомств. Зокрема, в Telegram-боті «Дайвінчік». Люди, які користувалися ботом, знаходили профіль дівчини й писали їй. Так вона дізналася, що взагалі має таку сторінку. В анкеті вказали її справжнє ім’я та місце проживання, але змінили вік. Щоразу їй доводилося писати в підтримку «Дайвінчіка», щоб видалити черговий акаунт.
— Після блоку акаунту, щоразу з’являвся новий: зі зміненим віком, новим фото чи місцем проживання у Києві. Одно разу в описі профілю додалося «надаю послуги масажу». Після цього мені писали особливо багато чоловіків, які запитували: що за масаж і скільки коштує, — пригадує Анна.
Пізніше дівчині почали телефонувати менеджери з продажу, мовляв, вона реєструвалася на їхні платні навчання. Втім пошта, з якої надійшла заявка, їй не належить. Дівчина здогадується, хто б міг все це влаштовувати.
— Це хлопці, з якими ми перетиналися в одній компанії ще у 2020-2021 роках. Якось один із них згенерував фейкові фото оголених хлопців і дівчат з компанії, і «жартома» надсилав їх у спільний чат. Пізніше ті хлопці сфабрикували одну відому музичну Telegram-сторінку в Сумах. Від її імені вони писали негативні повідомлення різним людям, — пригадує Анна.
«Тепер я не почуваюся безпечно й не можу вплинути на ситуацію»
Хлопцям, яких підозрює Анна, сьогодні від 24 до 27 років. Після того, що з нею трапилося, вона з ними не перетиналася. Один із них два роки тому переїхав у район, де мешкає Анна. Відтоді дівчина почувається ще більш незахищеною.
Анна живе на першому поверсі багатоповерхівки. Одного вечора вонав сиділа на кухні у своїй квартирі. Аж раптом почула як хтось постукав у вікно і побіг. Дівчина не встигла розгледіти, хто це. Пізніше невідомий до вікна її балкону приклеїв шоколадку. На думку Анни, це зробив хтось високий, адже хоч вона має зріст вище середнього, знадобилася драбина, щоб все зняти.
— Торік перед Новим роком у мене трапилася панічна атака. Я відчула, що взагалі не можу почуватися в безпеці і якось вплинути на цю ситуацію. Що тепер я постійно маю обмежувати й приховувати інформацію про себе, — говорить Анна.
Востаннє сталкери заявили про себе кілька тижнів тому. Того дня Анні почали приходити повідомлення від менеджерів різних онлайн-сексшопів, аби вона підтвердила своє замовлення. Насправді ж дівчина нічого звідти не замовляла, хтось використав її номер телефону. Анна кілька разів задумувалася про те, щоб змінити номер телефону, проте це б значно ускладнило б їй життя.
Минулого місяця дівчина подала онлайн-заяву про дії сталкерів на сайті підрозділу кіберполіції Нацполіції України. Відповіді й досі не отримала, тому планує подати заяву ще раз, або прийти фізично у відділок.
— Зараз я змушена суттєво обмежувати свої дані в месенджерах. Наприклад, знайти мій Telegram за ніком чи номером телефону можуть ті, чиї контакти я зберегла. На аватарці я не маю жодного фото. Щойно я змінюю ці обмеження, як мені починають писати з фейкових акаунтів невідомі, — говорить дівчина.
«Хтось надіслав фото сусіднього з моїм під’їзду»
Коли все трапилося, 16-річна Олена вчилася в 11 класі. Одного дня, коли була в гостях, невідомий акаунт написав їй в соцмережах: «Привіт!». Дівчина була учасницею кількох груп для спілкування, тож таке повідомлення не видавалося дивним.
— Я привіталася у відповідь і відклала телефон. Через певний час, коли збиралася йти додому, я побачила ще одне повідомлення. У ньому — фото сусіднього із моїм будинком під’їзду. Я дуже боялася йти додому сама, тому набрала друзів, які мене провели. Пізніше цей акаунт хтось видалив, і більше я повідомлень не отримувала, — пригадує Олена.
Наступні кілька тижнів вона боялася зустріти ту невідому людину, намагалася завжди ходити з кимось і не гуляти допізна. Одного дня вона проводила час зі знайомою, яку попросила підвезти її додому.
— Щойно я про це сказала, Марина стала нервовою. Вона зізналася: «Це двоє моїх подруг надіслали тобі те фото, вони нібито хотіли пожартувати, а коли стало соромно — видалили акаунт. Ми якраз йшли повз твій будинок, і подумали, що це буде смішно».
