🧪 «Я не займаюся наукою заради науки»: історія сумського вченого Дмитра Бідюка

Науковець — це не халат, лабораторія й пробірки

photo5382079478202741889

Дмитру Бідюку 35, він виріс у Харкові та переїхав до Сум шість років тому. Усе життя займався наукою й викладав дисципліни, пов’язані з харчовими технологіями. Спочатку в рідному місті, а потім у СНАУ, куди запросили, запропонувавши кращі умови. З 2019 року Дмитро очолює «FoodBIOPack» — організацію, що розробляє біорозкладні пакування. Про те, як створювалися екопакети, чому українським вченим ще далеко до європейських колег та як воно — бути науковцем у Сумах, Дмитро Бідюк розповів Цукру.

Завжди щось вигадував і конструював

Науковцем я ніколи не мріяв бути. Це сталося само собою: з дитинства цікавився розробками, завжди робив щось власними руками, вигадував, виточував, навіть зброю конструював. А коли вже в університеті навчався, почав займатися науковою роботою, пішов до аспірантури й захистив дисертацію.

Згодом почав думати над тим, аби зробити щось корисне для суспільства

І якось завжди був пов’язаний із виробництвами. У Харкові був причетний до виробництва з перероблювання соняшника, що створювало корми для домашніх тварин. Масовим воно не стало, й у порівнянні зі світовими виробниками було примітивним, але на той момент дало величезний поштовх до роботи.

Коли жив у Сумах, співпрацював із компанією, що розробляла картопляні чипси, виготовлені з напівфабрикатів. Свого часу навіть Глобинський м'ясокомбінат замовляв у науковців СНАУ проєкт: робили їх сосиски більш міцними, аби під час варіння вони не розпадалися.

IMG_5558

Не робити те, що вже давно зроблено

Науковець в Європі та в Україні — це дві різні людини. Та все ж дещо їх об’єднує: будь-хто, пов’язаний з наукою, приділяє роботі більшу частину свого часу.

Стереотипно робота вченого виглядає так: прийшов зранку, надягнув халат й весь день у лабораторії з пробірками проводиш

Насправді ж основна частина роботи — аналітична, коли систематично вивчаєш всю наявну в світі наукову інформацію. Я завжди кажу студентам: «Не треба одразу кидатися й робити досліди, варто спочатку сісти й вивчити літературу, аби не робити те, що вже давно зроблено». Думаю, це найголовніша порада, хоча б з огляду на те, що наука в Україні значно відстає від світової. І перше, що ми маємо встигати робити — це моніторити нові відкриття.

Робота руками не є такою важливою. Проте я це тільки з досвідом зрозумів. Бо коли навчався, немало зустрічав викладачів з позицією «Ти роби, а там видно буде!». Десь всередині себе розумів, що відбувається щось не те, але пояснити це не міг. Сьогодні ж розумію, що спочатку вивчення досвіду, потім — практика.

Ідеї є, а людей немає

Українській науці ще далеко до світової. Перш за все через малу матеріальну базу, але великим недоліком є й нестача кадрів. У нас є круті ідеї, але немає людей, які б їх втілювали

Кілька тижнів тому, наприклад, у СНАУ проходив «Хакатон»: захід, під час якого спеціалісти одного профілю, об’єднані у команди, працюють над розв'язанням певних проблем. Приїхала компанія, що розробляє екомеблі з соломи, шкарлупи та глини. Шукали людину, яка могла б зайнятися розробкою, й звернулися до мене. Я знав, хто міг би це зробити, запропонував кільком науковцям, але всі відмовились. А я сиджу й думаю: «Насправді ж завдання нескладне. І сам би за нього взявся, але маю свої проєкти».

Науковців немає, бо їх не виховують. А ті, кого більш-менш чогось навчили, виїжджають за кордон

Презентація проекту у датсько-шведській компанії Arla Foods

До того ж науковці самі по собі відірвані від практичного світу. Бізнес має одні задачі, а вчені працюють над зовсім іншими. Чому й виходить часом, що ти половину свого життя щось робив-робив, а воно виявилося неактуальним, некорисним чи просто супердорогим та недоцільним.

Тож я переконаний: аби наука розвивалася, вона має бути пов’язана з підприємствами та бізнесменами, які розуміються на тому, як заробляти

У нас же виходить, що коли є пропозиції — немає людей, які б їх втілювали. А коли й люди ніби є, то нема пропозицій. Так от за останні місяці три, наприклад, отримав кілька запитів на розроблення рослинних замінників м‘ясних продуктів. Суперпопулярна тема зараз, цікава, перспективна. Запропонував колегам — вони відмовилися. Про що це говорить? Люди, навіть ті, які займаються наукою, не готові брати на себе відповідальність й створювати щось нове.

Зробили пакети з біоматеріалів

Я ніколи не був пов’язаний з розробкою пакувань, тим паче екоспрямування, поки одного дня не запропонували взяти участь у конкурсі стартапів. Це був 2018 рік, я працював з аспіранткою над докторською. Ми тоді саме розробляли термостійкий склад харчових компонентів і, вмотивований конкурсом, я подумав: з цього складу можна зробити щось цікаве, не пов’язане з харчовими продуктами.

