В Андрія Познанського з кавою пов'язане майже все життя. Коли йому було 16 років, він почав працювати помічником бариста в італійській кав'ярні, потім виграв навчання в «Universita del caffe Illy», а зараз привчає гостей полюбити мак'ято, яке він готує із дрібкою жартів. Про жовтий ретромобіль, який переганяв зі Стрию та власноруч ремонтував, а також чому переїхав із Києва до Сум — Андрій розповів Цукру.

Це інтерв'ю ми записали до початку повномасштабного вторгнення для нашого друкованого журналу.

Італійці не можуть жити без кави

Коли мені було 16, то я з родиною переїхав до італійського міста Аверса, де мене випадково запросили працювати помічником бариста до місцевої кав’ярні. Я допомагав на барі в одному з найбільших закладів провінційного містечка. Гостей там завжди було багато, тож роботи вистачало, а часом не було можливості навіть поїсти.

Бариста в Італії — це дуже поважна та впливова людина. Бували випадки, коли мене могли безкоштовно пропустити в кінотеатр без черги, а в магазині дарували знижку, бо я готував цим людям каву

Загалом італійська культура дуже відрізняється від нашої — італійці не можуть жити без кави. Зранку вони приходили до кав'ярні, з'їдали корнето — круасан, і випивали чашку капучино — це вважалось їхнім сніданком. Деякі заходили до мене по п'ять разів на день, щоб випити кави. В італійців немає часу довго насолоджуватися кавою, треба бути дуже швидким і якісно готувати напої, бо черга дуже велика. Був випадок коли мені повернули мак'ято, бо я налив трішки більше молока. За десятигодинну зміну в мене вилітало в середньому 10 кілограмів кави, а це, приблизно, 1300 порцій напоїв. А ще, одноразовий посуд для італійців — це дурний тон, тому все готувалося в порцелянових чашках.

Сам по собі я довго був закритою людиною, але італійці мене відкрили з іншого боку. Завдяки їхній емоційності та любові до спілкування, я став розкутіше себе почувати

Довгий час я взагалі не пив кави, хоч і готував її для гостей, бо для мене вона була гіркою. Згодом почав намагатися розпробувати цей напій, бо кава сильно пробуджувала на ранкових змінах, які починалися о п'ятій ранку. Спочатку смакував капучино, додаючи туди два пакетики цукру, потім перейшов до капучино без цукру, а згодом моїм улюбленим напоєм став мак'ято — це еспресо з невеликою кількістю емульгованого молока.

Хоч в Італії я прожив сім років, але мене сильно мучила ностальгія, і хотілося в Україну. В Італії дуже смачна кухня: паста, моцарела, піца, але мене тягнуло до молодої картоплі та кефіру, якої в італійській кухні не було. Рано чи пізно я все одно мав повернутися. Так само випадково, як приїхав до Італії, так само повернувся і додому.

IMG 1146 scaled

Виграв навчання в Університеті кави

До переїзду в Італію я мешкав у Києві, тож коли приїхав назад, то почав шукати роботу. Повертатися в Україну було страшно, бо крім кави я нічого не вмів робити, тому боявся, що нічого не знайду. Практично одразу мене взяли до «Espressamente illy» — цей заклад входить до всесвітньовідомої мережі італійських кав'ярень. Пропрацювавши там певний час, згодом влаштувався в ще один класний ресторан, який входив в мережу ресторанів Гусовських і знаходився навпроти моєї кав'ярні. Коли прийшов туди, то був єдиною людиною, що володіла італійською мовою, і шеф-кухар, родом з Італії, дуже зрадів, що може з кимось поспілкуватися рідною мовою.

У нашому закладі час від часу проводили закриті конкурси між працівниками ресторану. Бариста змагалися між собою у кавоварінні, лате-арті, дегустуванні. Приїжджали навіть італійські судді та незалежні експерти з усієї України, аби обрати кращого з кращих. Таким чином наш ресторатор Сергій Гусовський мотивував співробітників до розвитку. Одним із призів було навчання в університеті кави, яке я і виграв на одному з таких конкурсів. Так я поїхав на місяць на північний схід Італії в «Universita del caffe Illy», аби отримати нові знання в кавовій сфері. Після випуску отримав сертифікат, який зараз висить у моїй кав'ярні на Інтернаціоналістів, 51Б.

IMG 1142 scaled

Жовтий мультяшний ретромобіль

Сам я родом із Києва, а дружина із Сум. Тривалий час я їздив з міста в місто, бо тут було важко з роботою, тому працював у Києві, приїздив на кілька місяців до дружини в Суми, і потім знову повертався до Києва. Коли у нас з'явилися діти, то зрозумів, що треба щось змінювати, бо сім'ю практично не бачив. Понад п’ять років я мотався між містами, а потім вирішив залишитися в Сумах та працювати на себе.

