Людмилу Панкратову завжди оточували книги — з ними вона відпочивала у рідному Джанкої, у літніх таборах на Чорному морі, а зараз обговорює їх із колегами, працюючи в сумській науковій бібліотеці.
Окрім цього, три роки тому Людмила створила бук-блог на YouTube, де ділиться враженнями від прочитаних книг. Зараз на її каналі понад 400 відео та дві тисячі підписників, яких вона називає «любителями цікавого читання». Поговорили з блогеркою про історію каналу, співпрацю з українськими авторами й що ж вам почитати.
У бібліотекарки є шлях
Людмила закінчила Харківську академію культури, за розподіленням потрапила до шосткинської бібліотеки, а у 2010 році переїхала в Суми. Місто їй сподобалося, бо затишне, зелене та всіяне квітковими двориками. Каже, що її «місце сили» — Псел:
— Люблю дивитися на воду, яка очищує думки.
За 30 років роботи Людмила встигла попрацювати в різних бібліотеках: сумській філії ХНУС, бібліотеці СНАУ, міській публічній. Найдовше була в бібліотеці коледжу СНАУ. Хотіла зробити її цікавою для студентів, тому створила і вела бібліотечний сайт.
— Люблю свою роботу за спілкування з людьми й можливість якось проявити творчість. Бібліотека — це місце, де ніколи не перестаєш розвиватися, можеш почитати, вивчити англійську, сходити на майстер-клас.
Далі Людмилу запросили завідувачкою відділу інформаційних технологій обласної бібліотеки. Тут із колегами ведуть сайт, соцмережі, Youtube-канал, роблять афіші, проводять навчання, фотографують івенти. На запитання «звідки ідея створити власний бук-блог?» Людмила відповідає, що шукала, з ким обговорити книгу.
— Я прибігаю до колег і питаю: «Ой, я там таку книгу прочитала! Ви читали?». І моя подруга запропонувала обговорювати книжки з людьми в інтернеті.
Але канал у Людмили вже був. На ньому вона викладала різні відео: від буктрейлерів до вітальних листівок. Одна набрала 49 тисяч переглядів на YouTube.
Активно бук-блогерством Людмила зайнялася у 2021 році. Вирішила спробувати на камеру розповісти про книгу, як це роблять досвідчені ютубери.
— Я сама часто шукала, що почитати та розуміла, що розповідаючи про книгу по-своєму, можна знайти однодумців. І так збільшити коло любителів читання.
На початку людині, яка виросла в Джанкої, було важко вести канал українською. Але блогерство було мотивацією покращувати мову. До того ж Людмила перестала читати російською ще у 2011 році, коли зацікавилася Сергієм Жаданом та Оксаною Забужко.
Людмила називає канал віртуальною бульбашкою, у яку може заглянути кожен і відчути себе на одній хвилі з жінкою. Найбільше її надихають хороші відгуки.
Тепер автори просять огляди
Людмила скромно називає свій канал «невеличким», а один із ключових моментів в його історії — вихід відео «Шість романів, від яких не відірватися». Воно зібрало понад три тисячі переглядів. Крім того, Людмилі почали писати письменники, щоб вона оглянула їхні книжки.
Першим їй написав Арт Антонян і попросив розповісти про його антиутопію «ТУК».
— Там він пише, чому Росія така, яка є, чому вона напала. Книга товстезна, але я її відразу ж прочитала, зробила огляд і подарувала бібліотеці. Арт досі цікавиться моїми відео, ставить вподобайки, — розповідає Людмила.
Ще один автор, який писав блогерці, — Валентин Поспєлов. Пропонував розказати про роман «Стокгольм» — першу частину його трилогії. Приблизно за рік він написав другу частину «Осло» і знову запропонував Людмилі оглянути книгу.
Також блогерка співпрацювала з видавництвом «Віхола». Тоді менеджерка Олена Волинська попросила розповісти про книжку, присвячену Катерині Білокур і Оксані Петрусенко «Я чую тебе».
Ще є Tik-Tok, подкаст і рубрика в газеті
Коли я запитав у Людмили, що для неї книга, то не зміг отримати однієї відповіді. Для неї це і робота, і відпочинок, і задоволення. Каже, що бере її з собою кудись у дорогу або у крісло після роботи.
Хоча Людмила додає, що поєднувати роботу з блогерством важко. Багато часу займає монтаж та візуальне оформлення, бо все робить сама. Хоча інколи їй допомагає онучка Полінка.
Щобільше, частина сил жінки йде на Tik-Tok бібліотеки InLibrary та подкаст «вГолос», де вона веде рубрики «Гурт читолюбів» та «Зачепило». Для подкасту Людмила бере книжки з фонду, щоб зацікавити нових відвідувачів бібліотеки. Також веде авторську колонку «Що почитати» у бібліотечній газеті.
Але попри купу роботи Людмила не хоче зупинятися і продовжує знімати відео для свого каналу. Також хоче співпрацювати з іншими блогерами, випускати з ними спільні відео та рубрики.
— З однією блогеркою вже почали робити це. Спробували формат «Мене змусили це читати» — надсилали один одному книги не у своєму жанрі. Також робила стрім із Любою з каналу «Любов до книг», я розповідала про добірку скандинавських детективів.
— Людям подобається, як я говорю про книги. Залишилося лише не збавляти обертів, не втрачати те, що приваблює людей у моїй бульбашці.
Всім, хто боїться розпочати свою кар’єру бук-блогера, Людмила радить не хвилюватися зайвий раз через зовнішність чи якість камери. Свої огляди вона знімає на смартфон та розуміє, що перш за все люди приходять за контентом, тому шукає родзинку, а все інше прийде з досвідом. Також додає, що поруч потрібні люди, які підтримають у починаннях.
А що почитати?
Людмила називає себе «всеїдною читачкою», але більше любить драматичні та психологічні історії. Їй подобається як пише Донна Тартт, серед її романів вона окремо виділила «Щиголь», «Таємна історія» та «Темна академія». Також Людмила відкрила для себе англійського письменника Ієна Мак'юена. Радить його роман «Спокута».
Серед сучасних українських письменників Людмилі особливо подобається Євген Положій, Ореста Осійчук з її «Абрикосовою книгарнею», а також Ірина Грабовська.
— А взагалі через різноманітне коло спілкування пробую себе в різних жанрах. Те, що читає молодь, інколи хочеться і мені. Почала фентезі: можу порадити усі романи англійського письменника Девіда Мітчелла. Я закохалася в його «Дім на Збіччі», «Кістяні годинники», «Тисяча осеней Якоба де Зута». Він пише глибоко, тримає в напрузі, дуже загадковий і містичний автор.
Попри вимкнення світла та стрес через війну Людмила радить підписникам ловити момент і насолоджуватися читанням.
— Зі своїми відео хочу відволікти й себе, й глядачів. Навколо не завжди все добре, але я підходжу до поличок, тягнуся рукою до книги й на душі стає приємніше. З ними підтримую оптимізм і хочу показати це іншим. Бо книги дають надію.
