Site icon Цукр

🫂 Сумські інфлюенсери розказують, за що люблять Суми

511 holovna kolazh

511 holovna kolazh

20 березня у Сумах розпочався фестиваль короткометрівок KISFF. Квитки на фільми безкоштовні, а зареєструватися на показ можна за цим посиланням. Фест вперше приїздить до Сум, тому його організатори запитали в місцевих інфлюенсерів, за що ті люблять місто. Їхні відповіді та поради фільмів — нижче.

Поліна Уварова
тревел-блогерка
Живу в Сумах все життя і люблю їх, бо це зона мого комфорту. Хоч і відвідала понад 30 країн і сотні міст світу. Тут немає потужної інфраструктури та потоків туристів. Але головна фішка нашого міста — люди, які до безтями його люблять. І це феноменально!

Люблю Суми за компактність та зелень, яка тут всюди. А ще є свій вайб і фішечки, які відрізняють гостей міста від сум’ян — останні кажуть«в СумАх», а не «в СУмах». Обожнюю проводити час у Баранівському лісі — більш кінематографічних локацій годі й шукати. Також надзвичайно фотогенічна філармонія та естетичний і романтичний художній музей. Мої ж двіжові потреби у місті повністю задовольняє «Дворик на Кузнечній». Коли в серпні 2023 року я повернулася додому після року в Німеччині, то проводила там з друзями чи не кожен вечір. Музичні концерти, барахолки, стендапи, вечори українського джазу, історичні лекції. Дуже вайбове місце, як і люди, які його створили.

Для повного щастя нам не вистачає хіба аеропорту, який працює, щоб було зручніше повертатися додому, та океану замість Росії.

Євген Мурза
історичний мотиватор, екскурсовод, співведучий подкасту «комік плюс історик»
Я народився в Сумах, але понад 10 років жив в Італії. Завжди хотів повернутися в Україну, й у 2020 це зробив. Свою справу знайшов кілька років тому — організував екскурсії в Сумах. Переважно для місцевих, щоб переосмислити історію, архітектуру та значущість міста.

Люблю Суми за комфорт, малі дистанції, архітектуру, річки, а також за місцевих жителів. І звичайно за те, що це моє рідне місто.

Тут немає певних місць або закладів, яким я б надав перевагу. Наприклад, барів і ресторанів у Сумах небагато, але їх можна обрати під різний настрій. Варті уваги театр імені Щепкіна, філармонія, художній і краєзнавчий музеї. Також у нас є унікальний приватний музей «Причал Одіссея».

Переважно люблю вулицю поза домом — прогулянка вздовж Псла, променад по історичному центру. Важко відірвати погляд від Воскресенського собору, бо розумію, що йому понад 300 років і його бачили ще засновники міста!

Думаю, що в Сумах бракує культурних закладів і подій. Але місто живе завдяки спільнотам та їхнім старанням. Деякі виконавці не хочуть їхати до нас бо далеко або немає зручної логістики, хтось боїться, бо поруч Росія, а в області й місті не тихо. На мою думку, найбільше не вистачає великого приміщення-бомбосховища, де можна було б проводити концерти або інші івенти.

Фелікс Редька
стендапер, співведучий подкасту «комік плюс історик»
Я народився у Сумах, але до шести років жив у селі в Одеській області, бо у батька-військовослужбовця там була частина. Коли її розформували, ми повернулися в Суми, де я прожив ще 20 років, поки не переїхав до Києва.

Суми люблю за компактність, адже тут все поруч. Також тут ти завжди у близькому контакті з природою — звідки б не вийшов, за 10 хвилин у будь-якому напрямку обов'язково побачиш водойму або ліс.

Із закладів мені подобається ресторан Che’s, музей «Причал Одіссея», де ми знімаємо наш подкаст «комік плюс історик». Люблю «Дворик на Кузнечній» влітку. І більше за все — природу, бо це головне місце для інтертейменту поза домом для сум’ян.

Переконаний, що культурних подій багато не буває, тому завжди можна сказати, що їх бракує. Але я б не хотів підтримувати тезу, що в Сумах нічого не відбувається, бо це не так. У нас є івенти від «Цукру», фестиваль органної музики, театральний фестиваль «Арт-Хвиля».

Для перегляду на кінофестивалі KISFF я б обрав для себе підбірки «Кримські історії» та «Херсон.Тотем». Для мене в певному сенсі було відкриттям те, що на Херсонщині існує свій незалежний пласт кіновиробництва — фільми творчого об'єднання «Тотем».

Дмитро Тіщенко
співзасновник та керівник онлайн-журналу Цукр
Я народився і все життя живу в Сумах. До пандемії та повномасштабної війни трохи подорожував, побачив близько 15 країн, також об'їхав всі області України. Завжди з непоясненою енергетичною втіхою, задоволенням та спокоєм повертався до Сум.

Тут дивним чином поєднуються затишок та спокій, які люди часто плутають з відчуттям «тут нема чого робити». Водночас поруч з цим затишком стаються абсолютно шалені історії. Насправді багато речей починалося з Сум. Наше місто попри свою наближеність до Росії завжди було парадоксально проукраїнським.

У мене є великий список улюблених закладів та місць у Сумах. Завжди люблю приводити гостей міста в ресторан Che’s. Також подобається, коли вони йдуть скуштувати смачну каву. А місць для цього у Сумах багато: CoffeMan, Espresso Room, Bottle&Cup. Їх створили люди, які турбуються про якість того, що пропонують своїм клієнтам.

Думаю, що культурних закладів і подій у місті нереально мало. Навіть порівняно з тим, скільки могло б бути. Я розумію, що ми навряд колись наздоженемо Київ по кількості івентів. На платформі «Місто розумних» з 2022 року ми почали відновлювати культурну діяльність — запрошувати класних артистів, митців. Але все одно це точкові прояви, а нам би хотілося, щоб таких організацій було щонайменше п’ять, а краще 10. Щоб вони задовольняли масовий попит містян.

Проте я дуже пишаюсь людьми, які крім основної діяльності, у вільний час просувають важливі наративи і теми, піднімають соціальні проблеми. Загалом ми частково компенсуємо брак закладів та подій, але хотілося б завжди кращого. І ми будемо до цього прагнути.

Я переглянув програму фесту і вважаю, що найбільш цінно буде подивитися добірку фільмів про Крим. Зокрема, стрічки Нарімана Алієва про побут та культуру киримли. Живучи за 30 кілометрів від кордону, раніше ми собі зовсім по-іншому уявляли, хто такі мешканці інших українських регіонів.

Коли ми почали знайомитися з мешканцями Луганської області або інших регіонів, які переїздили до нас, зрозуміли скільки у нас спільного. Тому вважаю, що нам потрібно повернутися ще на 10 років тому, коли відбулась анексія Криму. Адже десятками років до того росіянами та імперією закладалися стіни між нами. Зараз варто подивитися, що насправді є спільного в наших культурах та історії, шукати в цьому якісь цікаві збіги, точки дотику для кращого розуміння одне одного. Щоб давати ворогу менше приводів грати на різниці наших культур або спекулювати на мовних питаннях.

Exit mobile version