🏭 Працює на заводі та мріє про переробку пластикових пляшок — розмова з Андрієм Чумаком

Про двоє штанів на роботі, чотири будильники та новий фотоапарат

IMG_4576

Андрій Чумак працює на заводі «Насосенергомаш» з 2013 року. Зазвичай його день виглядає так: чотири будильника зранку, потім п'ятихвилинка перед початком робочого дня, а далі важка фізична праця. Щоб не перетворити свій відпочинок у перегляд серіалів з пляшкою пива, він старається читати та дивитися розвиваючі шоу. У розмові з Цукром він розповів, ким хотів бути в дитинстві, для чого йому двоє штанів на роботі та про що мріє.

Спочатку думав, що це тимчасова робота

У дитинстві я хотів бути лікарем, але згодом перегорів. Мій тато лікар-офтальмолог, тож я з малечку бачив, що це важка праця. Мабуть, через це й не пішов на цю спеціальність, та і в школі вчився не надто добре.

Згодом вирішив вступати до СумДУ, але на першому курсі не зміг витягнути навчання, тож після першої сесії вилетів. Потім пішов на оператора комп’ютерного набору, бо говорили, що ця професія всюди потрібна. Якийсь час, коли настала криза, я був без роботи, і почав думати про те, щоб зайнятися вебдизайном чи чимось таким.

А потім, у 2013 році, випадково влаштувався на «Насосенергомаш». Коли тільки прийшов на завод, то не знав, куди себе діти та що робити. У них були свої курси, години по три, тому спочатку ходив на них, але як і що робити — дізнавався вже під час самої роботи. Спочатку були думки, що це тимчасова робота, і що я все одно звідси піду. Але все затягнулося, я звик, і тепер це певна зона комфорту. Плюс, коли багато роботи, то ти можеш нормально заробляти.

IMG_4580

Чотири будильники, щоб не проспати

Я працюю щодня з 7:30 до 16:30. О 6:45 же виходжу з дому та йду пішки до заводу. Організм з часом звикає прокидатися о шостій, але все одно ставлю чотири будильники, щоб не проспати. У нас є перша, друга і третя зміни. Я ходжу на першу. Зранку на роботі проводиться п’ятихвилинка, де виходить старший майстер, і розповідає, що потрібно зробити й дає добово-змінні завдання. Є журнал, де пишеться номер креслення та операція.

Якщо багато роботи, і ми хочемо заробити, то не особливо виходить відлучатися на перерви. Якщо ставка, то нам платять за години, скільки ми тут перебуваємо. Але є ще робота, де зазначається, що ми 30 деталей маємо зробити за певний час. Ти оцей час закриваєш, і чим швидше зробиш, тим більше шансів трохи заробити. Якщо пощастило, і не потрібно на роботі залишатися, то я пішки йду додому, і там відпочиваю.

Після роботи я зазвичай відсипаюся, або дивлюся щось на ютубі. Але коли ти задовбаний, то нічого не хочеш. Зазвичай вдома дивлюся огляди фільмів, або кліпи, але це приїдається. Наприклад, я читав блог Варламова, але він тоді більше писав про подорожі, а зараз знімає про урбаністику, і мені цікаво за ним спостерігати. Люблю також дивитися «Клятого раціоналіста» та «Довколаботаніку».

IMG_4579

Робота в нас дуже різна, але основне направлення — виготовлення деталей для насосів. Є станки, де потрібно все робити руками. Я ж працюю з ЧПУ — це комп’ютер, якому задається програма, за якими координатами вона повинна їхати та з якою швидкістю. Виходить потокове виробництво. Є кілька операцій, які ти виконуєш, а коли доробив, то переходиш на інший станок. Деталі крутяться — це одна справа, але потім треба до них під'їхати та затиснути, аби все не поламати.

Говорять, що перші цехи будували німці, тож у нас досить холодно. Взимку одягаємо бушлати, двоє штанів, а спеціальне взуття видають. Якщо багато роботи, то швидко зігріваємося

Звісно, інколи на заводі бувають травми. Наприклад вилітає стружка, а вона може бути гарячою, тому можна отримати опіки. Стружка може йти стрічкою та закрутитися навколо ноги чи руки, може подряпати сильно, і це буде не просто маленька ранка. Але я стараюся бути обережним.

«Люди заводські — вони прості»

Я працюю в бригаді, тому в нас є невеличке ком’юніті. У більшості спілкуємося про політику, комп’ютерні ігри та що цікавого сталося. Зазичай обговорюємо новини чи підколюємо одне одного. Люди заводські — вони прості. Для більшості головне, аби вистачило грошей на життя, щоб не підвищувалися податки та ціни. У нас раніше була бригада із шести чоловік, і було троє молодих, а інші дорослі. І от вони варилися в тому, що їм потрібно заробити більше коштів, прогодувати сім’ю і дати кишенькові дітям, але на цьому все.

IMG_4575

Через те, що в нас важка фізична праця, і потрібно якось розслабитися, деякі заводчани багато п'ють. Якщо в тебе болять м’язи, то зеленим чаєм ти себе не заспокоїш, тож обираєш міцніший напій.

Тому деякі люди, які тут працюють, вживають поза роботою алкоголь, бо це може бути як емоційна розрядка, так і фізична

Але я особисто цього боюся, тому стараюся читати, чи якось розвиватися. Мені не хочеться, аби це перетворилося в те, що я приходжу додому, беру пляшку пива, і потім лягаю спати. Розуміння, що на такій роботі можна спитися, воно мене мотивує до розвитку. Не можу сказати, що працювати на заводі дуже класно, але колектив у нас хороший, та і гроші нормальні платять.

IMG_4577

Електросамокат чи фотоапарат?

Працювати на заводі — фізично важко, і організм сильно втомлюється. Ти багато працюєш, приходиш вбитий, але ти відпрацював, отримав свої кошти, і знаєш, що вони заплачені за роботу. Я абсолютно не шкодую, що прийшов на завод, бо класно знати, як тут все влаштовано. Хоча професію я б змінив.

Мені б хотілося піти з заводу, але я поки не знаю, куди подітися. Як варіант, хотів би зайнятися фотографією, бо там є, де розгулятися. Я люблю красиві світлини, навіть знімав якось для себе та старався це на стокових сайтах продавати. У мене була колись цифрова мильниця, але зараз я мрію купити дзеркалку. Навіть кошти назбирав, які хочеться максимально інвестувати. Є ще варіант купити електросамокат, щоб їздити ним на роботу. Але поки не визначився, що краще купити.

Колись думав над тим, що було б прикольно зробити завод по переробці пластикових пляшок. Якби придумати щось таке, аби збирати сміття в річці, бо у нас водойми в жахливому стані. Ще класна ідея, як той Варламов, шастати та знімати, в якому стані в нас двори. Пояснювати, чому так не має бути та показувати приклади, як це могло б виглядати. Ось такий освітній проєкт теж був би мені цікавим. Проте, зараз я нічого не роблю для того, щоб це реалізувати, тож можу назвати це просто своєю мрією.

швеція

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проєкт Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.