У Сумах помер журналіст і сатирик Григорій Єлишевич. Про смерть написала його донька Ірина. Також із життя пішов науковець і публіцист Віктор Звагельський, повідомили на Сумському історичному порталі. Далі розказуємо, що відомо про них і як їх згадують рідні й близькі.
«Без України немає мене», — Григорій Єлишевич
Григорій народився в 1948 році в Конотопі, пишуть на Письменницькому порталі Пилипа Юрика. Вчився в Сумському педінституті, був вчителем у школах на Київщині й Сумщині. Потім перейшов на журналістську роботу. «Суспільне Суми» пише, що Григорій виріс у селі Велика Чернеччина. Тривалий час жив і працював у Сумах.
10 років пропрацював у сумській районній газеті «Вперед» завідувачем відділу, який висвітлював сільське господарство, написала представниця Нацради на Сумщині Лариса Якубенко. Друкувався в місцевих газетах, у журналі «Перець» та інших відомих українських виданнях: «Вітчизна», «Україна», «Слобожанщина».
Був членом Національної спілки письменників, Національної спілки журналістів та Асоціації діячів естрадного мистецтва України. За своє життя написав вісім книжок, переважно це були сатира й гумор. Своїми вчителями у літературі вважав Павла Глазового і Степана Олійника: першого — за соціальність і гостроту тематики, другого — за дотепність. Також під гітару виконував пісні на різних творчих виступах.
— Ти казав «Книги живуть своїм життям». Твій внесок у літературу й мистецтво України неоціненний. Покоління будуть читати твої гуморески, співати пісні, люди будуть радіти й усміхатися. Ті речі, які людина каже незадовго до завершення свого земного життя, щось говорять про неї. Що казав ти? «Україна. Без України немає мене. Головне, щоб Україна зберегла свою державність». Дуже любив Суми. Не хотів виїздити, один раз спробував — і повернувся, — пригадує донька Григорія.
Поетеса Надія Позняк також написала про нього. Розказує, що він став одним із перших її порадників у письменницькій справі.
— Він приходив на літературну студію як незалежний експерт, і після оцінки наших поезій або короткої прози керівником додавав, якщо вважав за потрібне — своє резюме, таке ж влучне, як і його гуморески. Ще одна грань його таланту — пісня. Григорій Львович і гітара… Його блюзовий ліризм чарував, — написала Надія.
«Його відданість науці була безмежною». Що розказують про Віктора Звагельського
Віктор був історіографом Київської Русі, археологом, публіцистом, мовознавцем, редактором і викладачем, пишуть на сайті Електронної бібліотеки «Україніка». Зокрема, він написав типологію перекладів «Слова о полку Ігоревім» українською та російською мовами.
— Для нас, працівників відділу краєзнавчої літератури та бібліографії, Віктор Борисович був не просто колегою, а й вчителем та ідейним натхненником. Важко переоцінити його внесок у дослідження «Слова о полку Ігоревім», історії середньовічної Сумщини й розбудову музейної справи. Завдяки його енергії побачив світ журнал «Сумська старовина» та видання енциклопедичного довідника «Сумщина в іменах». Його відданість науці була безмежною, а вимогливість до історичної правди взірцевою. Це непоправна втрата для української науки та кожного, хто вважає Сумщину Батьківщиною, — написали в Сумській обласній науковій бібліотеці.
Як пишуть в Українському історичному журналі, Віктор керував археологічними розкопками на Конотопщині. Тоді праця археологів дозволила «відсунути» дату заснування міста на п'ять століть — із 17 до 12.
За інформацією Сумського історичного порталу, Віктор був Почесним краєзнавцем України, Лауреатом премії НСКУ ім. академіка Петра Тронька, членом НСКУ та Національної спілки журналістів України. Багато років працював у Сумському державному університеті.
— Він був видатною особистістю, науковцем і педагогом, поєднавши в собі таланти краєзнавця, філолога, журналіста, археолога, наукового редактора й організатора! Для Сумщини його смерть — це невимовно важка втрата, — написали в повідомленні.
Прощання з Віктором Звагельським відбудеться 27 січня об 11:00 у поховальному бюро «Траур».