Бути сумським фотографом — це і легко, і складно водночас. Невеликий вибір локацій, відсутність нормального кар’єрного росту та прохання замовників знизити ціну — змушують багатьох виїжджати. Історію про те, як пішов із заводу й за кілька років освоївся у професії, розповідає Цукру сумський фотограф Олександр Шалухо.
Зарплати на заводі не вистачало
Я отримав інженерну освіту, а після одразу пішов працювати на завод. Зарплата складала близько трьох тисяч гривень — і це здавалося навіть не найгіршим варіантом на той момент, але сам собі дивувався, як на них виживаю. Коли одружився й народилася донька, відчув, що грошей стає катастрофічно мало. Почав думати, де б ще заробити й звернув увагу на фотоапарат, який лежав вдома, аби фотографувати сім'ю та посиденьки з друзями.
Прикинув: якщо робитиму одну фотосесію за 300 гривень, то десять фотосесій на місяць — це моя місячна зарплата на заводі, тільки щоб її отримувати, треба витрачати 10 годин на місяць, а не 12 на день
Так я з 2016 року і став практикувати. Починав зі знайомим фотографом, який розповів ази й підтримав мою ідею з відкриттям студії. Фотостудія — це взагалі класний варіант для старту: ти й гроші заробляєш, і вчишся. Через деякий час ми з другом студію закрили й стали працювати як два окремих фотографи. Працювати я почав одразу. Не було такого, що паралельно з роботою на заводі вивчав фотографію, щось дізнавався, і тільки через час почав знімати.
У мене все навпаки: спочатку звільнився, а потім вже і фоткати почав
Власна фотостудія принесла ім'я
Чотири роки я в професії, але не можу сказати, що заробив собі гучне ім'я. Мені навіть здається, що більш впізнаваним воно було на самому початку, коли мав власну фотостудію і постійний потік клієнтів, які дізнавалися про мене природним шляхом.
Воно ж як було: людина приходить на зйомку до студії зі своїм фотографом, а дізнається ще й про мене
Після закриття студії працювати над впізнаваністю і залученням нових клієнтів довелося по-іншому. Усе почало залежати від того, чи достатньо активно ти ведеш свої соціальні мережі. Помітив, що досить місяць щось не постити й не проявляти особливої активності в інтернеті, як кількість зацікавлених різко зменшується.
У цьому був безумовний плюс фотостудії: ти міг просто існувати, а люди все одно про тебе дізнавалися
Але зараз, коли не займаюся більше фотостудією, мені навіть легше. За нею ж потрібно стежити, вкладати гроші, постійно розвивати. Ти маєш бути прив'язаним до одного місця і коли їдеш, скажімо, в інше місто, необхідно наймати адміністратора й сплачувати за нього податки. Тому для себе я вирішив: краще буду розвиватися виключно у сфері фотографії, їздити по інших містах і творити як вільний художник, ніж повернуся туди, звідки починав.
Час від часу фотографую весілля в Києві, Запоріжжі, Харкові, Херсоні
Цінник, в залежності від того, звідки надійшло замовлення, я не змінюю. Додаю, звісно, у вартість проїзд, проживання та харчування, але ціна на послуги фотографа завжди одна й та сама. Помітив, що коли зйомку замовляє людина з іншого міста, то найчастіше це відбувається через ціноутворення. Заплатити сумському фотографу за роботу, проїзд та проживання дешевше, ніж платити місцевому виключно за послуги.
Власний стиль — це знак якості
Нові фотографи як з'являються, так і зникають. У нас же люди як звикли, купив непоганий фотоапарат, написав в інстаграмі «фотограф Суми» і все. Тим паче, що сучасна техніка дозволяє це робити: можна навіть у налаштуваннях особливо не копатися, на функцію «авто» поставити й отримати якісне фото. Та справжнього фотографа відрізняє розуміння тонкощів спілкування з клієнтом, вміння вибудовувати потрібні кадри, знання обробки й особистий почерк.
Власний стиль — це знак якості, який переконує клієнта у тому, що він гарантовано отримає хороші фото, навіть якщо на вулиці буде дощ, у нареченої зникне настрій, а чоловік не вміє позувати
Мій стиль — це світла й тепла фотографія. З самого початку, до речі, так обробляв. Надихнувся роботами напарника, подивився, зрозумів як це робиться, і почав творити. А потім вже не захотів щось кардинально змінювати: стиль я виробив, мені комфортно, людям звично. Іноді, звісно, експериментую і додаю в серії не тільки світло-ніжні фото, але загальну стилістику намагаюся не змінювати.
