Site icon Цукр

Цукр зібрав історії жителів Сум про 24 лютого, зміни в собі та майбутнє міста — і поділився ними у відеорефлексії «Хто ми після?»

Рефлексія в Сумах

refleksiia v sumakh

Для останнього відеовипуску на YouTube у форматі рефлексії «Хто ми після?» Цукр запитав у містян про початок повномасштабного вторгнення й життя в Сумах під час війни. Потім своїми думками й історіями містян у відео поділилися ведучі — продакшн-лід Денис Кривопишин і бренд-менеджерка Анна Ольшанська. Випуск поділили на кілька блоків: той день, прийняття, зміни, стосунки й майбутнє. Відео повністю можна подивитися на YouTube-каналі Цукру за лінком або наприкінці новини.

Проєкт Цукру «Хто ми після» — це серія відеорозмов про те, що лунає в діалогах з рідними на дивані чи кухні, друзями в кафе та незнайомцями в купе потяга. Про те, як нас усіх змінило 24 лютого 2022 року. Для цього ми підготували п’ять категорій карток, щоб питання були випадковими й не перетиналися. Це шлях до розуміння, ким ми були, хто ми зараз і яким бачимо майбутнє.

Той день і прийняття — у спогадах сум’ян

Ведучі запитували, чи є в сум’ян фото з 24 лютого 2022 року. Денис розповів, що має тільки «кружечки» в Telegram, які надсилав друзям. У Анни в галереї — скриншоти квитків до Афін, які вона зробила 23 лютого, а поруч — фото екрана з мапою укриттів з 24 лютого.

— Перше фото з’явилося тільки 4 березня. Це розстелений плед на підлозі в коридорі та пара подушок. Саме так ми спали вночі. У кімнатах біля вікон було дуже небезпечно, — написали в анонімних відповідях.

У перші дні вторгнення сум’яни збирали речі, телефонували близьким, хтось робив лабораторні для навчання.

— Пам’ятаю, що тоді в мене був із собою планшет, я працювала репетиторкою — готувала учнів до іспитів. На уроках в перші дні вторгнення відволікалися, математика була нашою терапією, — поділилася Анна.

У відповідь на запитання про їжу в перші дні вторгнення Денис, який тоді був підлітком, згадав, що на четвертий день вийшов у магазин. Він хотів придбати звичайний йогурт, але полиці в магазині були порожніми: люди скупили все ще в перші дні. Містянка в анонімних відповідях згадала, як у підвалі з родичами хлопця вони їли червону ікру з думкою: «А що ще робити? Може, ми помремо?»

Зміни в собі та майбутнє — у рефлексіях сум’ян

В анонімних відповідях люди писали, що під час війни втратили безтурботну частину себе — ту, яка не думає про завтрашній день, тиждень, місяць, рік. Тепер складно навчитися знову відпускати контроль. На запитання про усвідомлення, що життя «до» вже не повернеться, Анна відповіла так:

— Я, мабуть, досі це не прийняла. Інколи думаю, що ще житимемо за тими законами, які колись були, але раціонально розумію, що все буде взагалі інакше, — сказала ведуча.

У випуску поділилися, що під час війни люди в Сумах набули нових звичок, зокрема завжди тримати контроль над фізичним простором, сідати в кутку закладу, де за спиною тільки стіна.

— Коли я йду вулицею, то оцінюю, як оминути скляні вітрини, де є високий бордюр, щоб біля нього лягти під час обстрілу, де газова труба чи щось подібне. Ходжу з аптечкою й трьома турнікетами. Це на автоматизмі, — ділиться своїми звичками Анна.

З початку повномасштабного вторгнення люди почали більше цінувати рідне місто, людяність, чесність, щирість. Через 10 років жителі бачать Суми відбудованими, зеленими й затишними, із сучасною системою транспорту й чесною сплатою податків.

Exit mobile version