Ірина Красій — культова буфетниця з головного «Г» корпусу СумДУ, де до пандемії та війни вирувало студентське життя, пахло випічкою й кавою з паперових стаканчиків. Рудоволоса жінка у фартуху та ковпачку, зі свіжими пиріжками та фірмовим гумором — героїня безлічі студентських історій. Її жарти досі гріють випускників не гірше, ніж колись мікрохвильова піч підігрівала смачненьке для втомлених «смажених» студентів.

Сьогодні буфет зачинено, а Ірина три місяці працює у їдальні університету за адресою вулиця Миколи Сумцова, 2, з 10 до 15, без перерви, крім вихідних. Нове робоче місце Ірини тепер зовсім інше. Навколо — колектив кухарів, аромат перших страв і потік клієнтів, що забігають перекусити на обідній перерві. Цукр відвідав нове місце роботи тьоті Іри й розпитав, як вона опинилася за прилавком буфету, та як порається із «гарячим» сьогодні.

«Зранку колотила чай, а ближче до вечора могла його випити»

Майже два десятиліття Ірина — співучасниця студентського хаосу. Вона згадує, як «випустила» не один курс, і першокурсників, які на її очах ставали дорослими. Сама ж була студенткою сумського технікуму, де вчилася на спеціальності «продавець продовольчих товарів». Після — працювала у місцевому магазині «Сумський каравай».

— Коли була молодше, працювала у сфері торгівлі, а потім доля розпорядилася так, що наш магазин закрили і я залишилася без роботи, — розповідає жінка.

Невдовзі Ірина почула, що в СумДУ відкрили вакансію буфетниці, тож «бігом» відгукнулася на оголошення.. Незабаром вона стала «тьотею Ірою», яка продавала студентам їх улюблені пиріжульки.

— Робота мені сподобалася, тож залишилася. До того ж студенти — це молодість. Разом з ними ти завжди на позитиві, — ділиться Ірина, розправляючи фартух.

Спочатку буфет, де працювала Ірина, мав тільки столики, куди розкладали пиріжки. Згодом в університеті облаштували новий простір для швидких перекусів — з’явилася вітрина-стійка з цукерками й батончиками. У буфеті почали продавати гарячі напої. Після ремонту, за спогадами Ірини, «торгівля, нарешті, пішла».

Траплялося таке, що не було часу поїсти. Зранку колотила чай, а оближче до вечора могла його випити. Перша пара починалася без десяти вісім, до цього часу все вже мало бути готове. Потім перерва — знову під’їдали. Обід — перекус співробітників, знову перерва, і можна видихнути

Буфет тьоті Іри пам'ятає не тільки черги за пиріжками, а й репетиції різних концертів і конкурсів, зокрема щорічних «Золотих інтегралів». Це конкурс художньої самодіяльності, у якому змагалися різні факультети університету. Їй показували майбутні номери: інколи просили поради, а інколи вона спостерігала за репетиціями з-за вітрини. Часом буфетницю запрошували переглянути номери ще раз, але вже на великій сцені, а потім обов’язково запитували: «Тьотя Іра, вам сподобалося?» — «Дуже добре, дуже сподобалося!», — відповідала вона.

— Я не могла обрати виступ якого факультету кращий: ЕлІТу чи, наприклад, ТеСЕТу. Мені подобалися всі артисти. Зараз це в минулому, але, надіюся, подібні заходи ще будуть, — сподівається жінка.

У спогадах Ірини збереглися й окремі випадки з іноземними студентами. Їх буфетниця обслуговувала власною мовою, але ті без бар’єрів її розуміли.

Без назви 1

— Як почалася війна в Донецьку, іноземні студенти всі сюди перевелися, так що навіть доводилося засвоювати англійську, щоб з ними спілкуватися. Не на чистій англійській, скажімо, а від себе. Коли багато людей стікалося, іноземцям я казала: «Ван момент, пліз». Це було дуже смішно, а потім усі звикли, — пригадує Ірина. 