Як Олена дізналася пізніше, одна з дівчат тієї компанії хотіла продовжувати надсилати їй повідомлення з невідомого акаунту. Але оскільки подруги засудили її дії, то перестала. Хоч ця ситуація виявилася імітацією сталкінгу, на життя Олени це все одно вплинуло.
— До того, як я дізналася про все, довгий час обережно обирала маршрути додому: ходила широкими і добре освітлюваними вулицях. Постійно відчувала, ніби хтось за мною стежить і хоче спричинити щось погане, — пригадує Олена.
«Щойно я блокувала його номер — він дзвонив з нового»
16-річна Лілія щойно вступила на перший курс університету. Початок навчання був насиченим і стресовим для неї, пригадує дівчина. Одно дня в Instagram їй написав Олег: «Не проти познайомитися»? Дівчина не заперечила і продовжила спілкування. Співрозмовник запропонував перейти в Telegram. Для дівчини цей месенджер теж був зручнішим, тож вона погодилася. Але не звернула увагу, що в її профілі особистий номер не був прихований.
Під час розмови виявилося, що Олегу 27 років і він мешкає в Сумах. Спершу він «засипав» 16-річну Лілію компліментами: «Ти мені дуже сподобалася і я хотів би побачитися». А вже через півтора дня наполегливо просив про зустріч і додавав: «Ти виглядаєш сексуально, я хотів би тебе обійняти, поцілувати».
— Мене це насторожило й відштовхнуло, тож я написала: «Вибач, мені нецікаво, і я б хотіла припинити спілкування». У відповідь від Олега почула: «Зате мені цікаво». Він продовжив надсилати мені купу повідомлень, які я не читала. «Давай знову будемо спілкуватися. Вибач, що я себе так поводив» — не вгавав Олег. Повідомлень було так багато, що я заблокувала його, аби це припинилося, — пригадує Лілія.
За кілька годин, коли дівчина бігла на пари, їй зателефонував невідомий номер. Це був Олег. Вона попросила його більше не телефонувати й заблокувала номер. Трохи пізніше їй зателефонував вже інший номер. У слухавці вона почула погрози: «Ти пошкодуєш, що припинила спілкуватися зі мною».
— Я була юною, тому злякалася і не могла ні з ким цим поділитися. З батьками стосунки не були достатньо довірливі. До поліції теж не пішла, бо відчувала сором, боялася осуду і що все це дійде до батьків. Спершу я не могла також поставити блокування на невідомі номери: щойно почалося навчання в університеті, мені могли телефонувати викладачі чи одногрупники. Замінити сім-карту теж не було змоги, бо як все це пояснити батькам? — ділиться Лілія.
Щойно дівчина блокувала черговий номер Олега — він телефонував їй з іншого. Кожен дзвінок змушував її нервувати, відчувати небезпеку. Сталкер розповідав, що «хотів би мати статевий акт із нею». Тоді Лілія заблокувала дзвінки від невідомих номерів. Їй не могли зателефонувати з університету, але Олег теж припинив надзвонювати.
«Та ти йому просто сподобалася»
Наступні кілька тижнів тривало «затишшя». Лілія трохи заспокоїлася, але все ще боялася випадково натрапити на свого переслідувача. Взимку вона наважилася сходити в театр, аби почуватися в безпеці, взяла із собою тата. Квиток на концерт у театрі вирішила викласти в Instagram-історії, замалювавши деталі.
— Щойно у залі вимкнули світло, мене охопив страх — а раптом десь поруч Олег. Я не насолодилася концертом, бо відчувала, що стежить за мною. Це нагадувало параною. Коли виступ закінчився, я спустилася забрати речі в гардеробній. І тоді побачила Олега. Його погляд був прикутий до мене. Я схопила верхній одяг і побігла до машини. Татові збрехала, що замерзла, — пригадує Лілія.
Кілька місяців дівчина Олега не бачила, припинилися й телефонні дзвінки. Ліля вирішила зняти блокування невідомих номерів, адже поїхала на тренінг в іншу область. Їй мали телефонувати організатори й учасники тренінгу. Якось після лекції пролунав дзвінок. На екрані висвітився невідомий номер.
— Алло.
— Ти мене впізнала? — пролунав голос Олега, здіймаючи хвилю страху. З очей Лілії бризнули сльози.
— Не дзвони мені більше ніколи! — в істериці прокричала дівчина. І знову заблокувала черговий номер Олега.
