Український анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня» став найкасовішим за часів незалежності. За місяць мультфільм зібрав у прокаті понад 100 мільйонів гривень. Головну героїню та інших персонажів «оживила» сумчанка Таїсія Хвостова. Цукр поспілкувався з акторкою та дізнався, чому вона спершу не хотіла подавати свою кандидатуру на кастинг та в чому полягає різниця між грою у фільмі та в мультфільмі.
«Хіба актори грають в мультфільмах?»
Таїсія Хвостова — акторка театру та кіно, викладачка Київського національного університету культури та мистецтв. Мала ролі у телесеріалах «Коли ми вдома», «Черговий лікар», «Виклик», «Перші ластівки. Залежні» та інших роботах. Проте своїм найулюбленішим проєктом вона називає анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня». Як не дивно, але у 2019 році дівчина мала всі шанси пропустити кастинг, який приніс їй яскраву роль та новий досвід.
— Я саме випустилася з університету та активно працювала над кількома проєктами — мала ролі в кількох серіалах, у виставі, а також разом із друзями почала створювати власний серіал «Фіцики». Дарма, що мала тісний графік — все одно була собою не задоволена, казала, що я ніяка й знецінювала те, чого досягла. Аж тут, наприкінці липня, «випливає» кастинг, в умовах якого звучить: потрібна актриса, яка має хорошу танцювальну підготовку та добре володіє англійською мовою, — розповідає акторка.
Всупереч тому, що Тая довгий час займалася хореографією та мала диплом перекладачки, вона вирішила, що недостатньо підготовлена для цього проєкту. Тому свою кандидатуру на кастинг дівчина не відправила. Проте були люди, які зробили це за неї — ними виявилися чоловік та найближчі друзі. Вже за кілька днів з Таїсією зв’язалася кастинг-директорка й попросила її надіслати акторську візитку-презентацію.
— Навіть гадки не мала, що то мультфільм, — зізнається дівчина, — пам'ятаю, що це був єдиний проєкт того літа, на якому не зациклилася. Отож, відправила відео й забула про нього. Проте скоро мені зателефонували й повідомили, що я пройшла до наступного етапу, тому необхідно відзняти самопроби. Щоправда, перед тим організатори попросили підписати контракт про нерозголошення. Коли я відкрила матеріали й прочитала: «Мавка. Лісова пісня», не повірила очам.
— Мені згадався перший тизер фільму, який набрав 54 мільйони переглядів. У голові роїлися запитання: «А він і досі не знятий? Хіба актори грають в мультфільмах?». Втім, контракт підписала, — говорить Таїсія.
Попри те, що часу на запис і монтаж самопроб було обмаль, лише один день, акторка змогла успішно пройти цей етап, який привів її до фінального відбору і до ролі Мавки.
Оживити Мавку
Оживити мультиплікаційного персонажа — це означає наділити його рухами, пластикою і навіть мімікою. Ця робота відрізняється від традиційної гри акторів у фільмах чи серіалах. Таїсія Хвостова говорить, що навіть люди, дотичні до професії, одразу не розуміють, що озвучити й зіграти Мавку — не одне й те ж.
— Різниця в тому, що, наприклад, в серіалі ми працюємо за певними точками. У режисера є свій малюнок, а ти маєш рухатися, згідно з ним: йти до певного місця, зайти на нього і так далі. Також тобі пояснюють: «Сюди сильно не нахиляйся, бо випадаєш із кадру». Відтак, я запам’ятовую свою траєкторію і роблю все, що хочу, наприклад, страждаю чи поволі п‘ю чай. Потім усі ці рухи я маю чітко повторити на середньому та великому планах, аби все це гарно склеїлося під час монтажу.
В анімації є шот, тобто певний відрізок, тривалістю хвилина чи навіть п’ять. Він ділиться на кадри, які ніби промальовані на екрані олівчиком. Там є рухи та емоції, й це називається аніматік. Наступний етап — лей аут, який вибудовує всю історію візуально, зображення в ньому ніби пливе.
Виходить, що я мала чітко розмовляти в англійський ліпсинг та уважно роздивлятись, який ракурс героїні промальований. І тут було важливо працювати точково: зберігати градусність повороту голови, запам’ятовувати позу, в яку стаєш, аби зберігати силуетність.
Мені здається, що я не дуже філігранно відокремлювала частини тіла, але навчилася виконувати прохання на кшталт: «Давай, на цій фразі залучиш тільки очі. А тепер трошки голову та очі. А давай спочатку очі, а потім голову», — ділиться акторка.