У нас багато гідних фотографів
Конкуренція є скрізь. Чи легше працювати в Сумах, ніж в інших містах, питання спірне. Моя думка — у нас багато гідних фотографів. І це круто, вони створюють те саме відчуття конкуренції, без якого ні в кого б не вийшло нормально розвиватися. Інша справа, що в Сумах існує не надто висока цінова політика.
Навіть найдосвідченіший та найталановитіший сумський фотограф не зможе встановити цінник вище тисячі доларів, тоді як у Києві чи Харкові він вважатиметься середнім
У нас як: локацій хороших мало, все сотні разів вже перефотографували в одних і тих самих студіях, лісах та вулицях. І тепер, щоб красиво й по-новому знімати, потрібно ламати мозок, шукати несподівані пози й цікаві куточки. У містах-мільйонниках такого немає. Там інтер'єри кращі, кафе дорожчі, архітектура різноманітніша, та й фотостудій більше з низькими цінами.
У мене були думки про переїзд, але я вирішив, що поки не готовий змінювати місце проживання, бо мені подобається в Сумах
Звик до цього міста, задоволений заробітком, який отримую, маю дочку, яка тут ходить до школи. Та й забаганок не маю таких, що підштовхували б заробляти у чотири рази більше.
Інколи стаю сімейним фотографом
Не всі, звичайно, але багато хто йде у весільну зйомку. Напевно тому, що це найдорожчий сегмент, в якому за один день можна заробити більше, ніж за кілька зйомок іншого жанру.
Якщо говорити про мій прайс — а він вважається середнім по Сумам — то за один весільний день я можу отримати 450-500 доларів
А щоб звичайними зйомками заробити таку суму, маю провести їх разів 12. І хоч весільні фотосесії й вважаються найскладнішим сегментом ринку, мені вони однаково подобаються найбільше. Особливо люблю історії, коли пара приходить на фотосесію лав сторі, їм подобаються роботи, через кілька років вони замовляють зйомку весілля, потім вагітності, хрестин, першого дня народження дитини та звертаються до мене кожен раз, коли потрібно фотографувати якусь подію.
Виходить, що я як сімейний терапевт чи психолог, стаю сімейним фотографом
«А можна дешевше?»
Буває таке, що люди цікавляться зйомкою, а потім дізнаються ціну й відмовляються від неї. Особливо останнім часом, коли в людей стало менше грошей. Але це життя, і мене радує, коли відкрито говорять: «Спасибі, я не готовий платити такі гроші». А більшість же каже: «Ой, ми подумаємо». І ти сидиш потім й гадаєш — це та категорія людей, які дійсно думають, чи та, що таким твердженням вуалюють відмову.
Не всі розуміють, що ціни не зі стелі беруться: нормальний фотоапарат коштує мінімум три тисячі доларів, комп'ютер — дві з половиною тисячі, а ще ведення соціальних мереж, техніка, постійне навчання та витрачений час
Коли люди запитують «а можна дешевше?», єдине, у чому можу піти їм назустріч — не віддавати друкований матеріал, коробочку і флешку, зменшивши суму на 500-1000 гривень. Але того, хто не готовий заплатити мені 14 тисяч, навряд чи врятує така поступка.
Перспектива кар'єрного росту в Сумах у тому, щоб синонімом до слова «весільний фотограф» стало твоє ім'я
Помітив, що фотографи почали масово знижувати ціни на свої послуги. І демпінг завжди існував, але зараз він набирає якихось неадекватних оборотів. Люди значно знижують цінник, просто або йшли до них, а не до когось іншого. Не розуміють, мабуть, що коли ситуація в країні стабілізується, карантин закінчиться і в людей знову з'являться гроші, вони навряд чи зможуть так само легко свої ціни підняти. Я дотримуюсь правила: маю середню цінову політику — нехай такою і залишається.
Краще візьму у сезон сім весіль за ці гроші, зберігши якість послуг і ціну на них, ніж потім втрачатиму клієнтів через постійні ігри з цінником
Одною творчістю ситий не будеш
Працювати заради самої роботи, якою б чудовою вона не була, нікому не цікаво. Професія фотографа справді дуже надихає, я завжди кайфую й ніколи не відчуваю напруження. Але існує тонка межа між вільною творчістю й комерцією. Варто розуміти, що заробляють саме комерційними зйомками. А якщо ти будеш ніжною душею, яка без кінця-краю шукає нові форми й експериментує, далі творчості справа не зайде.
