Аріна Леонова — сумська хокеїстка на траві й TikTok-блогерка. Вона робить Суми відомими завдяки своїм успіхам на світовій арені й місцевому контенту. Аріна родом з Харкова, а коріння має іноземне. Трирічну мулатку до Сум перевезла прийомна мама. Тут у дівчини з’явився новий дім, понад двадцять братів та сестер, перша хокейна ключка й друге ім’я.
Сьогодні Аріні 26. Вона — нападниця збірної України з хокею на траві, чемпіонка Європи й авторка блогу, що має понад 70 000 підписників. Цукр відвідав стадіон, де тренується дівчина, й довідався, яким було дитинство у багатодітній сімʼї, як загублена шапка привела Аріну в хокей, а смуглявий тон шкіри — до хейту, але згодом — до чималої аудиторії.
Карина + Карина = Аріна
Дитячий парк «Казка». Зелене поле з однобокою трибуною освічує вересневе сонце. Навпроти стадіону — вхід до хокейного клубу «Сумчанка». Саме тут понад десять років тренується Аріна Леонова. Над будівлею майорить жовто-синій стяг, а знизу рядами пустіють місця для глядачів. Там і чекаємо зустрічі з дівчиною.
Вона виходить здалеку, із зібраним темним волоссям, звужених джинсах та шкіряній оверсайз-куртці на плечах. Попри вільний одяг, атлетична статура видає: перед нами професійна спортсменка. Однак останні півтора року Аріна — «50 на 50», як каже сама. Напівблогерка й напівспортсменка.
Розмову починаємо біля стадіону, що потроху «оживає». Зграя маленьких хокеїсток у яскравих футболках і високих шкарпетках розігріваються, бігаючи колами. Проте сама Аріна пригадує — вперше взяла до рук ключку в іншому місці. Після того як волею випадку потрапила до Сум.
— Я народилася в Харкові, а у два–три роки прийомна мама перевезла мене сюди. У неї вже було двоє рідних доньок і 22 прийомні дитини, переважно теж мулати. Разом нас стало 25, — підраховує членів родини дівчина.
Старших дітей Аріна не застала — вони вже жили окремо. Тому ділила великий будинок з 15 братами й сестрами. Кімнати дівчат вміщали по два двоярусних ліжка. Поряд, у схожих умовах, мешкали й хлопці.
У його стінах вона отримала й нове ім’я. У родині вже було дві Карини, аби не плутатися, мама назвала найменшу доньку трохи інакше — Аріною. Цей «псевдонім» прижився у житті й згодом — у блозі дівчини, хоча в паспорті вона досі залишається Кариною.
Крім стількох братів і сестер, невдовзі дівчина отримала черговий подарунок долі. У шість років Аріна вперше поїхала до Італії на відпочинок. Там вона знайшла ще один «дім» і навіть італійських «батьків».
— Мама щороку відправляла нас до Італії на літні й зимові канікули до місцевих родин. Це була програма на кшталт обміну, але для прийомних дітей. Я потрапила до італійської пари, з якою товаришую досі. Чоловіка звали Робі, а дружину — Моніка, — розповідає історію знайомства дівчина.
Фото з Instagram Аріни Леонової
У дитячі роки вона звала подружжя «мамою» й «татом», а також здружилася з їхнім сином — Мáрко. Під час подорожей дівчина опанувала італійську мову, тож вони одразу порозумілися. Відтоді Аріна має дві сім’ї. З італійською ріднею вона бачиться принаймні один раз на рік.
Натомість рідних батьків Аріна не памʼятає. Лише знає, що мама — українка з Харкова, а батько, імовірно, африканець. Кілька років тому з Аріною звʼязалися журналісти одного із соціальних телевізійних ток-шоу. Виявилося, що жінка, яка звернулася до них у пошуках доньки, — її рідна мати. Зйомки не відбулися, але невдовзі дівчина отримала від неї повідомлення. Під час листування з матірʼю Аріна не дізналася, чому опинилася в дитячому будинку. Але зʼясувала, що має рідну сестру — восьмирічну Софію.
«Знайдеш шапку — підеш на гімнастику»
Дитинство у великій родині Аріна пригадує з теплом: хоча дітей було багато, сварилися зазвичай лише через цукерки. Однак дорослішати, каже, було складніше — через чималий перелік обов’язків.
— На гуртки я йшла тільки як зробила уроки й допомогла на городі. Виконувала все, бо дуже хотілося кудись вирватися, — описує, як досягала бажаного, дівчина.
Спершу її вабило випалювання, потім — комп’ютерний гурток, а далі — омріяна гімнастика. Вдома Аріна самотужки підкорила шпагат, перекиди й сальто. Але стати професійною гімнасткою їй не судилося — через травму сестри і... загублену шапку.
— Одна з сестер впала під час тренувань, тому цей вид спорту мама заборонила. Але якось я випросила в неї записатися на заняття. Була зима, я майже зібралася, але ніяк не могла знайти свою шапку. Йти без неї мама не дозволила, тому я залишилася вдома, — пригадує втрачену із шапкою мрію дівчина.
Невдовзі, завдяки двом іншим сестрам, Аріна потрапила на хокейне поле. Сільвія і Карина займалися хокеєм на траві в одній зі спортивних шкіл Сум. Туди ж, «аби не сидіти вдома», подалася й Аріна. Спочатку вона нерідко прогулювала тренування. Але згодом — перейшла до МСК «Сумчанка», на базі якого стала займатися професійно.
