Ще минулого року Тетяна Ващенко працювала у міжнародній компанії, носила офісний дрес-код та не проводила стільки часу з сім’єю, як би їй того хотілося. А сьогодні разом зі своїм старшим сином Романом та чоловіком Євгеном активно розвиває власний бренд street-style одягу та постійно має час для родини.
ЦУКР поспілкувався із сім’єю підприємців про те, як перетворити звичайне хобі на бізнес, організувати виробництво та шити власний одяг.
Тетяна, Євген та Роман про наполегливість та амбітність у розвитку родинної справи, коли основний мотиватор – не прибуток, а сім’я. Знайомтеся, це – «Rozmova», що точно не залишить вас байдужими.
Від роботи менеджером до ідеї власного сімейного бренду
T.: Виробництвом одягу ми займаємося зовсім недовго. Ще до квітня минулого року я була регіональним менеджером в компанії Nestle. Працювала на три області. Це давалося важко. Я – мама: у мене троє хлопчиків, у чоловіка двоє вже дорослих дівчат. Велика сім’я – це щастя, але й відповідальність, бо увага необхідна кожному члену родини. Коли ти постійно працюєш, то не можеш приділяти стільки часу рідним, скільки тобі хочеться. Тому після 5 років роботи в такому режимі ми з сім’єю вирішили, що мамі досить 🙂
Це було якраз на Новий рік, тому, як кажуть, «увійшли» в нього з новими ідеями та планами. З того моменту активно почали обговорювати, перш за все з чоловіком, чим можна зайнятися. Наприклад, одним з варіантів була кав’ярня, але я люблю кавові напої більше споживати, ніж продавати.
Так склалося, що ще в студентські роки я собі щось шила. Але це було більше для економії та в якогось хобі, ніж в якості повноцінної роботи. А коли стала мамою, то продовжила своє захоплення і почала створювати для дітей маскарадні костюми. Для мене занадто просто піти та взяти щось на прокат. Та й не хотілося цього «дощику» та однаковості, коли твоя дитина виглядає як усі інші.
Коли прийшов момент вибору, то вирішили з сім’єю спробувати поставитися до мого захоплення пошиттям одягу більш серйозно і зайнятися цим професійно. До того ж, я закінчила курси крою та шиття і зрозуміла, що це для мене не так важко — я точно можу це робити. З червня 2018-го ми почали активно розвиватися.
На роботі у мене постійно був дресс-код: біла сорочка, чорні брюки чи юбка, підбори... Я від цього просто втомилася.
Тому, коли зрозуміла, що все це можна замінити і одягнути щось більш зручне, то сказала собі так: «Я хочу бути в комфорті, і при цьому впевненою в собі». Від цього й відштовхувалася: вирішила, що це будуть трикотажні вироби – зручні, якісні і комфортні, які можна одягнути всією родиною та почувати себе на всі 100%.
Р.: Пам’ятаю, що це був звичайний будній вечір. Мама була на кухні і, коли я до неї підійшов, вона сказала про відкриття нашого власного виробництва з пошиву одягу. Я знав, що рішення про звільнення з роботи приймалося нею досить довго і важко в силу ряду причин. Та все ж нове починання було для неї більш важливим.
Насправді, скільки себе пам’ятаю, вона завжди щось шила, і так чи інакше постійно поверталася до цього захоплення. Чомусь вона навіть і мене навчала – сам намагався щось робити… Того вечора я зрадів, бо це був початок чогось нового не тільки для неї, але й для нас всіх.
Є.: Звичайно для мене рішення Тетяни піти з роботи було більш очікуваним, бо ми це обговорювали. Спочатку я пропонував спробувати зайнятися торгівлею готовою продукцією, бо я більше з цим зіштовхувався і, як на мене, це було б простіше. Але вона обрала інший шлях – повноцінне виробництво, а це в рази складніше.
Проте я розумію, що, хоч цей шлях і буде довгим, але за ним – наше майбутнє. Я маю на увазі не розробку моделей, пошив і реалізацію продукції, а саме фінансову окупність: щоб вийти на стабільний і достатній заробіток від цієї справи. Але Таня все ж налаштована на більш швидкий розвиток та успіх бренду «Rozmova».
