Бачили в місті довгу колону мотоциклістів, або чули щось про мотофестивалі? Цукр вирішив поспілкуватися з президентом одного з байкерських клубів у Сумах, аби дізнатися більше про їхню культуру, об'єднання та мотожиття. Євген Ощепков, який вже чотири роки очолює мотоклуб «Wind Riders MC Sumy», розповів, чому одне одного вони називають мотобратами та яка різниця між байкером і мотоциклістом.
Заводили мотоцикл усім двором
Вперше побачив і дізнався про мотоцикли в дитинстві. Мені було років десять, коли я приїздив до 14-річного брата в гості. Пам'ятаю, тоді йому купили мопед з педалями - «Ригу». Я був у захваті, постійно просив покататись і навчитися керувати ним. Оскільки мені це легко вдалося, брат запропонував зібрати власний мотоцикл з різних запчастин. Складали все на балконі: тато купив новий двигун, а брат допоміг з іншими запчастинами. Так вийшов мій перший веломотоцикл.
Зібрати його вдалося, але кататися на ньому було майже неможливо. Тому я був змушений продати його і купити за ці гроші саморобний автомобіль з мотоциклетним двигуном. Згадую, як усім двором намагалися його завести. Мені хотілося їздити, але в результаті я його більше тягав, ніж катався.
Так за роком в рік, я постійно змінював мопеди, любив крутити техніку і мріяв про серйозний мотоцикл
Нарешті у 25 років я купив собі «Дніпро» - мотоцикл значних розмірів. Проте з часом смаки змінювалися і хотілося вже зовсім протилежного - легкого мотоцикла. Так в мене з'явився китайський позашляховик ендуро, тобто мотоцикл підвищеної прохідності. Пам'ятаю, як одному зі своїх байків я дав ім'я - «Дракончик». Він був дуже рельєфний, що і надихнуло його так називати.
Я продовжував замінювати один байк на інший, обирав щоразу все більш солідний
Постійно шукаючи свій мотоцикл, я прийшов до того, що обираю тихе і розмірене катання. Тому зараз придбав собі не спортивний швидкісний байк, а комфортний для далеких поїздок.
Байкер чи мотоцикліст?
Взагалі, мотоцикліст та байкер майже однакові поняття, але одне слово походить з англійської, інше - український еквівалент. Різниця полягає в тому, що мотоциклісти використовують цей транспорт на роботу і назад. Натомість бути байкером - це означає перебувати в цьому стані постійно. Себе я б назвав саме останнім словом, бо захоплююся байкерством глибоко і маю поруч оточення однодумців - наш клуб «Wind Riders MC Sumy».
Коли ти чимось дуже захоплюєшся, то це стає твоїм життям
Наш клуб був створений в 1999 році, сьогодні я є його президентом. «Wind riders MC Sumy» налічує близько 25 осіб. У нас в назві є літери «MC» - це вид нашого клубу. Ми традиційний мотоклуб із жорсткими правилами існування та уставами. Наприклад, у нашому об'єднанні не може бути жінок та є певна ієрархія всередині. Кожен член організації має свій статус, який ми наносимо на клубну жилетку у вигляді нашивок позаду і попереду. Це для того, аби людина під час спілкування розуміла з ким вона розмовляє.
Також маємо складні правила вступу до клубу. Усе розписано в нашому уставі: як має поводитися член клубу до його прав голосування на зборах. Не дивлячись на суворість правил, для вступу не важливо, який байк ти маєш. Головне бути порядною людиною, мати відповідну водійську категорію і, звичайно, мотоцикл. Взагалі в Україні є й інші види клубів, наприклад, Мотофанклуби, тобто «MFC». Вони функціонують без будь-яких уставів. Також є «MCC» клуби, більш схожі на наш, але з менш жорсткими правилами.
Не зважаючи на те, в якому ти клубі, в байкерів є своя певна культура. Наприклад, на дорозі ми вітаємось одне з одним, піднімаючи руку догори. Навіть, якщо ми незнайомі. Це виражає повагу до кожного в спільноті
Живемо, як мотосім'я
Ми товаришуємо та спілкуємося не лише між собою, а й з іншими клубами. Разом із Глухівським та Конотопським відділом нашого об'єднання організовуємо різні заходи. Наприклад, мотопікніки та два мотофестивалі. Називаємо їх «Весняна торба» та «МотоСуми». На цих зльотах байкерів здобуваємо нові знайомства та спілкуємося за інтересами.
