Site icon Цукр

«Якщо закінчиться війна, у нас роботи буде ще на 5 років». Сумський судовий експерт розказав про ДНК і зміни після 24 лютого

Сум'янин Ігор Панченко

sumʹyanyn ihor panchenko

У нашому новому відео «Хто ми після» на YouTube гостем став сум’янин Ігор Панченко, головний судовий експерт відділу біологічних досліджень та обліку Сумського НДЕКЦ. Його робота — аналіз біологічних матеріалів і виділення ДНК у межах кримінальних проваджень. У цьому відео поговорили про перехід від ветеринарії до судових експертиз, перші години повномасштабної війни та як цей досвід змінив його. Повний випуск можна подивитися нижче або за цим посиланням.

Проєкт Цукру «Хто ми після» — це серія відеорозмов про те, що лунає в діалогах з рідними на дивані чи кухні, друзями в кафе та незнайомцями в купе потяга. Про те, як нас усіх змінило 24 лютого 2022 року. Для цього ми підготували п’ять категорій карток, щоб питання були випадковими й не перетиналися. Це шлях до розуміння, ким ми були, хто ми зараз і яким бачимо майбутнє. Цей проєкт ми робимо завдяки Клубу Цукру. Підтримати можна тут ❤️

Чергували біля телевізора 24 лютого

Перший день повномасштабної війни Ігор зустрів у Сумах. Зранку подзвонила його дівчина з Харкова й розбудила словами «почалася війна». У перші 24 годин, коли вона повернулася в Суми, пара скооперувалася ще з двома друзями в приватному будинку і почали думати, що робити далі.

— У нас було два хлопці, дві дівчини. Ми поділили обов’язки, щоб чергувати вночі. Був постійно включений телевізор. Раніше не було спеціальних додатків або Telegram-груп з повітряними тривогами. І ми просто чергували вночі, дивлячись новини по телевізору. І коли оголошували тривогу, усі спускалися в підвали, — пригадує Ігор.

Говорить, що тоді йому дуже допомогла навичка самоорганізації. А вже згодом, за час війни, він здобув ще одну — фактчекінг. Хлопець перестав довіряти першому джерелу, а перевіряє в кількох, щоб формувати свою думку.

З 2022 року Ігор також повністю відмовився від російськомовного контенту. А ще до цього часу вже практикував розмовну українську.

— Взагалі вже не сприймається російськомовне, ріже слух. Я радий цьому. Певний час було важко, тому що на той момент україномовний контент не так сильно розвивався, не так оплачувався, тому всі орієнтувалися більше на російськомовний. А зараз і стендап, і культура, і музика, усе виросло. Тому я навіть не бачу сенсу дивитися щось, окрім цього, — каже Ігор.

«Мене ще в школі тягнуло до криміналістики»

До повномасштабної війни Ігор працював у ветеринарній медицині: асистував, займався терапією та навіть практикував хірургію. Але з початком вторгнення його життя і професійний шлях кардинально змінилися.

— У певний момент я чи перегорів, чи просто була осіння депресія. Тож я вирішив залишити ветеринарію, думав вступати на аспірантуру в СНАУ за своєю спеціальністю. Але потім прийшла пропозиція з НДЕКЦ, і я вирішив спробувати. Згодом себе аналізував і зрозумів, що мене ще в школі тягнуло до криміналістики, тоді я думав стати патологоанатомом. З’явився такий шанс, і я вирішив ним скористатися. Моя освіта якраз підходила за вимогами. Мене прийняли, і я почав працювати, — ділиться Ігор.

Зараз 80% його роботи пов’язано саме з війною. Він працює з ДНК, тобто ідентифікацією осіб. Планує цим займатися точно до кінця війни, а потім, можливо, перейде у приватні лабораторії.

— Ця робота дала зрозуміти, що мені цікаво не те щоб сама криміналістика, а огляд місць подій і робота з певним видом матеріалів. Знову ж таки, повертаючись до себе в шкільному віці, мене завжди тягнуло до судмедекспертизи, роботи патологоанатомом і тому подібного. Це різні речі, але вони трішки пов’язані, тому що в них один предметоносій, — говорить хлопець.

Водночас каже, що з часом він зрозумів, що мав не таке уявлення про криміналістику й судмедекспертизу, як у нас показують у фільмах. У кіно зазвичай такі люди працюють тільки з тілами. Але насправді це все більше бюрократична робота, пояснює Ігор.

— Ми з колегами між собою прикидували, що зараз така тенденція в експертній службі — багато беруть людей, тому що великий обсяг роботи. Ми думали, що якщо зараз це все закінчиться, чи не буде скорочень. Але прикинули, що як мінімум ще років п’ять будуть різного роду ексгумації, репатріації й тому подібне, — переконаний хлопець.

Але вже зараз Ігор бажає всім двіжувати, мандрувати й кохати. Повний випуск із судовим експертом дивиться нижче.

Exit mobile version