Денис Григор’єв працює стоматологом, а у вільний час одягає свій гідрокостюм та пірнає під воду. Він створив свій дайвінг центр у Сумах та є сертифікованим інструктором із дайвінгу. Що собою являє підводний світ, чи можна пірнати взимку та яка глибина була найбільша, Денис розповів Цукру.
Кістка мамонта була першою знахідкою
Моє захоплення дайвінгом почалося у той момент, коли я знайшов кістку мамонта. Якось ми з друзями пірнали у Сеймі на затримці дихання. Я занурився із ліхтарем і помітив нетипову колоду. Коли наблизився, то зрозумів, що це не дерево. Почав цікавитися, читати про це, потім показав своєму знайому, який займався палеонтологія, і він сказав, що це кістка мамонта. Згодом я пройшов курси, які дали можливість стати дайвінг-інструктором.
За професією я стоматолог, керую клінікою, а вільний час приділяю пошукам різних древностей. Дайвінг – це більше хобі, ніж професія
А ще я трохи захоплююся підводною археологією, почав цим займатися кілька років тому. Усі предмети, які знаходив, були дуже давніми, більшості з них тисячі років. Я ці речі не продавав, здебільшого колекціонував. Усе знаходжу на території Сумської області.
Ніхто не занурюється сам
Дайвінг – дороге захоплення. Хороше спорядження можна знайти приблизно за 12 тисяч гривень, але б/у. За ним потрібно слідкувати, проводити щорічний огляд. Я пройшов курс по вирішенню неполадок, тож можу все це робити самостійно. Якщо людина не проходила курсу, то їй доводиться відправляти спорядження у Київ або Харків для перевірки, бо від його якості залежить безпека.
Деякі люди, які збираються пірнати, думають, що можуть захлеснутися під водою. Конструкції сучасного спорядження зроблені таким чином, що якщо елемент ламається, то починається вільний потік повітря. Як дихати під водою, коли трапляється подібна ситуація, розповідається на інструктажах перед самим зануренням. Людина пробує це все робити, щоб в екстрених випадках не панікувати. Усі елементи дублюються, є октопус, який дають своєму напарнику.
Самостійно ніхто не занурюється, дозволяється лише з інструктором або напарником. Пірнати можна при будь-яких погодних умовах. Усе залежить від ступеня термозахисту, тому для цього створили різні гідрокостюми. Саме обладнання щороку стає кращим та безпечнішим. Для всіх видів занурення, здавалося б схожих, існує різне обладнання, яке має свою функціональність та специфіку. Вода передає тепло в 20 разів швидше, ніж повітря, тому слід правильно обирати теплозахист.
Руками чіпати не можна
У дайвінгу є правило – ми не чіпаємо, а тільки дивимося. Наприклад, якщо ми торкаємося коралів, то це може їх зруйнувати. Нам може здаватися, що це камінь, але доторком ми заподіюємо шкоду цьому організму. Тому завжди треба слідкувати за плавучістю, намагатися ластами не зачіпати корали, бо вони швидко помирають. Слід також знати про небезпечних морських жителів, аби бути обережнішими. Наприклад конуси, йоржі, крилатки, скати. Я своїми очима бачив усіх, але всі вони не несуть небезпеки, поки їх не чіпають.
Також є небезпечні медузи, але вони рідко зустрічаються, як і акули. Останніх взагалі дуже мало, і побачити їх – велика радість для дайвера. В останній поїздці я зустрічав рифових акул, вони боягузи, тому швидко втекли та навіть не дали себе сфотографувати. Найчастіше акули нападають, якщо відчувають смак крові або якщо людина горизонтально рухається. Тоді вона схожа на морського котика, якими харчуються деякі з них.
Найбільшу небезпеку несе сам дайвер, якщо він неправильно себе поводить, або йде під воду в стані алкогольного сп’яніння
Один із найцікавіших морських жителів, якого я бачив під водою – гігантський коник на Зінзібарі. Він був сантиметрів 20 загального розміру. Я навіть не знав, що такі гіганти бувають, бо для такого виду – це чималий екземпляр.
Вчить людей позбуватися страхів
У дайвінгу дуже розвинене партнерство. Напарник та інструктор завжди поряд, навіть якщо пірнає група. Група – це команда, тож якщо одній людині стало погано, то спливають всі. Дайвінг вчить людей позбуватися страхів – страху глибини, страху темряви, страху замкнутого простору.
Також дайвінг вчить спогляданню. Коли я пірнав вперше, то дивився на великі об’єкти. Я спостерігав за великою рибою, черепахою чи великою щукою. Потім почав концентруватися на середніх об’єктах. Можна пірнути й на одному місці провести купу часу, щоб видивлятися у різні деталі. Якщо намагатися їх розгледіти, то побачиш буяння життя.
