Під час блекауту восени 2022 року сум’янка і лікарка-гінекологиня Катерина Калиниченко зробила свою першу свічку із соєвого воску. Поки чоловік був у війську, вони зі старшою донькою на власній кухні майстрували вироби. Це відволікало жінку від розлуки з коханим. Поступово хобі перетворилося на власну справу. Майстриня заснувала бренд Aesthetic Time і збільшила асортимент свічок до 250 різноманітних: у гіпсових кашпо, з потаємними написами, у формі гарбузів, їжаків і кактусів чи схожі на малинові десерти. Зараз підприємиця розвиває свічковий бізнес, працює гінекологинею і виховує двох доньок, які допомагають чи іноді «заважають» створювати вироби. Як зароджувалася свічкова справа, чому Катерина залишається працювати в Сумах і як їй вдається все поєднувати — розповідаємо в інтерв’ю.
«Свічки відволікали мене від розлуки з чоловіком»
Помаранчеве кашпо з ароматним гарбузовим запахом, привиди із чорними оченятами чи маленькі гарбузики золотистого кольору із гнотами на хвостику — Катерина Калиниченко дістає із паперового пакета свічки до осіннього й Гелловінського настрою, які взяла із собою. Сьогодні увесь асортимент її бренду налічує понад 250 різних виробів, та починалося все з бджолиного воску.
Катерина разом із чоловіком працювали лікарями-гінекологами. Невдовзі після народження першої доньки вони захотіли отримувати додатковий прибуток. У 2016 році Дмитро почав розвивати власну пасіку в Сумському районі.
— Щоб не викидати зайвий віск, ми вигадали створювати вощину. Чоловік плавив віск, формував лист і на спеціальному станку витискав на ньому шестикутні візерунки, схожі на стільники. З матеріалу він крутив рівненькі свічки. Першими покупцями стали друзі й родичі, вони періодично замовляли ці вироби з вощини, а також мед і залиті ним горішки, — розповідає Катерина.
Коли почалася пандемія коронавірусу, а Катерина з чоловіком певний час не виходили на роботу, пасіка приносила родині хоч якийсь прибуток. Та невдовзі на родину чекали нові труднощі. Почалося повномасштабне вторгнення, Дмитра мобілізували до війська. Через це він не міг доглядати за пасікою, тож виготовлення меду й горішків призупинили. Катерина з донькою виїхали до Полтави. Це місто жінці подобалося, але найбільше вона хотіла повернутися в Суми.
За кілька місяців після того, як місто деблокували, вони приїхали додому. Щоб відволіктися від навколишніх обставин, у жовтні 2022 року Катерина придбала п’ять кілограмів соєвого воску. І так почала виготовляти перші свічки з цього матеріалу.
— Мені дуже подобається білий колір, чоловік навіть іноді жартує, що це професійна деформація. Ніби я лікарка, часто буваю в операційній і тому цей відтінок мені до вподоби. Саме тому я почала виготовляти соєві свічки, згодом створила сторінку в Instagram і вигадала назву бренду Aesthetic Time. Якщо зайдете туди, то побачите, що всі перші вироби були сніжно-білими: у формі квіток, клубочків з нитками, гарбузів чи закоханої пари, — пригадує жінка.
Віск на пасіці залишався навіть тоді, коли родина там вже не працювала. Катерина вирішила спробувати самостійно змайструвати партію свічок з вощини для бренду. Щоб підтримати жінку, військовий телефонував їй зі служби по відео і покроково розповідав, як правильно закрутити виріб. «Та в мене все одно вони не виходили такими ж рівними, ніби під лінієчку, як у Дмитра», — каже Катерина. Вона більш творча, тому зосередилася на соєвих свічках у різноманітних формах.
Усі вироби вона виготовляла на власній кухні разом із чотирирічною донькою. Тоді, восени 2022 року, якраз тривав блекаут. Щоб не сидіти кілька годин без світла, дівчата запалювали свічки й майстрували нові. У ті часи Катерина також ходила на роботу в пологовий будинок. Її зміна могла тривати із 8:00 до 16:00 або ж добу, після чого лікарка мала три вихідних дні. Коли працювала не в зміну, то пополудні забирала чотирирічну доньку із садочка, поверталася додому і тоді разом з нею створювала свічки.
— Виготовлення свічок відволікало мене від розлуки з чоловіком, а ще завдяки цьому процесу я проводила багато часу з донькою. Пригадую, як у часи блекауту ми вирішили з нею принести кілька свічок у заклад «Франсуа» і поставили по одній на столик: щоб додати їм затишку і водночас прорекламувати свій бренд. Коли з донькою проїжджали повз, вона раділа: «Мам, дивись, там наші свічки».
«Я варю свічки вдома, тож обираю лише натуральний віск»
Так само як із медом, першими покупцями свічок Aesthetic Time стали родичі й друзі родини Калиниченко. Вони розповідали іншим сум’янам про цей бренд, тож завдяки такому «сарафанному радіо» з’являлися нові клієнти.
— Коли я починала власну справу, то бачила, що свічкова ніша повністю заповнена, існує сотні брендів, які створюють їх якісно й різноманітно. Та все ж перші свічки з вощини, а згодом і соєві ми створювали для себе, родини й знайомих. Вони ділилися хорошими відгуками, тож ми й не зупинялися. Лише потім це переросло в прибуткову справу, — розповідає жінка.
На старті було багато термінових замовлень, які часто брали на подарунок до дня народження, різдвяно-новорічних свят, Дня святого Валентина чи навіть весілля. Тоді Катерина намагалася виготовити все вчасно. Коли її чоловік приїжджав у невелику відпустку з війська, то скручував партію свічок із вощини, щоб ті були в асортименті.