Старт: «Rozmova» та street-style
Т.: Я думаю, що всі вмотивовані люди завжди прагнуть почувати себе комфортно і не відволікатися на деталі. Такими є й наша сім’я. Адже street-style – це коли не потрібно «заморочуватися», вмикати праску і робити екстра дії для підготовки одягу, щоб кудись вийти. Одного вечора ми одягли family-look і всією сім’єю просто пішли в кінотеатр. Цікаво, що люди звертали на нас увагу, зацікавлено розверталися, посміхалися… Тоді я зрозуміла, що ми на правильному шляху, бо комфорт і якість цікавлять усіх.
Зараз можна знайти багато різного одягу, але щось класне і доступне – це рідкість. Тому ми поставили таку задачу: створити комфортний одяг за гарною ціною. А якщо ще й ціла родина одягнена в одному стилі – це неймовірно стильно і круто.
Мотиваторами для мене завжди були мої діти: Роман, Тарас та Матвій. Тому, коли думали над неймінгом бренду, хотілося, щоб у цій назві якось були поєднані імена синів. Складали різні варіанти. Були, наприклад, «Ротама», «Матаро»… Після кількох невдалих спроб звернулися за допомогою до знайомого талановитого дизайнера. У співпраці з ним з’явилася назва «Rozmova». Спочатку думали, що це нам не дуже підходить. А потім зрозуміли, що всі ми любимо спілкуватися, і в цьому контексті розмова може бути зі світом про якісний одяг, про активний спосіб життя…
Нашими костюмами ми наче спілкуємося – ведемо розмову з нашими клієнтами, і дуже хочемо, щоб це було не лише в односторонньому порядку, а обов’язково з відгуками та рекомендаціями щодо покращення бренду. Так і вийшло: у цій назві поєдналися як наші ідеї та прагнення для розвитку нашої справи, так і імена синів.
Нещодавно один з молодших, Матвій, зайшов на кухню і каже: «Мамо, я знаю 10 твоїх позитивних якостей: перше – завдяки тобі у нас стільки одягу; друге – завдяки тобі у нас такі класні костюми; мамо, ти така рукодільниця…» А я стою, дивлюся на цього маленького підлабузника, і моє серце просто «тане». Кажу: «А що, синочок, мама-швея вже на першому місці, ніж мама, що ось тут вдома?» А він відповідає: «Я просто тобі нагадую, що ми бачимо, як багато часу ти приділяєш цій справі і дуже це цінуємо». Ось так і живемо. Сини мене дуже надихають!
Пам’ятаю, перші футболки пошила на початку червня на день народження молодших – Тараса та Матвія. Доповнила їх наліпкою з Гарфілдом, бо їм дуже подобається цей персонаж. І коли Тарас (а він у мене «модник»), одягнув цю футболку, сказав: «Мамо, яка вона бомбезна!». Це був успіх.
На початку зими старший син запропонував цікавий дизайн чоловічого костюму. Ми більше місяця працювали над розробкою моделі: було складно. Коли ми закінчили і син одягнув костюм, над яким так довго трудилися, він нарешті вперше посміхнувся. Це була перемога для мене. Тоді я подумала: «Тепер точно можна розвиватися і йти далі з цією ідеєю».
У випадку з чоловіком street-style костюми також «попали в точку». Раніше, коли ми з ним кудись збиралися: в магазин чи на прогулянку, йому стандартно треба було вдягати джинси, сорочку, туфлі... Зараз – не вилазить з наших спортивних комплектів. Тепер туфлі змінилися на кросівки, а джинси одягаються раз на кілька тижнів, і то, переважно на зустрічі, де треба виглядати більш офіційно.
Для мене завжди «працює» ідея: якщо ти справді чогось хочеш, то треба розібратися в усіх деталях і обов’язково визначити послідовність та пріоритетність своїх дій. Ми почали з ідеї: правильно її визначили та сформулювали. Далі – потрібні були кошти на розвиток «Rozmova».
