«Раніше я вважала, що ідеальний підліток не грає в ігри й не сидить у соцмережах, а постійно вчиться і чогось досягає», — розповідає Альона Коренчук з Кролевця. Але після участі в освітньому проєкті «Змінотворці» 16-річна дівчина змінила ставлення до себе й інших підлітків. Тепер вона без страху висловлює власні думки, планує політичну кар’єру, критикує пенсійну систему України та знає, як розв’язати проблеми свого міста. Чому Альона вважає, що підлітки стали «менш зручними», чи достатньо їм в Кролевці можливостей, щоб розвиватися, та що допомогло дівчині подолати страх висловлювати власні думки — розповідаємо в інтерв'ю з дівчиною.
Кролевець для підлітків — який він?
16-річна підлітка Альона живе за 150 кілометрів від Сум, у невеличкому містечку Кролевець. Вона закінчує десятий клас Кролевецького ліцею № 3. Своє місто любить, бо воно зелене, і що «можна піти в парк, до озера й побути там на самоті». Тільки, каже, шкода, що деякі люди не поважають ці місця й смітять. Ще в Кролевці чимало занедбаних і закинутих приміщень, які могли б перетворитися на бібліотеки, наукові центри чи простори для молоді. Власне, Альона завжди ставить собі два питання: «Що мене турбує, і що я можу з цим зробити?».
— Підлітці неможливо переконати дорослих людей не смітити. Але я починаю вирішувати будь-що із себе — не розкидаю пляшки чи упаковки з-під їжі просто на землю. Та найдієвішим, думаю, буде ввести більш жорстокі покарання за засмічення природи, зокрема штрафи чи навіть виправні роботи, — говорить Альона.
Хоч Кролевець невеликий, тут є мінімальний набір можливостей для підлітків, розповідає дівчина. Наприклад музична школа, навчальний центр Be Smart, приватні репетитори. У молодшому віці Альона відвідувала танці, театральну студію, малювання та гурток туристичної пісні.
Насправді ж більш негативно на розвиток і освіту підлітків вплинув карантин, а згодом і повномасштабна війна, ділиться Альона. У Кролевецькому ліцеї зараз діє змішаний формат навчання: із 8:00 до 12:00 проводять уроки для молодших класів, із 12:00 до 16:00 — для старших, в яких останнє заняття, зазвичай, відбувається дистанційно. Якщо лунає тривога, вони продовжують роботу з укриття, в якому можуть просидіти й увесь день.
— Та навіть такі уроки краще за дистанційку, я просто її не витримую. Мені подобається ходити до ліцею, адже так у навчанні я відчуваю азарт, конкуренцію і бажання дертися на найвищу гору, — розповідає дівчина.
Поза навчанням в ліцеї Альона любить слухати аудіокниги й опановувати іноземні мови: англійську, французьку, німецьку, польську і японську. Перші дві вивчає ще з ліцею, а японську розпочала кілька років тому. Тоді вона захоплювалася Японією, адже хотіла вступати на перекладачку з японської, а згодом переїхати в цю країну. Пізніше це бажання зникло, та азарт опановувати нову мову — ні.
— Я вивчаю їх, бо весело: мати напружений графік, багато займатися й перебувати в русі. Крім того, німецька, польська, французька й англійська — мова країн Європи. Якщо знатиму їх, краще розумітиму менталітет. Кожну мову вивчаю завдяки застосункам для англійської, ще читаю електронні книги, а для японської маю спеціальні зошити з практики.
«Тепер бути підлітком не соромно»
У дев’ятому класі Альона дізналася про «Змінотворців», анонс про цю програму ліцеїстам надіслала вчителька. Це проєкт, який проводить безплатну світоглядну просвіту учнів старше 14 років. «Змінотворці» прагнуть розвивати спроможності молоді, а для цього успішні у своїх сферах дорослі пояснюють їм, як влаштований сучасний світ.
Зараз на платформі є 12 різних курсів, серед них «Бізнес», «Культура», «Стосунки» й інші. Альона пройшла вже п’ять: вивчала економіку й технології, як влаштована держава і політика в ній, дізнавалася про медіа, мистецтво й суспільство. Усі лекції нагадували скоріше гру, а не суворий урок: підлітків просили обговорити матеріал, пройти інтерактивні завдання чи знайти рішення для певної проблеми. Цієї зими дівчині запропонували поїхати в табір у Карпати з іншими учасниками «Змінотворців».