Після того дзвінка вона навіть була готова звернутися до поліції. Але через страх, знову передумала. Невдовзі дзвінки припинилися. Вже в старшому віці Лілія випадково могла його зустріти, але більше він не писав і не телефонував.
Уся ця ситуація вплинула на відчуття безпеки дівчини: вона закрила профіль в Instagram і видалила з підписок усіх, кого не знала особисто. Пізніше, коли знайомилися з кимось, то зустрічалася лише в людних місцях і якомога довше не розкривала свій номер телефону.
— Та найбільше мене обурювала реакція деяких знайомих, з якими ділилася пережитим. У відповідь люди часто сміялися й говорили: «Та ти йому просто сподобалася». Суспільство не сприймає сталкінг серйозно — і це проблема. Але це не смішно, не прикольно і не романтично. Це може розвинути тривожність і параною, та значно погіршити якість життя людини, яка постраждала від дій сталкера, — ділиться Лілія.
Окремої статті, яка б карала за сталкінг, не існує
Проблема в тому, що в українському законодавстві сталкінгу як окремого злочину не існує, пояснює Марта Павлишин — юристка та менеджерка програм центру «ЮрФем: освіта». Тому постраждалим та їхнім адвокатам доводиться викручуватися — шукати, під яку з наявних статей Кримінального кодексу України (далі ККУ) чи Кодексу про адміністративні правопорушення можна підвести дії переслідувача.
— Окремої статті в нас немає, хоча ми ратифікували Стамбульську конвенцію ще у 2022 році. А вона саме зобов’язує держави криміналізувати переслідування — тобто мати окрему статтю в Кримінальному кодексі України, — каже юристка.
Щоб розслідувати такі справи, правоохоронці підбирають найближчу за змістом статтю. Часто це 182 стаття ККУ, яка карає за незаконний збір і використання чужих персональних даних. Також юристка наводить приклад ще однієї статті Кодексу про адміністративні правопорушення під номером 173-6. Вона карає винних у вчинені насильства за ознакою статі.
— Звісно, ця стаття теж не підходить ідеально. Бо визнає такі дії лише адміністративним правопорушенням, а не кримінальним. Водночас підходить, щоб кваліфікувати у справі сталкінг, як форму насильства над жінками. Буває, також для захисту постраждалих використовують статтю про сексуальні домагання. Наприклад, коли переслідувач надсилає свої інтимні фото, чи вчиняє сексуальні домагання онлайн своїми висловами, — пояснює Марта.
Різниці між тим, переслідують тебе на вулиці чи в телефоні, за словами юристки, бути не повинно — реагувати на це мають з однаковою серйозністю. Водночас онлайн переслідувати простіше: кривднику досить зареєструвати новий акаунт чи купити нову сімку, коли постраждала його блокує.
Проєкт закону, що каратиме за сталкінг, не розглядають вже півтора року
Якщо людина переживає сталкінг, Марта Павлишин радить обов’язково звернуться в поліцію. Під час усього переслідування також варто зберігати докази, як-от скриншоти листування чи записи дзвінків. За психологічною підтримкою й консультацією можна звернутися і до громадських організацій — зокрема на лінію правничої допомоги «ЮрФем»: +38 (068) 145-55-90.
Законопроєкт, який нарешті мав би дати сталкінгу окрему статтю в Кримінальному кодексі, зареєстрували вже як півтора року тому. Водночас його розгляд під час читань і досі не розпочали, пояснює юристка. Також йому надали статус євроінтеграційного. Документ пропонує ввести статтю 129-1 «Незаконне переслідування (сталкінг)»: незаконне стеження, нав’язування спілкування чи будь-яке інше вторгнення в особисте чи сімейне життя людини, зокрема з використанням електронних комунікацій, які викликають у неї страх за безпеку свого життя, здоров’я чи життя близьких.
Як пояснює Марта, залежно від обставин суд зможе призначити штраф, громадські чи виправні роботи, пробаційний нагляд або обмеження волі. Якщо ж це повторне правопорушення, переслідування неповнолітньої особи чи дії групи осіб — покарання жорсткіше. Поки закон не ухвалили, розслідувати справи про сталкінг буває важко. Процес може пришвидшити суспільний запит, пояснює юристка.
Нині на сайті Верховної Ради збирають підписи для петиції із закликом якнайшвидше розглянути законопроєкт, у якому сталкінг визнаватимуть кримінальним злочином. Щоб петицію розглянули, потрібно зібрати 25 тисяч голосів за три місяці. Ви також можете віддати свій голос — за посиланням нижче.