Також любимо приймати інші «МС» клуби з Краматорська, Чернігова, Дніпра у рідному місті. Такі зустрічі зазвичай проходять на окремій закритій території, але далі ми виїжджаємо мотоколоною в місто. Цікаво те, що більшість байкерів мають власні родини, тому на такі фестивалі часто приїжджають із дружиною та дітьми. Моя жінка теж намагається це підтримувати, бо все-таки бачила, за кого заміж виходила.
Ми насолоджуємося життям не одні, а поруч зі своїми однодумцями - мотобратами. З ними ти розділяєш свої вподобання і ви живете, як мотосім'я
Клуб постійно ставить цілі та планує свою діяльність. Хочемо розширювати кількість людей в організації та розвивати відділення в інших містах. Головна наша ціль - підтримувати одне одного, як морально, так і фінансово. Добре, якщо в тебе є підтримка, коли тобі необхідна допомога.
Іноді ініціюємо благодійні акції. Наприклад, пам'ятаю як катали діток з дитячого будинку на байках, завозили солодощі, фрукти та мольберти для малювання. Частіше клубом робимо різноманітні «покатушки» по лісу або на великі відстані. Середня дистанція поїздок, в які вирушаємо - близько 800 кілометрів, але часто їздимо й на довші відстані.
Зараз ми насолоджуємося не швидкістю руху, а новими місцями, краєвидами та поїздками разом. Хоча раніше в мене був мотоцикл, на якому міг розігнатися до 200 кілометрів за годину. На ньому я отримував кайф від стрімкого набору швидкості, а зараз навпаки подобаються комфортні та довгі подорожі, особливо влітку.
У місті ми теж не їздимо швидко, адже не дозволяє стан доріг та відстані. Ти можеш розігнатися, але одразу маєш тиснути гальма на світлофорах. Хоча є інші байкери, які виїжджають погазувати в Сумах. Вони збираються без клубних формувань, а просто для себе. Цим мотожиття і манить: своїм адреналіном і небезпекою.
Я, наприклад, в останню чергу думаю, що катання на байку небезпечне. Задумуюся про це, коли везу за спиною дружину або доньку
Байкерський клабхаус
Зараз такі зими, що ми їздимо майже весь рік. Ставимо байк лише на один місяць. У цей час можемо організовувати зустрічі, спілкуватися на мотоциклетні теми, слухати музику, дивитися фільми в нашому клабхаусі, тобто клубному приміщенні. У ньому ми облаштували й свій мотомузей. У цьому будинку відмічаємо свята та дні народження клубу. Також маємо тут кімнату, де можна переночувати. Це на випадок, якщо комусь потрібна допомога.
У нашому клабхаусі провели майже весь карантин
Поруч ми відкрили мотоциклетне СТО, де ремонтуємо різноманітну мототехніку. Сюди приїжджають лагодити свої мотоцикли багато байкерів міста.
У вільний від байкерства час люди працюють в різних сферах. Хтось механік, інший юрист, а я взагалі маю першу освіту повара-кондитера. Президентство, яке з'явилось у мене близько чотирьох років тому, теж не є основною діяльністю. Хоча я довго йшов до того, аби зайняти цю посаду. Я просто прагнув насолоджуватися мотожиттям та цією тусовкою. У клубі конкуренції за президентське крісло не було. Мою кандидатуру підтримали, а потім проголосували за неї, але завжди можуть зняти. Це можуть зробити не всі, а ті, хто мають право голосу.
Байкерство для мене поки хобі, але хочеться, аби воно переросло в роботу. Тоді з'явиться більше часу, щоб приділяти його клубу, і, відповідно, прискорити його розвиток
Байкерство - це стиль життя
Байкерський та мотоциклетний рух у Сумах швидко розвивається. З 2009 року ми почали проводити фестивалі та побачили, як постійно змінюється склад людей на заходах. Щоразу з'являється все більше нових облич, підростають хлопці, які починають керувати. Звичайно є ті, хто відсіюється і більше ніколи не сідає за кермо мотоцикла, але таких значно менше.
Коли люди в місті помічають наші довгі мотоколони, то більшість з них реагує позитивно. Також усі чули щось про мотокрос. Це організовує інший байк-клуб у Токарях, який займається саме мотоспортом. Якщо людині цікаво за цим спостерігати, то можливо їй варто спробувати проїхатися. Якщо далі з'явиться бажання почати своє мотожиття, то необхідно отримати посвідчення відповідної категорії та придбати свій перший легкий мотоцикл, бо байкерство - це стиль життя.