Одного разу я знімав дно річки. Якщо дивитися здалеку, то бачиш пісок і нічого більше. А якщо придивитися, то на цьому дні купа мікроскопічних молюсків, які знаходяться в постійному русі
Є різні типи дайверів, наприклад шукачі, які очима шукають та знаходять щось цікаве, а є дайвери, які фокусуються на своїх відчуттях. Тобто людині подобається стан невагомості під водою, тож їй все одно, де пірнати. Вода – це колисанка життя, а ще гідрокосмос та інша планета в нашій планеті. Якщо плавати взимку, то під льодом дуже красиво, здається, що темно, але коли дивишся вгору, то бачиш дивовижну гру світла. У дайвінгу все прекрасно, головне – помічати.
Займатися дайвінгом може кожен. У мене був один друг, і коли він прийшов до мене на курс, то не вмів пірнати з маскою та трубкою. Я подумав, що не зможу його навчити. А потім він навчився ловити нейтральну плавучість, а це найскладніше в дайвінгу. У цей момент я зрозумів, що треба вірити в кожного свого учня, і займатися до останнього, і тоді все вийде.
Коли людина занурюється під воду, то може затекти маска. Вона нічого не бачить і може початися паніка. У багатьох також є страх дихати під водою, бо це незвично. Людину беруть на човен, інструктор розповідає як та чим користуватися, потім вони разом йдуть під воду. Інструктор навіть не відпускає, а тримає людину за вентиль балону. Усюди є ліміт глибини, на яку можна заглиблюватися. Коли я навчаю людей, то спочатку одягаю спорядження на людину, заходжу з нею по груди у воду, вставляю регулятор і змушую дихати на поверхні. Дихати слід рівномірно та глибоко, бо це заспокоює. Якщо людина правильно навчена, то в неї не буде паніки.
Я поки не сильно завантажений курсами, декілька учнів усього навчаю. Переживаю, щоб не почалось емоційне вигоряння, коли улюблена справа перетвориться в рутину. Знову ж це індивідуально для кожного, і це треба пережити, аби зрозуміти. Я машиною вивожу в місце, де будемо занурюватись. Є кілька точок на території області. У мене є друг, який власноруч побудував пліт, і ми щоліта їздимо з ним в мініекспедиції, якраз коли знаходжу різні археологічні предмети.
За своє життя пірнав у різних точках світу: в Мексиці, Філіппінах, Танзанії, Іспанії, Чорногорії. Якщо у подорожах планується багато занурень, то беру із собою дайвінг-костюм. Моя дружина також пірнає, але захоплюється фрі-дайвінгом – пірнає на затримці дихання. Якщо ми родиною їдемо відпочивати, то кладемо лише регулятор, через який дихаємо.
Найяскравіший мій спогад – це дайвінг у Мексиці. Ми там пірнали в морі всього двічі, весь інший час провели у джунглях і сенотах. На певній глибині відбувався процес розкладу плодів. Раніше там була печера, а зараз це своєрідний колодязь. У печерах є солоний шар води, є шар прісної, а є сіроводородна хмара, продукти бродіння. Спочатку пливеш, і вода прозора, потім шар, який називають галаклін, усе розпливчасте перед тобою. Відчуття, ніби щось в око попало, і ти нечітко бачиш, а потім йде шар туману. Світиш ліхтарем, бачиш залишки каменів, це незвичайно красиво, і навіть магічно. Сенот цей сильно запам’ятався. Стільки форм життя там, усього не перерахувати. Вода знімає втому, знімає напругу, заспокоює будь-яку людину.
Усе найкрасивіше знаходиться на поверхні
У залежності від того, на якій глибині ми знаходимось, у нас різний розхід повітря. Чим глибше, тим він більший. Я не намагаюся дуже глибоко занурюватися, найбільша глибина була 44 метри, і на цьому я зупинився. Чим глибше йдеш, тим більше ризиків. Ніхто до кінця не знає фізіологію людського організму та як він реагуватиме. Частина мене хоче побачити таємні глибини морів, але інша частина говорить, що вся краса на поверхні, там де сонце все освітлює.
Є фрі-дайвери, які пірнають на затримці дихання, не використовуючи жодних систем. Звичайні дайвери пірнають зі скобою чи аквалангом – спеціальний надувний жилет і балон пристібають позаду. Буває, що балони застібають по боках, але це здебільшого для печерного дайвінгу, щоб можна було з легкістю відстібнути кожен із балонів і притиснутися в маленьку дірку в печері..
Для дайвінгу немає обмежень в рості чи вазі, є лише протипоказання за станом здоров’я. Єдина проблема, яка може виникнути – це знайти відповідний розмір гідрокостюма
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».