У колекції Маргарити Карпенко понад 20 солом’яних капелюшків, така ж кількість корсетів та близько 50 суконь і спідниць. Більшість одягу, окрім головних уборів, вона пошила власноруч. Її стиль — Cottagecore, що передає естетику сільського життя. Тому на виробах майстрині — заміські будиночки, водяні млини, осінні пейзажі та олені, лебеді, кролики та кури. Деякі образи стилізує за мотивами «Гри престолів» та «Володаря Перснів». У такому вбранні дівчина створює автопортрети, або здає його в оренду та фотографує своїх клієнтів. Розповідаємо, як Маргарита шиє корсети, чому їй подобається вінтажний стиль, а не сучасний одяг, та як вона наважилася ходити в історичних образах вулицями Сум.
Маленькою знімала на Lenovo бджіл та квіти
Маргарита вбралася в молочну блузку та оливкову довгу спідницю, на тулубі затягнула корсет. Він обшитий мереживом, спереду на тканині зображені фрукти й осіннє листя, що нагадують композицію натюрморту. Світле волосся зібрала у хвіст та сховала під солом’яним капелюхом, затягнувши його бантиком на підборідді. На її пальцях виблискують вінтажні персні, а у вухах – сережки-перли. Ми зустрілися з Маргаритою на балконі бару «Натюр». Тут добре чутно спів пташок, який пасує образу дівчини.
— Блузку придбала в секондхенді, спідницю — в Instagram-магазині. Корсет пошила власноруч із двох тканин, теж із секондхенду: штори та наволочки з принтом натюрморту. Ще кілька років тому, я б не наважилася так вийти в люди. Та зараз це мій щоденний звичний образ, — розповідає дівчина.
22-річна Маргарита закінчила третій курс сумського університету, де вивчає історію та археологію. Коли вона вступала у заклад, ця спеціальність її приваблювала найбільше з усіх. Дівчина називає себе творчою та меланхолійною, адже любить спів пташок і туманні ранки. Ще зі школи у ній зростав потяг до творчості: вишивала нитками й бісером, з останнього ще плела фігурки й прикраси, фотографувала природу.
Перші світлини вона робила на старенький телефон Lenovo. Щоб детальніше знімати бджіл, квіти й листя, придбала дешеву макролінзу, яка кріпилася на мобільний. Восени на 16-річчя батьки подарували Маргариті перший фотоапарат — Canon 1100d з китовим об’єктивом.
— За кілька місяців придбала дещо кращий об’єктив. На перший фотоапарат знімала подружку, листя на деревах, а пізніше зимові пейзажі. На початку 2019 року я захотіла спробувати робити клієнтські зйомки. Перша така фотосесія в мене коштувала 50 гривень, я фотографувала модель взимку на вулиці. Пам’ятаю, що тоді була невпевненою, навіть боялася підказати, як позувати, чи сказати будь-що, — пригадує дівчина.
Поступово ціни на зйомку в Маргарити зростали, адже її навички теж покращувалися. Робити світлини вона повністю вчилася самостійно. Сьогодні її фотоапарат — це Canon 6d, для якого має чотири об’єктиви. Її підхід до клієнтів з роками змінився, говорить дівчина. Тепер вона більш впевнена: заздалегідь обговорює з клієнтами локацію, пропонує власні ідеї, допомагає підібрати образ та радить, як позувати.
— Мій стиль фото — щось вінтажне, тепле й атмосферне. Інколи з ноткою минулих епох або історичних фільмів. Коли фотографую інших, подобається бачити кадр по-іншому, знаходити нові ідеї, ракурси й локації.
Перший вінтажний одяг пошила в Німеччині
Коли почалася повномасштабна війна, Маргарита виїхала до Німеччини. У цій країні їй було ніяково, довгий час дівчина не могла обрати собі заняття. Та якось потрапила на німецьку барахолку, де знайшла безплатну вінтажну тканину. Дорогою назад забігла в магазин по нитки, які підходили за кольором. Вдома Маргарита пошила з матеріалу комірець, оздобивши його вишивкою, а пізніше зробила спідницю.
— Вперше із часів школи я знову майструвала руками. Спочатку шви були трохи кривенькими. Спідницю майструвала інтуїтивно: спершу обвела на тканині форму іншої улюбленої спідниці, вирізала та зшила докупи, прикрасивши вишивкою. За три з половиною місяці я повернулася з Німеччини до Сум, де продовжила шити, — пригадує дівчина.
