24 лютого в Сумах відкрили виставку-рефлексію «Дикий вік» сумської художниці Теї Джобави. Вона про час, у якому ми живемо, про чотири роки від початку повномасштабного вторгнення. Виставку можна подивитися в «Артпросторі на Театральній» до 9 березня. Цукр поспілкувався з Теєю Джобавою про значення кожної роботи в просторі виставки, а також про досвід проживання часу під час війни.
Про досвід проживання часу
Роботи художниця створила в техніці левкас — об’ємного живопису. Тея розповідає, що не документувала факти й не відтворювала хронологію подій війни. У роботах вона досліджувала межу між життям і смертю, тілом і землею, пам’яттю й майбутнім. Простір виставки відображає шлях дорослішання через втрату. Тея зобразила символи колективної пам’яті — образи мішені, зброї, уламків, назви міст.
— Моя виставка про внутрішній і колективний досвід проживання часу, що вийшов з цивілізаційних рамок до первісної жорстокості. У ньому людина стикається з реальністю без прикрас, у якій страх, зрілість, біль і любов існують одночасно. Я довго намагалася зрозуміти, що саме змінилося. Інакшим став не тільки простір навколо. Змінився внутрішній час. Тепер він густіший, важчий, чесніший. У ньому більше немає наївності, — говорить про свої відчуття художниця.
«Шлях від руйнування, через біль — до світла»
Одну з робіт Тея Джобава створила на контрасті кольору. На чорному фоні — білі мішені з кривавими пробоїнами. Поверх них — білий фон, де одна рука тягнеться до автомата, а інша ловить кулі, що висипаються з нього.
— Автомат у центрі відкидає тінь червоного й жовтого — кольорів вогню, крові й тривоги. З дула виривається постріл, над зброєю закріплена куля — символ часу, що зафіксувався в моменті, і напис — як свідчення непростого часу, який ми переживаємо, — описує композицію Тея.
Поруч з цією роботою художниця розмістила чорний тубус з образом спартанського воїна й фрагментами графіті. Над цією композицією — уламок чорного глечика. Наступна робота символізує час, у якому поєднуються гра й травма.
— На ній — інвалідний візок, дівчинка, що грає в «класики» на одній нозі, дата вторгнення замість цифр і нерозірвана ракета — образи дитинства, що співіснують із руйнуванням, — пояснює художниця.
Гіпсовим триптихом художниця показала шлях від руйнування, через біль — до світла. Працювати над цією роботою, розповідає Тея, почала через тиждень після повномасштабного вторгнення — і створювала її протягом останніх чотирьох років.
— Перша частина — міст в Ірпені: вибух, танки, люди під мостом, ніби в укритті, закривавлена земля. Друга — жіноча постать — образ матері, жертви й носійки життя водночас. Третя — світанок над руїнами, згорілий танк і табличка «провулок Перемоги» як знак неминучого руху вперед, — описує триптих художниця.
Завершальний простір виставки формує велике біле коло з «кривавими» пробоїнами. По обидва боки — дві роботи з табличками знищених міст-мішеней.
Чому Цукр про це пише
Мистецтво допомагає людям проживати емоції, які вони відчувають через війну. Показуючи свої роботи, художники можуть допомогти іншим пройти крізь складний досвід і віднайти нові сенси. Тея каже, що не дає відповідей своєю виставкою — вона створює простір для тиші, для особистих роздумів кожного, хто завітає, і для пам’яті. Саме тому ми розповідаємо про цю виставку — як про спосіб осмислення часу, у якому живемо.