— Я непогано грала, тож майже одразу опинилася в складі юнацької збірної України U-18 — юніорів, віком до 18 років, — розповідає Аріна.
Це був перший чемпіонат Європи у карʼєрі юної спортсменки. У Шотландії їхня команда не здобула призового місця. Однак після змагань дівчину стали долучати до ігор і «зборів» жіночої команди майстринь з хокею на траві.
У 19 років Аріна офіційно стала нападницею муніципального спортивного клубу «Сумчанка». З того часу її неодноразово запрошували до європейських хокейних клубів, але вона досі обирає сумську команду з кількох причин.
Її згадки про «сумчанок», що вимушено грають за кордоном, й чемпіонати України, які майже не проводять через війну, вмить переривають кілька потужних вибухів.
— На жаль, ось так ми тренуємося: щось летить — ховаємося, тікаємо. Але все одно хочеться бути тут, а не кудись їхати, — підводячи очі до неба каже дівчина. — Попри все, наші результати навіть покращилися. Взимку МСК «Сумчанка» став чемпіоном клубного Кубка Європи з індорхокею — різновиду хокею на траві, у який грають у закритих залах, — продовжує вона.
Крім спільних перемог, Аріна має цілу колекцію індивідуальних відзнак, серед яких — «Кращий нападник», «Кращий бомбардир», «Кращий форвард», «Топ-скорер» та інші. Але спортивний майданчик — не єдине місце, де вона збирає «овації».
«Бути мулаткою класно — не треба ходити в солярій»
На хокейному полі Аріна Леонова тренується щодня, крім цього — кілька останніх років розвиває власний TikTok-блог. Його вона створила зі старшою сестрою, професійною моделлю Кароліною, яка вже мала свій фешн-блог в Instagram. Однак Аріну вабила інша платформа — TikTok, а також приклад Єви та Есті — українських блогерок-близнючок, які надихнули її на канал із сестрою. Дівчата знімали відео в стилі «girly girl»: розпаковки брендового одягу, люксові ресторани, косметологічні процедури й подорожі. Однак сумʼянки вирішили створювати дещо інший контент.
— Звісно, людям подобається дивитися на речі Louis Vuitton й подібне, але наше життя було інакшим. Тож ми стали вести лайфстайл-блог. Тобто, я майже завжди змушувала Кароліну щось знімати, — описує початок блогерської кар’єри Аріна.
Дівчата щодня публікували різний контент: танцювальні тренди, гумористичні відео, кадри з життя й реакції на хейтерські коментарі. Поки одного разу не «залетіли» на 300 000 переглядів.
— У цьому відео ми пояснювали, як до нас ставилися через колір шкіри й те, як колишні образи перетворилися на любов до себе, — пригадує дівчина.
Аріна каже, що змалку перебувала під опікою старших «захисників» сімʼї — братів Еріка й Максима. Однак випадки шкільного булінгу й образи одноліток дівчина досі згадує з важкістю.
Саме блог, зі слів дівчини, допоміг їй прийняти себе. З часом хейт чіпляв усе менше, а «їдь в Африку» й подібні коментарі все частіше губилися серед слів підтримки.
— Зрештою ми з Кароліною припинили блокували хейтерів і почали знімати те, що дійсно хотіли. Так ми зібрали крутих підписників, які запевняють, що мулатками бути класно. Кажуть, що це гарно й не треба ходити в солярій, — переказує ті слова Аріна.
Дівчина вірить, що її блог надихає дітей зі схожою історією повірити в себе. Натомість хейтерів — підштовхує до важливих усвідомлень. Тому на своїй сторінці вона продовжує руйнувати стереотипи й упередження, повʼязані з мулатами.
Як Суми Африкою стали
Сьогодні дівчина реагує на хейт із гумором. Знімає контент про «Африку»: показує сумські «пальми», тобто берези, африканську збірну, а насправді — місцеву «Сумчанку» й річку Ніл, себто, Псел. Крім цього, розповідає у блозі свою історію, про рідних батьків, трохи про спорт й чимало про Суми.
— Хоча я родом із Харкова, дуже люблю це місто. Бо звідси моя прийомна мама, яка допомогла мені в житті. Якби я залишилася десь у харківському інтернаті, навіть не знаю, якою була б моя доля. Суми, скажімо так, дали мені життя, — зізнається місту в теплих почуттях Аріна.
До війни, каже дівчина, за кордоном про нього майже ніхто не чув. Сьогодні вся Європа знає про українське містечко. Крім цього, Аріна має аудиторію з різних куточків України, яка щиро захоплена тим, що блогерка — сумʼянка.
— Можливо, колись я стану суперпопулярною, зніму відео про Суми й усі побачать, які класні люди тут живуть. Бо наше місто мають знати в усьому світі, — ділиться своїм баченням майбутнього дівчина.
Трофеї й медалі Аріни, які вона принесла із собою, виблискують на сонці золотом і сріблом. Не менш яскраво сяє усмішка їхньої власниці. Хтось із перехожих мимохідь впізнає у ній хокеїстку, дехто — мулатку зі стрічки TikTok. Одні знають її як Карину з Харкова, а інші — як Аріну з Сум. Однак жоден не помиляється — як і доля, що привела трирічну крихітку до міста над Пслом.