У вестибюлі корпусу «Г» був ще один буфет і кафе «Мандарин». У останньому студенти їли «супи, борщі й каші», а також готувалися до занять. Під час пандемії буфет і кафе зачинили, як і усі інші заклади харчування СумДУ. Випити кави й скуштувати смачної випічки можна було тільки в буфеті тьоті Іри, а пообідати — в їдальні, яка працює й донині.

— Раніше в кожному корпусі був свій окремий буфет. Їдальня випікала, вантажники розвозили, а буфетчики годували народ. Але пандемія та війна все зруйнували, — каже Ірина.

З 2019 року вона єдина обслуговувала студентів і викладачів, а після початку повномасштабного вторгнення буфет відновив роботу через два місяці — 11 квітня 2022 року.

Смажені пиріжки, які більше нікому їсти

У вересні 2024 року головний корпус СумДУ зачинили на ремонт. Два місяці Ірина торгувала в іншому буфеті, а з січня її перевели до їдальні. Тож зараз «щось гаряченьке» — частина її робочої рутини.

— Тепер роблю на роздачі. Дівчата допомагають — окрім того, що приходять зранку й готують на кухні перше, друге, третє й пиріжки.

У асортименті старого буфету був великий вибір свіжої випічки, яку виготовляв цех їдальні. Коронною стравою були смажені пиріжки з картоплею, повидлом та капустою, які особливо полюбляли іноземці. Але їх більше не виробляють, бо попит замалий — крім студентів, їх нікому їсти. Потім йшла піца — теж коронна, а ще здобні пиріжки з маком, сиром, згущеним молоком, хотдоги, битки. Були й а-ля гамбургери: булка з курячою відбивною. 

На полицях їдальні досі є пиріжки з сиром, капустою, маком, яблучним повидлом. Вибір напоїв особливо не змінився: різні соки, компот, два види чаїв, узвар. Буфетну кавомашину Ірина перенесла до їдальні, на ароматну каву навіть є постійні клієнти.

Серед перших страв усе, що забажаєш: борщ, розсольник, солянка і різні супи. Чотири види «другого»: гречка, рис, макарони та картопелька. Ірина знає, що картопля має бути обов’язково, бо її люблять усі. Є і котлета по-київськи, звичайна або рибна, відбивні. Як каже буфетниця, «кожен калорій на своєму місці».

Над меню з понад 50 позиціями, щодня працює великий колектив. У будні дівчата-кухарі приходять о четвертій або п’ятій ранку, щоб приготувати страви.

— Я завжди казала, що годувати студентів у буфеті — не тільки моя заслуга. Це повара, які печуть і варять. І встають дуже рано, щоб підготувати свіженькі й пухкенькі пиріжульки. Мийниці, які миють посуд, прибирають на столах. Прибиральниці, які прибирають усю їдальню. Тому тут чистота й порядок. Усі дуже довго тут роблять. Я — двадцять років, а вони прийшли сюди молоденькими після училища, тож десь по сорок — підраховує жінка.

Сьогодні їдальня напівпуста, до неї ходять викладачі й аспіранти з деяких корпусів або робітники, які працюють поблизу. Іноді у гості: поїсти, або просто побачити тьотю Іру, приходять випускники.

— Мені дуже приємно їх бачити. Вони приходять поздороватися, поспілкуватися, щось розказати про себе, — ділиться жінка.  

Ірина сподівається, що її нинішнє місце праці — тимчасове, і після закінчення війни вона обов’язково повернеться за прилавок свого буфету. Її головна мрія — щоб це сталося якомога швидше.

Ми все одно кормимо відвідувачів тут, у нашій їдальні, де було стільки шуму й гаму. Але віримо, що скоро все відновиться. Дай Бог, щоб закінчилася війна і ми всі працювали далі

Часи у буфеті «легенда» першого поверху «Г» корпусу, що «стісняється» таких голосних слів про себе, з теплом згадує завдяки студентам.  

— Це ж мої дітки. Вони всі бігли й кричали: «Тьотя Ірочка, доброго ранку!». А я завжди казала: «Кушаєм і йдем вчитися», бо нагодувати їх і відправити на пари було моєю першою задачею, вони завжди з цього сміялися.