Я не могла собі дозволити просто кинути свою роботу, тому, коли остаточно прийняла рішення розвивати сімейну справу, почала підготовку до передачі всіх справ наступникові. Рішення про звільнення відклала на кілька місяців. У цей час почали збирати гроші. Коли визначилися, що будемо працювати з трикотажем, усією сім'єю почали шукати необхідну інформацію в Інтернеті. Потім потихеньку купувати устаткування. Далі була робота з документами, відкриття ПП, найм швачки…
Серйозна робота над пошивом моделей почалася ще на початку вересня. У грудні ми перейшли до наступного етапу — представили свій бренд у «Шоу room 18». Так про нас дізналося ще більше людей, які зараз є справжніми прихильниками нашої справи. Я завжди усвідомлювала, що коли плануєш чимось займатися, то об’єктивно маєш розуміти та знати, на що можеш розраховувати.
Ми з самого початку реєстрації бізнесу справно платимо податки, хоча поки й не маємо високих доходів. А ще, ми до відкриття ПП орендували приміщення, і я сама починала щось робити та відшивати спочатку усе для своєї родини. Ми так у сім’ї і домовилися, що літо – це повністю мій час для ідей, пошиву та створення моделей одягу для нашого бренду. Я в ті місяці пробувала, «набивала руку». Це була повністю «пошуково-творча» робота, а не пошиття для продажу.
Правду кажучи, ніколи в житті не думала, що від роботи можна отримувати таке задоволення. На попередній роботі я завжди кудись поспішала, бо встигнути все для менеджера дуже важливо. А зараз, хоч поспішай, хоч не поспішай, щоб отримати якісну продукцію, ти повинен максимально зосередитися. А коли зосереджуєшся, то зовсім не помічаєш часу.
Інколи речі доводиться довго «садити», щоб було, як треба... Так вийшло, наприклад, з ноговицями – це такі штани, які досить складні для пошиву. Довелося відшивати вісім разів, поки не вийшло ідеально. По секрету скажу, що всі сім «неідеальних» спроб зараз пречудово носяться вдома 🙂
Організація бізнесу
Т.: В роботі над «Rozmova» задіяна уся сім’я, але найбільше поточними справами займаємося ми з старшим сином Романом.
На мені – процес виробництва, який включає дизайн, розробку лекал, розкрій, пошив та реалізацію готових виробів. Сину більше подобається просування, представлення бренду в соцмережах та дизайн моделей. Із закупкою матеріалів допомагає чоловік. Найманий працівник у нас поки один — кравчиня Катерина, яка прийшла до нас працювати ще влітку. За короткий проміжок часу стала надійним членом нашої команди.
Наша робота з пошиву одягу починається з обговорення моделі, визначення порядку виконання дій, деталей обробки, строчки тощо. Кожен процес поділено на етапи. При чому після кожного ми робимо контрольні замірювання. Як-то кажуть: «Трикотаж не любить порки». Тому ми витрачаємо більше часу на пошив, правильну «посадку», відстрочку, і отримуємо кінцевий продукт, який є якісним та надихає на подальшу творчість.
Є.: Якщо вже говорити про тканину, то з закупками дійсно допомагаю я. Трикотаж ми беремо у представників турецького виробництва в Харкові. Саме його використовують багато світових брендів одягу. На жаль, Україна ще не виробляє тканин такої якості, яку хочемо використовувати. Але ми постійно в пошуку, і якщо з’явиться гідний вітчизняний виробник – з радістю перейдемо на його тканини.
Т.: Пам’ятаю, що тканину для перших моделей я обирала із заплющеними очима — на дотик. Тоді взагалі не знала, чи це буде Туреччина, Україна чи інша країна-виробник, а просто довіряла своїм відчуттям. Багато читала, які бувають трикотажні тканини за щільностю та якістю, шукала відгуки. Кілька разів поспіль їздила з чоловіком, аби ще раз подивитися та прийняти остаточне рішення, спробувати ту чи іншу тканину. Аби перевірити тканину «в носці», перш ніж купити хоч рулон, брали відрізки по 5-10 метрів. Якщо виявлялося, що тканина кошлатиться, не так сідає або щось не подобається, то цей трикотаж не брали для основного виробництва.
Так, із попередніх закупок у нас залишилося два рулони, де сама тканина — високої якості, «дихаюча» і тепла, але, на жаль, трохи кошлатиться. На продаж ми з неї не відшиваємо одяг, але щоб вона не лежала марно, планую відшити світшотики діткам, наприклад, у дім малютки.