Пізніше, у 2023 році, Маргарита вирішила пошити корсет. У секондхенді знайшла щільну тканину, подивилася, з яких деталей складаються корсети, які вона купляла в майстринь, та зробила такий у своєму стилі. Результат їй сподобався, тому вирішила створити ще кілька з іншими кольорами та малюнками. Так перші три вироби вона пошила вручну, а на початку 2024 року придбала швейну машинку.
Зараз Маргарита шиє на замовлення коміри й корсети у вінтажному стилі, інколи для себе — ще й спідниці й сукні. Тканини обирає переважно в секондхенді, тому називає свої вироби «апсайкл», що означає переосмислення і редизайн старого одягу.
— Саме в секондхенді зазвичай можна знайти якісну вінтажну тканину із цікавими принтами. Часто я беру лляні чи бавовняні наволочки, штори, простирадла чи одяг та перешиваю їх. Крім того, дати другий шанс тканині — екологічно, — розповідає дівчина.
Корсети, натхненні селом та фентезі
Маргарита захоплюється вінтажем ще з підліткового віку. Спершу вона приміряла сукні й блузки із 80-х чи 90-х років, які знаходила в маминій шафі. Згодом шукала особливі речі в секондхендах. Стиль одягу, який відшиває дівчина, — це Cottagecore, тобто естетика та субкультура, що ідеалізує сільську місцевість. Вона передає бажання повернутися до повільного життя та гармонійних стосунків із природою. На своїх перших комірах дівчина вишивала композицію курки й півня на траві, гриби, весняні підсніжники на блакитній тканині чи зайчика посеред квітів.
Маргарита припускає, що любов до цього стилю пов’язана з тим, що її бабуся живе неподалік Веретенівки, в селі Загірському. У цій місцевості дівчина найбільше полюбляє проводити час та фотографуватися, галявини й вулички знає ще з дитинства. Крім того, завдяки життю в селі вона полюбила рослини. Тому знає, коли в Сумах чи на Веретенівці зацвітають певні різновиди квіток і дерев. Часто інші фотографи звертаються до Маргарити за цими підказками.
— Мені подобається, як виглядають рослини в кадрі, як вони його доповнюють, можуть створити настрій. Я обожнюю підбирати колір одягу під колір квітів на вулиці: наприклад рожева сукня і троянди такого ж забарвлення. Тому й мої найулюбленіші локації в Сумах — це сакури поблизу аграрного університету, алея бузку поруч із центральною міською бібліотекою, чи кущі білої спіреї навколо Палацу культури Сумського НВО, — розповідає майстриня.
На корсетах Маргарита теж зображує естетику Cottagecore, інколи знаходить для цього тканини-гобелени. На них є різні візерунки: водяний млин, олені, лебеді, осінній пейзаж із деревами, сільські будиночки. Крім цього, дівчина створює корсети, стилізовані під естетику фільмів, серіалів і книг.
— Наприклад, кілька корсетів я створила в тематиці епічного роману в жанрі фентезі «Володар Перснів». На зеленій тканині я вручну вишила білого коня, оздобивши його золотистими нитками. Цей жеребець — герб королівства людей-конярів, які у світі «Володаря Перснів» живуть на північ від Ґондору. На іншому корсеті із чорної тканини вишила білими нитками дерево Ґондору, яке росте на найвищому пагорбі та є символом королівської династії, — розповідає майстриня.
На цій сторінці Маргарити в Instagram можна замовити корсет за вашими параметрами. Підгрудний корсет вона виготовляє три дні, якщо ж його оздобити вишивкою, то трохи довше, нагрудний — до п’яти днів, якщо ж до нього додати лямки — тиждень.
За бажанням клієнтів тканину можна придбати й у звичайних магазинах чи на спеціальних сайтах. Проте в другому варіанті є кілька мінусів: відтінок тканини на фото може відрізнятися від того, як вона виглядає в реальності. Або квіти можуть здатися на зображенні великими, а насправді виявляться маленькими. Матеріал для виробу може бути будь-яким, головне — щоб не тягнувся.
