fbpx

Сповідь сумських глюкофілів

Якщо глюкофілія асоціюється у вас із “глюками”, то це ви дарма. Насправді так називають колекціонування цукру у стіках. Відповідно, люди, які його колекціонують, називаються глюкофілами.

Звичайно, ЦУКР не міг залишитися осторонь. Тож знайшов і розпитав сумських глюкофілів, як воно такими бути і як з цим жити.

А хто дочитає до кінця, ще й дізнається, що могло статися між двома колекціонерами після розмови з ЦУКРом.

Колекція цукру із близько сотні унікальних екземплярів коштує на OLX від 200 грн.

Окремі колекції з 5-10 штук можна придбати за 50-100 грн, а один стік чи пакетик від 3 до 15 грн.

IMG_5920
IMG_5884

Микола Гуменний

Колекція: 409 унікальних цукрових стіки

Географія: більше 30 країн світу

Період: близько 7 років

Говорить, що займається цим досить пасивно і непрофесійно

Якщо вдалося десь взяти цікавий цукор у стіку, добре, а ні, то й ні. Я не заморочуюсь з цього приводу і не шукаю способи знайти цукор з якоїсь іншої країни, щоб позначити її на карті.

IMG_5872

Зі скількох точно країн є цукор, я не знаю, бо не почав записувати вчасно, а зараз вже не можу згадати, більше тридцяти. Звісно, у моїй колекції переважає український цукор. Його тут напевно до 50%. Є екземпляри і з Європи, і з Африки, і з Азії, і з Південної та Північної Америки.

Записувати, з яких країн привезений цукор, почав близько двох років тому, коли зрозумів, що вже не зможу пригадати, звідки його привезли. Я довго відкладав цей момент, але вже так довідкладав, що тепер не зможу відновити у пам’яті, який цукор звідки. Цукрові стіки переважно не підписуються, ким виготовлено, у якій країні… На деяких вказано країну чи місто, з якого він був привезений. Але переважна більшість містить лише напис “Цукор”, “Сахар”, “Sugar”, “Zucker” і т.д.

У мене є кілька друзів, які часто подорожують, колеги, студенти... Ті, хто знає, що я збираю цукор, з кожної поїздки привозять мені його замість сувенірів. Це доволі зручно, оскільки не потрібно шукати, де купити магнітики, витрачати гроші. Ти просто зайшов у кафе чи у готель, де зупинявся, взяв кілька стіків і все. Це легко!

А почалося усе з прохання знайомої привезти їй цукру. Я тоді збирався їхати зі студентами на програму обміну Youth in Action у Молдову і вона попросила привезти для її колекції цукор із Молдови. Я тоді привіз близько двадцяти унікальних стіків. А, оскільки брав по два-три екземпляри, то однакові залишилися у мене. Потім привозив ще цукор з Македонії, Грузії, Польщі... А коли побачив, що у мене вже є цукор з 5-6 країн і кількість унікальних стіків більше півсотні, сам почав просити знайомих, коли знав, що хтось кудись їде, привозити мені цукор. Отак, колишня студентка підбила мене на це діло, і все “закрутилося”.

IMG_6427
IMG_5868

Улюбленець колекції цукор виготовлений ще при СРСР. Його мені приніс студент. Коли він дізнався, що я колекціоную цукрові стіки, пообіцяв принести раритет. Ніс, правда, місяці зо два, але таки доніс.

Є також у колекції і цукрозамінники, і фруктоза, і кокосовий цукор і цукор рафінад. У тому числі, виготовлений сумським рафінадним заводом.

IMG_5867

Купити мою колекцію не намагався ніхто. Не думаю, що вона настільки цінна. Якщо хтось займається цим професійно, і теоретично міг би купити мою колекцію, як мінімум, він не знає про моє існування, бо я ніде цього не афішую, на жодному ресурсі не зареєстрований, не маю свого сайту і т.д.