— У січні ми провели там чотири дні. Вчилися, підіймалися в гори, просувалися нестійким містком під сильним дощем, знайомилися й спілкувалися. Раніше я вважала, що грати в будь-які живі ігри чи у віртуальні на комп’ютері — це соромно: дорослі таким не займаються, тож і не пробувала. Але в таборі я вперше грала в мафію, мені настільки сподобалося, що я повернулася до свого готельного номера аж опівночі, — пригадує дівчина про ті дні.
Ще до того, як Альона «стала своєю» в спільноті «Змінотворців», їй було важко знайти однодумців у ліцеї. Вона вважала: підлітків цікавлять тільки приземлені речі, як-от меми, відео з TikTok чи трендовий одяг. Дівчина не розумілася на цьому, та й вважала, що ідеальний підліток про таке не розмовляє, а сумлінно вчиться, не сидить в соцмережах, увесь час чогось досягає.
Хтось вважає, що з кожним новим поколінням поведінка українських підлітків стає складнішою. Так відбувається, адже зараз вони менш зручні, не роблять, як їм диктують дорослі, роздумує Альона. Раніше вона прагнула бути ідеальною підліткою, щоб усім догодити: вчитися, мати багато хобі й друзів, опановувати мови. Проте дівчині було важко заговорити до когось чи висловити власну думку, та завдяки «Змінотворцям», ділиться, їй вдалося подолати цей страх.
— У 13 років я спілкувалася лише з кількома друзями й родиною. Натомість поводилася тихо, наче язик проковтнула. Мені було соромно робити звичні речі, вимагала від себе постійно чогось досягати. Під час навчання на проєкті «Змінотворці» я перестала боятися пропонувати власні ідеї, навіть якщо комусь вони могли здатися дивними. Думаю, цьому посприяла підтримка викладачів кожного курсу та й поїздка до Карпат. На кожному уроці нам пояснювали, що тут можемо висловлювати будь-які думки, й ніхто за це не засудить, — говорить Альона.
Майбутня політикиня
Найбільше Альону захопило навчання на курсі «Держава і політика», адже саме після нього вона остаточно загорілася ідеєю політичної кар’єри. Там вона дізналася про закони, захоплювалася історією країн і читала матеріали медіа про корупцію. З інших курсів їй запам’яталися теми, що розкривали проблеми пенсій в Україні, зацікавили нові технології, які можуть покращити державу.
— Крім того, я побачила скільки проблем існує навколо мене, тож з’явилося бажання їх вирішувати. Не буду ж я сидіти на місці й просто дивитися? Питань, на які треба знайти відповіді, ціла гора, а зверху ще й маленький пагорб. Спершу здається логічним почати кар’єру зі своєї громади — стати депутаткою, а згодом — очільницею Кролевця.
Альона обрала кілька ключових напрямів, над якими їй цікаво працювати. Зокрема, змінити ставлення людей до екології, адже іноді для них це другорядна проблема. Ще їй хотілося б, щоб суспільство було більш прогресивним і поступово позбавлялося консервативних поглядів. Наприклад, щоб люди не мислили стереотипно про жінок й чоловіків, поважали будь-кого не залежно від віку, етносу чи соціального стану. На це можна вплинути агітаційними кампаніями, пояснює дівчина.
Наступна ідея Альони — замінити найтяжче покарання у вигляді тюремного ув’язнення на примусові роботи. Вона вважає: просто відсиджуючи строк, людина нічому не вчиться. Натомість працюючи на користь суспільства, вона бодай частково віддає борг державі, яка забезпечила її громадянством, медициною, освітою та іншими благами.
Курс економіки на проєкті відкрив перед Альоною інший бік пенсійних виплат.
— Насправді ж це величезне навантаження на Україну, крім того, держава може втратити здатність виплачувати пенсії у будь-яку мить, піти в дефолт чи стагнацію. Якщо ж люди самостійно відкладатимуть кошти на власну пенсію ще з юного віку, для них це буде більш безпечно. Та для цього варто навчатися фінансової грамотності й боротися з бідністю, — припускає підлітка.
Найбільше Альона хоче підвищити якість життя людей, які її виховали й навчили. Серед них — батьки, працівники культурної сфери, вчителі. На її думку, вони варті більшої заробітної плати.
Школярка усвідомлює, що політична кар’єра може бути важкою, адже людям часто здається, що чиновники нічого не роблять, тож вони обурюються, а часто й неприємно висловлюються про них. Та це не зупиняє дівчину, крім того, усі ці плани підтримує її мама.
— Розумію, що амбіції в мене, хоч відбавляй. Щойно я говорю про свої побоювання, чи варто йти в політику, мама на це відповідає: «Звісно, і не сумнівайся». Якби не вона, я б уже давно здалася, — ділиться Альона.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