Р.: Коли тільки починали працювати над брендом, усі разом пройшли курси з ведення соцмереж. Та все ж, зараз сторінками «Rozmova» переважно займаюся я. Вести особистий аккаунт уже всім звично, проте для аккаун бізнесу — зовсім інша річ. Крім того, я навчаюся на спеціальності «Маркетинг», яка передбачає дослідження соціальних мереж у контексті підприємницької діяльності.
Зараз це невід’ємна онлайн-складова бізнесу, бо треба вести сторінку бренду, вести комунікацію з клієнтами… А ще починаєш ґрунтовно аналізувати конкурентів та підмічати різні деталі. Ще один важливий аспект, над яким я постійно працюю та вдосконалюю: написання постів. Ми ціленаправлено основною мовою комунікації обрали українську, і це справді круто. Але я звик розмовляти та думати російською.
Тому, щоб зробити класну текстовку, доводиться перелаштовуватися та продумувати все, щоб кінцевий результат був «милозвучним» та приємним для читання. Те ж саме й з візуальною складовою: ми зробили одну фотосесію – з’ясували моменти, які слід допрацювати, з іншою – така ж історія. Вчимося і вкладаємо багато ресурсів, щоб усе було представлено якісно та зі смаком.
Постійно треба дотримуватися вивіреного стилю, щоб все виглядало органічно. На перший погляд здається, що це дрібниці, але той же вдалий пост поки що зробити іноді дійсно складно. Проте вже зараз з’являється певна системність. Мені трішки легше стало «виписуватися», і навіть коли підбираєш нове фото, то в голові одразу виникають ідеї, як можна його текстово «обіграти».
Фінансові питання та плани на майбутнє
Т.: Якщо говорити про стартове фінансування бізнесу, то на початкових етапах довелося переглянути сімейний бюджет, визначити можливість накопичення початкового капіталу та зробити перерозподіл фінансової відповідальності в межах родини.
Деяка фінансова підтримка була від програми розвитку підприємців Центру зайнятості, куди я розробляла повноцінний бізнес-план, представляла та захищала його, аби отримати частину грошей. Також певне обладнання я вже придбала заздалегідь, коли займалася пошивом як хобі, але тепер воно активно використовується і у виробництві. Для стартапу нормою є кредитування та підтримка рідних і близьких, бо вкладень у бізнес треба багато.
Зараз «Rozmova» ще не вийшла на той рівень прибутків, яких ми прагнемо, та це нас не зупиняє. Кожного місяця ми ставимо цілі і намагаємося їх реалізувати. Безумовно, відповідальність за отримання коштів для здійснення обов’язкових платежів за оренду, податки, оплату праці, дещо відволікає від процесу творчості...
До того ж, ми поки не говоримо, що зароблене вище собівартості є прибутком. Ще все попереду, і, сподіваюся, що чекає на нас уже зовсім скоро!
Є.: Думаю, що наша справа буде рости, тому логічно вже зараз більш детально обдумати шляхи реалізації продукції. Найкращий варіант — націлюватися на традиційні канали збуту, наприклад, відкриття фірмового магазину, а потім, можливо, й франчайзингову діяльність у інших містах.
Ще один непоганий спосіб — співпраця із спорт-клубами. Спортсменам важливо мати зручний та комфортний одяг для тренувань та змагань. Бізнес — це «довгий забіг», до якого треба бути готовим. З мого досвіду — перший успіх приходить за два роки, за цей період зазвичай власна справа виходить на самоокупність . А ось на повноцінне рентабельне становлення бізнесу піде років п’ять, не менше.
Т.: Як би там не було, мені подобається фраза «Крапля камінь точить не силою, а частотою падіння», тому я точно знаю, що роблю, і як це має бути. «Rozmova» — бренд, що має заробляти за рахунок якості продукції, постійного вдосконалення дизайну моделей, ідеї комфорту та зручності.
Впевнена, що людей, які це розуміють, точно багато, просто ми ще не всі знайшли один одного 🙂 Крім того, ми досягаємо цілей тільки тоді, коли готові це зробити. І якщо швидкого результату немає, треба продовжувати крок за кроком, і все прийде!
Фото: Зоя Попова