— На замовлення виготовляю цей одяг у кілька етапів. Спершу обговорюю із замовницею, яку тканину, візерунки чи вишивку вона хоче обрати. Потім викроюю елементи корсета за розмірами людини. Проклеюю їх дублерином — це такий матеріал, який додає жорсткості та форми будь-якій тканині, яка не тягнеться. Зшиваю деталі на машинці, прошиваю місця, куди вставлятиму пластикові кісточки, які ще називають релігіном. Це треба для того, щоб корсет тримав форму. Наприкінці обшиваю виріб мереживом чи атласною бейкою, вставляю люверси — це втулки із шайбою, через які можна протягувати шнурок і затягувати корсет.
«Одяг із секондхенду унікальніший, ніж з мас-маркету»
У 2017-2018 роках Маргарита почала ходити в секондхенди, вишукуючи особливі речі, які нагадували їй естетику минулих століть. Вже тоді їй не подобався шопінг у магазинах мас-маркету, адже речі, які там пропонували, здавалися однаковими.
— На вулицях Сум я зустрічала людей в однакових футболках чи сукнях з мас-маркету. Я ж хотіла знайти щось унікальне, а секондхенди чудово для цього підходили, — пригадує дівчина.
В Instagram вона стежила за кількома сторінками людей, які цікавляться вінтажним одягом, стилізують такий одяг в образи. Ще Маргарита надихалася фільмами й серіалами з атмосферою минулих століть. Вона купувала і шила власноруч одяг та аксесуари, які нагадували цю естетику. Спершу такі образи вона одягала виключно для зйомок, та невдовзі вони стали її повсякденними образами.
— Сучасний стиль мене не приваблює. Уже два роки я виходжу на прогулянки, зустрічі чи навіть за покупками в такому вбранні, як сьогодні. Мій стиль — це стилізація різних епох, я люблю одягати блузки, спідниці з мереживом, капелюшки. Корсети — рідше, зазвичай для особливих подій, адже в них незручно нахилятися. Крім того, я обираю виключно спідниці чи сукні, а штани ношу лише вдома, чи в селі у бабусі, — розповідає дівчина.
У Маргарити так багато вінтажного вбрання, що окрім шаф вона складає його в коробки: понад 20 солом’яних капелюхів, до 20 корсетів та майже 50 суконь і спідниць. Коли сум’яни бачать її у вінтажних образах на вулицях міста, то зазвичай, або не реагують, або відгукуються позитивно: «Маєте красиве вбрання» чи «Дівчино, з якої ви епохи?». Натомість Маргарита відповідає, що не має улюбленого історичного періоду, а вбрання створює в різних.
«Це відьма чи русалка?»
Ще одне хобі дівчини — робити автопортрети у вінтажному вбранні. Спершу її образи фотографувала мама чи подруга, проте їм не завжди вдавалося виділити для цього час, або прокинутися на світанку заради кадрів. Тому Маргарита придбала штатив, спеціальний пульт до нього та фільмує себе власноруч.
— Такі фотосесії часто стилізовані під фільми чи серіали історичної епохи. Проте не варто плутати такі зйомки із косплеями. Адже це дещо інший жанр, де образ має бути повністю відтворений, бути майже ідентичним. Я ж обираю окремі елементи, стилізую їх по-своєму, намагаюся передати естетику фільму чи серіалу, — розповідає дівчина.
Маргарита стилізувала образ під естетику британсько-американського серіалу «Чужоземка», який розповідає про Шотландію 18 століття. Майстриня пошила довгу спідницю й корсет у схожому стилі, а також зелену картату сукню. Для фотосесії також зробила зачіску, притаманну 18-му століттю.
Інший образ вона створила за мотивами «Гри престолів»: пошила корсет із вишивкою сірого вовка — символу роду Старків, а ще мантію зі штучним хутром зі штучним хутром із першого епізоду серіалу під назвою «Вінтерфел».
— Я особливо полюбляю фотографуватися у своїх образах ранком. Якщо ж обираю вечірній час, то часто зустрічаю людей старшого віку, які проходять повз та дивуються: «Техніка на грані фантастики», — так вони відгукуються про штатив та пульт, якими я керую самостійно. Бувало, коли люди помічали мене в образі, де все було чорного чи білого кольору, то відгукувалися: «Це відьма?», або рибалки підмічали «Це русалка?». Та мене не ображають такі коментарі, навпаки доводять, що я чудово відтворила образ.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