Вирішили зробити стаканчики: поклали суміш у форму, висушили й отримали доволі несимпатичний, але практичний посуд, що витримував температуру окропу

IMG_6436

Але треба визнати, що це була лише спроба, матеріал для конкурсу, в який я не вкладав ті сенси, які вкладаю зараз у розроблені продукти. Та коли наші екостаканчиками зайняли друге місце, а розробкою зацікавилися ЗМІ, підприємці та виробники посуду, став заглиблюватися у цю тему.

Зрозумів, що в світі є кілька глобальних проблем: забруднення довкілля пластиком та накопичення харчових відходів, через які втрачається велика кількість грошей та генеруються парникові гази

Що більше я думав про ці проблеми, то глибше занурювався в розробку чогось корисного, нового й цікавого. Так за декілька місяців після стаканчиків разом зі студенткою створили біопакет. До речі, першу плівку, що надихнула на розроблення пакету, отримали випадково. Як зараз пам’ятаю: серпень 2018 року, ми з дипломницею працюємо над дослідженням й робимо розчин, який випадково переливається на поверхню столу, висихає за добу й перетворюється на плівку.

Після першої версії біопакету довелося пережити ще кілька модернізацій, і фінальний варіант ми представили у 2020 році. Масштабно наші пакети доки не використовуються на виробництвах. Але варто сказати, що інтерес до них є, тож сподіваємося, що в майбутньому виведемо продукт на ринок.

Я

«Ваші пакети в окропі розчиняються?»

Люди багато чого пишуть в коментарях. Особливо покритикувати люблять ті, хто як слід в усьому не розібрався. Річ у тому, що біопакети й водорозчинне пакування – два абсолютно різні проєкти, розроблені паралельно один від одного. Суть водорозчинного пакування полягає у можливості позбутися неприродних харчових пакувань там, де це можливо.

Говорячи предметно: таке пакування, зроблене виключно з харчових відходів, цілком може замінити пакетики для приправи в «Мівіні» чи той пластик, у якому продаються сублімовані супи та каші

І от коли ми виставляємо відео, де показуємо, як це пакування розчиняється в окропі, люди пишуть: «То ваші пакети навіть вода утилізувати може?». А це ж не пакети, варто просто розібратися. Критики вистачає. Попри те, що від сум'ян та українців в цілому отримую багато підтримки, хейтерських відгуків – відсотків 10.

Фінансової підтримки маєш шукати сам

Якщо говорити про владу, вона підтримує, але лише нагородами. У 2019 отримував премії від міського голови й кілька грамот. Що стосується фінансової підтримки, то можу сказати так: «Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих»

Хочеш отримати фінансування свого проєкту — подавайся у державний фонд стартапів чи пиши заяви на гранти. Можливості отримати матеріальну підтримку є завжди. Варто лише пошукати.

Я свого часу подавався у фонд підтримки науки в Україні від компанії «Carlsberg». Був 2018 рік, ми тоді виграли грант на 500 тисяч й купили за ці гроші обладнання для дослідження міцності пластику

500 тис. від Карлсберг1

Допомогти науковцю обладнанням — це супер, але важливіші люди. Щоб підтримати науковця, треба перш за все забезпечити його командою. Бо працюючи самостійно він, скоріше за все, не зможе впровадити жодну свою розробку у виробництво. Маю сказати, що влада інколи робить не дуже зрозумілі речі: спрямовує шалені кошти непотрібні будівлі, а про науку майже не згадує.

Але переконаний: якби влада зацікавилась й справді захотіла посприяти розвитку науки, вона б це зробила

Наука — прибуткова справа?

Наукова діяльність для мене — це поєднання палкого ентузіазму й матеріальної складової. Науковцем працюю перш за все тому, що кайфую від цього. Проте я не займаюся наукою заради науки, і завжди орієнтований на заробіток. Чесно скажу: яким би цікавим і важливим не було питання, не візьмуся за нього, якщо потенційно не отримаю з цього прибутку.

Звісно, вчені за кордоном можуть дозволити собі все життя присвятити вивченню космосу. Це не принесе їм грошей, але якщо дають гранти й фінансують діяльність — чому б і не зробити внесок у науку майбутнього?

1 місце у номінації на конкурсі в Данії

У мріях — «ресторан без відходів»

Сьогодні найактуальніше питання — розробка екологічних пакувань, бо тут стільки всього ще можна придумати! Але якщо відійти трохи від цієї теми, то в майбутньому хотів би звернути увагу на харчовий бізнес.

Якщо точніше — створення такого собі «Zero waste-ресторану»: закладу, який не залишає відходи й повторно використовує навіть лушпиння від картоплі, перетворюючи його на чипси

А ще мене цікавить розробка рослинного м’яса. Сьогодні це суперважливо, бо до 2040 року третина м’ясних продуктів обіцяє бути рослинного чи лабораторного походження. Однак зараз – усі сили в проєкти з розроблення пакувань, а далі, сподіваюся, нові горизонти.

швеція

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проєкт Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.

Подобається читати Цукр? Ми збираємо кошти, щоб робити місто Суми кращим, створюючи тексти про події, що змінюють, та людей, які живуть поруч. Твій фінансовий внесок від 50 гривень допоможе розвитку локального видання та рідного міста.

Подобається читати Цукр? Ми збираємо кошти, щоб робити місто Суми кращим, створюючи тексти про події, що змінюють, та людей, які живуть поруч. Твій фінансовий внесок від 50 гривень допоможе розвитку локального видання та рідного міста.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.