Таїсія Хвостова зіграла не лише Мавку. За допомогою технології захоплення руху, актори грали «масовочних» персонажів. Разом із колегою Сергієм Авакяном вони одягали спеціальні костюми — в них танцювали, плескали в долоні й билися. У такий спосіб на екрані оживали персонажі, які були на ярмарку, танцювали й аплодували на концерті, протиборствували. Інколи Тая грала Лукаша та Водяницю.
— У мультфільмі є момент, коли вона принюхується до Лукаша і каже: «Пахне людиною». Над усім цим епізодом працювала я, а от там, де Водяниця нюхає — то гра Сергія, бо в нього це виходило найкраще. А от Мавку грали лише двоє — Катерина Кухар і я.
Тая надихалася оригінальним твором Лесі Українки та матеріалами анімаційного фільму. Вдома акторка пропрацьовувала текст, старалася розпитувати в режисерів що, чому й для чого відбувається, пропонувала свої варіанти. Однак, перші знімання були складні, зізнається вона.
— Я надто старалася, а мистецтво — це міра. Знайти її — велика праця. Одного разу сталося дещо, що допомогло мені це зрозуміти. Якось я не поїла вранці й тому знепритомніла в маршрутці. На студію приїхала ніяка, але про те, що сталося, нікому не розповіла. Уявіть, наприкінці робочого дня до мене підійшла режисерка і сказала: «Тая, ти сьогодні була як ніколи крута. Нині відбулося народження Мавки».
Тоді зрозуміла, що під час роботи мені необхідно відключати мозок, який занадто багато думає, а натомість довіритися своїй природі, бо вона мене завжди вела правильно. Проте Мавка, яку ми бачимо на екрані — це не лише моя заслуга, а багатьох людей. І це ще одна відмінність від роботи в кіно. Тут фінальний результат цілковито залежить від команди.
Світ побачить Україну
Анімаційний фільм за мотивами драми-феєрії Лесі Українки глядачі чекали з 2017 року, відколи побачили перший тизер. Робота над мультфільмом розпочалася ще раніше — у 2015. Перша режисура анімації належала Олександрі Рубан, а пізніше в «Мавки» з’явиться ще один режисер — Олег Маламуж.
У 2017 році презентацію мультфільму високо оцінили на найбільшому анімаційному форумі Європи, а в Україні творці стрічки провели успішну промокампанію. Проте, сама прем’єра раз у раз переносилася — на заваді стала пандемія, а потім — повномасштабна війна.
Таїсія Хвостова почала «оживляти» головну героїню з 2019 року. Весь цей час у своїх соціальних мережах вона писала, що анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня» — це її найулюбленіший проєкт, але не могла сказати, що грає в ньому головну роль. Такими були вимоги контракту.
— Про те, що я — Мавка, знали мої батьки, чоловік і найближчі друзі. Неймовірно складно було на допрем’єрному показі. Коли зустріла режисерку, з якою мріяла познайомитися, хотілося повідомити: «Ви щойно бачили мене!». А натомість просто сказала: «У вас круті роботи, сподіваюся, колись попрацюємо разом».
Отож, не буду приховувати, що прагла певних овацій, бо актори — це люди публічні, для них важливо, щоб працю оцінили. Втім, те, що я отримую зараз, не порівняти ні з чим: мені надходить безліч теплих відгуків, а головне — моя історія надихнула професійних людей. Хочеться, аби вони теж повірили в себе.
— Безумовно, я відчула Мавчин вплив, особливо, коли побачила в сценарії свою героїню червоно-чорною. Тоді зрозуміла, що не варто сприймати доброту за слабкість, — говорить Таїсія.
Основна цінність «Лісової пісні» в автентиці, яку в неї заклали творці, вважає акторка. Це виражено, зокрема, в музиці, яку виконує «ДахаБраха», та сценах, що відбуваються на ярмарку.
— Зараз мультфільм починає міжнародний прокат у 80 країнах світу. Люди чутимуть розповідь своїми мовами, але будуть бачити Україну. Це один з основних сенсів, мені здається. Так, стрічка довго йшла до прем’єри, але вважаю, що в підсумку ми отримали крутий результат.
Світ побачить, якими можуть бути українці та й ми самі тепер маємо дещо корисне — героїв, яких вже полюбили діти. Цінним також є посил про любов не лише між чоловіком і жінкою, а й про любов до себе, країни й світу, в якому живеш. Тому в фіналі Мавка оживає, вона каже: «Ні, я жива, я вічно буду жити, я маю в серці те, що не вмирає».
Я не думала, що буду жити в такий час і що мультфільм вийде в такий період, але впевнена що стрічка не просто так з’явилася саме зараз. Бо до війни у мультфільм закладалися сенси про збереження природи, але нині на перший план вийшли ті обставини, у яких ми всі опинилися. Мавочка — це півтори години іншого світу, але який надихає нас, дає віру в те, що ми все зможемо, що ми живі.
