У Сумах невдовзі презентують мурал, який символізує польсько-українську солідарність. Над ним працювали художниці двох країн. Концепт створювали Аґнєшка Хшановська-Мались із Польщі та Римма Миленкова з України. Мурал реалізують у межах міжнародного проєкту «RAZEM / РАЗОМ: Art Connection» за підтримки Польського інституту в Києві. Про це розповіли організатори та автори муралу у коментарі Цукру.
Українсько-польська співпраця у Сумах довжиною в 15 років
Авторки концепції познайомилися ще 2012 року, коли митці із Сум уперше взяли участь у щорічному Міжнародному художньому пленері «Moje Miasto» в польському місті Гливиці. Згодом польські художники також відвідували мистецькі заходи в Сумах, зокрема Міжнародний мистецький пленер «Художня карта України». На початку повномасштабного вторгнення саме в Гливицях знайшли прихисток багато сумських митців.
Римма Миленкова розповіла, що співпраця між Сумами й Гливицями триває вже близько 15 років.
— За цей час налаштувалась дуже серйозна культурна співпраця. Після початку війни вона стала в нагоді, як додаткова підтримка. Багато творчих людей Сум отримали допомогу від тих художників і організаторів, які були залучені до пленерів в Сумах і Гливицях, — пояснює художниця.
За її словами, через війну особисті поїздки стали неможливими, тож команда почала співпрацювати з Польським інститутом у Києві.
— Ми робимо свій внесок у налагодження стосунків художнім методом через мурал, який виявляє і волю, і думку жителів Сум щодо стосунків із Польщею. А також вдячність Польщі за підтримку, особливо на початку війни, за те, що вона прихистила багато художників і викладачів університетів — частина з яких повернулася, частина залишилася, — каже Римма Миленкова.
Від «Герніки» Пікассо до Бекнсі — як розробляли концепцію
Концепцію художниці розробляли онлайн упродовж кількох місяців. Перший ескіз базувався на переосмисленні «Герніки» Пікассо й мав показати антивоєнний рух і підтримку України, але після обговорень з бенефіціарами проєкту команда вирішила зробити візуальне рішення лаконічнішим і зрозумілішим для перехожих.
— Ми прийшли до висновку, що можемо зробити щось більш зрозуміле і символічне. Тому обрали стиль, який трохи наближається до стилю Бенксі, — розповідає Миленкова.
За словами художниці, над руками й нитками, які сплітаються на муралі, працювала вона сама, а Аґнєшка Хшановська-Мались — над деталями, зокрема зображенням Глівіцької радіовежі, з якої почалася Друга світова війна, архітектурними елементами та українським орнаментом.
— Руки тримають нитки в державних кольорах Польщі й України, нитки переплітаються і зв’язуються у вузлик. Це історія про взаємозв’язок, про те, що поєднує людей, місця та пам’ять, але також про те, що в історії було перервано і потребує повторного відновлення, — пояснюють художниці концепцію на сторінці Польського інституту в Києві.
Риима Миленкова продовжує, що команда не відмовилася від ідеї з переосмисленням «Герніки» і шукатиме підтримку та фінансування для реалізації цього темнішого й складнішого проєкту окремо.
«Людей, які можуть високо лазити й не боятися висоти, не так багато»
Керівник ГО BureauArt Вадим Дубодєлов розповів, що організація виступила стороною договору з Польським інститутом у Києві, який разом із Міністерством закордонних справ Польщі фінансував проєкт. За його словами, команді довелося самостійно шукати кошти на реалізацію ще до отримання допомоги.
— Було й технічне питання — риштування. У нас є досвід роботи на висоті, але зараз проблема з людьми, які можуть його скласти. Вийшло так, що на самих верхніх поверхах працював особисто я, бо людей, які можуть високо лазити й не боятися висоти й до того ж вміло користуватися пензликом, не так багато, — розповідає Вадим Дубодєлов.
За його словами, безпосередньо розфарбовування зайняло тиждень, а узгодження проєкту — близько двох місяців: спочатку з польською стороною, потім із Сумським національним аграрним університетом як власником будівлі, а також знадобилося орендувати риштування та закупити фарбу.
— Мені подобається ця робота, тому що я поступово пізнаю технологію, у мене з’являється досвід. Це як колись було з крижаними скульптурами — на четвертий фестиваль ти вже почуваєшся впевненим. І це вже у нас п’ятий або шостий мурал, над яким працювало BureauArt — каже Вадим Дубодєлов.
Мурал розмістили біля галереї Library Gallery в СНАУ. Куратор галереї Антон Дубодєлов розповів, що це місце обрали через його атмосферу для відпочинку й дозвілля для дітей і дорослих. Після завершення роботи над муралом у галереї відкриють одразу дві виставки. Перша розповість історію створення муралу. На ній покажуть ескізи, зокрема вирізані з картону колажі. Друга експозиція — виставка відомого польського фотографа Себастьяна Томаша Плохарського про історію польських волонтерів, які підтримують Україну під час повномасштабного вторгнення.
Проєкт реалізують у межах кампанії МЗС Польщі «ResilientTogether — Beyond Narratives», яка підтримує та демонструє приклади польсько-української співпраці.
Чому Цукр про це пише
Мурал у Сумах — приклад того, як п’ятнадцятирічна культурна співпраця між Сумами й польськими Гливицями не припинилася через війну, а знайшла новий формат підтримки. Для сум’ян це також нагадування про конкретних людей і міста, які прихистили сум’ян на початку повномасштабного вторгнення. Раніше ми писали про те, що у молодіжному просторі КРЯ у центрі Сум розмалювали стіни графіті та муралами. На них зобразили гумористичні відсилки до мультфільмів, відеоігор, а також рядки з власних віршів на воєнну тематику.