Розумів, що набиватиму шишки та працюватиму в мінус, але я любив свою справу

На той час у Сумах стояли різні буси із кавою. Я давно захоплювався ретроавтомобілями та мріяв про Volkswagen T3, бо цей автомобіль — легенда. Це справжнісінький ретромобіль, адже двигун розташований позаду машини. Хотів авто жовтого кольору, з високим дахом, який би виглядав мультяшно і його було б видно здалеку. Коли визначився з машиною, то і подумати не міг, що її буде так важко знайти. На пошуки необхідного автомобіля пішло приблизно пів року.

З батьком пригнали машину зі Стрию, і я всю Україну проїхав на ній, хоча і не знав, в якому вона стані. Автомобіль був моїм ровесником, йому 35 років. Машина була повністю пустою, тож ремонтували її з тестем самостійно, бо коштів було небагато. У нас було старе неробоче піаніно, ми його розрубали та зробили стільницю в машині. Тобто усе в бусику майстрували своїми руками.

Назву свого ретромобіля придумав одразу — «Piccolino coffee». Коли я працював в Італії, то в закладі був великий штат працівників. І в нас працював ще один Андреа, а мене важко було називати Андрій Познанський, тож називали Андрій піколіно, що означало маленький. Так назва до мене і прив’язалася.

IMG 1145 scaled

Приїжджають з Ганнівки, аби випити кави

Коли я повернувся з Італії 15 років тому, то в Україні стояли професійні кавомашини, але напої звідти були несмачними. Тобто люди навіть не знали, що робити з цим обладнанням та як на ньому варити. Зараз же кавова культура сильно змінилася та розвинулася. Кілька років тому я їздив до Італії, ходив по кав’ярнях, і зрозумів, що в Україні кава набагато краща, тож можу з упевненістю сказати, що ми розвиваємось у цьому напрямку.

Не так давно я відкрив свою точку на Інтернаціоналістів. Багато знайомих говорили, що це дуже далеко, спальний район, і важко буде у цьому місці робити бізнес. Але люди приходять, і мені приємно, що є гості, які приїжджають з Ганнівки чи Садів, аби випити в «Piccolino coffee» чашку кави. Для мене важливо, щоб людина йшла не лише за напоями, а й за емоціями. Найцінніше, коли гість повертається, отже я недаремно займаюся своєю справою. За цей невеликий період, що тут стою, дуже багато людей мене знають. Чим мені подобається професія бариста, так це знайомствами.

IMG 1147 scaled

Гість має відчувати себе жаданим

У мене є негласне правило: кожній людині, яка приходить до мене, намагаюся завжди приділити увагу. Частенько, коли хтось приходить зі словами: «А можна каву?», то я відповідаю: «Ой, дайте кілька хвилин подумати.. Хоча, знаєте, можна». Людина спочатку ніяковіє, а потім починає сміятися. Кожен гість має відчувати себе жаданим. Ось черга вибудовується, а людині, яка стоїть в самому кінці, говорю: «Я вас бачу», намагаючись всім виглядом показати, що чекаю на неї.

Дуже важливо, аби людина, яка приходить за кавою, відчувала себе потрібною. Так само я обираю кав'ярні, в які постійно ходжу. Хай кава буде неідеальна, але якщо бариста буде усміхатися, то я зайду ще раз. Гості ж приходять не лише за напоєм, а й за емоціями.

Моя місія як бариста — навчити людей пити якісну та правильну каву. Цей напій я часто порівнюю з вином, через різноманітність його смаку та аромату

Кайфую від того, коли готую гостям каву. Для мене найбільша винагорода — це коли людина повертається до закладу. Мені часто дзвонять і питають, чи я сьогодні на зміні. Доводиться приходити, робити напій і далі йти у справах. Мрію колись відкрити повноцінну кав’ярню, де можна було б посидіти, тож сподіваюся, що скоро доросту і до цього рівня.

Вас може зацiкавити

photo 2024 11 02 15 02 24
🫂 «Почула противне дзижчання, а тоді — вибух». Репортаж із будинку, в який влучив російський безпілотник
«Полетіло, і скло, і двері — все на світі».
photo 2024 11 01 20 44 25
⚡️ Росіяни завдали удару по Сумах (оновлено)
Внаслідок атаки є травмовані люди
464524929 538998662398166 7116031995329698428 n
🎭 Театр імені Щепкіна покаже фрік-шоу «Аліса в Дивокраї» в Києві
Виставу гратимуть виключно чоловіки
DSC01704
🎃 Діджей-гарбуз грає для відьом, мухоморів та ельфів. Як пройшла благодійна «ніч жахів» у Pogrib
Гадають на таро і танцюють в костюмах
IMG 9839
🫂 Що ж ми (і ви) зробили за цей сезон обіймів у «Дворику на Кузнечній»
«Дворик на Кузнечній» провів понад 50 івентів за п'ять місяців
Знімок екрана 2024 10 31 173800
🧽 Де почистити одяг і меблі в Сумах — добірка хімчисток та клінінгів
Зібрали дев'ять хімчисткок і клінінгових компаній