Рік тому в родині народилася ще одна донька. Катерина взяла декретну відпустку, але незабаром влаштувалася працювати у приватну клініку, бо у державній мала б негнучкий графік. Поки вона приймає кількох пацієнтів, молодшу доньку доглядають дідусь і бабуся. Після роботи Катерина проводить час із дітьми вдома, а коли молодша засинає — вони зі старшою починають творити.
— Усі мої свічки натуральні, бо створюю їх на кухні вдома, разом із дитиною. Тож обираю найбільш безпечні матеріали, як-от соєвий віск, природні ароматизатори. Я ніколи не використовуватиму парафін. Під час горіння він виділяє небезпечні речовини, наприклад бензол — канцероген, який при видиханні може подразнювати дихальні шляхи певних людей. Натомість такі свічки ви часто можете побачити у мас-маркетах, вони будуть як правило дешевшими за соєві чи інші, — розповідає Катерина.
Сьогодні найбільший виклик підприємиці — це час, бо поки чоловік у війську, вона розвиває власну справу, підпрацьовує лікаркою і приділяє багато часу донькам. Тож іноді доводиться відмовляти, наприклад, у співпраці з місцевими кав’ярнями — щоб розмістити в цих закладах свої вироби. На це жінці бракує часу. Крім того, Катерина не любить поспішати, виготовляючи свічки: «Так вони виходять менш гарними, а я отримую менше задоволення від процесу». Якщо раніше вона могла взяти термінове замовлення і виготовити його за день, то зараз на кожне закладає від трьох до п’яти днів. Сьогодні свічки бренду найбільше замовляють не тільки сум’яни, а й люди з Харкова, Одеси, Києва й інших міст.
У скляних тарах, гіпсових кашпо чи силіконових формах
Частину інвентарю для виготовлення свічок Катерина перевезла в нове місце, та раніше усе це зберігала вдома: десять ківшиків для розтоплювання, вібруючий столик для гіпсу, бо саме у таку тару майстриня почала заливати віск, термометр, кілька контейнерів для силіконових формочок та місткості із сухоцвітами, восковими квітами, коробками й листівками для упакування.
Спершу майстриня виготовляла виливні свічки чи в скляних тарах, які закуповувала оптом на сайтах. Згодом місткість зі скла почала дорожчати, тож Катерина з чоловіком вигадали дещо інше — власноруч виготовляти гіпсові кашпо і в них виливати частину свічок. Так вироби стали трохи дешевшими для клієнтів, а бренд — менш залежним від інших виробників. Проте свічки в скляних тарах, як-от у формі квітів, малинового десерту чи з таємним написом, можна замовити й сьогодні.
— Час виготовлення кожної свічки залежить від її об’єму: якщо це формова об’ємом 200 мілілітрів — треба чекати дві години, коли це маленький привид чи сніговичок — 20 хвилин. Звісно, до цього часу варто додати не лише висихання, а й розтоплення воску, додавання аромаолій і пакування. Усі свічки я висушую або на підвіконні, якщо погода сонячна, або у духовій шафі, — розповідає Катерина.
Майстриня вирішує розповісти, як покроково створює свічку в гіпсовому кашпо. Спершу вона виготовляє гіпсову суміш і заливає її в силіконову форму. Згодом ставить її на вібруючий столик, який має прибрати пухирці повітря і вирівняти виріб, та покриває його спиртовим розчином. Гіпс застигає 30-40 хвилин, досушити його можна в духовій шафі чи на сонячному підвіконні. Готовий виріб Катерина шліфує, щоб він був гладеньким, і покриває в три шари лаком, аби майбутній віск не вбирався у гіпс. Всередину форми вона приклеює гніт, в іншій місткості розтоплює віск, додаючи аромаолію, і виливає його в гіпсове кашпо. Готовий виріб за потреби прикрашає суцвіттями чи квітами з воску і запаковує.
— Найулюбленіше в усьому процесі для мене й доньки — діставати готову свічку чи гіпсову тару з формочки. А ще — читати відгуки від клієнтів, вони цінніші за будь-які гроші. Важливо також бути в хорошому настрої, виготовляючи свічку, бо я вірю, що передаю виробам власну енергетику, — розповідає майстриня.
Планує відкрити майстерню в Сумах
У 2025 році Катерина відкрила ФОП, адже асортимент свічок і прибуток від їх продажу збільшився. Відтоді підприємиця регулярно сплачує податки. Водночас поки вона не планує покидати роботу лікаркою в приватній клініці, адже ця професія їй теж приносить задоволення.
— Робота лікаркою більш інтелектуальна, а виготовлення свічок — творче, тож поєднуючи ці дві сфери, наче закриваю всі свої потреби. Я переважно працюю з вагітністю, пологами, тож часто це приносить позитивні емоції. Водночас іноді це складно, бо бувають втрати. Від таких подій мені доводиться довго відходити, тоді на допомогу приходять свічки.
Нещодавно Катерина знайшла приміщення поблизу свого будинку, яке в майбутньому планує перетворити на майстерню. Хоче, аби в цьому місці клієнти обирали свічки і могли спостерігати за процесом створення. У майстерню Катерина перенесла частину приладдя, проте поки ці кімнати мають підвищену вологість, що не підходить для висихання свічок, та потребують ремонту. Підприємиця також роздумує над тим, щоб в майбутньому найняти до себе працівника.
— Іноді складно поєднувати і роботу, і виховання дітей, і розвиток бренду. Коли мені складно, я пригадую, як важко заради нас працює чоловік у війську. Він теж втомився, бо з 2022 року без ротації, та попри це продовжує захищати нас. Також я не хочу їхати із Сум, бо тут для мене все зрозуміле. А зараз ще й вкладаюся у своє місто, бо розвиваю тут свій бізнес.