Люди не платитимуть тобі за чистий арт
Звичайно існують люди, які розуміють нестандартні ідеї: нечітке фото, ракурс через лампочку, розмита дитина на загальному фото й все таке. І я роблю такі фото, але їх — меншість. Логіка проста: якими б класними, новими та незвичними фото не були б, бабусі їх не покажеш.
У мене мама свого часу говорила: «Саш, я все розумію, але ти поганий фотограф»
Я то усвідомлював, що не поганий фотограф, просто мамине бачення мистецтва зовсім не таке, як у мене. Тому фотограф — творча професія, але гроші в ній заробляє той, хто вміє працювати за чіткою схемою і незалежно від обставин давати гарантовано гарний і зрозумілий всім результат.
У мене немає права на помилку
Часто доводиться фотографувати події, що відбуваються у людей тільки раз у житті: весілля, вагітність, ювілей. Дитина народжується лише раз, весілля вдруге не зіграється, і ти не зможеш прийти познімати ці емоції ще раз, якщо спершу зробив щось не так.
Пам’ятаю, була ситуація: фотографував вісімдесятиріччя, дуже важливу для сім'ї подію, де багато бабусь і дідусів, багато емоцій. Потім сів за комп’ютер і почав форматувати флешки. Дивлюся на екран, бачу, що форматується дві флешки, одна закінчує швидше і я випадково ставлю форматувати ту, яка з цієї фотосесії була.
Сиджу й думаю: «Здається, я влип...»
Ніч тоді не спав, але з допомогою знайомого все відновив. З того часу, до речі, впевнений: абсолютно все відновлюється і жодна інформація не зникає безслідно.
Інстаграм залишає опіки
Ведення соціальних мереж — це зараз надважлива штука. З власного досвіду зрозумів, що коли робиш це регулярно, то потік клієнтів зростає, про тебе пам'ятають і роблять замовлення. А коли місяць шукаєш відмовки, чому ти зараз не можеш скласти стрічку або написати кілька постів, не роблячи жодних дописів, люди починають про тебе забувати.
Знаю, що багато хто сьогодні наймає сммщиків, і вони напевно можуть вести сторінку набагато краще, ніж я сам, але поки що намагаюся це робити власноруч
А взагалі інстаграм, попри те, що є непоганим бізнес-майданчиком, це суцільний обман. Багато людей намагається здаватися там набагато кращими, ніж у житті. І я на цьому одного разу обпікся, як влаштовував TFP зйомку — коли модель оплату за роботу отримує не грошима, а зробленими кадрами. Була неймовірна задумка красивого ранку нареченої, замовлені флористи, декоратори, візажисти, орендована студія. Знайшов дівчину в інстаграмі: гарне личко, ідеальна фігура, відповідний типаж. І в день зйомки, коли все вже було готово, а вона приїхала від візажиста, я подумав, що помилився й випадково написав не тій людині.
Як зараз пам'ятаю: дивлюся на фотки в інстаграмі, дивлюся на неї, і сам себе питаю: «Ти хто?»
З хорошим організатором і працюється легше
Є в Сумах весільні організатори, але деякі з них абсолютно не розуміють, як правильно працювати всередині команди, розпоряджатися часом і керувати підрядниками. З такими, звичайно, працювати важче, ніж без них.
Але якщо переді мною стоїть вибір: працювати одному або з хорошим організатором, я звичайно оберу другий варіант
Набагато легше віддати частину відповідальності за технічні моменти іншій людині й зосередитися виключно на фотографіях. Така ж історія і з відеографом. Іноді почую, з ким в парі працюватиму, і думаю: «Дуже добре, з ним класно в команді, ніхто нікому не заважає». А буває, що не виходить знайти спільну мову з відеографом, але працювати ж все одно треба.
Найголовніше, щоб наші ідеї співпадали в плані продакшена й не було такого, що я прошу наречену зробити ніжний вираз обличчя, а він після мене підходить та просить чогось драйвового
Що стосується авторського права — то така річ, що я маю у кожного питати дозвіл на публікацію фото в інтернеті. В принципі, я завжди при віддачі матеріалу цікавлюся: «А можна ваші фотографії публікувати в своїх соціальних мережах?». Але найчастіше ті, хто проти, кажуть це ще під час зйомки.
Зараз я не планую йти з професії. Єдине, куди готовий буду податися, це власний бізнес
Поки не прийшло осяяння, чим хочу займатися, то витрачатиму свій ресурс на фотографії. Тим більше не прийшов я ще до тієї мети, якої хотів досягти, і тих грошей, які міг би заробляти. Для цього потрібно просто працювати. І в Сумах можна заробляти хороші гроші. Головне — хотіти й не відкладати задуми на потім.
Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проєкт Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.