IMG_5875

Бували думки про те, що колекцією потрібно або самому краще займатися або врешті передати її комусь, хто займеться нею професійніше. Випити з чаєм чи кавою, точно не було бажання (сміється, ред.). Просто, якщо ті мої один чи два екземпляри цукру з умовної Антігуа випити з чаєм чи кавою, то якось шкода, якщо чесно. Думаю, що колись настане момент, коли я свою колекцію або продам, якщо вона матиме якусь вартість, або віддам тому, хто буде у ній більш зацікавленим. Я не заморочуюся тим, що у мене має бути якась колекція.

Цукор зі своєї колекції взагалі не пробував. Не думаю, що цукор з Шрі-Лінки чимось принципово відрізнятиметься від цукру з Андорри. Але у мене є екземпляри, які повторюються і якими можна обмінюватися, тому теоретично можна і дегустацію влаштувати.

Марина Козлова

Колекція: 603 унікальних цукрових стіки

Період: близько 9 років

Саме та знайома Миколи, яка “підбила” його на створення власної колекції.

марина
IMG_6372

Почала збирати цукор напевно в універі, бо саме тоді посилено стала пити каву. Спершу просто лежало кілька стіків у сумці, а потім мені здалося, що це прикольна ідея почати їх колекціонувати. Так я почала збирати свою колекцію і агітувати усіх друзів та знайомих на цю справу.

Зараз збирати колекцію допомагає вже дуже багато людей. І це вже не лише дідусі-бабусі, а навіть колеги мами та чоловіка, яких я особисто не знаю. Я їм за це, звісно, дуже вдячна. Загалом, зараз десь людей двадцять мені допомагають.

Дуже багато цукрових стіків мені привезла подружка, яка займається хокеєм на траві, тому у моїй колекції є цукор, напевно, з усіх країн Європи. Директор привіз мені цукор з Канади.

Чай, каву п’ю зазвичай без цукру, але вже якщо десь замовляю, то гребу штук п’ять стіків, щоб вже зі 100-відсотковою вірогідністю. У мене це вже як хвороба. Тільки десь побачила цукор у стіках — у мене починається “А можна я цукор візьму? І такий теж, можна?” Єдине — люди іноді дивно на тебе дивляться, коли ти починаєш гребти цукор. Але мені все одно (сміється, — ред.).

IMG_6425

Зберігається цукор у чемоданчику. Просто не змогла нічого іншого придумати, бо він же увесь різної форми. Стоїть чемоданчик на видному місці і, коли хтось до мене приходить в гості, має обов’язкову екскурсію до чемоданчика. Хотіла купити якийсь альбом, але через різну форму не придумала як їх у ньому можна зберігати.

IMG_6479
IMG_6437

Інших колекціонерів цукру не знаю. Навіть не уявляю, скільки їх. Але хтось мені казав, що зараз це прямо якась хвороба...

IMG_6387

Що робити зі своєю колекцією навіть не знаю. Продавати я її однозначно не планую. Принаймні поки. Нехай буде. Може колись вона комусь стане у нагоді. Купувати чиїсь колекції теж не намагалася. Були лише випадки, коли у закладі доводилося купувати цукор, бо його просто так не давали. В Білорусі у мене була така ситуація у кафе “Дворец республики”. Але зазвичай у кафе його дають просто так. У Львові всюди давали безкоштовно, навіть якщо я не пила у них ні чай, ні каву.

Позбутися колекції, продати чи подарувати бажання ніколи не було. Я би може щось інше віддала, але не колекцію.

Я іноді жартую, що у старості продам колекцію і куплю собі яхту і сигару.

IMG_6373

Під час інтерв'ю з Мариною Микола таки наважився і урочисто подарував подрузі усю свою колекцію, зібрану за 7 років. На фото — момент прийому-передачі та радість від поповнення колекції 🙂

IMG_6445 (1)
IMG_6456

Фото: Ольга Коренєва