Першими цей текст побачили учасники Клубу Цукру і вже встигли поділитися у нашому чаті власними теплими спогадами про тьотю Іру. Долучайтеся до нашої спільноти і ви — у нас затишно 🧡
photo 2024 01 23 17 07 54
Владислава Кудєльник
Головна редакторка Цукру

Вас може зацiкавити

1
🚙 5 міфів про автоцивілку, в які досі вірять деякі водії
Автоцивілка існує вже десятки років, і здається, що кожен водій чудово розуміє, для чого вона потрібна. Але практика страхових компаній і реальні ситуації на дорогах показують, що деякі досвідчені автомобілісти продовжують вірити у міфи щодо цього виду страхування. Частина водіїв переконана, що обов’язкова автостраховка може покрити буквально все, інші — що найважливіше знайти найдешевший варіант, […]
тролейбус вночі
🚎 Автономний хід, скорочені маршрути й додаткові автобуси. Як сумські тролейбуси працюють під час відключень світла
У зв'язку з відключеннями електроенергії в місті, частина тролейбусів КП «Електроавтотранс» зупиняються посеред дороги або продовжують свій хід на вбудованому акумуляторі. Цукр поспілкувався з представниками підприємства про те, як довго сумські тролейбуси можуть працювати без світла і скільки транспортних засобів обладнали автономним ходом. Як тролейбуси працюють без світла У пресслужбі КП «Електроавтотранс» нам повідомили, що […]
kotyk z iialynkoiiu
🎄 Поринути в Різдво крізь сторінки. Зібрали різдвяні книги й радимо, як читати їх атмосферно
Уявіть. Передвечір Різдва. У кімнаті тепло й тихо — чути лише легке потріскування дерев'яного ґніту свічки. Повітря сповнене ароматів випічки з прянощами, свіжого цитрусу й сосни. Чим зайнятися в такій атмосфері? Мабуть, поринути у захопливий зимовий сюжет? Разом з учасниками Клубу ми створили добірку книг, що додають у свято нових барв. А також додали треків […]
Підлітки в Сумах постраждали біля підїзду
😡 «Довели чоловіка, а з ними по-іншому й не можна». Чому люди виправдовують стрілка по підлітках у Сумах?
Днями в Сумах чоловік поцілив з рушниці по компанії підлітків. Більшість отримали поранення й потрапили в лікарню. Прокуратура говорить, що свій вчинок він пояснює так: «Вони бігали. Я цілив по березі, щоб налякати». Водночас місцеві мешканці будинку говорять, що підлітки ніби-то порушували громадський порядок, а дехто з них виправдовує вчинок підозрюваного. Люди ж у соцмережах […]
Програма для жінок з розмінування
👱‍♀️ Навчитися знешкоджувати боєприпаси та боротися зі стресом. На Сумщині стартує програма She Demines
На Сумщині запускають безплатну програму підтримки жінок She Demines. Вона для тих, хто хоче спробувати себе в гуманітарному розмінуванні й інших безпекових і відновлювальних службах. А ще — впорядкувати фінанси й планування, навчитися боротися зі стресом і відновити впевненість у собі. Про старт програми She Demines повідомили в Сумській обласній службі зайнятості. Навчитися знешкоджувати снаряди […]
путівник зимовими звичаями від Витоки
❄️ Карачун, павуки й інші традиційні оздоби — вийшов путівник зимовими звичаями від Zagoriy Foundation
Zagoriy Foundation оновили свій ілюстрований путівник українськими традиціями «Витоки. Зимовий цикл». Його присвятили зимовим святам і традиціям, що їх супроводжують. В оновленій редакції додали текстів про Карачун, святвечірню їжу, різдвяний декор і солом’яні вироби. Розповідаємо, що ще цікавого можна знайти у путівнику від Zagoriy Foundation і де з ним можна ознайомитися. Гайд Кози-Маланки й різдвяні обрядові хліби […]