«У моїй практиці були випадки, коли дівчата вважали, що слід завжди задовольняти чоловіка в ліжку, бо лише тоді можеш називатися справжньою жінкою, чи гарною дружиною. Ще в нашому суспільстві існує стереотип, що чоловіки завжди хочуть сексу, адже вони полігамні. І «нормальна» жінка завжди, при кожному сексуальному контакті повинна отримувати оргазм». Цукр поспілкувався із сексологинею Оксаною Загрибельною про міфи в сексі, про прийняття свого тіла, а також про те, коли та кому слід звертатися до такого спеціаліста.
Оксана Загрибельна: Сексолог або експерт з сексуальності - це психолог, який допомагає знайти свою сексуальність і доводить її до особистого ідеалу. Тобто це спеціаліст, який працює у просвітницькому напрямку стосовно сексу. Робота ведеться також на прийняття свого тіла, його природних реакцій, адже більшість проблем випливають саме з цього.
О. З.: У першу чергу сексопатолог - це лікар. Він спеціалізується на клінічних порушеннях статевої сфери. Але я, як психолог з вузькою спеціалізацією в сексології, працюю над психологічною частиною сексуальних розладів. Деякі проблеми в цій сфері є лише симптомами більш складних соматичних і психологічних порушень. Тому моя робота ведеться в таких напрямках, як гострі та хронічні стресові розлади, депресії, посттравматичні стресові розлади: насильство фізичне, психологічне, сексуальне.
О. З.: Сексології, як науки, не існувало до 20 століття. Саме тому, секс «офіційно» використовувався лише для народження дітей. Про жодне задоволення, особливо про жіноче, чи проблеми в ліжку мова не йшла. Релігійні течії, недостатність наукових знань, культуральні традиції, політичні моменти також впливали на свідомість людей.
Зовсім нещодавно почалися наукові дослідження, і про секс почали говорити. І не лише як про репродуктивну функцію, а і як про важливу частину взаємостосунків
У нашій країні багато людей виховувалися у пострадянському середовищі, де основна цінність - сім'я. Нашим батькам не розповідали про стосунки й секс, вони не розмовляли з нами на ці теми, бо не розуміли всю важливість сексуальної освіти. Говорити про такі речі було «соромно і неправильно». Але маленькими кроками ми рухаємося у прогресивному напрямку, аби про секс почали говорити як про щось природне та важливе.
О. З.: Було різне, тому виділити найпоширеніші не можу. Але точно існували міфи, що від мастурбації лишаються зору або відпадає рука. У моїй практиці були випадки, коли дівчата вважали, що слід завжди задовольняти чоловіка в ліжку, бо лише тоді можеш називатися справжньою жінкою, чи гарною дружиною. Ще в нашому суспільстві існує стереотип, що чоловіки завжди хочуть сексу, адже вони полігамні. І «нормальна» жінка завжди, при кожному сексуальному контакті, повинна отримувати оргазм.
Людям треба розказувати, що все це - міфи, які з реальним життям не мають нічого спільного
О. З.: Порнографія існувала і раніше, але не в такому вигляді. Люди дивляться порно, як інформативний ресурс. Існує навіть поняття в сексології як «порнотерапія». В цьому випадку порнографія повинна бути максимально наближеною до реальності. Тобто, показувати всі сексуальні процеси у їх природному вигляді.
Але є і негативний вплив. Коли люди спираються лише на знання, отримані з порнографічних фільмів. Звісно, реальність сильно відрізняється від побаченого. І людина може отримати, як мінімум, стресову реакцію, що надалі призведе до розчарування в партнерові, в собі, або взагалі в сексуальному житті.
Тобто порно може нести як позитивний, так і негативний вплив. Якщо його інколи дивитися, у певному форматі, з певними сценами, наближеними до реальності, то це нормально. І навпаки, порно може дезінформувати і, якщо його сприймати як істину, негативно вплинути на подальше життя.
О. З.: Мастурбація - це нормальна практика, як у підлітковому віці, так і в зрілому, коли немає можливості займатися сексом. Найефективнішим помічником у цьому є порнографія. Але, коли мастурбація постійно відбувається однією технікою, під порно одного формату, або є єдиним ресурсом насолоди - час говорити про проблему. Деструктивна мастурбація може стати перешкодою на шляху до здорових відносин.
Звісно, за бажання, порнозалежність лікується: психотерапевтично або медикаментозно. Але, якщо людина сидить вдома, не хоче створювати сім'ю, а просто весь час мастурбує під порно і йому нормально, то немає сенсу «допомагати». Порнозалежність буває і в жінок, і у чоловіків, але у 15 з 20 випадків вона трапляється все ж у чоловіків.
О. З.: Варто завжди пам'ятати про безпеку свого здоров'я. Також слід бути впевненим у своєму партнерові. Говорити один з одним, обговорювати, що подобається чи не подобається. Якщо це не діє, звертатися за допомогою до сексолога.
О. З.: Існує кілька причин, коли без допомоги не обійтися. Наприклад, це відсутність або зниження сексуального бажання, відраза до сексу чи до партнера, сексуальна аверсія. Якщо в парі існують проблеми сексуального спілкування, сексуальні бажання і можливості не збігаються або є проблеми з ерекцією, тривожні очікування, невдачі при статевому акті, або страх перед статевою близькістю. У таких випадках варто звернутися до сексолога.